Справа № 156/1510/25 Головуючий у 1 інстанції: Комзюк Н. Н.
Провадження № 22-ц/802/996/26 Доповідач: Осіпук В. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Киці С. І., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 травня 2026 року,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на те, що 16 серпня 2024 року близько 22 год. 10 хв. у селищі Іваничі Володимирського району Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої відбулося зіткнення мотоцикла марки «Geon», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_4 та автомобіля марки «Renault» моделі «Megane Scenic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого він, як пасажир мотоцикла, отримав тяжкі тілесні ушкодження та тривалий час знаходився на лікуванні у медичних закладах.
Також позивач вказував, що вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 14 квітня 2025 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 років. Потерпілим від цього злочину визнано саме його, оскільки він під час дорожньо-транспортної пригоди отримав травми кистей обох рук, голови, лівої гомілки, лівого плеча з переломом плечової кістки, лівої гомілки з переломами кісток, розриви лівої нирки із субкапсулярною гематомою та селезінки з внутрішньочеревною кровотечею. Після ДТП він був госпіталізований та переніс ряд операцій, зокрема з видалення лівої нирки, а 16 травня 2025 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності.
Крім того позивач зазначав, що відповідач на стадії розгляду кримінальної справи сплатив йому 40000 грн, однак ця сума не покриває перенесених ним моральних страждань.
Враховуючи наведене, а саме тяжкість заподіяних йому тілесних ушкоджень, тривалість лікування та реабілітації, зміну звичного для нього укладу життя та встановлення групи інвалідності, позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на свою користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 400 000 грн.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 19 травня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 90000 грн відшкодування моральної шкоди та 1331 грн 20 коп. судового збору в дохід держави.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив оскаржуване рішення суду в частині встановленого судом розміру відшкодування моральної шкоди змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 400000 грн за завдану злочином моральну шкоду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не врахував усі обставини справи, а саме тяжкість отриманих позивачем тілесних ушкоджень, тривалість його лікування і як наслідок інвалідність та помилково визначив розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягаює.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 90 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що розмір відшкодування моральної шкоди відповідає моральним стражданням позивача та враховує раніше сплачене йому відшкодування шкоди відповідачем.
Такі висновки суду є правильними.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що 16 серпня 2024 року, близько 22 год. 30 хв., у селищі Іваничі, на вулиці Банківській Володимирського району Волинської області відповідач ОСОБА_4 , керуючи мотоциклом марки «Geon», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та не маючи права керування, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП за участю автомобіля марки «Renault Megane Scenic». У наслідок ДТП пасажир мотоцикла позивач ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості належать до тяжких (розриви нирки та селезінки), був прооперований та тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, а 16 травня 2025 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності.
Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 14 квітня 2025 року, який набрав законної сили, неповнолітнього ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент усіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначено, що розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, правильно врахував характер і обсяг фізичних та душевних страждань позивача, тяжкість отриманих ним тілесних ушкоджень, тривалість лікування, встановлення йому ІІІ групи інвалідності, зміну звичного укладу життя останнього, а також вже здійснене відповідачем часткове відшкодування завданої шкоди.
Таким чином, на думку колегії суддів, визначена судом першої інстанції сума у розмірі 90 000 грн є достатньою сатисфакцією отриманих позивачем моральних страждань, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості і за даних наведених обставин не може вважатися явно заниженою чи надмірною.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про необхідність збільшення розміру відшкодування не знайшли свого підтвердження. Сам по собі факт тяжких тілесних ушкоджень, інвалідності та тривалого лікування, хоча й підтверджує наявність моральної шкоди, однак не свідчить автоматично про необхідність стягнення саме тієї суми, яку просить позивач. Суд не пов`язаний розміром відшкодування шкоди, заявленим позивачем, і визначає його самостійно, виходячи з критеріїв, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 19 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді