УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/13732/25 Головуючий у 1-й інст. Рибнікова М. М.
Категорія 42 Доповідач Павицька Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/13732/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Рибнікової М.М. в м. Коростишів Житомирської області,
в с т а н о в и в :
У вересні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1201-9364 від 07.05.2023 в розмірі 84 977,80 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 17 388 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 67 598,80 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 07 травня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладений договір про відкриття кредитної лінії №1201-9364. Вказує, що відповідно до умов укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 18 900 грн зі строком кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20% в день; стандартна % ставка - 1,50% в день. Зазначає, що банк виконав взяті на себе зобов`язання та надав кошти в кредит. Вказує, що відповідач отримавши кредитні кошти, умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти в установлений графіком строк не повернула. Зазначає, що станом на 02.09.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 95 675,20 грн., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 17 388,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 78 287,20 грн. Проте вказує, що до відповідача було застосовано програму лояльності, а саме частково списано заборгованість за нарахованими процентами у загальній сумі 10 697,40 грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 84 977,80 грн. Враховуючи вищевикладене просить стягнути з ОСОБА_1 84 977,80 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 17 388,00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 67 589,80 грн.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1201-9364 від 07.05.2023 в загальному розмірі 84 977,80 грн та судовий збір в сумі 2442,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнути з неї на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість в розмірі 20 309,18 грн.. з яких: тіло кредиту - 17 388,00 грн та відсотки в сумі - 2 921,18 грн.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції проігноровано обмеження щодо нарахувань у період воєнного стану. Звертає увагу на те, що кредитний договір №1201-9164 було укладено 07.05.2023 в період дії воєнного стану в Україні, позивач нарахував відсотки за підвищеною «стандартною ставкою» у розмірі 1,50% на день, замість «зниженої» 1,20% на день, застосувавши її як каральну санкцію за факт прострочення платежу. Суд першої інстанції не звернув уваги, що такі умови договору є нікчемними, оскільки пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України імперативно забороняє збільшення процентної ставки за договорами про споживчий кредит у разі прострочення зобов`язань у період дії воєнного стану. Вважає, що стягнення судом суми відсотків, вирахованих за протиправною ставкою 1,50% під час війни, є прямим порушенням матеріального закону. Вказує, що суд першої інстанції помилково ототожнив технічний строк дії кредитної лінії (300 днів) зі строком правомірного користування коштами (14 днів). Зазначає, що після закінчення 14 днів користування кредитними коштами правовідносини перейшли в охоронні за ст. 625 ЦК України. Нарахування позивачем 67 589,80 грн відсотків (що відображає кабальну реальну ставку в 29 215,00% річних) суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Звертає увагу на те, що вона визнає тіло кредиту в розмірі 17 388,00 грн., проте законний розмір процентів має складати 2 921,18 грн. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з неї на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість в розмірі 20 309,18 грн., з яких: тіло кредиту - 17 388,00 грн та відсотки в сумі - 2 921,18 грн. Також на підставі ст. ст. 136, 267 ЦПК України просить розстрочити виконання рішення строком на 1 рік.
26 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення (виплати) кредиту 01.03.2024. Строк дії договору є рівним строку кредитування. Звертає увагу на те, що базовий період - строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсотки за користування кредитом (в даному випадку - 14 днів), який він сам обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів, а строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів). Вказує, що у кредитному договорі №1201-9364 від 07.05.2023 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодилася з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно наданого розрахунку заборгованості, товариство здійснює лише нарахування по процентам (згідно п. 4.6. та п. 10.2. договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.9. договору), що погоджений між сторонами. Вказує, що посилання відповідача на фінансовий стан, не може бути підставою для розстрочення/відстрочення виконання рішення суду без жодної доказової бази. В такому разі такі обставини не стосуються предмету спору, оскільки на момент укладення кредитного договору відповідач усвідомлювала, що бере на себе грошові зобов`язання та повинна буде їх виконувати у повному обсязі.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 07 травня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1201-9364.
Підписанням договору відповідач підтвердила, що до укладення договору уважно ознайомилася з текстом цього договору та правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», на веб-сайті http//:creditkasa.com.ua, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п.11.3.1 договору).
Також підписанням договору відповідач підтвердила, що невід`ємною частиною цього договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (п.11.13 договору).
Згідно з п.2.2 договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позивальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 18 900 грн.; дата видачі кредиту - 07.05.2023; строк кредитування - 300 днів; дата повернення кредиту - 01.03.2024; базовий період 14 днів; знижена % ставка - 1,20% в день; стандартна % ставка - 1,50% в день.
Згідно з п.4.10. договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 29250,00%.
Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 106 785,00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.11 договору).
Крім того, до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, згідно яких сума-ліміт кредиту становить 18 900 грн., строк кредитування - 300 днів. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту становить 1,50% в день, що становить 547,50% річних.
Вказані документи підписані електронним підписом відповідача НОМЕР_1 .
На виконання умов договору 07.05.2023 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 18 900 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay.
На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором №1201-9364 від 07.05.2023 на картковий рахунок НОМЕР_2 у розмірі 18 900 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 02.09.2025 борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» становить 95 675,20 грн та складається з наступного: основний борг - 17 388,00 грн., відсотки - 78 287,20 грн.
В подальшому, позивачем було застосовано до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 10 697,40 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 84 977,80 грн.
Як вбачається зі змісту кредитного договору (п.12 Реквізити сторін), в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме НОМЕР_2 .
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Встановлено, що 07 травня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1201-9364.
Вказаний договір позики підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А1119.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало суду копію зазначеного вище договору про відкриття кредитної лінії №1201-9364 від 07.05.2023.
На виконання умов договору 07.05.2023 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 18 900 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay, що підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором №1201-9364 від 07.05.2023 на картковий рахунок НОМЕР_2 у розмірі 18 900 грн.
Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на виконання умов договору 20.05.2023 сплачено 7522,20 грн та 05.06.2023 сплачено 2000 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зробив висновок про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору сплачено частину боргу, колегія суддів приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про відкриття кредитної лінії. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1201-9364 від 07.05.2023 в розмірі 84 977,80 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 17 388 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 67 598,80 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на погашення кредиту сплачено:
- 20.05.2023 - 7522,20 грн., з яких на погашення тіла кредиту зараховано 1512 грн та на погашення відсотків 6010,20 грн.;
- 05.06.2023 - 2000 грн., що зараховані на погашення відсотків.
Відтак, заборгованість за тілом кредиту в сумі 17 388,00 грн підтверджена належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №1201-9364 від 07.05.2023, а тому з неї на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути заборгованість за наданим тілом кредиту в сумі 17 388,00 грн.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У справі, що переглядається встановлено, що згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 18 900 грн.; дата видачі кредиту - 07.05.2023; строк кредитування - 300 днів; дата повернення кредиту - 01.03.2024; базовий період 14 днів; знижена % ставка - 1,20% в день; стандартна % ставка - 1,50% в день.
Таким чином, кредитним договором визначено строк його дії до 01 березня 2024 року.
Отже, загальний розмір відсотків за кредитним договором №1201-9364 від 07.05.2023 складає 77 039,42 грн., що обраховані наступним чином:
- 3 175,20 грн за період з 07.05.2023 по 20.05.2023 (із розрахунку 18 900 грн х 14 днів х 1,20%);
- 2 921,18 грн за період з 21.05.2023 по 03.06.2023 (із розрахунку 17 388 грн х 14 днів х 1,20%);
- 70 943,04 грн за період з 04.06.2023 по 01.03.2024 (із розрахунку 17 388 грн х 272 дні х 1,50%).
На погашення відсотків ОСОБА_1 сплачено 8010,20 грн.
Відтак, заборгованість за відсотками в сумі 67 589,80 грн є обґрунтованою та доведеною.
Відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Також відповідач не оспорювала кредитний договір у судовому порядку в частині нарахування відсотків.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 допустила неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останньою не сплачується.
Отже, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.
Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки з установлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором. Цей розмір відповідачем не спростований.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.
Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду колегія суддів зазначає наступне.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина 1 статті 267 ЦПК України).
Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, тому заявнику необхідно звернутися до суду першої інстанції в порядку вимог розділу VI ЦПК України із заявою про розстрочення виконання рішення суду.
Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Бондар О. О.
Шевчук А. М.