УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №276/540/26 Головуючий у 1-й інст. Семенюк А.С.
Категорія 32 Доповідач Павицька Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №276/540/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся», Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс-Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Форест Ленд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватне підприємство «Анатолівське» про розірвання договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Форест Ленд» на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 08 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Семенюка А.С. в селищі Хорошів Житомирської області,
в с т а н о в и в :
У березні 2026 року Ковальчук В.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати договір оренди землі від 22 травня 2020 року щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:09:003:0162, площею 0,7292 га, що розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (до об`єднання - Рижанської сільської ради), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся», яким 02.05.2025 було відчужено право користування земельної ділянки на користь ТОВ «Акріс Груп», яке у свою чергу відчужило право користування земельною ділянкою ТОВ «Грін Форест Ленд».
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,7292 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0162, що розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказував, що 22.05.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся» укладено договір оренди землі. Відповідно до п.7 договору оренди землі, орендар вносить орендну плату один раз на рік, орендна плата сплачується до 25 грудня поточного року. Проте, в порушення умов договору відповідач протягом 2022 - 2025 років належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання та систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, що є порушенням істотних умов договору, а тому є підставою для розірвання договору оренди землі. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 08 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 22 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся», правонаступником прав та обов`язків якого є ТОВ «Грін Форест Ленд», щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0162, площею 0,7292 га, що розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (до об`єднання - Рижанської сільської ради). У задоволенні позовних вимог до ТОВ «Агріс Полісся» та ТОВ «Акріс-Груп» відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Грін Форест Ленд» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Грін Форест Ленд» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення №ДКП_НЗ_АГ_ГФЛ_ЖТ_4 укладений між ТОВ «Акріс-Груп» та ТОВ «Грін Форест Ленд» жодних відомостей в частині переходу обов`язків щодо виплати заборгованості з орендної плати не містить. Відтак, відповідальною особою за виплату орендної плати у період до 01.04.2025 ТОВ «Грін Форест Ленд» фактично не було. Вказує, що з метою захисту своїх прав до ТОВ «Акріс-Груп» було подано клопотання про витребування доказів разом із відзивом на позовну заяву, який судом першої інстанції був залишений без розгляду, через пропущення строку для його подання. Зазначає, що суд першої інстанції не забезпечив баланс процесуальних прав сторін та фактично поклав негативні наслідки відсутності доказів на особу, яка не мала фактичної можливості ними володіти. Звертає увагу на те, що відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відображають лише доходи, з яких здійснюється податковий облік, однак не підтверджують і не спростовують виконання зобов`язання у натуральній формі, що прямо передбачений пунктом 5 договору оренди. Отже, такі відомості самі по собі не можуть бути достатнім доказом систематичної несплати орендної плати. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 08 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,7292 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0162, яка розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області. Наведене підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.07.2011, зареєстрованого в реєстрі за №2318 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №468928812 від 19.03.2026.
22 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся» укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки площею 0,7292 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:003:0162, яка розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області строком на 7 років.
Відповідно до п. 5 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1242,23 грн. З орендної плати вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України.
Орендна плата може вноситися орендарем також у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів у кількості та розмірі пропорційній їх погодженій сторонами ціні до розміру орендної плати у грошовій формі. Погодження цієї форми орендної плати здійснюється за усною домовленістю сторін, й оформляється підписанням сторонами актів приймання-передачі та/або товарних або товаротранспортних накладних, підписанням яких і є такою домовленістю.
Виплата орендної плати у грошовій формі здійснюється у гривнях готівкою під розписку у відомостях видачі орендної плати.
Відповідно до п. 7 договору оренди землі орендар вносить орендну плату один раз на рік, за перший рік оренди орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.
Згідно п. 8 договору оренди землі передача продукції в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.
Відповідно до пунктів 31-32 договору оренди землі, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 35 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
02.05.2025 між ТОВ «Агріс Полісся» та ТОВ «Акріс-Груп» укладено договір купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок сільськогосподарського призначення №02/05/25/АП, за яким право оренди на спірну земельну ділянку перейшло до ТОВ «Акріс-Груп».
Відповідно до п. 4.2 договору купівлі-продажу права користування (оренди) земельних ділянок до орендаря-покупця переходять усі права та обов`язки орендаря-продавця щодо виплати заборгованості (у разі підтвердження її наявності) з орендної плати у розмірі визначеному умовами відповідного договору оренди землі щодо зареєстрованих прав оренди на орендаря-покупця.
01.04.2025 між ТОВ «Акріс-Груп» та ТОВ «Грін Форест Ленд» укладено договір купівлі-продажу права користування №ДКП_НЗ_АГ_ГФЛ_ЖТ_4, згідно з яким поточним орендарем спірної земельної ділянки стало ТОВ «Грін Форест Ленд».
Із викладеного вище слідує, що ТОВ «Грін Форест Ленд» на підставі зазначеного договору набуло право оренди земельної ділянки площею 0,7292 га, кадастровий номер [номер приховано]:09:003:0162, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
У подальшому, на підставі договору суборенди №НЗ_ГФЛ_АН_2 від 01.04.2025 (зареєстровано 27.06.2025), спірну земельну ділянку було передано в суборенду ПП «Анатолівське».
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 22.05.2026, ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по грудень 2025 року не отримувала доходів, які б свідчили про виплату їй орендної плати за договором оренди землі як у грошовій, так і в натуральній формі. Доказів сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки суду не надано.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати орендної плати позивачу за 2022-2025 роки. Відомості податкового органу підтверджують відсутність нарахувань та виплат. Суд критично оцінив доводи відповідача про те, що орендна плата могла виплачуватися у натуральній формі, оскільки згідно з умовами договору такі розрахунки мали супроводжуватися складанням актів приймання-передачі та відповідним податковим обліком. Жодного акта приймання-передачі суду надано не було. Таким чином, факт систематичної (два і більше разів) несплати орендної плати є доведеним. Оскільки відповідачі ТОВ «Агріс Полісся» та ТОВ «Акріс-Груп» на момент звернення позивача з позовом до суду відчужили належне їм право оренди земельної ділянки, останні не є належними відповідачами за позовною вимогою про розірвання спірного договору оренди. Належним відповідачем у спорі про розірвання договору оренди є особа, яка є чинним орендарем на момент вирішення спору. Таким орендарем на даний час виступає ТОВ «Грін Форест Ленд». Той факт, що систематична несплата орендної плати розпочалася до переходу прав оренди до ТОВ «Грін Форест Ленд», не звільняє чинного орендаря від ризиків розірвання договору, оскільки він набув право оренди з усіма існуючими обтяженнями та історією виконання/невиконання зобов`язань. Крім того, матеріали справи підтверджують відсутність сплати і в 2025 році, коли права орендаря вже належали ТОВ «Грін Форест Ленд».
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.
Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18).
Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі №499/793/21 (провадження №61-8740 св 23).
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування невиплати орендної плати покладається на орендаря.
Згідно з частиною п`ятою ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.
Відповідно до частини п`ятої ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною шостою ст. 411 ЦК України передбачено, що у разі відчуження права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі до неї переходять усі права та обов`язки землекористувача з дня державної реєстрації переходу права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
У даній справі встановлено, що наразі орендарем земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 22 травня 2020 року є ТОВ «Грін Форест Ленд», що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та саме на це товариство поширюються всі права та обов`язки, визначені договором оренди землі від 22.05.2020.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 22.05.2026, ОСОБА_1 у період з січня 2020 року по грудень 2025 року не отримувала доходів, які б свідчили про виплату їй орендної плати за договором оренди землі як у грошовій, так і в натуральній формі.
Матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.
У свою чергу, ТОВ «Грін Форест Ленд» не надало ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції доказів того, що ОСОБА_1 сплачено орендну плату за 2022 - 2025 роки.
Матеріали справи також не містять актів приймання-передачі сільськогосподарської продукції в рахунок сплати орендної плати та доказів того, що ОСОБА_1 відмовилася від отримання нарахованої їй орендної плати. Сплата орендної плати є обов`язком відповідача відповідно до умов договору.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що відповідачем, в порушення умов договору, не сплачувалась орендна плата, то відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про відсутність систематичної несплати орендної плати.
Разом з тим, відповідач вказані доводи не спростував.
У даному випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря.
За правовим висновком, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
За наслідками розгляду справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 розраховувала отримувати орендну плату щорічно у строк, встановлений в договорі оренди землі, проте, відповідач не сплатив орендну плату, у зв`язку з чим, позивач не може та не бажає очікувати, що в подальшому відповідач належно виконуватиме обов`язки за умовами договору.
Отже, вказане вище безумовно свідчить про те, що ТОВ «Грін Форест Ленд» не було виконано умови договору оренди, а тому наявні підстави для розірвання договору з підстав пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати).
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Форест Ленд» залишити без задоволення.
Рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 08 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 29 вересня 2026 року.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Бондар О. О.
Шевчук А. М.