УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6488/15-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.
Категорія 16 Доповідач Павицька Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/6488/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Житомирської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П. в м. Житомирі,
в с т а н о в и в :
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої заяви просив:
- визначити порядок користування земельною ділянкою, площею 0,2700 га., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 між ним та відповідачами, де виділити йому у користування земельні ділянки розмірами: 383 кв.м. та 452 кв.м.;
- зобов`язати відповідачів - власників кв. АДРЕСА_2 за вищенаведеною адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити площу 452 кв.м від огорожі та бетонного фундаменту;
- зобов`язати Житомирську міську раду здійснити приватизацію на його користь земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно його частки у домоволодінні в розмірі 31/100 від загального розміру земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , яка складається з 2-х житлових кімнат та службових приміщень, загальний розмір якої становить 51 кв.м., що становить 31/100 ід.ч. житлового будинку за вказаною адресою. Вказує, що відповідачам належить в даному домоволодінні наступні частки: ОСОБА_5 (правонаступником якого на час розгляду справи є ОСОБА_3 ) - 42/300 ід.ч., ОСОБА_6 (правонаступником якого на час розгляду справи є ОСОБА_2 ) - 42/300 ід.ч., ОСОБА_2 - 42/300 ід.ч. та ОСОБА_7 (правонаступником якого на час розгляду справи є ОСОБА_4 ) - 27/100 ід.ч. Зазначає, що за вищенаведеним домоволодінням закріплено земельну ділянку розміром 0,2700 га. Вказує, що він бажає приватизувати частину земельної ділянки та встановити порядок користування спірною земельною ділянкою, проте відповідачі своєї згоди на затвердження розробленої угоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою не надали. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 згідно варіанту №1 висновку експерта №602/07-2023 від 17.07.2023.
Для забезпечення доступу ОСОБА_4 до відповідної частини житлового будинку з господарськими будівлями надано земельну ділянку площею 729,0 кв.м (0,0729 га), що на схемі позначена під №1 (зображена штрихуванням жовтого кольору), яка проходить по точках: 3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-44-43-37-36-35-34-3 зі сторонами: 0,97м-0,55м-5,0м-6,0м-4,17м-6,0м-0,85м-21,6м-8,58м-19,36м-4,28м-0,8м-3,77м-3,0м-8,7м-16,73м-20,52м- лінія проходить по лінії поділу житлового будинку-14,43м-1,12м.
Для забезпечення доступу ОСОБА_1 до відповідної частини житлового будинку з господарськими будівлями надано земельні ділянки площею 837,0 кв.м (0,0837 га), що на схемі позначена під:
- №2 площею 368,2 кв.м (зображена штрихуванням синього кольору), яка проходить по точках: 1-2-3-34-35-36-37-38-39-40-41-42-32-33-1 зі сторонами: 2,5м-11,03м-1,12м-14,43м-лінія проходить по лінії поділу житлового будинку-1,41м-6,04м-15,45м-7,77м;
- №3 площею 468,8 кв.м (зображена штрихуванням синього кольору), яка проходить по точках: 26-27-28-29-45-46-26 зі сторонами: 15,27м-38,15м-8,65м-11,33м-3,12м-26,0м.
Для забезпечення доступу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідної частини житлового будинку з господарськими будівлями надано земельну ділянку площею 1134,0 кв.м (0,1134 га), що на схемі позначена під №4 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 29-30-31-32-42-41-40-39-38-37-43-44-18-19-20-21-22-23-24-25-26-46-45-29 зі сторонами: 7,5м-0,5м-0,98м-6,04м-1,41м-лінія проходить по лінії поділу житлового будинку- 20,52м-16,73м-3,3м-5,8м-3,1м-2,2м-4,1м-9,65м-6,55м-0,53м-26,0м-3,12м-11,33м.
Варіант №1 встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) зображено на схемі в додатку №1 до даного висновку.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 2 5655,55 грн витрат на професійну правову допомогу та по 162,40 грн судового збору. В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , як окремої інвентарної одиниці, а тому вона не є спільною частковою власністю в будинку. Зазначає, що ОСОБА_2 , як спадкоємиці після смерті батька - ОСОБА_6 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , яка також є окремою квартирою, інвентаризованою з окремим технічним паспортом. Вказує, що квартира АДРЕСА_5 , яка належить їй також є окремою квартирою в будинку та має окремий технічний паспорт. Враховуючи наведене вище, вважає, що суд першої інстанції невірно визначив, що власність у будинку є спільною частковою, так як правовстановлюючими документами це не підтверджується. Зазначає, що кожний із господарів є власником своєї частини будинку як окремої інвентарної одиниці, а тому приватизація земельної ділянки має здійснюватися кожним співвласником одноосібно в порядку ст. 123 ЗК України. Стверджує, що оскаржуваним рішенням порушується її право вільно володіти житловим будинком та допоміжними приміщеннями. Враховуючи вищевикладене просила скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
17 жовтня 2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позовні вимоги стосуються питання встановлення порядку користування земельною ділянкою, розміром 0,2700 га, яка є закріпленою за домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що право власності на вказану земельну ділянку не є закріпленим за будинковолодінням, а лише користування, тому вважає, що ті питання, які висвітлені апелянтом в апеляційній скарзі не можуть слугувати підставою для скасування рішення.
Рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволених позовних вимог щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, а тому в іншій частині не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 . Наведене підтверджується договором купівлі-продажу від 22.01.2002 посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Косигіним С.В., зареєстрованим у реєстрі за №207.
Згідно довідки від 24.12.2013 №163-А-7286, виданої КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації», право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 в м. Житомирі зареєстровано за: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Відповідно довідки від 14.12.2007 №А-7286, виданої КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації», ідеальні частки співвласників на земельну ділянку житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно первинної реєстрації права власності складають: ОСОБА_5 - 42/300 ід.ч., ОСОБА_6 - 42/300 ід.ч., ОСОБА_2 - 42/300 ід.ч., ОСОБА_7 - 27/100 ід.ч., ОСОБА_1 - 31/100 ід.ч. Земельна ділянка не зареєстрована. Фактична площа земельної ділянки 2610 кв.м.
Згідно відповіді виконавчого комітету Житомирської міської ради №15/4671 від 01.06.16 вбачається, що міською радою рішення щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність або користування не приймалося.
Рішенням Житомирської міської ради від 20.03.2015 №883 затверджено технічну документацію із землеустрою для вирішення питання встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2700 га.
Також встановлено, що свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.03.1995, виданого відділом приватизації державного житлового фонду, посвідчено, що квартира АДРЕСА_6 на праві приватної спільної часткової власності належить громадянам: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 .
Відповідно до напису на звороті вказано вище свідоцтва, 17.10.2007 за реєстром №2-783 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_5 .
Відповідач ОСОБА_5 помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 09.06.2008.
Згідно нотаріально завіреного свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.08.2009, зареєстровано в реєстрі за №1-632, спадкоємицею майна ОСОБА_5 , а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 є ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_6 помер - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 13.03.2009.
Згідно відповіді Першої Житомирської державної нотаріальної контори №1963/01-09 від 15.10.2015 спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 не заводилася.
Проте, відповідно до рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 січня 2016 року у справі №296/8966/15-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до померлих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 закрито.
Протокольною ухвалою суду від 07 квітня 2016 року до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 .
Також встановлено, що ОСОБА_7 був власником кв. АДРЕСА_7 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.06.2007 посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3015.
Згідно договору купівлі-продажу від 15.12.2023, зареєстрованого в реєстрі за №4244, ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_4 прийняла у власність кв. АДРЕСА_7 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу:358700892 від 15.12.2023.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2024 року до розгляду у справі залучено правонаступника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_4 .
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 28.11.2024 вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) зроблено відповідний актовий запис №3880.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 липня 2025 року залучено до участі у цивільній справі №296/6488/15-ц як правонаступника відповідача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №720/12.16 від 01.12.2016, експертом ОСОБА_10 запропоновано 3 варіанти поділу/встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку повторної земельно-технічної експертизи №602/07-2023 від 17.07.2023, судовим експертом Свістуновим І.С. запропоновано 2 варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що висновок судової земельно-технічної експертизи №720/12.16 від 01.12.2016 є неналежним доказом у справі, у зв`язку із виявленими помилками відносно розміру ідеальних часток житлового будинку, які належать відповідачам, що призвело до невірного розрахунку та визначення порядку користування земельною ділянкою розміром 0,2700 га. ОСОБА_1 погодився на встановлення порядку користування відповідно до будь-якого варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи №602/07-2023 від 17.07.2023. Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанта №1 (Додаток №1) розподілу земельної ділянки висновку судової земельно-технічної експертизи №602/07-2023 від 17.07.2023, суд першої інстанції виход з того, що даний варіант відповідає розміру часток кожного із співвласників у спільному майні та є найбільш наближеним до того порядку, що склався між сторонами. Відмовляючи у задоволенні позову щодо зобов`язання відповідачів, як власників квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити площу 45.2 кв.м від огорожі та бетонного фундаменту, суд першої інстанції виходи з того, що така вимога ґрунтується виключно на висновку судової земельно-технічної експертизи №720/12.16 від 01.12.2016, який судом першої інстанції прийнято до уваги не було. Щодо вимоги про зобов`язання Житомирської міської ради здійснити приватизацію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь позивача суд першої інстанції вважав її передчасною.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження №61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).
Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Частинами першою-четвертою статті 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній, сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок використання земельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належний до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів, орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються Кабінетом Міністрів України та регулюються Законом України «Про основи містобудування», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу 17 травня 2005 року №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207 прибудинкова територія це - територія навколо багатоквартирного будинку визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків (далі - Положення), затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05 квітня 1996 року №31/30/53/396, прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд, тобто встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).
Пунктом 4.1 Положення передбачено, що прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі, на умовах оренди, об`єднанням власників будинків, для обслуговування існуючого житлового будинку (будинків) відповідно до земельного законодавства.
Згідно з пунктом 4.2 Положення суб`єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об`єднання власників багатоквартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлових будинків згідно з чинним законодавством. Законодавець при цьому не відносить до числа таких суб`єктів окремих фізичних осіб. Зміна цільового призначення земельних ділянок прибудинкової території допускається у випадку реконструкції, зміни функціонального призначення споруд, наявності інших обґрунтованих причин у відповідності з діючими нормами за дозволом відповідних органів місцевого самоврядування.
При переході права власності на житловий будинок (його приміщення) або на частину будинку разом з цим об`єктом переходить і право спільної власності (користування) земельною ділянкою у відповідності з чинним законодавством (пункт 4.3 Положення).
Відповідно до пункту 4.4. Положення частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.
Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається.
Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 року №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі №916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі №461/4181/18, провадження №61-15919св19, зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Тлумачення наведених норм права свідчить про те, що земельна ділянка може надаватися для обслуговування житлового будинку, а не квартири.
Тобто, земельна ділянка може надаватися для обслуговування житлового будинку (цілого), незалежно від кількості співвласників такого будинку. Але лише у разі, якщо будинок розділено на окремі домоволодіння і тоді надання земельної ділянки здійснюється окремо для кожного власника. При цьому окреме домоволодіння повинно мати окрему адресу.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №560/1049/16-ц (провадження №61-225св18).
Чинні редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України зі змінами, внесеними Законом України від 05 листопада 2009 року №1702-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю», передбачають автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою.
Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №344/12943/15-ц (провадження №61-17423св20).
Наведене також узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2024 року у справі №303/5652/21 провадження №61-6128св24.
У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №569/16666/16-ц (провадження №61-14719св19) зроблено висновок, що «співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.
Таким чином, віднесення земельної ділянки, відповідно з визначенням її розміру та конфігурації, до прибудинкової території багатоквартирного будинку має свідчити відповідна містобудівна та землевпорядна документація або акт на право власності чи користування земельною ділянкою.
Визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі №6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі №6-2454цс16, Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №686/6888/15, від 05 лютого 2020 року у справі №497/1137/17, від 16 вересня 2020 року у справі №489/2029/17, від 03 листопада 2020 року у справі №653/1760/16, від 30 листопада 2022 року у справі №520/3556/16.
У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 , оскільки вказане будинковолодіння має одну спільну адресу.
Відповідно до довідки від 14.12.2007 №А-7286, виданої КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації», ідеальні частки співвласників на земельну ділянку житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно первинної реєстрації права власності складають: ОСОБА_5 (правонаступником якого на час розгляду справи є ОСОБА_3 ) - 42/300 ід.ч., ОСОБА_6 (правонаступником якого на час розгляду справи є ОСОБА_2 ) - 42/300 ід.ч., ОСОБА_2 - 42/300 ід.ч., ОСОБА_7 (правонаступником якого на час розгляду справи є ОСОБА_4 ) - 27/100 ід.ч., ОСОБА_1 - 31/100 ід.ч. Земельна ділянка не зареєстрована. Фактична площа земельної ділянки 2610 кв.м.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №720/12.16 від 01.12.2016, експертом Горкушею М.Д. запропоновано 3 варіанти поділу/встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку повторної земельно-технічної експертизи №602/07-2023 від 17.07.2023, судовим експертом Свістуновим І.С. запропоновано 2 варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року по справі було призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено судовому експерту Свістунову І.С. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
1. Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів здійснити поділ (встановити порядок користування) земельною ділянкою площею 0,2700 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками будинку, згідно правовстановлюючих документів та по фактичному користуванню ними спірною земельною ділянкою?
2. Які можливі варіанти поділу (встановити порядок користування) земельною ділянкою площею 0,2700 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками будинку, згідно правовстановлюючих документів та по фактичному користуванню ними спірною земельною ділянкою?
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи №Т928/06-2026 від 22.06.2026 експертом визначено три варіанти порядку користування земельною ділянкою.
15 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшла заява про встановлення 2 або 3 варіанту користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , визначених судовою експертизою №Т928/06-2026 від 22.06.2026.
ОСОБА_4 також просила встановити 2 або 3 варіанти користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , визначених судовою експертизою №Т928/06-2026 від 22.06.2026.
ОСОБА_2 просив визначити 1 варіант користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , визначених судовою експертизою №Т928/06-2026 від 22.06.2026.
Дослідивши висновок експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи №Т928/06-2026 від 22.06.2026 колегія суддів дійшла висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту №2 додаткової судової земельно-технічної експертизи №Т928/06-2026 від 22.06.2026, оскільки вказаний варіант відповідає часткам співвласників та забезпечить сторонам безперешкодне обслуговування належних їм на праві власності частин домоволодіння та вирішить питання окремого землекористування між сторонами.
З урахуванням наведеного, за конкретних фактичних обставин, встановлених у цій справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом скасування рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2024 року та встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2700 га, відповідно до варіанту №2 додаткової судової земельно-технічної експертизи №Т928/06-2026 від 22.06.2026.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, то таке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції заявлену ОСОБА_1
13 листопада 2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якій просила стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 11 200 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
До заяви долучила: акт виконаних робіт по наданню професійної правничої допомоги від 13.11.2024, згідно якого загальна вартість робіт складає 11 200 грн., квитанція від 12.11.2024, договір про надання правничої допомоги від 10.10.2024.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 11 200 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також часткове задоволенню позову, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною шостою статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
Зазначений висновок застосовано також у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі №204/3927/22, провадження №61-7269св23, від 14 травня 2025 року у справі №638/11780/21, провадження №61-10339св24.
Згідно з абз. 2 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. Якщо експертиза призначається за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, кошти на її оплату вносяться обома сторонами порівну. У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 45 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи і настають наслідки, передбачені за ухилення від участі в експертизі.
Після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах.
Встановлено, що 10.11.2016 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10.11.2016 по справі була призначена судова земельно-технічна експертиза, витрати за проведення якої покладено на ОСОБА_1 .
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №720/07 вартість експертизи складала 6 000 грн.
Крім того, ОСОБА_1 понесено витрати за складання технічної документації в сумі 1 674,89 грн.
В подальшому, 21.02.2023 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира була призначена повторна судова земельно-технічна експертиза, витрати за проведення якої покладено на ОСОБА_7 .
Відповідно до рахунку-фактури №602 від 27.04.2023 та акту здачі-приймання висновку експерта вартість експертизи складала 8 364,30 грн.
Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу від 15.12.2023 ОСОБА_7 відчужив квартиру АДРЕСА_7 на користь ОСОБА_4 , тому понесені витрати ОСОБА_7 не підлягають розподілу.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року по справі була призначено додаткову судову земельну технічну експертизу, витрати за проведення якої покладено на ОСОБА_4 .
Відповідно до акту здачі-приймання висновку експерта від 24.06.2026 вартість експертизи становила 14 338,80 грн.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено понесення сторонами витрат за проведення судових земельно-технічних експертиз та значення даних експертиз для всіх сторін, які покладені в основу вирішення справи по суті, вказані витрати підлягають розподілу між сторонами наступним чином:
- на користь ОСОБА_1 зі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно стягнути витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі по 1918,72 грн з кожного;
- на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно стягнути витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі по 3584,70 грн з кожного.
Крім того, за подання позову в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою ОСОБА_1 сплачено 243,60 грн., тому зі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір в сумі 81,20 грн. Оскільки ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору, то ОСОБА_1 в порядку встановлено КМУ необхідно компенсувати з держави 81,20 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_4 сплачено 1816,80 грн., оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути 908,40 грн.
Шляхом взаємозаліку зазначених сум необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 :
- з ОСОБА_2 1999,92 грн (1918,72 грн за проведення експертизи та 81,20 грн судового збору за подання позову);
- з ОСОБА_3 1918,72 грн за проведення експертизи;
- компенсувати в порядку встановлено КМУ за рахунок держави судовий збір в сумі 81,20 грн.
Шляхом взаємозаліку зазначених сум необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 :
- з ОСОБА_2 3584,70 грн витрати за проведення експертизи;
- з ОСОБА_3 3584,70 грн витрати за проведення експертизи;
- з ОСОБА_1 2493,18 грн судових витрат (з розрахунку (3584,70 грн витрати за проведення експертизи + 908,40 грн судовий збір) - (1918,72 грн витрати за проведення експертизи, які мала сплатити ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 + 81,20 грн судового збору).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 липня 2024 року скасувати в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) та в частині судового збору і ухвалити в цих частинах нове судове рішення.
Встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,2700 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ), між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 згідно варіанту №2 висновку експерта №Т928/06-2026 від 22.06.2026.
Для забезпечення доступу ОСОБА_4 до відповідної частини житлового будинку з господарськими будівлями пропонується надати земельну ділянку площею 729,0 кв.м (0,0729 га), що на схемі позначена під №1 (зображена штрихуванням помаранчевого кольору), яка проходить по точках: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-1 зі сторонами: 8,7м-3,0м-3,77м-0,8м-4,28м-19,36м-8,58м-21,6м-0,85м-6,0м-4,17м-6,0м-5,0м-0,55м-0,89м-15,41м-лінія проходить по лінії поділу житлового будинку - 19,57м-18,02м.
Для забезпечення доступу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідної частини житлового будинку з господарськими будівлями надати земельну ділянку площею 1134,0 кв.м (0,1134 га), що на схемі позначена під №2 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 1-20-21-22-23-24-25-26-27-28-29-30-31-32-33-34-18-19-1 зі сторонами: 3,30м-5,80м-3,10м-2,20м-4,10м-9,65м-6,55м-26,15м-2,91м-11,25м-7,50м-0,50м-0,98м-6,14м-1,39м-лінія проходить по лінії поділу житлового будинку - 19,75м-18,02м.
Для забезпечення доступу ОСОБА_1 до відповідної частини житлового будинку з господарськими будівлями надати земельні ділянки загальною площею 837,0 кв.м (0,0837 га), а саме ділянку:
- площею 361,5 кв.м (0,03615 га), що на схемі позначена під №3 (зображена штрихуванням блакитного кольору), яка проходить по точках: 34-33-32-35-36-37-16-17-34 зі сторонами: 1,39м-6,14м-15,45м-7,77м-2,50м-11,11м-15,41м-проходить по лінії поділу житлового будинку;
- площею 475,5 кв.м. (0,04755 га), що на схемі позначена під №4 (зображена штрихуванням блакитного кольору), яка проходить по точках: 26-27-28-29-38-39-26 зі сторонами: 26,15м-2,91м-11,25м-8,65м-38,15м-15,80м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1999,92 грн судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1918,72 грн витрат за проведення експертизи.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України 81,20 грн судових витрат.
Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по 3584,70 грн з кожного витрат за проведення експертизи.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2493,18 грн судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 29 вересня 2026 року.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Талько О. Б.
Шевчук А. М.