ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/10299/25 Номер провадження 22-ц/814/3019/26 Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
представник позивача - адвокат Корєнєва Н.Ю.
представник відповідача - адвокат Тереховський Д.О.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гирі Анни Володимирівни
на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року, постановлену суддею Зуб Т. О., повний текст ухвали складений - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в домоволодінні та визнання права власності,
за зустрічним позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Тереховського Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, -
В С Т А Н О В И В:
18.12.2025 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права на частку в домоволодінні та визнання права власності, в якому просила суд: - припинити право ОСОБА_1 на 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 161 770 грн грошової компенсації за 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 1-3).
11.03.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Тереховського Дмитра Олександровича до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, в якій просив суд: - усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей житлового будинку, хвірток, воріт та всіх господарських споруд (двох гаражів, сараю, літньої кухні), що знаходяться на території домоволодіння; - зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вільному доступі та користуванні житловими кімнатами, гаражами та іншими будівлями домоволодіння (т.1 а.с. 188-191).
26.03.2026 до Полтавського районного суду Полтавської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2 , в якій просила суд: - припинити право ОСОБА_1 на 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 , яка буде дорівнювати 1/6 частині вартості вказаного домоволодіння, визначеної судовою оціночною експертизою; - визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 ; - призначити у справі судову оціночну експертизу для визначення вартості домоволодіння АДРЕСА_1 ; - проведення експертизи доручити Національному науковому центру «Харківський інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, м. Харків, вул. Золочівська, 8а; - стягнути з ОСОБА_1 48 230 грн вартості робіт по ремонту та переобладнанню спірного будинку (т.1 а.с. 159-161).
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тереховський Д.О., до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю. Об`єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в домоволодіння та визнання права власності, з позовними вимогами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тереховський Д.О., до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, під загальним №552/10299/25 (провадження №2/545/1067/26). Розгляд об`єднаної справи проводити за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 217).
15.04.2026 у судовому засіданні представником ОСОБА_2 - адвокатом Корєнєвою Н.Ю. підтримано клопотання про проведення судової оціночно-будівельної експертизи.
15.04.2026 у судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Гиря А.В. заперечувала проти призначення експертизи.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на частку в домоволодіння та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тереховський Дмитро Олександрович до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю - судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:
- яка ринкова вартість приватного домогосподарства, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ?
Проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» (вул. Золочівська, буд. 8А, м. Харків).
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків.
У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи.
Зобов`язано сторони надати експертам доступ до об`єкта дослідження (СЕС) за адресою: АДРЕСА_1 , попередивши їх про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України.
Витрати, пов`язані із проведенням експертизи, покладено на ОСОБА_2 .
Провадження по цивільній справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвала суду мотивована тим, що з`ясування дійсної ринкової вартості спірного майна має значення для справи, для чого необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення клопотання сторони позивача-відповідача про призначення експертизи.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гиря А.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував те, що у матеріалах справи наявний звіт про оцінку майна, який є письмовим доказом та підлягає оцінці судом разом з іншими доказами. Доводи позивача про «недоліки» звіту є неспроможними. Відсутність фізичного огляду майна оцінювачем обумовлена виключно незаконними діями самої позивача, яка змінила замки та не допускає відповідача (співвласника) до будинку. За таких умов, оцінка за порівняльним підходом є допустимою. Відсутність попередження про кримінальну відповідальність не робить звіт неналежним доказом, оскільки оцінювач не є судовим експертом, а його відповідальність регулюється ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Отже, за наявності професійної оцінки та відсутності доказів на її спростування, призначення експертизи є передчасним та необґрунтованим. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. У даному випадку позивач, звертаючись до суду з вимогою про припинення права на частку у житлі, не надав жодного належного доказу вартості спірного майна, чим фактично не виконав покладений на нього обов`язок доказування. Натомість, відповідачем подано звіт про оцінку майна, який відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, у разі ненадання стороною належних доказів вартості майна та неспростування наданої іншою стороною оцінки, суд має право виходити з наявних у справі доказів, а ризик недоведеності відповідних обставин несе саме та сторона, яка їх заявляє. Призначення експертизи за наявності чинного звіту про оцінку, який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, є порушенням принципу процесуальної економії. Це призводить до безпідставного затягування розгляду справи та покладення на сторони зайвих витрат. Враховуючи, що ринкова вартість за звітом складає 2 371 130 грн, а позивач «суб`єктивно» оцінює майно у 1 260 000 грн. Аргумент позивача про відсутність у звіті оцінювача попередження про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України базується на помилковому ототожненні статусу судового експерта та суб`єкта оціночної діяльності. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 15.04.2026 не зазначив, які саме недоліки звіту про оцінку майна від 09.03.2026 викликають у нього сумніви. В ухвалі Полтавського районного суду Полтавської області від 15.04.2026 про призначення експертизи суд доручив експертизу установі Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» у м. Харків, вул. Золочівська буд. 8А. Суд першої інстанції не навів мотивів, з яких проведення експертизи доручено саме установі у м. Харкові, попри наявність офіційного Полтавського відділення тієї ж установи за місцем знаходження об`єкта дослідження та суду. Таким чином, призначення експертизи у м. Харкові за наявності можливості її проведення у м. Полтава є немотивованим, непропорційним та таким, що порушує принципи цивільного судочинства, у зв`язку з чим підлягає зміні шляхом визначення експертної установи за місцем розгляду справи у випадку, якщо суд визнає за доцільним призначення експертизи у даній справі №552/10299/25. Суд першої інстанції не надав оцінки факту невиконання позивачем попередньої ухвали суду від 11.03.2026, що робить призначення експертизи ще більш безпідставним та передчасним. Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що у даній справі відповідачем подано зустрічний позов, за яким судом відкрито провадження. Зустрічні позовні вимоги є самостійними, а їх розгляд не перебуває у прямій залежності від результатів призначеної за ініціативою позивача оціночної експертизи. Зупинення провадження у справі в цілому (включаючи розгляд зустрічного позову) призводить до необґрунтованого затягування судового процесу та порушує право відповідача на розгляд його вимог протягом розумного строку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до приписів ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», судова експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об`єктивному дослідженню обставин справи, по встановленню законних та обґрунтованих рішень.
Згідно пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.
Необхідність призначення судової експертизи в цивільному процесі обумовлена, насамперед, необхідністю з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру, не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення цивільного спору по суті.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що для з`ясування дійсної ринкової вартості спірного майна має значення для справи, для чого необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд приходить до висновку про задоволення клопотання сторони позивача-відповідача про призначення експертизи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі призначення судом експертизи.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з урахуванням наступного.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі з`явлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами; призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
Із аналізу вказаних норм вбачається, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).
Необхідність призначення судової експертизи в цивільному процесі обумовлена, насамперед, необхідністю з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру, не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення цивільного спору по суті.
Суд вказує на те, що одним із принципів призначення судової експертизи є принцип доцільності.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Згідно матеріалів справи, предметом спору за первісним позовом є: - припинення права ОСОБА_1 на 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 ; - стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 , яка буде дорівнювати 1/6 частині вартості вказаного домоволодіння, визначеної судовою оціночною експертизою; - визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/6 частку в домоволодінні АДРЕСА_1 ; - стягнення з ОСОБА_1 48 230 грн вартості робіт по ремонту та переобладнанню спірного будинку.
Колегія суддів вважає, що, зважаючи на предмет спору, обставини, які підлягають доказуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для правильного і об`єктивного вирішення спору між сторонами, потребуються спеціальні знання, які реалізуються шляхом призначення судової експертизи, та висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Призначення експертизи не порушує прав учасників справи, а є лише способом доведення учасником справи своїх вимог. Висновок експертизи оцінюється з урахуванням положень процесуального права, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
За таких обставин, враховуючи правове регулювання підстав для призначення експертизи та наведені заявником підстави для призначення експертизи, враховуючи, що для встановлення обставин, що мають значення для справи, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання та призначення судової оціночно-будівельної експертизи.
Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку позивач, звертаючись до суду з вимогою про припинення права на частку у житлі, не надав жодного належного доказу вартості спірного майна, чим фактично не виконав покладений на нього обов`язок доказування, натомість, відповідачем подано звіт про оцінку майна, який відповідає вимогам чинного законодавства, то ці доводи відхиляються колегією суддів, оскільки заявити клопотання про призначення експертизи є процесуальним правом сторони, це клопотання заявлено стороною позивача після надання стороною відповідача звіту про оцінку майна від 09.03.2026 до відзиву на позов та під час уточнення стороною позивача позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що у разі ненадання стороною належних доказів вартості майна та неспростування наданої іншою стороною оцінки, суд має право виходити з наявних у справі доказів, а ризик недоведеності відповідних обставин несе саме та сторона, яка їх заявляє, що призначення експертизи за наявності чинного звіту про оцінку, який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, є порушенням принципу процесуальної економії, що це призводить до безпідставного затягування розгляду справи та покладення на сторони зайвих витрат, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки, пред`являючи зустрічний позов, сторона відповідача повинна передбачати усі наслідки вчинення/невчинення процесуальних дій, які можуть вчинити сторони по справі, клопотання про призначення експертизи заявлено стороною позивача у підготовчому засіданні, що відповідає вимогам ЦПК України та часу надання/збирання доказів. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що, як вказує сторона відповідача, ринкова вартість за звітом складає 2 371 130 грн, а позивач «суб`єктивно» оцінює майно у 1 260 000 грн, тобто дійсно вбачається спір між сторонами з приводу дійсної вартості нерухомого майна, тому проведення експертизи у справі є необхідним, а відповідна оцінка наданим доказам буде надана судом при ухваленні судового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд доручив експертизу установі Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» у м. Харків, вул. Золочівська буд. 8А, що суд першої інстанції не навів мотивів, з яких проведення експертизи доручено саме установі у м. Харкові, попри наявність офіційного Полтавського відділення тієї ж установи за місцем знаходження об`єкта дослідження та суду. То ці доводи також відхиляються колегією суддів, оскільки в уточненій позовній заяві позивач просила призначити проведення експертизи саме цій експертній установі, від сторони відповідача не надходило до суду заперечень в цій частині, тобто відповідач погодився.
Доволди апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінки факту невиконання позивачем попередньої ухвали суду від 11.03.2026, що робить призначення експертизи ще більш безпідставним та передчасним, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки вказаною ухвалою повідомлено позивача про необхідність внесення вартості спірної частки на депозит суду. Оскільки визначення її вартості залежить від визначення вартості домоволодіння, то призначення судом експертизи на предмет визначення вартості домоволодіння є законним і обгрунтовним.
Доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що у даній справі відповідачем подано зустрічний позов, за яким судом відкрито провадження, що зустрічні позовні вимоги є самостійними, а їх розгляд не перебуває у прямій залежності від результатів призначеної за ініціативою позивача оціночної експертизи. Зупинення провадження у справі в цілому (включаючи розгляд зустрічного позову) призводить до необґрунтованого затягування судового процесу та порушує право відповідача на розгляд його вимог протягом розумного строку, то зідно ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тобто сторона відповідача, пред`являючи зустрічний позов, повинна передбачати вчинення стороною позивача процесуальних дій як по первісному позову, так і по зустрічному, що тягне збільшення процесуального часу.
Відповідно до принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства обов`язок доказування та подання доказів покладено на кожну сторону. При цьому відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/14452/20 сформовано висновок щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування; відзначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Згідно ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного, оскільки судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності призначення у справі вказаної експертизи для встановлення обставин, якими обґрунтовані пред`явлені позовні вимоги.
Отже, ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо призначення експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гирі Анни Володимирівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов