ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/6582/25 Номер провадження 22-ц/814/2924/26 Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
відповідач ОСОБА_1
представник відповідача - адвокат ГорбенкоП.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 02 липня 2025 року, ухвалене суддею Чувановою А. М., повний текст рішення складений - дата не вказана
у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
В С Т А Н О В И В:
02.05.2025 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за послугу з постачання теплової енергії та послугу гарячої води з урахуванням індексу інфляції та 3% річних всього у розмірі 97 510,91 грн, яка складається з:заборгованості за надані послуги - 80 330,59 грн; індекс інфляції - 13 355,35 грн; 3% річних - 3 824,97 грн; стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що предметом діяльності ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є надання послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води. За обліковими даними позивача відповідач є суб`єктом користування послуг (індивідуальним споживачем), які надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Взаємовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані індивідуальними договорами про надання послуг. Розмір плати за надані послуги становить: - за послугу постачання теплової енергії: умовно-змінна частина плати по двоставковому тарифу - 1267,28 грн/Гкал (протягом опалювального періоду); умовно-постійна частина плати - 615,54 грн (щомісячно протягом року); плата за абонентське обслуговування - 29,38 грн. За послугу з постачання гарячої води: 122,93 грн/куб.м; плата за абонентське обслуговування - 20,20 грн. За період з 01.12.2018 по 01.04.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , (о/р за даною адресою відкрито з 2010) утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі 80 330,59 грн. Отже, відповідач порушив умови укладених договорів в частині покладених на нього зобов`язань сплачувати послуги за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. За період з 21.01.2019 по 01.04.2025 нараховано індекс інфляції в сумі 13 355,35 грн та 3% річних в сумі 3 824,97 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 02 липня 2025 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 97 510,91 гривень та судовий збір в сумі 3 028 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щосуд першої інстанції вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних. За період з 21.09.2021 по 01.04.2025 нараховано індекс інфляції в сумі 13 355,35 гривень та 3% річних в сумі 3 824,97 гривень. Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 97 510,91 гривень.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 31 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення - залишено без задоволення (а.с. 75-76).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на протязі тривалого часу неналежні послуги централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , (холодні батареї, низька температура) призвело до суттєвих негативних наслідків у квартирі: появи вологості, псування оздоблення. Крім того, це провокує засмічення мереж та знижує ефективність системи. Через низьку температуру утворюється конденсат на стінах, що призводить до появи плісняви на стінах, грибка та відшарування шпалер. Відповідач неодноразово звертався до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з вимогами усунити недоліки та скласти відповідні акти-претензії, але останні постійно вказані вимоги ігнорували. У серпні місяці 2023 у зв`язку з продовження надання неякісних послуг з постачання гарячої води відповідач звертався з письмовою заявою про опломбування вводу постачання горячої води у квартиру. Натомість, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» листом від 23.08.2023 вих. №1-874 відмовило, посилаючись на рекомендації обладнати ввід горячої води до квартири приладом обліку, що є прямою забороною щодо нав`язування відповідачу сплачувати послуги, які він не потребує. Своїми діями щодо відмови опломбування вводу постачання гарячої води у квартиру ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відмовився прийняти належне виконання, запропоноване позивачем (боржником), а тому і не мав права у подальшому нараховувати кошти за послуги, якими не користувався відповідач.Таким чином, позивач, будучи обізнаним про відсутність фактичного споживання, продовжував нарахування, що свідчить про недобросовісність його дій. Крім того, відповідач звертає увагу суду на відсутність укладеного у письмовій формі договору про надання послуг з теплопостачання між позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеппоенерго», що свідчить про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати послуг з теплопостачання та гарячої води. Відповідачем не вчинено, а позивачем не доведено факт існування будь-яких дій, які б свідчили про укладення (або бажання укласти) договору, зокрема надання виконавцю послуг підписаної заяви-приєднання, укладення самого договору, факт отримання відповідачем послуг тощо. Позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеппоенерго» не доведений факт користування відповідачем послугами з теплопостачання та гарячої води, та, як наслідок, виникнення зобов`язання щодо оплати за отримані послуги, а також не надано жодного доказу на підтвердження укладення договору про надання житлово-комунальних послуг між ПОКВПТГ «Полтаватешюенерго» та відповідачем. Жодних договорів з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з відповідачем, про надання послуг з тепло-, водопостачання горячої води не укладалися, а отже позивач позбавлений права пред`являти будь-які вимоги до відповідача. Споживач має право на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку. ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не надало житлово-комунальні послуг у повній та належної якості. Відповідач ОСОБА_1 просить суд у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, застосувати строки позовної давності відповідно до ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України та відмовити у стягненні заборгованості за період, що перевищує встановлений законом строк, а саме рахувати заборгованість з 01.04.2022.
У відзиві на апеляційну скаргу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судове засідання апеляційного суду 28.09.2026 не з`явився представник позивача, він належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 04.08.2026 судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 146), яка була доставлена до електронного кабінету 05.08.2026. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 20.07.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 28.09.2026 о 10.00 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених продату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у період з 01.12.2018 по 01.04.2025 надавав послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , але плата за послуги у повному обсязі відповідачем не вносилася, існує заборгованість за вказаний період у розмірі 80 330,59 гривень. При цьому, розрахунок вартості послуг відповідає затвердженим тарифам (а.с. 16-17).
Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за послуги з теплопостачання за період 01.12.2018 по 01.04.2025 в сумі 80 330,59 гривень.
За період з 21.09.2021 по 01.04.2025 нараховано індекс інфляції в сумі 13 355,35 гривень та 3% річних в сумі 3 824,97 гривень (а.с. 12-15). Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 97 510,91 гривень.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов`язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з ч. 6 ст. 21, ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
У той же час, згідно з ч. 5 ст. 13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №176/456/17-ц, хоч у частині першій статті 19 Закону №1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону №1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тобто, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до абзаців 1-3, 5, 8, 9, 11 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
У разі укладення колективного договору виконавець надає уповноваженій співвласниками особі необхідну кількість договорів, що забезпечує отримання договору кожним із співвласників багатоквартирного будинку.
Колективний договір і договір з колективним споживачем можуть бути укладені з виконавцем за умови обладнання багатоквартирного будинку вузлом (вузлами) обліку, який (які) забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будинку.
У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з дня введення його в дію.
01.10.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021, якою затверджені публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до п.3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори зі споживачами, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин, укладаються протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Відповідно до зазначених положень договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
При цьому відповідач отримував послуги із централізованого постачання теплової енергії та гарячого водопостачання як співмешканець багатоквартирного будинку та сплачував рахунки, що свідчить про приєднання споживача до умов індивідуального договору.
Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Закріплена в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Апеляційний суду складі колегії суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення індексу інфляції в сумі 13 355,35 грн та 3% річних в сумі 3 824,97 грн, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та послугу гарячої води з урахуванням індексу інфляції та 3% річних всього у розмірі 97 510,91 грн, яка складається з:заборгованості за надані послуги - 80 330,59 грн; індексу інфляції - 13 355,35 грн та 3% річних - 3 824,97 грн.
Враховуючи спірний період, за який виникла заборгованість (з 01.12.2018 по 01.04.2025, виходячи зі змісту позовних вимог), до спірних правовідносини підлягає застосуванню спеціальне законодавство, що регулює правовідносини у сфері надання послуг з теплопостачання, що діяло станом на час спірних правовідносин.
Таким законодавством є Житловий кодекс України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (у редакції, яка втратила чинність 01.05.2019) та №2189-VIII (у новій редакції), а також Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМ України №630 від 21.07.2005, що діяли на час виникнення спірних правовідносин (втратили чинність на підставі постанови Кабінету міністрів України №85 від 02.02.2022).
Статтею 6 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов`язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII (у чинній редакції) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Правил №630, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Пунктом 18 Правил №630 передбачалося, що споживачі зобов`язані оплачувати за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Аналогічна норма міститься у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII в чинній редакції.
Такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) та пункт 5 частини другої статті 7 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII в новій редакції).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов`язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18).
Як вбачається з матеріалів справи, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №422982688 від 16.04.2025 (а.с. 5).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №1355521 від 07.05.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 20).
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надаються послуги з постачання теплової енергії та послуги гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 (о/р НОМЕР_1 ) (а.с. 15а-16).
За період з 01.12.2018 по 01.04.2025 утворилася заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії та послуги гарячої води в сумі 80 330,59 грн, згідно розрахунків заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15а-16).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії та послуги гарячої води в сумі 80 330,59 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не укладав договір з позивачем, а відтак, у нього відсутній обов`язок по сплаті заборгованості, колегія суддів не бере до уваги, оскільки між сторонами у розумінні положень ст. 11 ЦК України існують фактичні правовідносини в сфері надання послуг з централізованого теплозабезпечення у вигляді опалення та подачі гарячої води.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, то апеляційний суд у складі колегії суддів їх відхиляє, виходячи з наступного.
Статями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. (ч. 2 ст. 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ч. 3ст. 267 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (ч.5 ст. 267 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.
Між тим, у постанові від 07.07.2020 при розгляді справи №712/8916/17, провадження №14-448цс19 Великою Палатою Верховного Суду наведено такий правовий висновок, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, у первинній редакції, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017, №633, чинної з 30.08.2017, якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
З матеріалів справи вбачається, що у спірний період (01.12.2018 - 01.04.2025) ОСОБА_1 проводилися часткові оплати: лютий 2019 - 400 грн; червень 2019 - 100 грн; листопад 2019 - 200 грн; грудень 2019 - 800 грн; січень 2020 - 2 050 грн; лютий 2020 - 900 грн; березень 2020 - 200 грн; серпень 2020 - 500 грн; вересень 2020 - 700 грн; лютий 2022 - 9 839,04 грн (а.с. 15а-16).
Внесення часткових оплат на погашення заборгованості у спірний період свідчить про переривання строку позовної давності, тому позов подано в межах, передбаченого законом, строку позовної давності.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованого за період з 21.09.2021 по 01.04.2025 індексу інфляції у розмірі 13 355,35 грн та 3 % річних у розмірі 3 824,97 грн, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.
По справі вбачається, що за період з 21.09.2021 по 01.04.2025 нараховано індекс інфляції у розмірі 13 355,35 грн та 3% річних у розмірі 3 824,97 грн, згідно розрахунків заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-15).
За результатами перегляду справи колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПОКВПТГ«Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача нарахованого індексу інфляції - 13 355,35 грн та 3% річних - 3 824,97 грн, оскільки на всій території України з 24.02.2022 введено воєнний стан.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування з 1997, тому у відповідності до вимог ст. 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на ньому.
Як зазначив відповідач, у спірній квартирі з 1997 ніхто не проживає. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він звертався до позивача з питання неякісних послуг теплопостачання, дії/бездіяльність позивача в цій частині відповідачем не оскаржувалися. Також відповідачем не надано доказів того, що у квартирі ним встановлено бойлер і що в ній відсутнє фактичне користування гарячою водою, відповідачем не вживалися заходи щодо встановлення у квартирі лічильника обліку використання гарачої води. Як вказує відповідач, він є інвалідом 3 групи, хоча матеріали справи докази цього містять, на даний час він не працює.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно матеріалів справи, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» при зверненні до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн (а.с. 1-2).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12.05.2026 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с. 114-115).
У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» підлягає пропорційному стягненню 2 494,46 грн судового збору.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 02 липня 2025 року в частині стягнення індексу інфляції в сумі 13 355,35 грн, 3% річних в сумі 3 824,97 грн та судового збору у розмірі 3 028 грн - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції в сумі 13 355,35 грн, 3% річних в сумі 3 824,97 грн - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у розмірі 2 494,46 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.
СУДДІ: А. І. Дорош Г. Л. Карпушин О. І. Обідіна