ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 535/938/24 Номер провадження 22-ц/814/3228/26 Головуючий у 1-й інстанції Ситник О. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 26 березня 2026 року (час ухвалення судового рішення з 14:15 до 14:30; дата виготовлення повного текста судового рішення - 31 березня 2026 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
установив:
У жовтні 2024 року АТ «ОГС «Полтавагаз» звернулось до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з розподілу природного газу у сумі 6 992,18 грн, а також штрафні санкції у розмірі 539,41 грн, а всього 7 531,59 грн.
В обґрунтування позову посилалося на те, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Фактом згоди приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є довідка споживання природного газу.
За станом на 01.10.2024 року зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу в порушення вимог ст.526,ст.714 ЦК України з боку споживача послуг не виконані, через що виникла заборгованість.
Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області від 26 березня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз»» заборгованість за оплату послуг з розподілу природного газу у розмірі 7 531 грн 59 коп., з яких 6 992,18 грн - основний борг, 539,41 грн - штрафні санкції.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що позивач не надав суду договір про транспортування та розподіл природного газу, укладений між АТ «ОГС «Полтавагаз» і ОСОБА_1 .
Суд проігнорував приписи ст.257 ЦПК України - представник позивача не з?являвся у судові засідання, тому позов мав бути залишений без розгляду.
Суд продовжував розгляд справи, ігноруючи факт припинення повноважень представника, який подав позов до суду.
Наголошується, що суд не направив йому копію ухвали від 27 червня 2025 року про передачу справи на розгляду іншому суду (справа передана із Котелевського районного суду до Зінківського районного суду Полтавської області), що безпосередньо порушило права відповідача на оскарження такого судового рішення, а також порушило принцип змагальності.
Стосовно суті спору звертається увага, що 02 березня 2007 року між ВАТ «Полтавгаз» і ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з газопостачання і з огляду на те, що позивач є правонаступником ВАТ «Полтавгаз», цей договір є чиним, і у ньому відсутні умови про надання послуг з розподілу газу.
Новий договір, на який посилається позивач, погіршує права споживача, тому цей договір має бути визнаний недійсним, отже послуга з розподілу газу є незаконною, надання і отримання такої послуги із відповідачем не погоджувалося у встановленому законом порядку.
Стверджується, що АТ «ОГС «Полтавагаз» утворене на підставі розпоряджень, а не закону, тому цей суб?єкт господарювання не має права згідно закону користуватися трубопровідним транспортом, який є власністю народу.
У відзиві ОСОБА_2 , представниця АТ «ОГС «Полтавгаз», посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначається, що АТ «ОГС «Полтавагаз» створене відповідно до закону і здійснює свою діяльність на підставі ліцензії, виданої у встановленому законом порядку. Відносини між АТ «ОГС «Полтавагаз» і споживачами його послуг врегульовані Кодексом ГРС і Типовим договором, які затверджені постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року.
Відповідач не заперечує факту споживання природного газу, тому є таким, що приєднався до умов Типового договору.
Посилання в апеляційній скарзі на договір від 02 березня 2007 року є безпідставним, так як відповідно до ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08 липня 2010 року відбулося реформування газової сфери, зокрема розмежовані послуги з постачання і розподілу природного газу. На виконання вимог вказаного Закону КМУ видав постанову №442 від 13 липня 2016 року, за змістом якої втратили чинність раніше укладені договори між споживачами і суб?єктами господарювання - постачальниками природного газу, у тому числі і договір від 02 березня 2007 року, на який посилається відповідач.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (АТ «Полтавагаз») є оператором газорозподільної системи на території Полтавської області, основним видом діяльності якого є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (а.с. 7).
ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_1 . З яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає типовому розподілу природного газу ,який затверджений постановою національної комісії ,що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за № 2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за 1384/27829.
Даний типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператора ГРМ, яким на території Полтавської області є АТ "Полтавагаз" ,обсягів природного газу до об`єктів споживачів ,а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494.
Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Фактом згоди приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу є довідки споживання природного газу з 01.10.2019 по 30.09.2020, з 01.10.2020 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 30.09.2023 абонентом Чопенко М.М. (о/р7003304) (а.с.9).
Постановою НКРЕКП №3037 від 24.12.2019 року (зі змінами та доповненнями) встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2020 року по 01.07.2020 року в розмірі 1,14 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ), з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року - 1,308 грн за куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2021 року - 2,316 за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 30.01.2021 р. №129 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.02.2021 року - 2,136 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Згідно Постанови НКРЕКП № 2764 від 22.12.2021 тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2022 р. - 2,112 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, з 01.01.2020 року по 01.01.20 року по 01.07.20 року щомісяця відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та укладеного Договору до сплати Відповідачу нараховується 1,14 грн * 116,39 = 132,68 грн., з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року 152,24 грн. (1,308 грн. * 116,39 = 152,24 грн.), з 01.01.2021 року по 01.02.2021 року 2,316 * 65,83 = 152,46 , з 01.02.2021 року 140,62 (2,136 * 65,83 = 140,62) з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року 2,112 * 89,42 = 188,85 грн., з 01.01.2023 року 2,112 * 87,50 = 184,80 грн, з 01.01.2024 року 2,112 * 117,17 = 247,46 грн, які він має сплачувати відповідно до п.6.6 Договору до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач приєднався до умов договору розподілу природного газу шляхом фактичного споживання природного газу, що підтверджується довідками споживання природного газу ОСОБА_1 (о/р7003304).
Відповідач неналежним чином не виконує свої зобов`язання за цим договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 7 531,59 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань відповідно до ст.625ЦК України позивачем нараховано штрафні санкції у розмірі 539,41 грн.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, керується такими міркуваннями.
Предмет спору у цій справі - вимога про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - це фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України (стаття перша Закону).
До сфери діяльності Регулятора належить, зокрема державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, утому числі діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу (стаття друга Закону).
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг (ч.2 статті третьої Закону);
Статтею 14 Закону встановлено, що Регулятор на своїх засіданнях, зокрема:
розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції;
розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг;
приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суміжних ринків (частина четверта);
Рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження.
Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку (частина шоста).
Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.
Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності (частина сьома)
Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (частина дев`ята).
Відповідно до статті 17 Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема:
приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції;
розробляє та затверджує нормативно-правові акти, у тому числі:
ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;
порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов;
правила ринку, правила ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку та зміни до них відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії";
кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них;
порядки (методики) приєднання до електричних, теплових, газових мереж, розрахунку плати за приєднання та фінансування послуг з приєднання;
порядок ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Регулятором;
затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону;
здійснює сертифікацію операторів системи передачі, газотранспортної системи та операторів газосховищ відповідно до встановленого ним порядку.
Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, створена і провадить свою діяльність на підставі та у відповідності до Законів України «Про ринок природного газу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
У межах повноважень, визначених зазначеними Законами Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, видала постанову №788 від 15 липня 2017 року, якою ПАТ «Полтавагаз» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території м. Полтава та Полтавської області (крім міст Кременчук, Лубни, Горішні Плавні, Лубенського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Гадяцького, Семенівського, Кременчуцького районів та села Радянське Кобеляцького району Полтавської області), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ «ПОЛТАВАГАЗ».
У межах повноважень, визначених Законами, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердила Кодекс газорозподільних систем (постанова від 30 вересня 2015 року №2494, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824) і Типовий договір розподілу природного газу (постанова від 30 вересня 2015 року № 2498, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність діяльності АТ «ОГС «Полтавагаз», відсутність у цього суб?єкта господарювання повноважень на здійснення діяльності з розподілу природного газу та, відповідно, отримання плати із споживачів за надані послуги є необгрунтованими.
Не є обгрунтованими доводи апеляційної скарги про чинність договору про надання послуг з газопостачання від 02 березня 2007 року (т.1 а.с.41-44) та у зв?язку із цим недійсність типового договору розподілу природного газу з огляду на те, що ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу», а потім ЗУ «Про ринок природного газу» запроваджена нова система відносин між споживачами і постачальниками природного газу, зокрема розмежовані послуги з постачання і розподілу природного газу, упроваджений новий механізм регулювання договірних відносин між споживачами і суб?єктами господарювання, які надають послуги з розподілу природного газу на основі Типового договору.
Згідно ст.5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.
Згідно п.1 ч.2 цієї статті виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.
Згідно п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч.ч.1,2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Положеннями ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до п.1.3. Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Наведене положення типового договору у частині підтвердження факта приєднання до його умов і виникнення у споживача обов`язку оплачувати фактично спожиті послуги узгоджується із сталою судовою практикою, згідно якої відсутність письмово оформленого договору із виконавцем послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18).
Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку доводам відповідача, які, по суті, полягають у запереченні факта укладення із позивачем будь-якого договору, і обґрунтовано зазначив, що суть публічного договору полягає в тому, що споживач може отримувати послугу лише на умовах, які визначає сам виконавець у типовому договорі, а, враховуючи те, що відповідач споживав упродовж спірного періоду природний газ, проте не сплачував за послуги з розподілу природного газу, то заявлені позовні вимоги є обгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом приписів ЦПК України.
Неправильне (некоректне) зазначення у позовній заяві відомостей про відповідача не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Окрім того, відповідач не заперечує, що позов пред?явлений саме до нього, що саме він мешкає за адресою, зазначеною у позові і є споживачем природного газу за цією адресою. В апеляційній скарзі не наведені переконливі доводи на користь того, що неправильні, на думку відповідача, відомості про його особу, які зазначені у позовній заяві, мали наслідком ухвалення незаконного рішення по суті спору.
Як слідує з матеріалів справи, позовна заява підписана Телятником С.В., який діяв на підставі довіреності від 05 грудня 2023 року; позов пред?явлений до суду у жовтні 2024 року, строк довіреності - до 31 грудня 2024 року (т.1 а.с.1,8) .
02 грудня 2024 року Мусійченко Н.С., яка діяла на підставі довіреності від 05 грудня 2023 року (строк дії - до 24 грудня 2024), подала суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача (т.1 а.с.24-27).
За змістом п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України за наявності заяви позивача (його представника) про розгляд справи без його участі суд не вправі ухвалити рішення про залишення позову без розгляду у зв?язку із неявкою позивача (його представника).
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд мав залишити без розгляду позов у зв?язку із неявками представника позивача у судові засідання не є обгрунтованими.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 отримав особисто копію ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025, якою задоволений відвід судді Шолудько А.В. (т.2 а.с.12).
Розпорядженням голови Котелевського районного суду Полтавської області від 27 червня 2025 року у відповідності до ст.31 ЦПК України справа передана для розгляду до найбільш територіально наближеного суду - Зінківського районного суду Полтавської області (т.2 а.с.11). Частиною третьою ст.41 ЦПК України не передбачено проведення судового засідання для вирішення питання про передачу справи для розгляду іншому суду, норми ЦПК України не покладають на суд обов?язок повідомляти сторону справи або ж надсилати їй копію розпорядження голови суду про передачу справи на розгляд іншому суду.
Про те, що справа передана на розгляд Зінківському районному суду Полтавської області ОСОБА_1 був повідомлений належним чином (т.2 а.с.23).
Інші доводи апеляційної скарги, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 26 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2026 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М.Триголов