ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 545/5091/24 Номер провадження 22-ц/814/1514/26 Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б. Карпушина Г.Л.,
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг Понг» (01.07.2025 перейменовано на ТОВ «ФК Солвентіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 101261126 від 28.04.2021 в сумі 54084 грн., з яких заборгованість за тілом - 12 000 грн, заборгованість за відсотками - 40284 грн, заборгованість за комісією - 1800 грн., судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу - 6000 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101261126, згідно умов якого позичальник отримав 12000 грн. на 21 день, зі сплатою комісії за видачу кредиту в сумі 1800 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок.
Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 18.07.2021 становить 54084 грн.
В зв`язку з невиконанням позичальником своїх боргових зобов`язань, 29.07.2021 ТОВ «Мілоан» уклало з ТОВ «Діджи Фінанс» договір відступлення прав вимоги №051, відповідно до якого останнє набуло право грошових вимог за кредитними договорами, в тому числі і по договору укладеному з ОСОБА_1 .
В подальшому, 24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг Понг» було укладено договір факторингу №1/15, згідно умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» передало за плату, а позивач прийняв право вимоги до боржників по кредитним договорам згідно реєстру боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 в сумі 54084 грн.
Направлена новим кредитором досудова вимога про необхідність сплати заборгованості залишилася без реагування з боку відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність новим кредитором позовних вимог належними доказами.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК Солвентіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Вказує про достатність в справі доказів щодо доведеності укладання відповідачем кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису, а також про доведеність факту перерахування на картковий рахунок позичальника кредитних коштів, що підтверджується платіжним дорученням, чому суд першої інстанції не дав належної оцінки та дійшов помилкового висновку про недоведеність заявлених вимог.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даній справі свої висновки про відсутність підстав для задоволення позову суд першої інстанції мотивував ненаданням товариством належних та допустимих доказів як самого факту укладення кредитного договору та його підписання, так і факту перерахування кредитних коштів позичальнику.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, матеріалами справи доводиться факт укладання 28.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №101261126, згідно умов якого позичальник отримав 12000 грн. на 21 день, зі сплатою комісії за видачу кредиту в сумі 1800 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок.
Вказаний договір, як і паспорт споживчого кредиту та графік платежів були підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора U96469, тобто у формі електронного правочину .
При цьому апелянтом було звернуто увагу, що долучений до позовної заяви в якості додатку кредитний договір у форматі PDF файлу, завантаживши та відкривши який через спеціальне програмне забезпечення, призначене для читання відповідних файлів надасть змогу пересвідчитися, що договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, на відміну від роздрукованого в кабінеті «Електронний суд» вказаного додатку.
Сам по собі вказаний формат є портативним універсальним способом передачі електронних документів, для читання яких передбачено спеціальні програмні забезпечення, встановлені на комп`ютерах.
Між тим, судом першої інстанції не було здійснено належне відкриття вказаних PDF файлів, що призвело до помилкового висновку про ненадання стороною позивача доказів обставин, якими він обґрунтовував заявлені вимоги.
Тоді як із наданих новим кредитором документів, поданих у форматі PDF, вбачається подана відповідачем та підписана електронним підписом анкета-заява, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та узгоджений розмір кредиту 12000 грн, строк кредитування - 21 день та сума до повернення 18084 грн., яка складається з тіла кредиту 12000 грн., комісії за надання кредиту 1800 грн. та процентів 4284 грн.
Факт перерахування коштів доводиться платіжним дорученням №27153168 щодо перерахування коштів згідно договору №101261126 в сумі 12000 грн.
Вказане платіжне доручення є належним та допустимим доказом, доводить факт надання коштів ОСОБА_1 та за своїм змістом є первинним документом, який оформлений відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Також належними доказами доводяться факти переходу прав вимоги від первісного кредитора до нових кредиторів, якими було ТОВ «Діджи Фінанс», а в подальшому позивач ТОВ «ФК «Солвентіс», а саме договором про відступлення прав вимоги, договором факторингу, витягами до вказаних договорів щодо боржника ОСОБА_1 з сумою боргу 54084 грн., актами приймання - передачі реєстру боржників, платіжними інструкціями щодо сплати за договором відступлення та договором факторингу та іншими документами.
Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості, яка, згідно з обрахованим первісним кредитором розрахунком станом на 18.07.2021 становить 54084 грн.
Разом з цим, встановивши факт укладання кредитного договору та отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів, колегія суддів не може погодитися з визначеним позивачем розміром кредитної заборгованості в сумі 54084 грн.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами
При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Вказаних висновків дійшов Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 07 вересня 2026 року при розгляді справи з подібними правовідносинами.
В даному випадку, як вбачається з анкети-заяви, кредитного договору, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів, сторони визначили строк його дії в 21 день, проценти за користування в сумі 4284 грн., комісію за надання кредиту1800 грн. та загальну суму, що підлягає поверненню - 18084 грн. грн.
Саме зазначені умови відносяться до істотних умов договору, які узгодили сторони та які усвідомлював при отриманні коштів позичальник.
Разом з тим запропонований стороною кредитора договір містить різні відсоткові ставки, як то 1,7% та стандартна (базова) ставка 5% за кожен день користування та заплутану систему нарахування відсотків в разі пролонгації договору яка відбувається на пільгових або стандартних умовах. П.п. 2.2.3 та 2.3 умов договору про споживчий кредит.
Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими для розуміння споживача та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.
За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 28 квітня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.
Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.
Враховуючи визначений сторонами строк кредитування у 21 день, розмір відсотків за користування кредитом у сумі 4284 грн. та комісії - 1800 грн., які й усвідомлював споживач як суму, що підлягає поверненню, то в обов`язок останнього входить повернення кредитору саме тіло кредиту 12000 грн., відсотки - 4284 грн. та комісія за видачу кредиту - 1800 грн., а загалом 18084 грн.
На вказані обставини суд першої інстанції не звернув належної уваги та дійшов помилкового висновку про не доведеність позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог на 33,4% (задоволено 18084 грн., з заявлених 54084 грн.), у відповідній пропорції підлягає стягненню і сплачений ТОВ «ФК «Солвентіс» при подачі позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Так, при подачі позову та апеляційної скарги товариством було сплачено судовий збір 2422,40 грн. та 3633,60 грн., а загалом 6056 грн., а отже стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства підлягає судовий збір в сумі 2022,70 грн., що становить 33,4% від 6056 грн.
Як вбачається з договору про надання правової допомоги, інтереси позивача в судах першої та апеляційної інстанцій представляв адвокат Білецький Б.М., яким на підтвердження наданих послуг було надано детальні описи робіт та зазначено вартість наданих послуг в сумі 12000 грн., по 6000 грн. в судах різних інстанцій.
В пропорційному співвідношенні до задоволених вимог підлягають стягненню 4008 грн., що становить 33,4% від 12000 грн., разом з тим, враховуючи категорію справи, розмір ціни позову, беручи до уваги реальний обсяг наданої адвокатом правової допомоги, розгляд справи без виклику сторін, виходячи з засад розумності та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру оплати за надану правничу допомогу до 2000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389-391 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2025 року скасувати, ухваливши нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість по кредитному договору №101261126 від 28.04.2021 в сумі 19084 грн., з яких заборгованість за тілом 12000 грн., заборгованість за відсотками - 4284, заборгованість за комісією - 1800 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір в розмірі 2022,70 грн. та 2000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин