П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року
м. Рівне
Справа № 555/408/24
Провадження № 22-ц/4815/1706/26
Головуючий у Березнівському районному суді
Рівненської області: суддя Мельничук Н.В.
Рішення суду першої інстанції
(скороченим текстом) проголошено:
о 14 год. 02 хв. 09 червня 2026 року
у м. Березне Рівненської області
Повний текст рішення складено: не зазначено.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк";
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 09 червня 2026 року,
в с т а н о в и в:
У лютому 2024 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк" або банк) про захист прав споживача та стягнення 44 000 гривень безпідставно списаних грошових коштів.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 22 січня 2023 року приблизно о 15 год. 00 хв. з метою перевірки сум залишку грошових коштів на карткових рахунках, відкритих у АТ КБ «Приватбанк», за допомогою мобільного телефону вона зайшла у мобільний додаток «Приват24», оскільки їй необхідно було надіслати кошти постачальникам продукції. Додаток "Приват24" відкрився, проте через декілька секунд його було автоматично закрито і запропоновано пройти повторну авторизацію. Для повторного входу у мобільний додаток «Приват24» запропоновано ввести мобільний номер телефону, прив`язаний до додатку, та пароль доступу. Це не викликало у неї сумнівів, адже було запропоновано в офіційному додатку банку. Після введення даних позивачу за мобільним номером телефону, прив`язаним до додатку «Приват24», почали надходити безперервні телефонні дзвінки з автовідповідача АТ КБ «Приватбанк» із запитом, чи погоджується вона на зміну паролів карток. Вона не погоджувалася, але ця поведінка не захистила її карткові рахунки.
Самостійно зайти у мобільний додаток «Приват24» вона не змогла. Після цього почали надходити повідомлення про зміну паролів, а згодом надійшло повідомлення про зняття коштів з її карткового рахунку. 22 січня 2023 року приблизно о 15 год. 10 хв. -15 год. 15 хв. їй вдалося зайти у мобільний додаток «Приват24», де встановила, що її картковий рахунок відсутній. Картки, на яких знаходилися грошові кошти, навіть не відображалися у додатку банку.
ОСОБА_1 невідкладно зателефонувала на "гарячу лінію" банку за номером "3700" з метою якнайшвидшого блокування карткових рахунків. Протягом 10 хвилин телефонних дзвінків вона так і не змогла з`єднатися з оператором. Тому попросила сина - ОСОБА_2 , щоб він зателефонував на "гарячу лінію" АТ КБ "Приватбанк", який лише через 10-15 хвилин з`єднався з оператором. Після цього він повідомив оператора, що з карткового рахунку позивача без її відома було знято грошові кошти. При цьому кошти з карткового рахунку були списані, а карткові рахунки були закриті без її відома і погодження. Оператор банку запитав ОСОБА_1 , чи довіряє спілкуватися сину з оператором, на що вона погодилася. Під час спілкування з оператором син повідомив, що грошові кошти знімалися двома переказами. Перший переказ був знятий 22 січня 2023 року о 15 год. 05 хв. в сумі 29 000 гривень, платіж [номер приховано]: "юридичні послуги GLOBUS". Другий платіж було знято того ж дня о 15 год. 06 хв. в сумі 15 000 гривень, платіж [номер приховано]: "юридичні послуги GLOBUS".
Жодних sms-повідомлень про здійснення транзакції за картковим рахунком за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону позивач не отримувала. Жодних електронних листів з пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на сайт, їй не надходило. Будь-якої конфіденційної інформації вона не розголошувала. Під час спілкування з оператором їй порекомендували звернутися із заявою до поліції.
23 січня 2023 року звернулася до відділення поліції № 4 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення невідомими особами, які проникли в електронну систему АТ КБ "Приватбанк" та несанкціоновано зняли з її банківської картки грошові кошти.
23 січня 2023 року за цим фактом органами поліції розпочате кримінальне провадження №12023181060000032 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, (шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно- обчислювальної техніки).
23 січня 2023 року з метою з`ясування обставин ОСОБА_1 звернулася до банку з письмовою заявою про призначення та проведення службового розслідування за фактом шахрайських дій щодо несанкціонованого списання з її рахунку (картки) НОМЕР_1 , де її повідомлено про необізнаність банку щодо того, яким чином шахраї отримали доступ до додатку «Приват24».
27 вересня 2023 року вона вдруге звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з проханням повернути кошти в розмірі 44 000 гривень, які були зняті з її банківської картки № НОМЕР_1 без її відома та розпорядження. ОСОБА_1 наполягала, що працівники банку не надали інформації про зловмисників, місце їх перебування та місце вчинення кримінального правопорушення.
Станом на лютий 2024 року будь-якої відповіді від банку не надійшло. Разом з тим 21 лютого 2024 року АТ КБ "Приватбанк" їй надано виписку по картці/ рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахунком за період 04.01.2023 - 22.01.2024, з якої видно, що 22 січня 2023 року за юридичні послуги GLOBUS, платіж [номер приховано], угода № SAMDNWFC0[телефон приховано] від 28.04.2017, було здійснено зарахування коштів за договором на суму 15 000 гривень. Тоді ж з цього рахунку було здійснено переказ на суму 29 000 гривень з призначенням платежу: "юридичні послуги GLOBUS [номер приховано]".
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 09 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 44 000 гривень.
Вирішено питання про судові витрати.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати і відмовити у позові повністю.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про те, що всупереч положенням ст. 89 ЦПК України в основу судового рішення покладено усні пояснення самої ОСОБА_1 і протокол допиту потерпілої у кримінальному провадженні.
На його думку, судом залишено поза увагою аудіозапис телефонного дзвінка на "гарячу лінію" банку від 22 січня 2023 року, де на 03 хв. 24 сек. розмови син позивача повідомив, що ОСОБА_1 було здійснено перехід за посиланням на фішинговий сайт і уведено її особисті дані.
У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1202311810600000 офіційно зафіксовано характер вчинення злочину, заволодіння коштами відбулося через мережу Інтернет під приводом отримання допомоги ("Допомога українцям"). Цим доказом суд також знехтував.
У витягу з програмного комплексу банку (Внутрішні логи безпеки, база ОКОМ) вказано: банк надав суду системні звіти первинної реєстрації інциденту, де зафіксовано тотожні пояснення клієнта про перехід за лінком "Є_підтримка" для отримання грошей, що також не враховано судом.
Вважає, що суд попередньої інстанції зробив хибний висновок про те, що списання коштів відбулося без будь-якої участі чи вини позивача. Натомість матеріали справи та системні документи свідчать про зворотне, а саме, що ОСОБА_1 власноручно уводила реквізити картки та послідовно читала зі свого мобільного телефону та вводила (чи передавала зловмисникам) ОТР-коди підтвердження для зміни пароля та авторизації нового пристрою.
Заявник не погоджується із твердженнями суду щодо бездіяльності служби безпеки АТ КБ "Приватбанк", адже на момент здійснення транзакцій для платіжної системи банку цей переказ був легітимним і належним чином верифікованим, що відповідає правилам пунктів 21, 54 ст. 1, ст. 41 Закону України "Про платіжні послуги", абз. 23 ч. 3 Положення Національного банку України №164.
Звертає увагу, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає змісту порушеного права та не забезпечить в майбутньому відновлення порушеного права, що вважає самостійною підставою для відмови ОСОБА_1 у позові. При цьому суд не врахував правову природу походження коштів, які є кредитним лімітом, а не особистою власністю клієнта. Отже, списання кредитного ліміту призвело лише до виникнення у позивача кредитної заборгованості перед банком, а не до втрати її особистих коштів.
Виявивши очевидну вибірковість та односторонність, суд повністю знехтував сукупністю наданих АТ КБ "Приватбанк" письмових та електронних доказів і надав безпідставну перевагу винятково усним поясненням ОСОБА_1 з метою перекладання на банк відповідальності за її власну фінансову необачність.
У поданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Гаврильчик М.А., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як з`ясовано судом, 22 січня 2023 року приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 з метою перевірки сум залишку грошових коштів на карткових рахунках, відкритих у АТ КБ «Приватбанк», за допомогою мобільного телефону зайшла у мобільний додаток «Приват24», оскільки їй необхідно було надіслати грошові кошти постачальникам продукції.
Мобільний додаток відкрився, проте за кілька секунд його автоматично було закрито і запропоновано пройти повторну авторизацію. Для повторного входу у додаток «Приват24» їй було запропоновано ввести мобільний номер телефону, прив`язаний до додатку, та пароль доступу.
Після введення вказаних даних позивачу за мобільним номером телефону, прив`язаним до додатку «Приват24», почали надходити безперервні телефонні дзвінки з автовідповідача АТ КБ «Приватбанк» із запитом, чи погоджується вона на зміну паролів карток. ОСОБА_1 заперечувала і натискала функцію "відмова", хоча це не захистило її карткові рахунки. При цьому з`єднання та особистої розмови з оператором не було, а самостійно зайти у мобільний додаток «Приват 24» вона не змогла.
Після цього почали надходити повідомлення про зміну паролів і згодом надійшло повідомлення про зняття коштів з її карткового рахунку.
22 січня 2023 року приблизно о 15 год. 10 хв.-15 год. 15 хв. вона зайшла у мобільний додаток «Приват24», де встановила відсутність карткового рахунку. Картки, на яких були грошові кошти, не відображалися у додатку банку.
Тоді ж позивач зателефонувала на "гарячу лінію" банку за номером "3700" з метою якнайшвидшого блокування карткових рахунків і протягом 10 хвилин очікувала з`єднання з оператором. Оскільки не змогла дозвонитися на "гарячу лінію" АТ КБ "Приватбанк", попросила сина - ОСОБА_2 , щоб він зателефонував на "гарячу лінію" банку, який лише через 10-15 хвилин з`єднався з оператором. Після з`єднання з оператором він повідомив, що з карткового рахунку ОСОБА_1 без її відома були зняті кошти. Грошові кошти з карткового рахунку були списані, а карткові рахунки - закриті без відома та згоди позивача. Оператор банку переконався у позивача, чи вона довіряє спілкуватися сину з ним.
Під час спілкування ОСОБА_2 з оператором син повідомив, що грошові кошти знімалися двома переказами. Перший переказ був знятий 22 січня 2023 року о 15 год. 05 хв. в сумі 29 000 гривень; платіж [номер приховано]: "юридичні послуги GLOBUS". Другий платіж знято 22 січня 2023 о 15 год. 06 хв. в сумі 15 000 гривень; платіж [номер приховано]: "юридичні послуги GLOBUS".
При цьому sms-повідомлень щодо проведення транзакції за картковим рахунком за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону НОМЕР_3 позивач не отримувала. Жодних електронних листів з пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на сайт, також їй не надходило.
Під час спілкування з оператором рекомендовано ОСОБА_1 звернутися із заявою до органів поліції.
23 січня 2023 року за цим фактом відділенням поліції № 4 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області розпочате кримінальне провадження №12023181060000032 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, (шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки).
Тоді ж, 23 січня 2023 року, з метою з`ясування обставин ОСОБА_1 звернулася до банку з письмовою заявою про призначення та проведення службового розслідування за фактом шахрайських дій щодо несанкціонованого списання з її рахунку (картки) НОМЕР_1 , де їй повідомлено про необізнаність з тим, яким чином шахраї отримали доступ до додатку «Приват24».
27 вересня 2023 року вдруге звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з проханням повернути кошти в розмірі 44 000 гривень, які були зняті з банківської картки № НОМЕР_1 без її відома та розпорядження. Надати інформацію про зловмисників, місце їх перебування та місце вчинення кримінального правопорушення працівники банку відмовилися.
Станом на день звернення ОСОБА_1 з позовом та на день ухвалення судового рішення будь-якої відповіді від банку не надходило. Разом з тим 21 лютого 2024 року АТ КБ "Приватбанк" їй надано виписку по картці/ рахунку № НОМЕР_1 і додатковим рахунком за період 04.01.2023 - 22.01.2024, з якої вбачаєтсья, що 22 січня 2023 року за юридичні послуги GLOBUS, платіж [номер приховано], угода №SAMDNWFC0[телефон приховано] від 28.04.2017 було здійснено зарахування коштів за договором на суму 15 000 гривень. Того ж дня з цього ж рахунку здійснено переказ на суму 29 000 гривень, платіж: "юридичні послуги GLOBUS [номер приховано]".
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки саме банк має доводити, що споживач (користувач) своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що споживач (користувач) своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах; правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Між тим, відповідач наведених обставин об`єктивними і переконливими доказами не спростував.
Тому судом позов задоволено і стягнуто із АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 44 000 гривень.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 зробив висновок, що "позивач письмових чи усних розпоряджень АТ КБ "Приватбанк" про списання її коштів із вищезазначених карткових рахунків банку не надавала дій, які б розголошували її конфіденційну інформацію третім особам про номери карткових рахунків, пін-коди та інша конфіденційна інформація.
Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що могли б призвести до списання грошовихкоштів з її рахунку не вчиняла, вона не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій щодо списання з її картки коштів, а тому безпідставно списані з її картки кошти підлягають стягненню з відповідача на її користь.
Відповідні висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі №759/423/19 (провадження №61-22666св19), постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц (провадження №61-1856св17) та постановах Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц (провадження №61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18)".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 зазначається, що "посилання ПАТ КБ «Приватбанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала, та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «Приватбанк» не надано відповіді. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою.
При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними». Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову".
Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .
Отже, банком не було встановлено вини ОСОБА_1 у передачі будь-яких конфіденційних даних третім особам. АТ КБ "Приватбанк" не надав суду об`єктивних і переконливих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що ОСОБА_1 як володілець та користувач картки своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку, чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції. При цьому ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, вона повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
Щодо доводів апеляційної скарги про покладення судом в основу оскаржуваного рішення винятково усні пояснення позивача і протокол допиту потерпілої, то колегія суддів зауважує, що саме АТ КБ "Приватбанк" має доводити, що споживач (користувач) своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що споживач (користувач) своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах; правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Відповідно до ст.ст. 12, 76-78 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Не можна погодитися як з необґрунтованими і з аргументами заявника про спростування доводів і вимог позивача аудіозаписом телефонного дзвінка на "гарячу лінію" банку від 22 січня 2023 року, витягом з Єдиного реєстру судових розслідувань №1202311810600000, витягом з програмного комплексу банку (Внутрішні логи безпеки, база ОКОМ), а також сукупністю матеріалів справи і системних документів, які свідчать, що ОСОБА_1 власноручно уводила реквізити картки та послідовно читала зі свого мобільного телефону, вводила (чи передавала зловмисникам) ОТР-коди підтвердження для зміни пароля і авторизації нового пристрою.
Так, цим обставинам суд попередньої інстанції уже дав детальну і вичерпну оцінку, з чим погоджується і апеляційний суд.
За обставинами справи не заслуговують на увагу і покликання автора скарги про невідповідність обраного позивачем способу захисту свого права змісту порушеного права, що не забезпечить в майбутньому відновлення порушеного права.
Спростовуються правильністю висновків суду і доводи заявника про хибне незастосування норм матеріального права.
Помилковими є і твердження про недодержання судом норм процесуального права.
Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би хибне розв`язання спірних правовідносин, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
В решті доводи апеляційної скарги колегією суддів також визнаються необґрунтованими, а тому відхиляються.
Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд попередньої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 09 червня 2026 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О.Гордійчук
С.С.Шимків