Справа № 523/11536/26
Провадження №2/523/6950/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Сивак К.С.
представника відповідача - адвоката Собкович В.В. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 10.05.2016 між первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200525368 щодо кредитування.
Щодо звернення позивача з позовними вимогами, представник зазначив, що 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та позивачем було укладено договір на підставі якого позивачем набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р.
Станом на 31.05.2026 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 16 359,95 грн.
На підставі викладеного представник позивача просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 09 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження. Сторонам направлено копію ухвали суду та роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Не погоджуючись з позовними вимогами 09.07.2026 року (вх. №34087) представник відповідача адвокат Собкович Віталій Віталійович подав відзив на позовну заяву.
Згідно відзиву представник зазначив, що відповідач не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного: позивач не довів набуття права вимоги за спірним кредитним договором; позивачем не надано доказів видачі первісним кредитором кредиту відповідачу або отримання нею кредитної картки з кредитним лімітом; позивачем не надано розрахунку заборгованості відповідача та обґрунтовування розміру нарахованих відсотків; позивач не довів розміру заявленої до стягнення заборгованості.
Подані докази містять істотні суперечності, які не дають можливості встановити дійсний обсяг позовних вимог; вимоги позивача про стягнення процентів не ґрунтуються на умовах договору; позивачем заявлено позов за вимогами щодо яких пропущені загальні строки позовної давності.
Щодо неналежності доказів, поданих на підтвердження переходу права вимоги та перерахування коштів на рахунок відповідача. На підтвердження переходу права вимоги за договорами факторингу Позивач посилається на договір № 7_БМ від 20.07.2020р., який було укладено за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., за яким ним набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».
Зазначає, що Додатком до договору є реєстр кредитних договорів, а також те, що до позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладення договору.
Однак до позовної заяви не додано ні Додатку №1 до Договору № 7_БМ від 20.07.2020р, який би підтверджував набуття ним права вимоги саме за спірним договором укладеним ПАТ Банк Михайлівський з ОСОБА_1 , а ні витягу з такого договору засвідченого сторонами угоди, а ні належним чином оформленого витягу з реєстру боржників.
Щодо відсутності доказів факту видачі кредиту відповідачу. Представник зазначає, що позивач стверджує, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.
Також позивач вважає, що, Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
За твердженням позивача станом на 31.05.2026 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 16 359,95 грн., з яких: 5549,21 грн. - заборгованість за кредитом; 10 810,74 грн. - заборгованість за відсотками.
Зазначає, що заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. Також Позивач зазначає, що ним надано виписку з особового рахунку, яку сформовано ФГВФО на підставі норм чинного законодавства. Однак, не дивлячись на такі твердження позивача, ним фактично не надано жодного належного і допустимого доказу чи документу, який би свідчив про факт видачі кредиту ОСОБА_1 .
Разом із тим позовна заява не відповідає зазначеним вимогам, оскільки містить істотні суперечності щодо розміру заявленої заборгованості. Так, у мотивувальній частині позовної заяви позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.05.2026 р. за Кредитним договором становить 16 359,95 грн яка складається з: 5 549,21 грн - заборгованість за кредитом; 10 810, 74 грн - заборгованість за відсотками. Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з Відповідача вже 21 408,34 грн.
Щодо безпідставності вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом, представник відповідача зазначив, що як вже зазначалось, що позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування кредитом у розмірі 10 810, 74 грн, які, як вбачається з доданих документів до позову, мали бути нараховані виходячи із ставки 0,0001% в рік.
Виходячи з розміру боргу по кредиту, який зазначає позивач 5 549,21 грн розмір відсотків визначених умовами кредитного договору мав складати 0,00554921 грн. в рік.
Отже позивачем нараховано відсотки за 1 948 158, 39 років, що очевидно свідчить про безпідставність наведених ним розрахунків та їх невідповідність умовам кредитного договору №200525368.
Таким чином позивачем заявлено вимоги за процентами, які не відповідають умовам кредитного договору, а отже, не підлягають нарахуванню та стягненню.
Щодо заявлення позовних вимог строк давності яких сплив.
У відповідності до п. 2 Заяви №200525368, які додано до позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 було погоджено суму кредиту у розмірі 9 838,84 грн зі строком 365 днів з 10.05.2016 р по 10.05.2017 р з розміром відсоткової ставки 0,0001% річних.
Виходячи з вищенаведеного трирічний загальний строк позовної давності за вимогами до ОСОБА_1 є таким, що сплив ще 11.05.2020р, тобто на момент укладення договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 р. Позивачем фактично придбано право вимоги, щодо якого минув строк позовної давності, а тому звернення Позивача з позовом у 2026 році є очевидним пропуском строків позовної давності.
У відповідності до приписів ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Більш того, у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), тому посилання заявника касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо початку перебігу позовної давності, викладених у постановах Верховного Суду України у справах № 6-116цс13, № 6- 24цс14, № 6-61цс14 не впливають на правильність вирішення спору у цій частині позову.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України).
А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
У відповідності до приписів ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вищенаведеного відповідач заявляє про необхідність застосування позовної давності у спорі та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Також, у відзиві зазначено щодо невідповідності вимог про нарахування витрат на правничу допомогу.
З урахуванням викладеного представник відповідача просить: відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі. Судові витрати Відповідача покласти на позивача (а.с.32-44).
Також, на адресу суду 24.09.2026 року (вх. 346635) надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу (а.с.56-61).
В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений, прохальна частина позовних вимог містить в собі п. 5 щодо можливості розгляду справи у відсутність представника позивача (а.с.13).
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Собкович В.В. суду пояснив, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову, просив врахувати обставини викладені у відзиві, застосувати строки позовної давності та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати з оплати правничої допомоги.
Заслухавши пояснення представника відповідача, який просив відмовити в задоволені позовних вимог, дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 10.05.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200525368 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти з встановленим строком користування з 10.05.2016 р. (видана кредитна картка), а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Так, судом встановлено, що строк кредиту становить 365 днів, з 10.05.2016 року по 10.05.2017 року, графік платежів: щомісячний платіж: 943, 00 грн.
Представник позивача зазначає, що станом на 31.05.2026р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить - 16 359,95 грн., з яких: 5 549,21 грн. - заборгованість за кредитом; 10 810,74 грн. - заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Щодо звернення позивача з позовними вимогами, судом встановлено, що 20 липня 2020 року між первісним кредитором ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладеного договір № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відтак, після підписання кредитного договору № 4010788 від 22.04.2021р. у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. "
Судом, при розгляді справи також, приймаються до уваги висновки зроблені Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року (справа № 6-979цс15), згідно яких боржник, що отримав повідомлення про передачу прав вимоги за договором не звільняється обов`язку погашення заборгованості, повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє останнього від обов`язку щодо погашення заборгованості.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Так, відповідно до позовної заяви, представник позивача просить поновити строки на звернення до суду з позовом та зазначає наступне:
Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020р. не були передані ТОВ «Діджи Фінанс».
Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 - приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор».
Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс». Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, в межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ).
Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета Боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між Боржником та Банком) унеможливлювала реалізацію прав Позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів.
Лише після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури задля захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою.
Також, представник позивача зазначає, та звертає увагу суду на позицію Верховного суду, яка була викладена в постанові по справі № 679/1136/21 від 07 вересня 2022 року: «У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)… …
Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню…»
Тому, враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено.
Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, Позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни. Попри зазначену норму статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», де зазначається, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, існує низка рішень рекомендаційного характеру, які були видані Радою Суддів України. Зокрема, 2 березня 2022 року РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Тому введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду». Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, з огляду на викладене представник позивача просить поновити строки на звернення до суду з позовом та зазначає, що такі були пропущені з підстав не передання позивачу документів щодо боржника та не можливості розпочати процедуру судового процесу.
Відповідно до відзиву, представник відповідача просить застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з цих підстав.
Так, представник відповідача зазначає, у відповідності до п. 2 Заяви №200525368, які додано до позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 було погоджено суму кредиту у розмірі 9 838,84 грн зі строком 365 днів з 10.05.2016 р по 10.05.2017р. з розміром відсоткової ставки 0,0001% річних.
Виходячи з вищенаведеного трирічний загальний строк позовної давності за вимогами до ОСОБА_1 є таким, що сплив ще 11.05.2020р., тобто на момент укладення договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020р. Позивачем фактично придбано право вимоги, щодо якого минув строк позовної давності, а тому звернення Позивача з позовом у 2026 році є очевидним пропуском строків позовної давності.
У відповідності до приписів ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Більш того, у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), тому посилання заявника касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо початку перебігу позовної давності, викладених у постановах Верховного Суду України у справах № 6-116цс13, № 6- 24цс14, № 6-61цс14 не впливають на правильність вирішення спору у цій частині позову.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України).
А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
У відповідності до приписів ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вищенаведеного Відповідач заявляє про необхідність застосування позовної давності у спорі та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Отже, з огляду на викладене суд зазначає, що дійсно, як встановлено судом, договір кредиту було укладено 10.05.2016 року, строком на 365 днів, дата повернення кредиту 10.05.2017 року. Договір факторингу укладено 20.07.2020 року. Позов подано до суде через систему «Електронний суд» 31.05.2026 року.
З огляду на зазначене суд виходить з наступного: строк кредитування за договором закінчився, 10.05.2017 року. З наступного дня, тобто з 11.05.2017 року починається перебіг позовної давності.
Три річний строк позовної давності за вказаним договором закінчився 10.05.2020 року. Позов зареєстровано в суді 31.05.2026 року, тобто за збігом 9 років після завершення строку дії договору.
Щодо перебігу строку встановленого під час карантину та воєнного стану.
Строки позовної давності дійсно неодноразово зупинялися та продовжувалися на законодавчому рівні (Закон № 540-IX щодо карантину та Закон № 2120-IX щодо воєнного стану).
Карантинне зупинення строків почало діяти лише з 02 квітня 2020 року. На момент введення карантину (02.04.2020) від трирічного строку позовної давності (який закінчувався 10.05.2020) залишалося лише 38 днів.
В подальшому, відповідно до Закону № 4434-IX, з 5 вересня 2025 року загальне призупинення строків давності було скасовано, і вони знову почали свій рух.
Таким чином, строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом остаточно було вичерпано в жовтні 2025 року, а відтак подача позову 31.05.2026 року, який було зареєстровано в суді 01.06.2026 року відбулась вже після повного завершення поновленого залишку строку.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 червня 2017 року у справі №923/1233/15 зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.
За змістом ст.256, 257, 261, 262, 267 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.
Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом ст. 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
При цьому відповідно до ч.1 та 5ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Позивач просить про поновлення строків позовної давності мотивуючи тривалим процесом передачі документів, щодо яких йому відступлено право вимоги, поширенням короновірусної хвороби, введенням в Україні воєнного стану.
Між тим об`єктивних обставин, які перешкоджали та унеможливили подання ним позову до відповідачки в межах строків позовної давності, не навів, судом встановлено, що документи позивачу, як новому кредитору були передані 2023 року.
З огляду на наведене, суд не знаходить підстав до поновлення позивачу строків позовної давності та приходить висновку про відмову в позові з цих підстав.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 200525368 від 10.05.2016 року у загальному розмірі - 21 408,34 грн., за спливом строку позовної давності.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою і другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Разом з цим, суд зазначає, що представником відповідача подано заяву про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі: 17 200 гривень.
До заяви надано договір про надання правничої допомоги від 04.07.2026 року, згідно якого орієнтована загальна вартість послуг складає 17 000 гривень.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Відповідно до акту наданих послуг № 1 до договору від 04.07.2026 року - загальна вартість послуг становить 17 200 гривень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 200,00 грн. пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею та документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені судові витрати з правничої допомоги в розмірі: 17 200 гривень
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Понесені позивачем судові витрати віднести за рахунок позивача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746, місце знаходження: 07405, Київська область, м. Бровари, а/с 897) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) - понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі: 17 200 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 29.09.2026р.
Суддя: