РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
29 вересня 2026 року м. Рівне №460/2293/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025 № 121/д про повернення документів на доопрацювання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови № 975. та зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 , як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_5 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000 грн пропорційно до кількості отримувачів допомоги, у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови № 168.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з смертю чоловіка позивач звернулася про виплату їй та її дітям одноразової грошової допомоги. Стверджує, що оскільки смерть її чоловіка, настала внаслідок захворювання та причини, пов`язаних із захистом Батьківщини, то вони мають право на виплату грошової допомоги у розмірі 15000000 грн. Вважає таке рішення відповідача протиправним і таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому просили позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 17.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що ОСОБА_8 не мав поранень, контузій, травм, каліцтв, помер природньої смертю внаслідок захворювання, а отже на позивачів не поширюються положення постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 в частині виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останні вказує, що підтримує позовну вимоги, які викладенні в позовній заяви та просить суд задовольнити позов повністю.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 дружина ОСОБА_8 .
ОСОБА_9 з 10.02.2023 проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується записом у військовому квитку серія НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки №3694 від 02.10.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_9 дійсно в період з 19.05.2023 по 28.08.2024 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку військової агресії російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 .
30 серпня 2024 року ОСОБА_10 отримала Сповіщення сім`ї №289, яким її було сповіщено про те, що її чоловік штаб-сержант ОСОБА_9 , виявивши стійкість і мужність у бою проти збройних сил російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер при виконанні обов`язків військової служби у районі населеного пункту АДРЕСА_1 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 05.09.2024, виданого Виконавчим комітетом Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області зафіксовано факт смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Калинівка, Бахмутського району Донецької області.
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть № 706 від 31.08.2024, виданим Державною спеціалізованою установою «Рівненське обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на бойових позиціях біля села Калинівка Бахмутського району Донецької області. Хворобами, що призвели до смерті, зазначено: Гостра серцево-судинна недостатність. Постінфарктний кардіосклероз. Хронічна ішемічна хвороба серця.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про обставини смерті» від 10.09.2024 № 374 (додаток 9) встановлено обставини смерті, за якими смерть штаб-сержанта ОСОБА_5 гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , яка настала 28.08.2024 року під час штурмових дій противника на СП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на ПВ «ШАЦЬКЕ» у БРО 421 рсб НОМЕР_5 омбр у районі населеного пункту КАЛИНІВКА Бахмутського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2024 № 283 (додаток 10) штаб-сержанта ОСОБА_5 гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 виключено зі списків особового складу частини. У даному наказі також зазначено, що смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.
Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0611-1358-5373-7 від 11.06.2025 встановлено, що причина смерті ОСОБА_8 стало захворювання серця «Хронічна ішемічна хвороба серця. Постінфарктний кардіосклероз. Гостра серцево-судинна недостатність». Також вказано, що захворювання, яке призвело до смерті штаб-сержанта ОСОБА_8 відбулося під час безпосередньої участі у бойових діях та пов`язане його із захистом Батьківщини. ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
ОСОБА_10 01.07.2025 року подала до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву щодо призначення їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_5 , від захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини. Зважаючи, у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_11 народилося четверо дітей, двоє з яких на момент його смерті були неповнолітніми, то ОСОБА_12 подала заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги, в тому числі як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатки 12-16) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (додатки 17-21). На момент подачі заяви ОСОБА_3 була неповнолітньою.
В грудні 2025 року ОСОБА_2 листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.12.2025 року було надіслано витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 04.12.2025 № 121/д, за яким визначено, що «розглянувши документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги».
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні регулярно продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ст.41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пп.1 п.2 ст.16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
Отже, подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Підпунктом «а» п.1 ст.16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Виходячи з наведеного, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії №2025-0611-1358-5373-7 від 11.06.2025 встановлено, що причина смерті ОСОБА_8 стало захворювання серця «Хронічна ішемічна хвороба серця. Постінфарктний кардіосклероз. Гостра серцево-судинна недостатність». Також вказано, що захворювання, яке призвело до смерті штаб-сержанта ОСОБА_8 відбулося під час безпосередньої участі у бойових діях та пов`язане його із захистом Батьківщини. ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 «Про обставини смерті» від 10.09.2024 № 374 (додаток 9) встановлено обставини смерті, за якими смерть штаб-сержанта ОСОБА_5 гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , яка настала 28.08.2024 року під час штурмових дій противника на СП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на ПВ «ШАЦЬКЕ» у БРО 421 рсб НОМЕР_5 омбр у районі населеного пункту КАЛИНІВКА Бахмутського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.
Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок №975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За пунктом 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві
Відповідно до приписів п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Матеріали справи свідчать, що ПОЗИВАЧКА звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами про виплату їй та її неповнолітнім дітям одноразової грошової допомоги відповідно до положень постанови КМУ №168.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168, у редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою про виплату допомоги), пунктом 2 якої установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Також пунктом 2 постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану. При цьому, виплата збільшеного до 15 000 000 грн розміру одноразової допомоги згідно п.2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок (у постановах від 29.03.2024 (справа № 440/3321/23) від 21.08.2024 (справа № 160/20229/22), від 18.11.2024 (справа №240/1743/24), відповідно до якого питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини першої стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ);
у розмірі 15 000 000 грн на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз. 1 п. 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац шостий пункту 2 Постанови №168).
Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких читко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати.
Так, на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975, постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24.
В ході розгляду справи судом встановлено, сторонами не заперечується, що причиною смерті ОСОБА_8 стало не поранення, а захворювання. Будь-які відомості про отримання ОСОБА_8 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони, приймаючи п.5 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 04.12.2025 №121/д, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких вона просила в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Правові підстави для застосування ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 29 вересня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049, ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022)
Суддя У.М. Нор