РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 183/4108/26
№ 2/183/5220/26
21 вересня 2026 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права спільної сумісної власності на квартиру,
В С Т А Н О В И В:
Зміст позовних вимог та обґрунтування позову
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права спільної сумісної власності на квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 позивачка набула у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано 24 вересня 1996 року. Позивачка зазначає, що квартира купувалася під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , а тому вона є майном, нажитим подружжям за час шлюбу, і на неї поширюється режим спільної сумісної власності відповідно до норм Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на момент виникнення правовідносин). На даний час відомостей щодо фактичного місця проживання ОСОБА_2 у неї немає, розірвання шлюбу відбулося без поділу майна.
Рішенням державного реєстратора № 79472513 від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна з огляду на те, що на запит реєстратора було отримано інформацію про зберігання архівних документів БТІ на паперових носіях у м. Сіверськодонецьку, яке наразі є тимчасово окупованою територією. Листом Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 13.06.2025 № 1891 ВА/2025 також підтверджено відсутність доступу до документів архіву БТІ.
Позивачка зазначає, що їй стало відомо про пошкодження квартири, проте відсутність державної реєстрації права власності та відмова реєстратора унеможливлюють реалізацію її прав, зокрема отримання компенсації за пошкоджене/знищене майно та відновлення своїх прав у порядку ст. 392 ЦК України.
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати за нею право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рух справи та процесуальні дії суду
Ухвалою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 27 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.
Представник відповідача - Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, пояснень щодо позову не надав.
Зважаючи на те, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини
06 лютого 1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (наразі - ОСОБА_1 ) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Лопатенком В.В. за реєстровим № 454. Згідно з умовами вказаного договору, ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_2 .
Право власності на вказану квартиру було зареєстровано Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 на праві особистої власності, про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 279 від 18 квітня 1996 року, що підтверджується відповідним штампом БТІ на звороті договору купівлі-продажу.
Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 0[телефон приховано] від 21 лютого 2024 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 25 січня 1986 року було зареєстровано шлюб, після укладення якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 (актовий запис № 51). 24 вересня 1996 року вказаний шлюб було розірвано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області (актовий запис № 503).
Відповідно до Повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21 лютого 2024 року, 12 листопада 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, після укладення якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_8 (актовий запис № 697).
12 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради із заявою № 67418480 про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області Збаранської Н.Ю. № 79472513 від 17 червня 2025 року позивачці відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.
Відповідно до змісту зазначеного рішення, підставою для відмови слугувало те, що за результатом запиту, направленого державним реєстратором, від Сіверськодонецької міської військової адміністрації отримано інформацію (лист від 13 червня 2025 року № 1891 ВА/2025) про збереження архівних документів КП «Сєвєродонецьке БТІ» на паперових носіях у м. Сіверськодонецьку, які не були вивезені на підконтрольну Україні територію, у зв`язку з чим надати відомості про зареєстровані до 01 січня 2013 року права власності не вбачається можливим через тимчасову окупацію території росією.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 466665056 від 04 березня 2026 року, відомості про зареєстровані речові права, обтяження чи іпотеки щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовну з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником майна. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Предметом даного позову є вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Оцінюючи сформульовані позивачем позовні вимоги, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Аналогічні за змістом положення містилися як у Кодексі про шлюб та сім`ю України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), так і передбачені чинним Сімейним кодексом України (ст. 60 СК України).
Правовий інститут спільної сумісної власності за своєю юридичною природою передбачає належність майна двом або більше особам. Визнання права спільної сумісної власності лише за однією особою (одним із подружжя або колишніх подружжя) суперечить сутності спільної власності та прямо порушує імперативні приписи цивільного та сімейного законодавства України. Суд не може ухвалити рішення про визнання права спільної сумісної власності за однією особою без визначення іншого співвласника або без визначення часток осіб у такому майні, оскільки це не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав та природі речових прав.
Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилається на те, що спірна квартира була придбана у період її перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , а тому вважає майно спільною сумісною власністю.
Предметом розгляду у даній справі не є вимога про поділ майна подружжя.
У разі наявності спору про спільну сумісну власність подружжя, такий спір підлягає вирішенню шляхом пред`явлення позову до другого з подружжя, який у даній справі виступає третьою особою.
Натомість обставини, на які посилається позивачка як на підставу позовних вимог, свідчать не про існування спору щодо майна подружжя, а про наявність у власника перешкод у реалізації його прав через неможливість державної реєстрації.
Суд також враховує, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано у 1996 році. Третя особа ОСОБА_2 самостійних вимог щодо спірного майна не заявляв, жодних заходів щодо визнання за ним права спільної сумісної власності чи поділу майна протягом тривалого часу не вживав, а також не уповноважував позивачку ОСОБА_1 заявляти вимоги про визнання за ним або за ними разом права власності на спірне майно.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства позбавляє суд можливості з власної ініціативи виходити за межі заявлених позивачкою вимог, змінювати обраний нею спосіб захисту прав, змінювати процесуальний статус учасників справи чи самостійно визначати частки осіб у майні за відсутності відповідного позову про поділ спільного майна подружжя.
Оскільки позивачка просить визнати право спільної сумісної власності за собою одноособово, що суперечить сутності даного правового інституту та приписам ЦК України, а також з огляду на відсутність спору про поділ майна подружжя між колишніми чоловіком та дружиною, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 355, 368, 392 ЦК України, ст. 60 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання права спільної сумісної власності на квартиру - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., Сєвєродонецький р-н, м. Сіверськодонецьк, б-р Дружби Народів, буд. 32.
третя особа: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повне судове рішення складено і підписано 21 вересня 2026 року .
Суддя Оладенко О.С.