Справа № 183/7214/25
№ 2/183/2403/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,
за участю:?
прокурорів Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області Журавель О.М., Романенко Я.О.
представника позивача - адвоката Щербини С.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,-
в с т а н о в и в:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив позбавити останню батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він являється батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю є відповідачка по справі, з якою позивач проживав декілька років однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Позивач зазначає, що після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, його було призвано до лав Збройних Сил України, і протягом певного часу він виконував свій військовий обов`язок.
Під час проходження військової служби, ОСОБА_2 почала проживати з іншим чоловіком, внаслідок чого їх спільне проживання однією сім`єю припинилося, позивач теж створив іншу сім`ю, переїхав на постійне місце проживання в с.Маяки Одеського району Одеської області.
Разом з ним переїхав на постійне місце проживання до с.Маяки і їх син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідачка з сином не спілкується, життям дитини це цікавиться, не телефонує, не приймає участь у вихованні дитини.
Позивач наполягав на тому, що матір дитини зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя , вона не може забезпечити гідне виховання дитини, надати синові належний догляд, умови для проживання та розвитку дитини в атмосфері любові та поваги.
Вищевказані факти свідчать про систематичне ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, що виражається в відсутності турботи про дитину, відсутності матеріального її забезпечення, виховання, надання медичного догляду та задоволення життєво важливих потреб. Все вищезазначене свідчить про те, що відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, тому позивач звернувся до суду з означеним позовом.
Процесуальні дії у справі.
Постановленою суддею Самарівського міськрайнного суду Дніпропетровської області Сорокою О.В. від 10 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с.32).
Ухвалою Самарівського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року зобов`язано Службу у справах дітей Маяківської сільської ради надати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 43).
Ухвалою Самарівського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року призначено розгляд справи по суті (а.с. 52).
Позиція сторін в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та надав детальні пояснення по суті позову. Вважає, що матір дитини самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_3 . Відповідачка систематично вживає спиртні напої, веде аморальний спосіб життя, не цікавиться життям та здоров`ям сина, і тому така поведінка є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов`язками. Позивач наполягав на позбавленні відповідачки батьківських прав відносно їх спільної дитини. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дитини.
Відповідачка в судовому засіданні позов визнала, не спростовувала того факту, що вживала спиртними напоями, на даний час намагається змінити свій спосіб життя, однак у її будинку не створено належних умов для проживання дитини, в будинку відсутнє опалення світло тощо. Вона не працює, не має стабільного доходу, її підтримує чоловік, з яким вона наразі спільно проживає, він військовослужбовець. Відповідачка також підтвердила ту обставину, що жодним чином не намагається налагодити стосунки із сином, вона йому не телефонує, не бачила більше двох років, не цікавиться його життям, впевнена, що батько дитини забезпечить своєму синові гідне виховання.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Маяківської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Суд, вислухавши пояснення сторін, думку прокурора, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини справи.?
Згідно наданого позивачем свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідоцтво серії НОМЕР_1 , видане повторно Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 624 (а.с. 10).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під наглядом сімейного лікаря КНП «Маяківський центр первинної медико-санітарної допомоги Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області», за дитиною наглядає батько (а.с.11).
З 01 вересня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Маяківському ліцеї, проживає разом з батьком, який здійснює догляд та виховання дитини, забезпечує всі потреби дитини, матір дитини до участі у шкільному життя дитини не залучалася, життям дитини не цікавиться, про що свідчить характеристика ліцею (а.с. 12).
У відповідності до акту проживання від 25.04.2026 року, ОСОБА_3 проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав показання про те, що ОСОБА_2 після народження дитини належним чином не займалася його вихованням, були випадки, коли дитині було 3-4 роки, вона залишала його без догляду, іноді просила на деякий час залишити дитину у них вдома, а потім по декілька днів не забирала його. Свідок надав показання про те, що матір дитини зловживала і продовжує зловживати спиртними напоями, дитиною не цікавиться взагалі.
Про визначене місце проживання дитини разом з батьком за вазаною адресою свідчить і довідка виконавчого комітету Маяківської сільської ради (а.с. 14).
Правовідносини, що виникли між сторонами, з приводу позбавлення батьківських прав, врегульовані наступними нормами закону, а саме.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з п. 15, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття та ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений ст. 164 Сімейного кодексу України. Мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):
- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини;
- жорстоко поводяться з дитиною;
- є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, такий перелік має виключний характер. Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати системний та постійний характер, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку в особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікую і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ч. 1 статті 3 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що від виконання обов`язків з виховання дитини, визначених ст. 150 СК України, відповідачка свідомо ухиляється. Дитина росте без материнського піклування, моральної та матеріальної забезпеченості.
Більш того, відповідачка не спростувала того факту, що зловживає спиртними напоями, у її будинку не створені умови для проживання дитини, вважає, що між нею та дитиною остаточно втрачений сімейний зв`язок, а проживання дитини з батьком відповідатиме інтересам дитини.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
В свою чергу, відповідачем по справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених в позові.
Відповідно до висновку Орган опіки та піклування Маяківської сільської ради, останній вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , буде відповідати інтересам дитини, і є доцільним (а.с.48-49).
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду наголосила, що передбачена ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України обов`язковість висновку органу та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися, у разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними доказами.
Тому беручи до уваги письмові докази, наявні у матеріалах справи, що свідчать про безучасність матері у житті власної дитини, її систематичне ухилення від сплати аліментів, а також пояснення відповідачки у судовому засіданні, суд вважає, що вказаний висновок, є таким що підлягає взяттю до уваги при постановлені судового рішення.
Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам ст.16 ЦК України та є ефективним для захисту прав дитини, відповідає його законним інтересам.
Відповідно до ч.6 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили необхідно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 150, 155, 164-166 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268, 273,280 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Служба у справах дітей Маяківської сільської ради, ЄДРПОУ 44057281 , адреса: вул..Європейська, 99, с.Маяки, Одеський район, Одеська область, 67654.
Повне судове рішення виготовлене 28 вересня 2026 року.
Суддя Сорока О.В.