Справа № 638/5208/26
Провадження № 2/638/6353/26
РІШЕННЯ
Іменем України
28 вересня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Смирнова В.А.
за участю секретаря судового засідання - Євженко О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої суми пенсії в порядку спадкування за законом,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом.
В позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.05.2026) позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 160 728,36 грн, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.05.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 1-333, виданого державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Цукановою О.В.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті своєї матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що після смерті матері було відкрито спадкову справу № 334/2022, а 19 травня 2023 року державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману спадкодавцем пенсію. За твердженням позивача, відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розмір пенсії, нарахованої ОСОБА_2 , але не отриманої нею за життя, становив 184 720,36 грн. Позивач вказує, що зазначена сума увійшла до складу спадщини, однак відповідач у повному обсязі її не виплатив. Виплата заборгованості здійснювалася частинами, зокрема у жовтні-грудні 2024 року, жовтні-грудні 2025 року, лютому-квітні 2026 року. З урахуванням отриманих коштів, за розрахунком позивача, невиплачений залишок недоотриманої пенсії становить 160 728,36 грн. Позивач посилається на те, що у відповідь на її звернення ГУ ПФУ в Харківській області повідомило про здійснення виплат відповідно до спеціального порядку погашення заборгованості за пенсійними виплатами та зазначило, що залишок коштів виплачуватиметься в межах бюджетних призначень за окремою програмою. Із таким порядком виплати позивач не погоджується. Посилаючись на положення статей 1216, 1218, 1227 ЦК України, статей 46, 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вона вважає, що після входження недоотриманої пенсії до складу спадщини відповідні кошти набули характеру спадкового майна, а правовідносини щодо їх отримання регулюються нормами цивільного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що обмеження, передбачені статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стосуються виплати пенсії самому пенсіонеру за минулий час та, на її переконання, не можуть бути застосовані до спадкоємця щодо коштів, які вже увійшли до складу спадщини. Також позивач стверджує, що невиплата пенсії за життя ОСОБА_2 відбулася з вини пенсійного органу, у зв`язку з чим вважає відсутніми підстави для обмеження строку та розстрочення виплати належних спадкодавцю сум. На підтвердження обраного способу захисту позивач посилається на практику Верховного Суду щодо цивільно-правового характеру спорів про стягнення спадкоємцем нарахованих, але не отриманих спадкодавцем пенсійних виплат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
22.05.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення позовних вимог, до якої долучена позовна заява з урахуванням зменшених вимог.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 13.07.2026 закрито підготовче провадження по цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
30.07.2026 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позов, в якому представник проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та відсутність правових підстав для стягнення заявленої позивачем суми одноразово. Відповідач зазначив, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію до 31 березня 2017 року. З 01 квітня 2017 року виплату її пенсії було призупинено у зв`язку з непроходженням ідентифікації внутрішньо переміщеної особи. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На запит державного нотаріуса Пенсійним фондом було повідомлено, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 31 листопада 2018 року по 30 вересня 2021 року становив 184 720,36 грн, водночас остаточний розмір належної до виплати суми мав визначатися з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач посилається на те, що після звернення ОСОБА_1 із заявою від 19 травня 2023 року їй було визначено до виплати недоотриману пенсію за період з 18 травня 2020 року по 30 вересня 2021 року в розмірі 99 065,62 грн, тобто з урахуванням передбаченого статтею 46 Закону № 1058-IV обмеження виплати пенсії за минулий час трирічним строком до дня звернення за її отриманням. Також відповідач зазначає, що виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165. Виплата таких сум здійснюється за окремою бюджетною програмою в межах передбачених на відповідний рік бюджетних призначень та у визначеній цим Порядком черговості. На виконання зазначеного порядку із визначеної до виплати суми 99 065,62 грн позивачу здійснювалися часткові виплати у 2024-2026 роках. Зокрема, відповідач вказує на виплати у жовтні, листопаді та грудні 2024 року, жовтні, листопаді та грудні 2025 року, а також у лютому, березні та квітні 2026 року. За розрахунком відповідача, після проведених виплат залишок становить 75 073,62 грн, який підлягає подальшій виплаті відповідно до встановленого Порядку. ГУ ПФУ в Харківській області також посилається на положення статті 52 Закону № 1058-IV та статті 1227 ЦК України, відповідно до яких суми пенсії, що належали пенсіонерові та залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю, за визначених законом умов передаються членам його сім`ї, а в інших випадках входять до складу спадщини. При цьому відповідач заперечує проти твердження позивача про те, що невиплата пенсії ОСОБА_2 за життя відбулася з вини органу Пенсійного фонду. Зазначає, що виплату пенсії було припинено у зв`язку з непроходженням пенсіонером установленої процедури ідентифікації, а тому підстав для застосування положення частини другої статті 46 Закону № 1058-IV щодо виплати нарахованих, але не отриманих з вини органу Пенсійного фонду сум без обмеження будь-яким строком немає. Відповідач вважає обставини, на які посилається позивач, частково недоведеними, а її тлумачення норм матеріального права - помилковим, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
24.08.2026 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечила проти доводів відповідача та зазначила, що вони не спростовують заявлених позовних вимог. Позивач посилається на те, що відповідно до статті 1227 ЦК України та статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, які належали спадкодавцю, однак не були ним одержані за життя, у разі незвернення членів сім`ї за їх отриманням у встановлений законом шестимісячний строк входять до складу спадщини. Зазначає, що вона є належним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , прийняла спадщину у встановленому законом порядку та 19 травня 2023 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого до складу спадщини увійшла недоотримана пенсія померлої у розмірі 184 720,36 грн. При цьому позивач звертає увагу, що відповідач не заперечує ані її права на отримання недоотриманої пенсії в порядку спадкування, ані факту надання Пенсійним фондом нотаріусу інформації про розмір такої пенсії - 184 720,36 грн. На переконання позивача, після входження недоотриманої пенсії до складу спадщини правовідносини щодо її одержання спадкоємцем мають цивільно-правовий характер, а тому положення пенсійного законодавства щодо строків та порядку виплати пенсії безпосередньо пенсіонеру не можуть обмежувати обсяг уже набутого нею спадкового майнового права. Також позивач заперечує проти застосування відповідачем положень статті 46 Закону №1058-IV та зазначає, що суми пенсії, які були нараховані пенсіонеру, однак не отримані ним з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, відповідно до цієї норми підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком. На думку позивача, невиплата пенсії ОСОБА_2 за життя відбулася саме з вини пенсійного органу. Позивач не погоджується з визначенням Пенсійним фондом належної їй до виплати суми лише у розмірі 99 065,62 грн та вважає безпідставним застосування до спадкових правовідносин трирічного обмеження, передбаченого статтею 46 Закону №1058-IV. Крім того, позивач посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої спори спадкоємців щодо стягнення нарахованих, але не отриманих спадкодавцем пенсійних виплат мають приватноправовий характер та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки після входження відповідних коштів до складу спадщини спір стосується захисту майнового права спадкоємця. Позивач зазначає, що із загальної суми недоотриманої пенсії 184 720,36 грн відповідачем здійснено лише часткові виплати у 2024-2026 роках, у зв`язку з чим невиплаченою залишається сума 160 728,36 грн. Відмову відповідача виплатити зазначений залишок позивач розцінює як порушення її майнових прав як спадкоємця. З огляду на викладене ОСОБА_1 просить відхилити заперечення ГУ ПФУ в Харківській області, викладені у відзиві, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши на її користь 160 728,36 грн недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Суд звертає увагу, що провадження у даній справі було відкрито 17 березня 2026 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова. У вказаній ухвалі було визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву;у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 14 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Копію ухвали від 17.03.2026 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді доставлено 18.03.2026 (15:03:23) до Електронного кабінету ГУ ПФУ в Харківській області, що підтверджуєтеся довідкою про доставку документа.
З вказаного вбачається, що останнім днем для подання відзиву на позовну заяву є 01 квітня 2026 року.
У свою чергу, відповідачем відзив направлено через Електронний суд 29.07.2026 та зареєстровано 30.07.2026. Тобто, відзив подано з пропуском строку.
Крім того, в ухвалі суду від 17 березня 2026 року було встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
З долученої відповідачем квитанції АТ «УКРПОШТА» вбачається, що останнім було направлено відзив на позов на адресу ОСОБА_1 29.07.2026 (номер трекінгу 646[телефон приховано]).
З інформації з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» за номером трекінгу 646[телефон приховано] вбачається, що ОСОБА_1 отримала поштове відправлення (відзив на позов) 06.08.2026.
А тому останнім днем на подання відповіді на відзив є 11 серпня 2026 року.
У свою чергу, позивач направила відповідь на відзив засобами поштового зв`язку 18.08.2026 (надійшло до суду та зареєстровано 24.08.2026). Тобто, відповідь на відзив направлено з пропуском строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
При цьому, відповідач не порушував питання про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на позовну заяву, так само як і позивач не порушувала питання про поновлення пропущеного строку для подачі відповіді на відзив.
Однак, суд не залишає поза увагою доводи відповідача та позивача, викладені у відзиві на позовну заяву та у відповіді на відзив.
У судове засідання учасники справи не з`явилися, повідомлялися своєчасно та належним чином. Просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 76, 77, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України та була отримувачем пенсії.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина, яку у встановленому законом порядку прийняла її донька ОСОБА_1 , що підтверджується листом державного реєстратора Першого Харківської міської державної нотаріальної контори Цуканової Олени від 20.01.2026 №61/02-14.
На запит державного нотаріуса Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 17 листопада 2021 року №2000-0403-5/143576 повідомило, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 становить 184 720,36 грн.
19 травня 2023 року державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Цукановою О.В. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1-333, відповідно до якого спадщина складається з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 184 720,36 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт смерті спадкодавця, прийняття позивачем спадщини та набуття нею права на недоотримані спадкодавцем за життя пенсійні виплати.
Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 31.01.2026 № 6326-4074/Г-05/8-2000/26 повідомлено ОСОБА_1 про те, що нарахована сума недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 складає 99 065,62 грн, яка визначена з урахуванням ст. 46, ст. 56 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, вказано, що виплата недоотриманої пенсії, в зв?язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб, провадиться відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), невиплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місця проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 N? 1165 (далі - Порядок). Згідно з пунктом 1 Порядку пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. З загальної суми недоотриманої пенсії у розмірі 99065,62 грн. нараховано на ОСОБА_1 поточний рахунок в банківській установі АТ «Ощадбанк»: в жовтні 2024 - 2361,00 грн., в листопаді 2024 - 2361,00 грн., в грудні 2024 - 2361,00 грн., в жовтні 2025 - 2361,00 грн., в листопаді 2025 - 2361,00 грн. та в грудні 2025 - 4402 гривні 00 копійок. Сума залишку складає 82858,62 грн. та буде виплачена відповідно до вищезазначеного Порядку.
З індивідуального перерахунку, наданого ГУ ПФУ в Харківській області вбачається, що суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 05.2020 по 09.2021 складає 99 065,62 грн.
З виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що від ПФУ на рахунок позивача надходили грошові кошти (призначення: разові виплати від ПФУ згідно ПКМУ 1596), зокрема 21.10.2024 - 2 361 грн, 21.11.2024 - 2 361 грн, 09.12.2024 - 2 361 грн, 08.10.2025 - 2 361 грн, 10.11.2025 - 2 361 грн, 08.12.2025 - 2 361 грн, 24.12.2025 - 2 041 грн, 25.02.2026 - 2 595 грн, 11.03.2026 - 2 595 грн, 13.04.2026 - 2 595 грн.
Так, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За змістом статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно визначеним цією статтею членам його сім`ї. У разі відсутності таких членів сім`ї або незвернення ними за виплатою у встановлений законом строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 сформулювала висновок, відповідно до якого припинення вже призначених спадкодавцю соціальних виплат за життя з підстав, не передбачених законом, та неоскарження спадкодавцем таких дій не припиняє права на відповідні виплати і не позбавляє спадкоємців можливості їх одержання. Такі виплати в розумінні статті 1227 ЦК України вважаються такими, що належали спадкодавцю.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що ОСОБА_2 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа, пенсію їй виплачено по 31 березня 2017 року, а з 01 квітня 2017 року її виплату припинено у зв`язку з непроходженням ідентифікації.
Суд відхиляє наведені доводи як такі, що самі по собі не свідчать про припинення права ОСОБА_2 на вже призначену їй пенсію.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №805/402/18 виходила з того, що припинення територіальними органами Пенсійного фонду виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі допускається з підстав, установлених законом. Законодавство про внутрішньо переміщених осіб спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання їхніх прав, а не на звуження обсягу прав, передбачених Законом №1058-IV.
При цьому з наданих суду відповідачем доказів не вбачається наявності рішення територіального органу Пенсійного фонду України про припинення виплати ОСОБА_2 пенсії з 01 квітня 2017 року із зазначенням конкретної передбаченої законом підстави такого припинення.
Посилання у відзиві на непроходження ОСОБА_2 ідентифікації саме по собі не є достатнім доказом припинення її права на призначену пенсію.
Більше того, після смерті ОСОБА_2 саме відповідач листом від 17 листопада 2021 року повідомив нотаріусу про наявність недоотриманої нею пенсії у розмірі 184 720,36 грн.
Отже, відповідачем фактично було підтверджено існування недоотриманих спадкодавцем пенсійних виплат, а наведені у відзиві обставини щодо непроходження ідентифікації не спростовують належності цих виплат ОСОБА_2 .
При цьому позивач не ставить питання про первинне призначення ОСОБА_2 пенсії або здійснення її перерахунку та не вимагає набуття права, якого спадкодавець не мала за життя. Предметом спору є виплата грошових коштів у вигляді вже призначеної, однак не одержаної спадкодавцем за життя пенсії.
Враховуючи правовий висновок ОП ВС у справі №243/13575/19, неоскарження ОСОБА_2 за життя припинення виплати пенсії також не може бути самостійною підставою для висновку про припинення її права на відповідні виплати та позбавлення спадкоємця права на їх отримання.
З матеріалів справи вбачається, що після звернення ОСОБА_1 відповідач визначив суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 99 065,62 грн, застосувавши положення статті 46 Закону №1058-IV та обмеживши період, за який визначено пенсійні виплати.
На підтвердження зазначеної суми відповідачем надано індивідуальний перерахунок, відповідно до якого загальна сума пенсійних виплат становить 99 065,62 грн.
Разом із тим суд не вбачає правових підстав для визначення належної позивачу недоотриманої пенсії саме у такому розмірі.
Положення частини першої статті 46 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулюють виплату нарахованих сум пенсії, не отриманих своєчасно самим пенсіонером з його вини, та встановлюють відповідне часове обмеження.
Натомість після смерті пенсіонера та входження належних йому і не отриманих за життя пенсійних виплат до складу спадщини виникають правовідносини щодо реалізації спадкоємцем набутого майнового права.
Суд зазначає, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Крім того, застосування частини першої статті 46 Закону №1058-IV передбачає встановлення того, що нараховані суми пенсії не були своєчасно отримані з вини пенсіонера.
У цій справі відповідачем не надано достатніх доказів, які б дозволяли покласти відповідальність за неодержання пенсії на ОСОБА_2 . Саме по собі посилання на непроходження нею ідентифікації, за відсутності доказів існування передбаченої законом підстави для припинення виплати призначеної пенсії, не доводить вини пенсіонера у її неодержанні.
Таким чином, наданий відповідачем індивідуальний перерахунок на суму 99 065,62 грн підтверджує здійснення Пенсійним фондом відповідного розрахунку, однак не доводить правомірності виключення решти раніше визначеної самим відповідачем недоотриманої пенсії.
Суд також враховує, що свідоцтво про право на спадщину від 19 травня 2023 року містить застереження про можливість зміни суми залежно від дати звернення спадкоємця відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Разом із тим сама наявність такого застереження не вирішує питання про правомірність застосування до спірних правовідносин встановленого цією нормою трирічного обмеження. З огляду на наведені вище обставини та правову природу спірних правовідносин суд не встановив передбачених законом підстав для зменшення раніше визначеної відповідачем суми недоотриманої пенсії з 184 720,36 грн до 99 065,62 грн.
Посилання відповідача на необхідність здійснення виплати відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165, не спростовують заявлених позовних вимог.
Після смерті ОСОБА_2 спірні правовідносини в частині сум пенсії, які належали їй за життя та увійшли до складу спадщини, набули майнового характеру, а позивач реалізує право на одержання спадкового майна.
За змістом статей 1216, 1218, 1227 ЦК України та статті 52 Закону 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право спадкоємця на відповідні грошові кошти не може бути поставлене у залежність виключно від черговості бюджетного фінансування таким чином, щоб це фактично унеможливлювало одержання спадкового майна у повному обсязі протягом невизначеного часу.
Крім того, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
Застосування Порядку №1165 не може призводити до звуження установленого законом майнового права спадкоємця на недоотримані пенсійні виплати.
При цьому відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Європейський суд з прав людини у справах «Броньовський проти Польщі» та «Щокін проти України» наголошував на необхідності законного та передбачуваного втручання держави у право мирного володіння майном.
З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про виплату позивачу недоотриманих сум пенсії згідно Порядку 1165, адже наведене, крім іншого, свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань.
Таким чином, передбачений підзаконним нормативно-правовим актом механізм фінансування не може бути підставою для відмови у судовому захисті майнового права позивача.
Судом встановлено, що розмір недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, повідомлений відповідачем нотаріусу та зазначений у свідоцтві про право на спадщину, становив 184 720,36 грн.
Разом із тим після звернення позивача відповідач здійснював часткову виплату належних їй коштів.
З наданих позивачем виписок по банківському рахунку вбачається здійснення Пенсійним фондом виплат у жовтні, листопаді та грудні 2024 року, жовтні, листопаді та грудні 2025 року, а також у лютому, березні та квітні 2026 року.
Загальна сума здійснених виплат становить 23 992 грн.
Здійснення зазначених виплат також не заперечується відповідачем, який посилається на них у відзиві.
Таким чином, залишок невиплаченої недоотриманої пенсії становить 160 728,36 грн (184 720,36 грн - 23 992,00 грн).
При цьому сам факт здійснення відповідачем часткових виплат після звернення позивача додатково свідчить про визнання Пенсійним фондом існування обов`язку з виплати спадкоємцю недоотриманої спадкодавцем пенсії; спір між сторонами фактично стосується обсягу такого обов`язку та порядку його виконання.
Таким чином, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право на одержання недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії, розмір якої після смерті пенсіонера був визначений самим відповідачем у сумі 184 720,36 грн та зазначений у свідоцтві про право на спадщину за законом.
Відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для припинення права ОСОБА_2 на призначену пенсію з 01 квітня 2017 року, а посилання на непроходження нею ідентифікації саме по собі не свідчить про втрату такого права.
Неоскарження спадкодавцем за життя припинення виплати вже призначеної пенсії також не припиняє права на відповідні виплати та не позбавляє спадкоємця можливості їх одержання, що відповідає правовому висновку Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19.
Наданий відповідачем індивідуальний перерахунок на суму 99 065,62 грн підтверджує лише здійснення такого розрахунку із застосуванням обраного Пенсійним фондом часового обмеження, однак не спростовує належності спадкодавцю решти недоотриманої пенсії та не містить самостійних правових підстав для зменшення розміру належного позивачу спадкового майна.
Враховуючи, що із загальної суми недоотриманої пенсії 184 720,36 грн відповідачем фактично виплачено позивачу 23 992,00 грн, невиплачений залишок становить 160 728,36 грн.
За таких обставин суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка увійшла до складу спадщини, у розмірі 160 728 грн 36 коп., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України. Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, сплачену суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 76 - 81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення недоотриманої суми пенсії в порядку спадкування за законом- задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 160 728 (сто шістдесят тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 36 копійок, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.05.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 1-333, виданого державним нотаріусом Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Цукановою О.В.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) зі сплати судового збору у розмірі 1 659 (одна тисяча шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.А. Смирнов