КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/24116/25
номер провадження № 22-ц/824/13779/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Лапчевської О.Ф.,
суддів Березовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Пількевич Тетяни Анатоліївни,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Пустового Богдана Вікторовича
на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року /суддя Єросова І.Ю./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
13 жовтня 2025 року адвокат Пількевич Тетяна Анатоліївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»», ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
У позові просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду, з урахуванням уточнених вимог у розмірі 233458, 71 грн, моральну шкоду у розмірі 35 000 грн 00 коп., завдану внаслідок вчинення ДТП, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пустового Б.В. про проведення судової автотоварознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів поставлено питання: «Яка вартість відновлювального ремонту пошкоджень транспортного засобу Peugeot 2008, д.н.з. НОМЕР_1 , отриманих внаслідок ДТП 21.03.2025 на 16 км Житомирського шосе у місті Києві, без врахування ПДВ в розмірі 20 %, станом на дату ДТП?».
Не погоджуючись з вказаною ухвалою в частині призначення експертизи, представник ОСОБА_1 - Пількевич Т.А. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що питання вартості відновлювального ремонту не є предметом спору в даному судовому процесі, оскільки предметом спору є відшкодування завданих матеріальних збитків. Апелянт зазначав, що вартість матеріального збитку - це розрахункова сума шкоди, зменшена на відсоток зносу старих деталей та скоригована на втрату товарної вартості, а вартість відновлювального ремонту - це фактичні витрати на повернення автомобіля до нормального стану (з новими деталями) та без врахування втрати товарного вигляду. Крім того, апелянт наголошував, що позивач вже надав до матеріалів справи відповідний висновок судового експерта від 28.07.2025 № 979/07-25, яким розраховано вартість матеріального збитку, і цей висновок відповідає вимогам методики № 142/5/2092 та був визнаний стороною відповідача. Також апелянт зазначав, що питання відрахування 20 % ПДВ не потребує спеціальних знань та проведення окремої експертизи, а питання нарахування та відшкодування ПДВ розглядає судово-економічна, а не автотоварознавча експертиза. На думку апелянта, призначення експертизи з питання, яке не має відношення до предмета спору, перешкоджає подальшому провадженню у справі та розгляду справи по суті у передбачені ЦПК України строки.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою в частині визначення експертної установи, представник ОСОБА_2 - Пустовий Б.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу змінити в частині визначення експертної установи, якій доручено її проведення, та змінити з експертів Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в решті залишити без змін.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що у своєму клопотанні представник відповідача зазначав та просив суд проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, оскільки саме ця експертна установа є державною та пріоритетною експертною установою, виходячи з принципів територіального поділу обслуговування, здатною проводити такого виду експертизи, що має у своєму штаті експертів належної категорії, чину та рангу. Апелянт наголошував, що суд при вирішенні заявленого клопотання про призначення експертизи не врахував, що при визначенні експертної установи, якій може бути доручено проведення експертизи, судом має бути враховано принципи територіального поділу обслуговування. На думку апелянта, саме вказана ним експертна установа - Київський НДІСЕ - є державною незалежною експертною установою, а відтак мала б бути визначена судом як така, що буде проводити експертизу.
Сторони в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга позивача залишається без задоволення, апеляційна скаргу відповідача задовольняється, ухвала суду першої інстанції - підлягає зміні в частині визначення експертної установи, на підставі наступного.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 103 ЦПК України про те, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності; ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» про те, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, для визначення розміру якої необхідним є з`ясування ряду питань, що потребують спеціальних знань, беручи до уваги, що у матеріалах справи наявний висновок експерта, який відповідач та його представник ставить під сумнів, суд правильно вважав за необхідне призначити судову автотоварознавчу експертизу.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника позивачки ОСОБА_1 - Пількевич Т.А. , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а розмір матеріальної шкоди визначається, зокрема, вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Доводи апелянта про те, що питання вартості відновлювального ремонту не є предметом спору та що наданий позивачкою висновок експерта від 28.07.2025 № 979/07-25 не викликає сумнівів, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до принципу змагальності, закріпленого у ст. 12 ЦПК України, збирання доказів є правом сторони. Сторона відповідача скористалася своїм правом на подання клопотання про призначення експертизи, а суд першої інстанції, встановивши, що висновок, наданий позивачкою, викликає сумніви щодо його правильності, обґрунтовано призначив судову автотоварознавчу експертизу. Посилання апелянта на те, що питання відрахування ПДВ не потребує спеціальних знань, не спростовує необхідності призначення експертизи, оскільки визначення вартості відновлювального ремонту без урахування ПДВ станом на дату ДТП потребує спеціальних знань у галузі автотоварознавства. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення судової автотоварознавчої експертизи та вважає апеляційну скаргу представника позивачки такою, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - Пустового Б.В. щодо визначення експертної установи.
Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Як вбачається з матеріалів справи, у своєму клопотанні про призначення експертизи представник відповідача просив доручити її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зазначаючи, що саме ця установа є державною та має у своєму штаті експертів належної категорії, чину та рангу, здатною проводити такого виду експертизи.
Суд першої інстанції, визначаючи експертну установу Київське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, не навів жодних мотивів, чому він відхилив клопотання відповідача в цій частині. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не врахувавши позицію сторони відповідача щодо вибору експертної установи та не навівши мотивів її відхилення, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, в частині визначення експертної установи, що відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни ухвали суду першої інстанції в цій частині шляхом визначення експертної установи - Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 379, 381, 382 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Пількевич Тетяни Анатоліївни - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Пустового Богдана Вікторовича - задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року в частині визначення експертної установи - змінити, визначивши експертну установу Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України.
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків за ст. 384, ст. 385 Кримінального кодексу України.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2026 р.
Головуючий: Судді: