КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/15006/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-6»
на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Шевчука А. В.
від 03 липня 2026 року
у цивільній справі № 756/9856/25 Оболонського районного суду міста Києва
за заявою представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-6», адвоката Халупного Андрія Володимировича
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-6»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
В апеляційній скарзі ОСББ «Яскравий-6», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЯСКРАВИЙ-6» 15 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Вважає, що оскаржувана ухвала суперечить нормам процесуального права та неправомірно обмежує право позивача на повне відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, вимоги за якою було задоволено. Зазначає, що на виконання вимог частин першої та другої статті 134 ЦПК України у тексті позовної заяви ним було наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 15 000 грн. Звертає увагу на те, що до позову було додано документи на підтвердження фактично понесених витрат станом на день відкриття провадження, а саме судового збору в сумі 3 028 грн та витрат на правничу допомогу за складання позову в розмірі 6 500 грн. Одночасно у позовній заяві позивач зробив пряму заяву на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України про те, що всі докази щодо додатково понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по суті спору. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції в основному рішенні від 18 червня 2026 року передчасно вирішив питання відшкодування витрат за складення позову, зменшивши їх із заявлених 6 500 грн до 5 000 грн, та взагалі позбавив сторону можливості подати докази додаткових витрат у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України. Апелянт вважає хибним мотив суду про обов`язок позивача заздалегідь врахувати обсяг витрат у позовній заяві, адже сторона об`єктивно не може передбачити процесуальну поведінку відповідача, кількість судових засідань та рух справи. Позивач наголошує, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі № 359/6062/19, у разі своєчасного подання заяви за частиною восьмою статті 141 ЦПК України суд позбавлений можливості розглядати питання розподілу витрат до закінчення встановленого п`ятиденного строку. Також апелянт покликається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 531/1827/23, від 20.03.2025 у справі № 199/484/21, якими закріплено обов`язок суду надати належну оцінку доказам, своєчасно поданим стороною після вирішення справи по суті. Крім цього, апелянт зазначає, що подане ним клопотання від 22.06.2026 містило детальний опис наданих послуг, докази реальності та фактичності витрат, яким місцевий суд безпідставно не дав оцінки за відсутності окремого клопотання відповідача про їх зменшення згідно з вимогами частини третьої статті 141 ЦПК України. У зв`язку з цим апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду від 03.07.2026, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, що становить різницю між витратами у розмірі 21 500 грн та первісно заявленими 6 500 гривнями. Щодо витрат в апеляційній інстанції, апелянт просить покласти на відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 коп. та 3 500 грн витрат на правничу допомогу за складання скарги, зберігши право на подання доказів інших витрат після апеляційного перегляду.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що у липні 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-6» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та внески на утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 14 675 грн 89 коп., судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн 00 коп., зазначивши у позовній заяві попередній орієнтовний розрахунок судових витрат і надавши докази понесення витрат на правову допомогу на стадії подання позову в розмірі 6 500 грн 00 коп. разом із заявою про надання доказів щодо решти витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
У вересні 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому категорично заперечував проти заявлених позовних вимог та суми судових витрат у повному обсязі, окремо наголошуючи на неспівмірності та завищеності заявленої позивачем орієнтовної суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-6» задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по сплаті внесків у розмірі 14 675 грн 89 коп., судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн 00 коп. Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення по суті спору надав оцінку заявленим витратам позивача саме в сумі 15 000 грн, урахував заперечення відповідача щодо їх неспівмірності та дійшов висновку, що зазначений розмір є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг і ціною позову, у зв`язку з чим зменшив розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, присудивши до стягнення з відповідача 5 000 грн 00 коп.
У червні 2026 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-6» адвокат Халупний Андрій Володимирович подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій, посилаючись на частину восьму статті 141 ЦПК України, просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп., обчислені як різниця між загальною сумою понесених витрат у розмірі 21 500 грн 00 коп. та витратами за підготовку позову в розмірі 6 500 грн 00 коп., зазначаючи, що відповідні докази надаються у п`ятиденний строк після ухвалення рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду від 18 червня 2026 року є повним і остаточно вирішує як усі заявлені позовні вимоги, так і всі питання, пов`язані зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу. Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що твердження представника позивача щодо збільшення обсягу роботи адвоката через процесуальну поведінку відповідача повністю спростовуються наявними матеріалами цивільної справи. Суд першої інстанції зазначив, що вказані фактори мали бути завчасно враховані позивачем під час первинного формування та обґрунтування позовних вимог та заявлених витрат, які сторона очікувала понести при розгляді справи. Місцевий суд акцентував на тому, що сама лише незгода сторони із розміром розподілених та стягнутих судом судових витрат не може слугувати законною підставою для постановлення додаткового рішення у справі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, або суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати, або судом не вирішено питання про судові витрати, або суд не допустив негайного виконання рішення у встановлених законом випадках.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти раніше ухваленого судового рішення, його невід`ємною складовою частиною, спрямованою на вирішення питань, які залишилися поза увагою суду під час вирішення спору по суті. За своєю правовою природою інститут додаткового судового рішення не надає суду повноважень переглядати, змінювати або повторно оцінювати висновки, які вже викладені в основному судовому рішенні, або здійснювати ревізію таких висновків.
Аналіз тексту рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року по суті заявленого позову свідчить, що позивач вимагав стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14 675 грн 89 коп., судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн 00 коп. Відповідач у відзиві на позовну заяву висловив заперечення проти розміру заявлених позивачем судових витрат, вказуючи на їх завищення, очевидну неспівмірність зі складністю спору та відсутність пропорційності.
Суд першої інстанції під час розгляду справи по суті та ухвалення рішення від 18 червня 2026 року безпосередньо дослідив питання розподілу судових витрат, застосував положення статей 137, 141 ЦПК України, зважив на критерії реальності, розумності та співмірності розміру адвокатського гонорару, дав правову оцінку запереченням відповідача, зменшив загальний розмір компенсації витрат на правничу допомогу з заявлених позивачем 15 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп. та остаточно присудив указану суму до стягнення у резолютивній частині рішення.
Таким чином, у рішенні від 18 червня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва повністю вирішив питання про розподіл між сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції. Питання компенсації відповідних витрат не залишилося невирішеним, а було безпосередньо розглянуто та вирішено судом у судовому рішенні по суті спору.
За таких фактичних обставин висновок суду першої інстанції про відсутність визначених пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України правових підстав для ухвалення додаткового рішення є цілком правомірним. Незгода учасника справи з мотивами суду щодо зменшення заявленого розміру витрат на правничу допомогу або передчасність вирішення питання розподілу таких витрат в основному рішенні до надання додаткових доказів за заявою сторони не можуть бути усунуті шляхом постановлення додаткового судового рішення, а є виключною підставою для оскарження рішення суду по суті спору в апеляційному порядку саме в частині розподілу судових витрат. Позивач правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 18 червня 2026 року в частині розподілу судових витрат не скористався.
Посилання апелянта на практику Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо обов`язку суду оцінити докази, подані в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції, оскільки процедурні порушення суду при розгляді питання про судові витрати в основному рішенні підлягають виправленню шляхом апеляційного перегляду такого основного рішення, тоді як суд першої інстанції після прийняття рішення по суті спору та остаточного розподілу судових витрат був позбавлений процесуальної можливості за допомогою додаткового рішення повторно переглядати суму стягнутих витрат.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яскравий-6» залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 28 вересня 2026 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов