КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 357/18911/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11760/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Цукурова В.П. за участі присяжних Полінога Ж.І., Сімакова С.І., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою, -
в с т а н о в и в :
У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року застосовано до Головного управління національної поліції у Київській області заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Головного управління національної поліції у Київській області штраф в розмірі 3 328,00 грн в дохід державного бюджету (а.с. 43-45).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 07 травня 2026 року представник Головного управління Національної поліції в Київській області - Оверчук О.М. звернулась до суду до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у застосуванні до Головного управління Національної поліції в Київській області заходу процесуального примусу у вигляді штрафу (а.с. 51-55).
На обґрунтування скарги зазначала, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Так, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 року витребувано матеріали кримінального провадження № 12021111030001730 від 25.07.2021 року, а також викликано у судове засідання слідчого, у провадженні якого перебуває зазначене кримінальне провадження.
При цьому, як прямо встановлено оскаржуваною ухвалою, 03.03.2026 року до суду надійшли матеріали витребуваного кримінального провадження.
Таким чином, ухвала суду була виконана в частині надання витребуваних матеріалів.
Фактично підставою для застосування заходу процесуального примусу стала неявка слідчого у судові засідання 04.03.2026 та 22.04.2026 року.
Водночас, слідчий викликався судом саме як свідок, а не як представник Головного управління Національної поліції в Київській області чи учасник справи. Отже, судом не встановлено невиконання саме Головним управлінням Національної поліції в Київській області будь-якого процесуального обов`язку, покладеного ухвалою суду.
Крім того, відповідно до ст. 147 ЦПК України, належно викликаний свідок, який без поважних причин не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, може бути підданий приводу через відповідні органи Національної поліції України.
Тобто, саме привід є спеціальним процесуальним заходом, передбаченим законом для забезпечення явки свідка до суду.
Суд безпідставно застосував захід процесуального примусу до неналежного суб`єкта без встановлення його процесуальної вини.
Також, судом не встановлено, чим був слідчий належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, чи отримував судові виклики, чи мав об`єктивну можливість прибуття до суду, чи мав поважні причини неявки, чи повідомлявся суд про неможливість прибуття (а.с. 51-55).
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про розгляд справи апеляційним судом були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси.
Так про розгляд справи апеляційним судом 24 вересня 2026 року апелянтГоловне управління Національної поліції в Київській області, заінтересовані особи Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради були сповіщені 29 липня 2026 року, кожен окремо, повідомленнями до їх Електронних кабінетів в ЄСІТС. 10 серпня 2026 року представник Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради - Морська Т.В. подала письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутності. 24 серпня 2026 року представник Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Савченко О. подала письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутності. Повідомлення ОСОБА_2 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною нею адресою, заяви про зміну адреси місця проживання(перебування) від вказаної особи до суду не надходили (а.с. 100-120).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).
Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф (пункт 5 частини першої статті 144 ЦПК України).
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 148 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою, в якій просив оголосити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померлим(а.с. 1-18).
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2025 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: місто Біла Церква вулиця Волонтерська, будинок 7, в залі судового засідання №1, на 18 грудня 2025 року о 12:30 год.
Витребувано з Головного управління національної поліції у Київській області інформацію за базами даних, щодо ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Витребувано з Білоцерківського управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області інформацію щодо перебування ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розшуку (а.с. 20-21).
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року витребувано у Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Київській області матеріали кримінального провадження №12021111030001730 від 25.07.2021 року.
Викликано в судове засідання слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12021111030001730 від 25.07.2021 року.
Відкладено судове засідання на 04.03.2026 року на 14 годину 00 хвилин. При цьому, за змістом вказаної ухвали та протоколу судового засідання, викликано для з`ясування обставин справи та допиту в якості свідка слідчого в провадженні його перебуває кримінальне провадження № 12021111030001730, зобов`язано слідчого надати до суду матеріали кримінального провадження (а.с. 31-34).
10 лютого 2026 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області направлено на поштову адресу Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Київській області копію ухвали від 10.02.2026 року (а.с. 35).
В матеріалах справи відсутні докази отримання Білоцерківським районним управлінням поліції Головного Управління Національної поліції в Київській області копії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 року.
Разом з тим, 03.03.2026 року від Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Київській області до суду на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 року надійшли матеріали кримінального провадження № 12021111030001730 від 25.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 36).
З матеріалів справи вбачається, що у судове засідання 04.03.2026 року слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12021111030001730 від 25.07.2021 року, не з`явився (а.с. 37-39)
Разом з тим, в судовому засіданні 04.03.2026 року було оголошено перерву до 22.04.2026 року о 14 год. 20 хв. для надання можливості заявнику та заінтересованій особі ознайомитись з матеріалами кримінального провадження та скористатись правовою допомогою (а.с. 38).
Належних доказів про сповіщення слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12021111030001730 від 25.07.2021 року, про виклик у судове засідання 22 квітня 2026 року о 14 год. 20 хв. матеріали справи не містять.
Не може бути визнана належним доказом виклику свідка наявна у матеріалах справи телефонограма про повідомлення слідчого датована 21 квітня 2026 року об 16 год 53 хв., тобто напередодні судового засідання 22 квітня 2026 року, що не узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 128 ЦПК України за якою судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка - повідомлення - завчасно (а.с. 40).
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року застосовано до Головного управління національної поліції у Київській області заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Головного управління національної поліції у Київській області штраф в розмірі 3 328,00 грн в дохід державного бюджету (а.с. 43-45).
Застосовуючи до Головного управління національної поліції у Київській області заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що 04.03.2026 року та 22.04.2026 року викликаний як свідок слідчий до суду не з`явився. Суд констатував, що така неявка призводить до порушення строків судового розгляду, безпідставної тяганини у справі та свідчить про створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Ураховуючи принцип розумності та справедливості, у зв`язку з систематичним невиконанням ухвали суду від 10.02.2026 року в частині явки до суду слідчого, у провадженні якого перебуває вищенаведене кримінальне провадження, необхідно застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3328,00 гривень. Оскільки Білоцерківське районне управління поліції Головного управління національної поліції у Київській області не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Головного управління національної поліції у Київській області, то штраф стягнуто з Головного управління національної поліції у Київській області.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки доказів належного сповіщення свідка ОСОБА_4 та (або) Білоцерківського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Київській області про виклик до суду в судові засідання 04.03.2026 року та 22.04.2026 року слідчого ОСОБА_4., у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12021111030001730 від 25.07.2021 року, матеріали справи не містять.
Відтак, у даному випадку суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу щодо Головного управління Національної поліції в Київській області.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - задовольнити частково.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року - скасувати.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 28 вересня 2026 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов