КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/14300/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 369/1975/22
24 вересня 2026року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Д'яченко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лапченко О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Кондратенко Юлія Володимирівна про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації,-
в с т а н о в и в:
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Юлія Володимирівна, в якому просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 17 грудня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В., зареєстрований у реєстрі за № 1826, 1827, а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок, номер запису про право власності 34700117 від 17 грудня 2019 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Кондратенко Юлія Володимирівна про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації - залишено без розгляду.
Роз`яснено заявнику положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України про те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 30 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, в якій просить, скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17 червня 2026 року, направити цивільну справу № 369/1975/22 до Києво-Святошинського районного суду Київської області для продовження розгляду по суті, судові витрати, понесені у зв'язку з поданням апеляційної скарги, розподілити відповідно до результатів апеляційного розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною, передчасною, постановленою з істотним порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення процесуального питання.
Зазначає, що суд першої інстанції не встановив належної сукупності умов для залишення позову без розгляду. Вказує, що частина п`ята статті 223 ЦПК України та пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачають залишення позову без розгляду як винятковий процесуальний наслідок, для застосування якого суд повинен чітко встановити сукупність відповідних умов.
На думку апелянта, в оскаржуваній ухвалі суд обмежився загальним твердженням про те, що позивач і представник позивача належно повідомлялися про дату, час і місце судових засідань. Водночас ухвала не містить конкретного аналізу доказів персонального повідомлення ОСОБА_1 щодо кожного судового засідання, не зазначено способу повідомлення, дати отримання повісток, наявності поштових повідомлень, повідомлень ЄСІТС або інших належних доказів вручення.
Зазначає, що фактично мотивувальна частина ухвали побудована переважно на оцінці поведінки адвоката Паламарчука І.І., тобто представника позивача, однак процесуальна поведінка представника не може автоматично ототожнюватися з відмовою ОСОБА_1 від судового захисту або з втратою нею інтересу до спору.
Посилається на те, що суд першої інстанції не зазначив, які саме процесуальні дії неможливо було вчинити без особистої участі ОСОБА_1 або адвоката Паламарчука І.І. Суд не визнавав явку позивачки обов`язковою, не зазначав про необхідність її особистих пояснень, не встановлював неможливості дослідження письмових доказів, нотаріальних матеріалів, медичних документів, договору дарування, реєстраційних документів та інших матеріалів справи.
Звертає увагу на те, що ухвалою від 12 лютого 2026 року суд закрив підготовче провадження і визнав справу підготовленою до розгляду по суті. При цьому суд прямо зазначив, що позивачем надано всі докази, на які вона посилається у позові. Після цього суд не навів жодної нової обставини, яка б свідчила про те, що без участі позивачки або її представника справа стала неможливою для розгляду.
У зв`язку з цим апелянт вважає висновок суду про те, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи по суті та унеможливлює ухвалення судового рішення, декларативним, формальним і таким, що суперечить попереднім процесуальним висновкам самого суду.
Крім того, зазначає, що суд неправильно оцінив процесуальну історію справи та безпідставно поклав тривалість її розгляду на сторону позивача.
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі суд послався на перебування справи у провадженні суду з 03 лютого 2022 року та на те, що представник позивача нібито не брав участі у судових засіданнях протягом усього періоду розгляду справи. На думку апелянта, такий підхід є юридично некоректним для застосування статей 223 та 257 ЦПК України.
Зазначає, що тривалість розгляду справи була зумовлена не лише поведінкою сторони позивача. Матеріали справи свідчать про зміну складу суду, повторні автоматизовані розподіли, прийняття справи новими суддями та необхідність повторного проходження відповідних процесуальних стадій. Зокрема, 04 жовтня 2024 року справу прийняла суддя Скрипник О.Г. після припинення повноважень судді ОСОБА_4 , а 06 листопада 2025 року справу прийняла суддя ОСОБА_5 після нового повторного автоматизованого розподілу у зв`язку зі звільненням попереднього головуючого судді.
За таких обставин, як зазначає апелянт, суд не мав підстав формально покладати на ОСОБА_1 весь строк перебування справи у провадженні суду з 2022 року.
Також апелянт вважає, що суд формально оцінив медичні документи та причини неявки представника.
Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд сам указав, що 07 квітня 2026 року представник позивача подав довідку КНП «ЦПМСД Гатненської сільської ради», згідно з якою звертався за медичною допомогою зі скаргами на кашель та підвищення температури, отримав медичні рекомендації щодо лікування та був визнаний тимчасово непрацездатним на період з 07 квітня 2026 року до 08 квітня 2026 року.
Зазначає також, що у зв`язку із судовим засіданням, призначеним на 02 червня 2026 року, від представника позивача надійшла довідка КНП «ЦПМСД Гатненської сільської ради», відповідно до якої 01 червня 2026 року він звернувся до лікаря зі скаргами на підвищення температури, отримав рекомендації щодо лікування та був направлений на додаткове обстеження.
На думку апелянта, якщо суд вважав такі документи недостатніми, він мав оцінити їх у контексті кожного конкретного судового засідання та перевірити всі інші обов`язкові умови для застосування статей 223 і 257 ЦПК України. Натомість суд використав факт хвороби представника як підставу для фактичного припинення розгляду майнового спору без вирішення його по суті.
Апелянт також звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала містить внутрішню фактичну неузгодженість щодо дати судового засідання.
Зазначає, що оскаржувана ухвала датована 17 червня 2026 року, однак у мотивувальній частині суд указує, що представник позивача не з`явився у судове засідання, призначене на 16 червня 2026 року, і саме ця обставина використовується як один з елементів обґрунтування залишення позову без розгляду.
Вважає, що така неузгодженість має істотне значення, оскільки для застосування частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України необхідно точно встановити дату, час і місце судового засідання, належне повідомлення учасників справи, повторність неявки та її процесуальні наслідки.
Також апелянт не погоджується з висновком суду про втрату позивачкою інтересу до справи та вважає такий висновок припущенням.
Зазначає, що суд указав на те, що позивач фактично не підтримує поданий позов та не виявляє заінтересованості у його розгляді, однак такий висновок, на думку апелянта, є припущенням і не підтверджений належними доказами.
Вказує, що позивач ініціювала судовий процес щодо нерухомого майна; її представником подавалися процесуальні заяви, зокрема про забезпечення позову і витребування медичної документації померлої ОСОБА_3 . У справі також було витребувано нотаріальні документи, необхідні для з`ясування дійсного волевиявлення учасників правочину.
Зазначає, що предмет спору має істотне значення для майнових прав позивачки, оскільки стосується житлового будинку та державної реєстрації права власності на нього. За таких обставин припущення про відсутність інтересу до розгляду справи є передчасним і не може бути підставою для залишення позову без розгляду.
Вказує на те, що не з`являлася у судові засідання не з мотивів байдужості до справи чи небажання підтримувати позов, а у зв`язку з тим, що діяла за роз`ясненнями та професійними порадами свого представника - адвоката Паламарчука І.І., який повідомляв їй, що особиста участь у судових засіданнях на відповідному етапі не є необхідною, оскільки її інтереси представляє адвокат, а також пояснював, що передчасна особиста участь позивачки може нашкодити позиції у справі.
У зв`язку з цим вважає, що її відсутність у судових засіданнях не може розцінюватися як втрата інтересу до спору, відмова від підтримання позову або зловживання процесуальними правами. Зазначає, що добросовісно покладалася на професійну правничу допомогу та вважала, що її інтереси належним чином забезпечуються представником.
Вказує, що суд першої інстанції цих обставин не з`ясував, не викликав позивачку для надання особистих пояснень, не визнавав її явку обов`язковою, не попереджав її персонально про можливість залишення позову без розгляду саме через її особисту неявку, а тому передчасно дійшов висновку про відсутність заінтересованості позивачки у розгляді справи.
Крім того, апелянт вважає, що залишення позову без розгляду у цій ситуації є непропорційним процесуальним наслідком.
В судове засідання сторони не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року справу прийнято до провадження судді Лапченко О.М., відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 квітня 2026 року о 14 год. 00 хв.
В матеріалах справи наявні довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області про доставку повідомлень у додаток «Viber» ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_6 щодо судового засідання, призначеного на 07 квітня 2026 року
07 квітня 2026 року представник позивача Паламарчук І.І. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи № 369/1975/22, призначеної на 14 год. 00 хв. 07 квітня 2026 року, у зв`язку з його хворобою, що підтверджує його обізнаність про судове засідання 07 квітня 2026 року.
Наступне судове засідання було призначено на 02 червня 2026 року о 12 год. 30 хв.
Матеріали справи містять довідки про доставку повідомлень у додаток «Viber» щодо судового засідання 02 червня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6
02 червня 2026 року адвокат подав заяву про відкладення розгляду справи, в якій зазначив, що слухання справи призначено на 02 червня 2026 року о 12 год. 30 хв., однак у зв`язку із хворобою він не має можливості з`явитися у судове засідання, у зв`язку з чим просив відкласти судове засідання на іншу дату. До заяви додано копію медичної виписки.
Таким чином, матеріалами справи також підтверджується обізнаність представника позивача про дату та час судового засідання, призначеного на 02 червня 2026 року.
У зв`язку з неявкою учасників справи судове засідання 02 червня 2026 року не відбулося, а розгляд справи було відкладено на 16 червня 2026 року о 16 год. 00 хв.
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області про доставку повідомлення у додаток «Viber», повідомлення щодо судової повістки про судове засідання на 16 червня 2026 року о 16 год. 00 хв., сформоване 08 червня 2026 року, доставлено 09 червня 2026 року одержувачу ОСОБА_6 .
Аналогічна довідка міститься в матеріалах справи щодо доставки у додаток «Viber» повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання на 16 червня 2026 року о 16 год. 00 хв.
Разом з тим матеріали справи не містять письмової заяви ОСОБА_1 або її представника ОСОБА_6 про отримання судових повісток, повідомлень і викликів з використанням засобів мобільного зв`язку, а також не містять доказів направлення судової повістки про судове засідання 16 червня 2026 року до електронного кабінету представника позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, вручення її під розписку або повідомлення про наступне судове засідання іншим передбаченим ЦПК України способом.
Відповідно до протоколу судового засідання, призначеного на 16 червня 2026 року, сторона позивача у судове засідання не з`явилася, заяв або клопотань від неї не надходило. Представник відповідача зазначив, що вважає за можливе залишити позов без розгляду, після чого судом для вирішення цього питання оголошено перерву.
Із протоколу судового засідання від 17 червня 2026 року вбачається, що у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а суд оголосив, що у зв`язку з відсутністю учасників справи текст ухвали не проголошується, а приєднаний до матеріалів справи.
Таким чином, матеріали справи підтверджують, що питання про залишення позову без розгляду було вирішено під час судового засідання 16 червня 2026 року, після чого судом оголошено перерву, а ухвала постановлена 17 червня 2026 року. Тому сам по собі довід апеляційної скарги щодо невідповідності дат 16 та 17 червня 2026 року не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанці посилався на те, що представник позивача неодноразово не з`являвся у судові засідання, подавав клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на відпустку та стан здоров`я, а на судове засідання, призначене на 16 червня 2026 року, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.
Суд зазначив, що наведені обставини у сукупності свідчать про систематичну неявку представника позивача у судові засідання, відсутність його участі у жодному судовому засіданні, а також неодноразове подання клопотань про відкладення розгляду справи з однотипних підстав, та дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до частини тринадцятої статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
За змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, обов`язковою передумовою застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є належне повідомлення позивача про судове засідання, неявка у яке враховується судом як повторна.
Колегія суддів враховує, що представник позивача був обізнаний про судові засідання, призначені на 07 квітня та 02 червня 2026 року, що безпосередньо підтверджується поданими ним клопотаннями про відкладення розгляду справи, в яких зазначені конкретні дати та час судових засідань.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 524/3347/18, відповідно до якого подання представником позивача клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на конкретні дати, свідчить про те, що представник позивача був належним чином повідомлений про відповідні судові засідання. Верховний Суд також звернув увагу на положення частини п`ятої статті 130 ЦПК України, відповідно до якої вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про відсутність належного повідомлення сторони позивача щодо судових засідань 07 квітня та 02 червня 2026 року не спростовують встановленої матеріалами справи обізнаності представника позивача про ці судові засідання.
Разом з тим після судового засідання 02 червня 2026 року суд першої інстанції не застосував процесуальні наслідки, передбачені частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, а продовжив розгляд справи та призначив наступне судове засідання на 16 червня 2026 року.
Саме після неявки сторони позивача у судове засідання 16 червня 2026 року представником відповідача було поставлено питання про залишення позову без розгляду, після чого судом постановлено оскаржувану ухвалу.
За таких обставин, вирішуючи питання про застосування процесуального наслідку у вигляді залишення позову без розгляду, суд першої інстанції повинен був перевірити наявність належних доказів повідомлення позивача або її представника про дату, час і місце судового засідання 16 червня 2026 року.
Єдиними доказами повідомлення сторони позивача про це судове засідання, які містяться у матеріалах справи, є довідки про доставку повідомлень у додаток «Viber».
Водночас матеріали справи не містять передбаченої частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України письмової заяви ОСОБА_1 або її представника про отримання судових повідомлень з використанням засобів мобільного зв`язку.
Верховний Суд у постанові від 10 червня 2026 року у справі № 758/5240/24 зазначив, що суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надсилання текстових повідомлень виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника справи.
Верховний Суд також вказав, що за відсутності заяви учасника справи або його представника на отримання судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі такі документи суд не може надсилати у додатку «VIBER» на телефонний номер, зазначений позивачем у позовній заяві чи інших процесуальних документах.
У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про доставку повідомлення у додаток «VIBER» за відсутності відповідної заяви учасника справи не є належним повідомленням, якщо матеріали справи також не містять доказів направлення судової повістки засобами поштового зв`язку чи через підсистему «Електронний суд».
Матеріали цієї справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 або її представник подавали таку заяву.
Також у матеріалах справи відсутні докази направлення судової повістки про судове засідання 16 червня 2026 року до електронного кабінету представника позивача, вручення її стороні позивача під розписку, направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або повідомлення про наступне судове засідання іншим способом, передбаченим процесуальним законом.
За таких обставин наявні у матеріалах справи довідки про доставку повідомлень у додаток «Viber» не підтверджують належного повідомлення ОСОБА_1 або її представника про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 16 червня 2026 року.
Відсутність належного повідомлення про судове засідання, неявку в яке суд першої інстанції врахував при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, виключала можливість застосування до сторони позивача процесуального наслідку, передбаченого частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
При цьому попередня обізнаність представника позивача про судові засідання 07 квітня та 02 червня 2026 року не усуває обов`язку суду належним чином повідомити сторону позивача про наступне судове засідання, призначене після відкладення розгляду справи на 16 червня 2026 року.
Оцінка судом першої інстанції тривалості провадження у справі, кількості попередніх неявок представника, часу подання ним клопотань про відкладення, а також висновки щодо відсутності належної заінтересованості сторони позивача у своєчасному розгляді справи не можуть замінити обов`язкової процесуальної передумови, прямо встановленої пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, - належного повідомлення позивача про судове засідання.
Висновок суду про те, що позивач фактично не підтримує поданий позов та не виявляє заінтересованості у його розгляді, також не є самостійною підставою для залишення позову без розгляду за пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України та не звільняє суд від необхідності встановити всі передбачені цією нормою процесуальні умови.
Таким чином, суд першої інстанції, залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, не встановив наявності всіх передбачених частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України умов для застосування такого процесуального наслідку та дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, а тому відповідно до статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена
в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 28.09.2026
Головуючий: Судді: