П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року м. Київ
Справа № 754/15837/25
Провадження № 22-ц/824/11807/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова
компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суд уз позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позов мотивований тим, що 12 вересня 2022 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7627725, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 3 500,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.
27 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 95-МЛ, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача.
Позивач вказував, що заборгованість за договором становить 14 665,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 10 500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 665,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2022 року № 7627725 в сумі 14 665,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн та на правову допомогу у розмірі
8 000,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що доказів перебування сторін у договірних правовідносинах, за яким позивач просить стягнути заборгованість, сторона позивача не надала. До позовної заяви додано правочин «Договір про споживчий кредит № 5307130 (індивідуальна частина) від 17 листопада 2022 року» та пов`язані з цим правочином анкета-заява і паспорт споживчого кредиту та за якими сторона позивача жодних позовних вимог не пред`являє.
11 травня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 09 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7627725, відповідно до умов якого відповідачу надано кошти у розмірі 3 500,00 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором. На підтвердження укладення зазначеного вище договору позивач до позовної заяви долучив копію анкети-заявки на надання споживчого кредиту, копію паспорта споживчого кредиту, копію договору про споживчий кредит від 09 грудня 2022 року № 7627725 рахунку, копію графіка платежів. Однак, у зв`язку з великим обігом справ через електронний суд та роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зі збоями, на момент подання позовної заяви, представник позивача допустив технічну помилку та направив до суду позовну заяву з некоректною датою кредитного договору (12 вересня 2022 року замість правильної 09 грудня 2022 року). Заявник звертає увагу на те, що процесуальних судових рішень щодо розбіжностей позовної заяви та додатків позивач не отримував. Долучені до справи докази підтверджують укладення між сторонами саме договору № 7627725 від 09 грудня 2022 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 11 травня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Витребувано з Деснянського районного суду м. Києва матеріали справи № 754/15837/25 за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
02 червня 2026 року матеріали справи № 754/15837/25 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону
є малозначною (пункт 1 частина шоста стаття 19 ЦПК України).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 09 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7627725, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 3 500,00 грн на 105 днів зі строком повернення до 24 березня 2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом (2,00 % в день протягом пільгового періоду, тобто 15 днів, та 3,00 % в день протягом поточного періоду, а саме, 90 днів) та комісії за надання кредиту у розмірі 665,00 грн.
При укладенні договору позичальник заповнила анкету-заяву на кредит № 7627725.
Також позивач надав графік платежів та паспорт споживчого кредиту як додатки до вказаного договору.
Договір було підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію», про що надано довідку про ідентифікацію.
27 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 95-МЛ, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача.
Станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 складає 14 665,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 500,0 грн - заборгованість за процентами; 665,00 грн - заборгованість за комісією.
Доказів добровільної сплати суми боргу в матеріалах справи немає.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове не рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що доказів перебування сторін у договірних правовідносинах, за яким позивач просить стягнути заборгованість, сторона позивача не надала. До позовної заяви додано правочин «Договір про споживчий кредит № 5307130 (індивідуальна частина) від 17 листопада 2022 року» та пов`язані з цим правочином анкета-заява і паспорт споживчого кредиту та за якими сторона позивача жодних позовних вимог не пред`являє.
Проте, колегія апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
Відповідно до частини першої статі 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Якщо в позовній заяві є помилка (описка в даті, сумі, номері документа), але долучені докази правильні й повністю спростовують цю помилку, суд має виходити із пріоритету реального змісту правовідносин і дослідження матеріалів справи в сукупності. Суд оцінює докази на підтвердження фактичних обставин, а не лише формальний текст позову. Суд оцінює докази на підтвердження фактичних обставин, а не лише формальний текст позову.
Тобто, сама по собі механічна помилка (описка) у даті чи номері документа в позовній заяві не є безумовною підставою для відмови в позові, якщо з матеріалів справи та змісту позову чітко вбачається дійсний предмет спору та волевиявлення позивача. У цій ситуації слід виходити із пріоритету захисту порушеного права над формальними недоліками
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що доказів перебування сторін у договірних правовідносинах, за яким позивач просить стягнути заборгованість, сторона позивача не надала, є передчасним, оскільки здійснений без належної оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга статті 11 ЦК України).
У відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
У цій справі, укладений між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 договір про споживчий кредит від 09 грудня 2022 року № 7627725 укладено у електронній формі, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
У пункті 2.1 договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1.
Згідно з пунктом 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтвердив, що вій ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил.
Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до частини першої статті 634 ЦК України.
Уклавши цей договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Платіжним дорученням від 09 грудня 2022 року № 88741625 підтверджено факт перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 3 500,00 грн на карту ОСОБА_1 , зазначену у пункті 2.1 договору.
В той же час, без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.
Установивши наведені вище обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 09 грудня 2022 року було належним чином укладено договір про споживчий кредит як договір приєднання в електронній формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису, а кредитні кошти у розмірі 3 500,00 фактично перераховані на зазначений позичальником картковий рахунок, що підтверджується платіжним документом, у зв`язку з чим правовідносини сторін виникли на законних підставах, а обов`язок відповідача щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів є належно доведеним.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України).
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Ця правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Сторони погодили строк дії позики (строк договору) до 24 березня 2023 року.
Відповідно пункту 2.3.1 позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п. 2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованосоті по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду т збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставною визначеною п. 1.5.2 Договору.
Доказів того, що дія кредитного договору була продовжена в матеріалах справи немає.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 09 грудня 2022 року № 7627725, суд апеляційної інстанції встановив, що станом на 24 березня 2023 року (включно) заборгованість позичальника перед кредитодавцем складає 14 665,00 грн:
- прострочена заборгованість за тілом кредиту - 3 500,00 грн,
- прострочена заборгованість за відсотками - 10 500,00 грн,
- прострочена заборгованість за комісією - 665,00 грн,
Підстав вважати, що цей розрахунок суми заборгованості неправильний, немає. Контррозрахунку відповідач не надала суду.
Окрім цього, як вбачається, кредитодавець не нараховував жодних штрафів або пені на заборгованість.
Суд встановив, що перед укладенням договору ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, також кредитний договір містить інформацію про тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Крім цього, ОСОБА_1 , підписуючи договір про споживчий кредит від 09 грудня 2022 року № 7627725, відповідно до пунктів 5.1, 6.3, 7.1 договору, підтвердила і погодилася, що до укладення цього Договору ознайомилася з наявними схемами кредитування, отримала у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення Договору отримала проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у пункті 6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договору їй зрозумілі та вона підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; до укладення цього Договору отримала від Товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана їй Товариством з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; для розпорядження правами вимоги за цим Договором (відступлення, застава, продаж, тощо) Товариству не потрібно чекати на порушення умов цього Договору Позичальником та не потрібно будь-яке погодження Позичальника; Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проекту цього Договору (індивідуальної частини), Правил та іншої інформації розміщеної на сайті Товариства, зокрема в розділах «Документи», «споживачам» про відомості (інформацію) вказані в частинах першій, другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; вона не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатна усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання Кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору, про які вона не повідомила Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема Позичальник підтверджує, що вона не подавала до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно неї відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; вона відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.
Слід дійти висновку, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, а відповідач не скористалась своїм правом як споживача на відмову від надання їй кредиту без пояснення причин, у тому числі в разі отримання нею грошових коштів, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення, що передбачено як статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування», так і пунктом 3.4.4 договору від 09 грудня 2022 року № 7627725.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду зазначила у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Договір про споживчий кредит від 09 грудня 2022 року № 7627725 є чинним, докази того, що він в цілому або окремі його частини були визнані недійсними, матеріали справи не містять.
Позивач надав належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 грудня 2022 року № 7627725, а саме договір відступлення прав вимоги від 27 квітня 2023 року № 95-МЛ, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Перехід права вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи договором факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників в їх сукупності.
Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором від 09 грудня 2022 року.
ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не є банківськими установами в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». ТОВ «Мілоан» не відкривало відповідачу рахунок, а здійснювало послугу з переказу коштів без відкриття рахунку.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 701/171/25.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 14 665,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - тіло кредиту; 10 500,00 грн - нараховані відсотки за умовами договору; 665,00 грн - комісія.
Суд першої інстанції вирішуючи спір наведеного не врахував, а тому зробив неправильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року слід скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року слід скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позову.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про задоволення позову, судові витрати понесені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,00 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Щодо витрат на правову допомогу
У позовній заяві представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М. І. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на отримання професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» і Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт № 904 наданих послуг з якого відомо, що сума наданих послуг за договором про надання правової допомоги складає 8 000,00 грн; детальний опис наданих послуг до акту № 904.
З огляду на це Київський апеляційний суд дійшов висновку про доведеність витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції в розмірі 8 000,00 грн та їх співмірність зі складністю справи і виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, відсутність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає задоволенню в межах заявленої суми 8 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит від 09 грудня 2022 року № 7627725 в розмірі 14 665,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - тіло кредиту; 10 500,00 грн - нараховані відсотки; 665,00 грн - комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати понесені зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 422,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати понесені зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати понесені на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8 000,00 грн.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна