Справа № 463/6323/26
Провадження № 2-о/463/258/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради Твердохвал Наталія Юріївна про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в :
заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, та згідно із заявою про уточнення заявлених вимог від 16.09.2026 року, просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.05.1993 року, є власником квартири по АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 . Право власності на таку набула в порядку приватизації, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.05.1993 року. Проте, у даному свідоцтві її прізвище вказано як « ОСОБА_2 », що не збігається із записом у паспорті громадянина України від 22.09.1998 року, який виданий на прізвище « ОСОБА_3 ». Вказує, що звернувшись до державних органів щодо державної реєстрації права на вказане вище нерухоме майно, отримала відмову у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із розбіжностями у зазначенні «прізвища» власника нерухомого майна та заявника. Вважає, що така помилка допущена внаслідок застосування правил транслітерації та перекладу з російської мови на українську, які існували станом на той час, внаслідок чого її прізвище у свідоцтві було записано невірно. Вказує, що наявність у документах таких розбіжностей не дає їй можливості реалізувати належне їй право власності. У зв`язку з наведеним, просить заяву задовольнити.
Заінтересована особа державний реєстратор Твердохвал Н.Ю. подала письмові пояснення, згідно яких заперечила щодо задоволення заяви, з підстав обрання заявником не правильного способу захисту, формування позовних вимог. Вказує, що прийняте рішення за таких обставин не призведе до державної реєстрації прав за заявником.
Заява поступила до суду 06.07.2026 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 16.07.2026 року, прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду.
Заявник та представник заявника в судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. При цьому, представник заявника - адвокат Василишин І.Й. 29.09.2026 року подав заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги заяви підтримує, просить про задоволення такої.
Заінтересована особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради Твердохвал Н.Ю. в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. При цьому, у письмових поясненнях просила розгляд справи проводити у її відсутності.
З врахуванням зазначених обставин та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності учасників процесу, які не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 29.09.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.
Крім того, як зазначив ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; п.57) суд зазначає, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03).
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка с.Чауси Погарського району Брянської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.8-9).
Згідно копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Львівською міською Радою народних депутатів 10.05.1993 року, вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво видано згідно із розпорядженням від 10.05.1993 року № 376 (а.с.6).
Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради № 85144892 від 03.06.2026 року, заявнику ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав розбіжностей у зазначенні прізвище заявника « ОСОБА_3 » та прізвища суб`єкта права « ОСОБА_2 », вказаного у правовстановлюючому документів (а.с.4).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.ст.293, 315 ЦПК України, в судовому порядку розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, а також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз прохальної частини заяви та викладені в такій фактичні обставини, свідчать про те, що заявник пов`язує встановлення факту із належністю правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.05.1993 року, у якому допущено розбіжності (помилки) в анкетних даних особи власника.
Оцінюючи вимогу, суд діючи в межах принципу диспозитивності не змінює прохальної частини заяви, однак володіє повним обсягом повноважень для правової перевірки, чи є документ правовстановлюючим, чи відсутній прихований спір, і чи належить розгляд цієї заяви саме до цивільної юрисдикції. Суд повинен правильно визначити характер правовідносин, але діяти виключно в межах перевірки безспірності документа.
Враховуючи викладене, а також обов`язок суду надати належну правову кваліфікацію обставинам справи (в межах ч.1 ст.294 ЦПК України), суд розцінює заявлену вимогу як вимогу про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі.
При цьому, надання правильної правової кваліфікації заявленим вимогам та визначення належного способу захисту в межах окремого провадження не є виходом за межі повноважень суду та не порушує принцип диспозитивності цивільного судочинства, оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, обґрунтованих у заяві та застосувати ті норми матеріального і процесуального права, які регулюють ці відносини. Такий підхід спрямований на дотримання принципу процесуальної економії та забезпечення права на справедливий суд.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.315 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Таким чином, судом встановлено, що у паспорті громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 та свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.05.1993 року, виданого на ім`я ОСОБА_4 містяться розбіжності у зазначенні прізвища заявника, які утворились внаслідок застосування правил транслітерації та позбавляють заявника можливості реалізувати належне їй право власності.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що факт належності правовстановлюючого документу знайшов своє підтвердження у матеріалах справи, будь якого спору між заявником та заінтересованою особою не має. Крім того, встановлення факту є реалізацією гарантованого законом права на приватну власність, перешкодою чому є невідповідність прізвища заявника у паспорті громадянина України та документі, що посвідчує таке право, а тому, суд вважає, що даний факт підлягає встановленню.
Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст.10, 12, 259, 263-265, 268, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Львівською міською Радою народних депутатів 10.05.1993 року, на ім`я « ОСОБА_4 ».
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради Твердохвал Наталія Юріївна, місцезнаходження: 79019, м.Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ - інформацію відсутня.
Повний текст судового рішення складено - 29 вересня 2026 року.
Суддя Грицко Р.Р.