ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року справа №200/192/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 р. у справі № 200/192/25 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУДПС), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 30.09.2024 № 1050/05-99-24-10/ НОМЕР_1 "Про анулювання реєстрації платника єдиного податку" із 01.04.2022 р.
-поновити з 01.04.2022 реєстрацію платника єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в Реєстрі платників єдиного податку;
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області судові витрати, які складаються із судового збору, збору на забезпечення позовної заяви та витрат на правничу допомогу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 30.09.2024 № 1050/05-99-24-10/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Зобов`язав Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59) вчинити дії щодо поновлення реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як платника єдиного податку другої групи, 5 відсотків з 01.04.2022 та включити його до реєстру платників єдиного податку.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, 87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, 59) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )сплачений судовий збір у сумі 3936,40 гривень.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені вимоги.
У скарзі зазначає, зокрема, що методологічні основи та пояснення до позицій КВЕД ДК 009:2010 затверджено наказом Держкомстату від 23.12.2011 №396. Згідно з КВЕД ДК 009:2010 діяльність з надання послуг доступу до Інтернету не виокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класів 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку», 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку», 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку», 61.30 «Діяльність у сфері супутникового електрозв`язку», 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».
Суб`єкти господарювання, які обрали зазначений вид діяльності та надають електронні комунікаційні послуги, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (Лист КМУ №25191/0/2-24 від 21.10.2024).
Так, відповідно до рішення від 30.09.2024 № 1050/05-99-24-10/ НОМЕР_1 зазначена підстава для анулювання: «виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог встановлених цією главою, 1 розділу XVI ПКУ (п. 299,11 ст. 299 ПКУ)». Таким чином податковим органом зазначено, що підставою для анулювання є «виявлення» порушень діючих норм закону під час перевірки, а не встановлення факту «здійснення» суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності, що відповідно не можливо здійснити при проведенні камеральної перевірки.
Спірне рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Від позивача надійшов відзив на скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що позивач перебуває на обліку ДПС у Донецькій області, як особа, що обрала спрощену систему оподаткування обліку та звітності і здійснював діяльність за основним видом діяльності КВЕД ДК 009:2010 є «61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку» (основний), який не містить згідно з Методологічними основами та поясненнями до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затвердженими наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 396, надання послуг із технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, та яка підпадає під обмеження використання спрощеної системи оподаткування на підставі п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ.
ФОП не здійснює діяльності за видами, перелік яких наведено у п.п. 8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПКУ та в офіційному роз`ясненні НКЕК та може на законних підставах бути платниками єдиного податку першої-третьої груп.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований у Головному управлінні ДПС у Донецькій області та внесений до Реєстру платників єдиного податку з 01.12.2020.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.11.2020 основний вид економічної діяльності позивача КВЕД 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку (основний).
Згідно з листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 31.12.2013 №06-9759/09 ФОП ОСОБА_1 включено до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №3854 (надання доступу до інтернету. Технічне обслуговування та експлуатація власних телекомунікаційних мереж).
Також, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи, ставка 5 відсотків від доходу.
Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування ФОП ОСОБА_1 , за результатом якої складено Акт "Про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 30.09.2024 № 5337/05-99-24-10/ НОМЕР_1 .
Актом перевірки встановлено, що платником податків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування відповідно до абз 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ - 61.10 - діяльніть у сфері проводового електрозв`язку.
За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято рішення від 30.09.2024 № 1050/05-99-24-10/ НОМЕР_1 "Про анулювання реєстрації платника єдиного податку" із 01.04.2022 у зв`язку з здійсненням видів діяльності, які дають право на застосувати спрощену систему оподаткування, або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання відповідно до абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України.
У матеріалах справи міститься лист Міністерства фінансів України № 11210-03-3/24468 від 20.08.2024 в якому зазначено, що що позиція Державної податкової служби України, згідно з якою платники податків - юридичні особи під час постачання електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, підтримується Міністерством фінансів України. Оскільки відповідно до абзацу третього пункту 70 статті 2 Закону України від 16.12.2020 № 1089 "Про електронні комунікації" у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг. Постачальник електронних комунікаційних послуг - це суб`єкт господарювання, який надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87 статті 2 Закону України "Про електронні комунікації").
Законом України від 18.11.2003 № 1280 "Про телекомунікації", який втратив чинність з прийняттям Закону України "Про електронні комунікації", було розділено ці поняття та визначено окремого суб`єкта в цій сфері, а саме провайдера телекомунікацій, яким є суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.
Отже, саме втрата чинності Законом України "Про телекомунікації" з набранням чинності Законом України "Про електронні комунікації" спричинила невідповідність з положеннями Податкового кодексу України щодо застосування суб`єктами сфери електронних комунікаційних послуг спрощеної системи обліку і звітності.
До того ж слід зауважити, що питання, пов`язане із застосуванням спрощеної системи оподаткування постачальниками електронних комунікаційних послуг, розглядалось на засіданні Експертної ради з питань підготовки узагальнюючих податкових консультацій при Міністерстві фінансів України, яке відбулося 21 березня 2024 року.
За результатами обговорення та голосування члени Експертної ради прийняли рішення про неможливість врегулювання цього питання через підготовку узагальнюючої податкової консультації, оскільки це питання можливо вирішити виключно внесенням відповідних законодавчих змін, зокрема до Закону України "Про електронні комунікації".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 67 Конституції України зазначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У п.п. 4.1.1 та п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема: загальності оподаткування, відповідно до якого кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу та презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За положенням ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За положенням п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями п. 291.2 ст. 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. ПК України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.
За приписами пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті; 7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента); 8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції": щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення; щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.
Так, положенням пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема: 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Системний аналіз вказаних положень статті дає підстави дійти до висновку, що підставою для винесення рішення про скасування реєстрації платника єдиного податку є акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.
Колегія суддів наголошує, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної саме документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Зазначене відповідає правовому висновку викладеному Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 06.05.2020 у справі № 812/1137/16, від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а
Надалі вказаний висновок неодноразово підтверджувався, зокрема постановою Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, в якій зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом; при цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Судами встановлено, що оскаржуване рішення відповідача було прийняте на підставі камеральної перевірки позивача щодо порушення умов перебування платника єдиного податку на спрощеній системі оподаткування та встановлено порушення позивачем абзацу 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України.
Відповідно до пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Отже, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг: 1) поштового зв`язку; 2) телефонного зв`язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого); 3) послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про електронні комунікації» №1089-IX від 16.12.2020 (далі - Закон №1089-IX), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Згідно із ст.2 Закону №1089-IX, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
- електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг (пункт 25);
- електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункт 28);
- електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27);
- мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами (пункт 54);
- оператор електронних комунікацій (оператор) - суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами. У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж. У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70);
- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85);
- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг(пункт 87);
регуляторний орган - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (далі - регуляторний орган) (пункт 104).
Відповідно до ст.16 Закону №1089-IX, суб`єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
У Повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб`єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб`єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.
Відповідно до ст.17 Закону №1089-IX, регуляторний орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (далі - НКЕК) включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.
Положенням ч.2 ст.19 Закону №1089-IX визначено, що право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України.
Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України).
Зі змісту наведених вище присів Закону №1089-IX слідує, що будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (далі НКЕК/регуляторний орган) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом п.4 ч.3 ст.4 вказаного Закону регуляторний орган здійснює виконання своїх функцій шляхом, зокрема, надання офіційних узагальнених роз`яснень у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку. Узагальнені роз`яснення оприлюднюються на офіційному веб-сайті регуляторного органу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку від 20 квітня 2022 року №30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за №502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
В Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, надано такі визначення:
- послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується;
- послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.S1) - послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.
Єдиним ресурсом, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг (далі - Реєстр). Документом, який може підтвердити право суб`єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК.
03.04.2024 НКЕК прийнято рішення №170 "Про надання офіційного узагальненого роз`яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг", який оприлюднено на офіційному веб-сайті регуляторного органу та на офіційному веб-сайті Верховної Ради України (zakon.rada.gov.ua).
В Офіційному узагальненому роз`ясненні регуляторним органом наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, а саме: 1) послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1; 2) послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
З матеріалів справи вбачається, що підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувала наявність у центральних базах даних ДПС відомостей, що позивач здійснює вид економічної діяльності за кодом КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».
Разом з цим, відповідно до Класифікатору видів економічної діяльності 2010 року клас 61.90 включає:
1) надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій;
2) експлуатацію супутникових терміналів функціонально пов`язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем;
3) надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та Інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо;
4) надання телефонного зв`язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях;
5) надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з`єднань; - передавання голосу в реальному часі через Інтернет-протокол (VOIP);
6) перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).
При цьому, клас 61.90 не включає надання доступу до мережі Інтернет операторами телекомунікаційної інфраструктури.
Таким чином, вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, положення ПК України необхідно застосовувати з урахуванням специфіки класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), оскільки клас 61.90 охоплює широкий спектр діяльності, який включає надання спеціалізованих телекомунікаційних послуг, таких як супутниковий трекінг, комунікаційна телеметрія, VOIP, а також доступ до Інтернету через мережі, що не належать операторам телекомунікаційної інфраструктури.
Тобто, застосування позивачем спрощеної системи оподаткування можливе за умови, що види діяльності, які ним фактично здійснюються, не належать до переліку послуг, заборонених ПК України.
В оскаржуваному рішенні контролюючим органом не досліджено та не встановлено, який конкретний вид (види) економічної діяльності у межах класу 61.90 виконується позивачем.
Відсутність аналізу ГУДПС конкретних видів діяльності, що виконуються позивачем в межах класу 61.90, призвела до необґрунтованого обмеження його права на застосування спрощеної системи оподаткування, яке пов`язане саме із дослідженням конкретних видів діяльності, що виконуються ним в межах класу 61.90.
Суд зазначає, що відповідно до положень розділу 1 «Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Тобто, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов`язків для суб`єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
Згідно ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Контролюючим органом не доведено, що позивач здійснював саме ті види діяльності, які визначені п.291.5 ст.291 ПК України як несумісні зі спрощеною системою оподаткування, що в даному випадку є ключовим аспектом в межах спірних правовідносин.
Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, оскільки не надав оцінки діяльності суб`єкта господарювання в межах відповідного класу КВЕД, від чого залежить реалізація його права на застосування спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, податковий орган не довів у встановленому законом порядку, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до видів діяльності, передбачених абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, який стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: Поштовий зв`язок, Телефонний зв`язок, Діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невмотивованість прийнятого ГУДПС рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи, оскільки у спірному рішенні відсутні мотиви його прийняття в частині оцінки видів діяльності позивача в рамках відповідного класу КВЕД.
Крім того, з метою відновлення порушених прав позивача, судом правомірно зобов`язано відповідача поновити його реєстрацію платником єдиного податку саме з 01.04.2022 шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також в п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, видно, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 р. у справі № 200/192/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 р. у справі № 200/192/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 29 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук