ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В А ПОСТАНОВА
29 вересня 2026 року справа №200/1706/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В. , Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Розумовського Олександра Сергійовича, як представника ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/1706/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просила:
-визнати дії протиправними щодо не зарахування до страхового та спеціального стажу для обчислення пенсії за віком періодів роботи з 15.08.1987 по 28.02.1994, 29.09.1994 по 23.02.1997, 25.11.2003 по 08.01.2004;
-визнати протиправним та скасувати рішення від 12.02.2026 № [номер приховано] в частині вимови у зарахуванні до страхового та спеціального періодів стажу роботи 15.08.1987 по 28.02.1994, з 29.09.1994 по 23.02.1997 та з 25.11.2003 по 08.01.2004;
-зобов`язати зарахувати періоди роботи з 15.08.1987 по 28.02.1994 в Восьмирічній школі № 4 міста Костянтинівка Донецької області на посаді вчителя початкових класів, з 29.09.1994 по 23.02.1997 в Костянтинівському металургійному заводі імені Фрунзе на посаді вихователя, період виплати допомоги по безробіттю у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III у Костянтинівському міському центрі зайнятості з 25.11.2003 по 08.01.2004.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.02.2026 № [номер приховано].
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, м. Івано Франківськ, вул. Січових Стрільців,15) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про призначенні пенсії від 04.02.2026 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи вчителем початкових класів з 15.08.1987 по 27.02.1991 у Восьмирічній школі № 4 міста Костянтинівка Донецької області, із зарахуванням до спеціального стажу (працівники освіти) періоду роботи вчителем початкових класів з 15.08.1987 по 27.02.1994 у Восьмирічній школі № 4 міста Костянтинівка Донецької області, до спеціального стажу періоду роботи вихователем в дитячому саду з 29.09.1994 по 23.02.1997, до страхового стражу періоду виплати допомоги по безробіттю з 25.11.2003 по 08.01.2004 у Костянтинівському міському центрі зайнятості.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців,15) судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.
Представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, просив стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39000,00 грн.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року задоволено частково заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме суд:
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, м. Івано Франківськ, вул. Січових Стрільців,15) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
В решті вимог заяви відмовив.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Позивач, не погодившись з таким додатковим рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 з 2000 (двох тисяч) грн. до 39000,00 грн (тридцять дев`ять тисяч) грн.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 р. у справі № 200/1706/26, залишено без змін додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 р. у справі № 200/1706/26.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 р. у справі № 200/1706/26, залишено без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 р. у справі № 200/1706/26.
24 вересня 2026 року до суду апеляційної інстанції від адвоката Розумовського Олександра Сергійовича, як представника ОСОБА_1 , надійшло заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/1706/26, в якій просив прийняти до розгляду заяву, покласти витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців,15) судові витрати у суді апеляційної інстанції зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, встановив наступне.
Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається зі змісту заяви позивача, подана заява про винесення додаткового рішення стосується розподілу судових витрат, які позивач поніс в суді апеляційної інстанції, а саме позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу у сумі 15000 грн.
Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України , кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Разом з цим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Як зазначалось, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18 (Провадження № 11-1465заі18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20).
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2021 у справі № 910/7586/19 щодо вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу у склад якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
У цій постанові Верховний Суд указував, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
При цьому, Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Так, 11 липня 2026 року при поданні відзиву на апеляційну скаргу було подано докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме: АКТ від 16.06.2026 приймання-передачі виконаних робіт/послуг із надання правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом станом на 16.06.2026; Додаткова угода № 2 від 10 червня 2026 року до договору № 1 про надання правової допомоги від 05 березня 2026 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Паршиної Ірини Федорівни зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу складає 15000 грн. Докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до винесення судового рішення або протягом 5 днів з дня винесення судового рішення. Позивач не обмежується даними витратами, оскільки продовжується збір інформації для подання необхідних доказів.
Матеріали справи свідчать, що 16 червня 2026 року укладено акт приймання-передачі виконаних робіт/ послуг із надання правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом станом на 16.06.2026 у відповідності до якого підставою для складання цього документу є: Договір № 1 про надання правової допомоги від 05.03.2026 укладений між Адвокатом Розумовським Олександром Сергійовичем та ОСОБА_1 , Додатковою угодою № 2 від 10.06.2026 до договору № 1 про надання правової допомоги, ЦПК України, інші акти законодавства.
На виконання договору про надання правничої допомоги № 1 від 05.03.2026 та Додаткової угоди № 2 від 10.06.2026 року до договору № 1 про надання правової допомоги Адвокатом витрачено загалом 5 (п`ять) годин.
Тарифи за надання професійної правничої (правової) допомоги з питань, визначених у п. 1.1.1. цієї додаткової угоди: 3000 грн. - за одну годину професійної правничої (правової) допомоги, не пов`язаною з прибуттям для участі та/або участю в судовому засіданні; 3000 грн. - участь в одному судовому засіданні в суді незалежно від тривалості.
Всього за вищевказаними пунктами цього розрахунку годин, складених процесуальних документів, надано та підраховано правової (професійної правничої) допомоги у справі № 200/1706/26 складає 5 год, що дорівнює 15000 грн.
У відповідності до пункту 4.1 Договору про надання правничої допомоги № 1 від 05.03.2026, Додаткової угоди № 2 від 10.06.2026 до договору № 1 про надання правової допомоги та п. 6 Акту загальна вартість професійної правничої допомоги за цим актом складає 15000,00 грн .
Отже, сума підтверджених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, згідно вищевказаним доказам, складає - 15000 грн.
Як вже зазначалось, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто відповідача.
Відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування.
Суд звертає увагу, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18).
У той же час вирішуючи питання щодо витрат на правничу допомогу колегія суддів виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, дана справа є типовою, тому розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягають зменшенню.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.
Керуючись ст. 139, 243, 252, 308, 311, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву адвоката Розумовського Олександра Сергійовича, як представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.
Судове рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 28 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
Т.Г. Гаврищук