Справа № 464/8000/25
пр.№ 2/464/465/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2026 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТзОВ ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом, поданим представником Грибановим Д.В., до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 05854-05/2023 у розмірі 20 125 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.05.2023 між ТзОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі - ТзОВ «ФК «Інвеструм») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05854-05/2023. 03.07.2023 на підставі догвоору факторингу № 3072023 укладеного між ТзОВ «ФК «Інвеструм» та ТзОВ «Стар Файненс Груп» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 05854-05/2023. 27.12.2023 між ТзОВ «ФК «Інвеструм» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27122023-2, за умовами якого та відповідно до реєстру боржників від 27.12.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідачки на суму заборгованості, що складає 26 125 грн, з яких: 5 500 грн - за основною сумою боргу, 20 625 грн - за відсотками. Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «ЄАПБ», яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали надіслано учасникам справи.
Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувала.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.
04.05.2023 між ТзОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 05854-05/2023, шляхом підписання такого електронним підписом позичальниці, відтвореного використанням одноразового ідентифікатора W2984, за умовами якого товариство надає клієнтці фінансовий кредит у розмірі 5 500 грн в безготівковій формі на реквізити банківської картки НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За умовами договором, кредит надається строком на 360 днів, тобто до 27.04.2024, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50 % в день за користування кредитом.
Як вбачається з листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 15.10.2025, останнє здійснило переказ грошових на банківську картку НОМЕР_1 у розмір 5 500 грн. Таким чином, кредитодавець свої зобов`язання за укладеним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену договором суму.
Представник позивача покликається на те, що 03.07.2026 між ТзОВ «ФК «Інвеструм» та ТзОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу № 3072023.
Як вбачається з долучених матеріалів справи, за умовами договору факторингу № 3072023 від 03.07.2023, клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов`язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 320 904 260,80 грн, що виникли у клієнта за кредитними договорами, укладеними між боржниками та клієнтом.
Згідно пункту 2.1. договору, для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт під час підписання цього договору передав за узгодженням сторін на електронну пошту фактора або кур?єрською доставкою у письмовому вигляді або на електронному носієві (за вибором клієнта - флеш-накопичувач, компакт-диск та інші носії інформації) фактору заповнений реєстр боржників за формою, встановленою додатку № 1 до цього договору (якщо інша форма не буде узгоджена сторонами на момент укладення реєстру боржників, виходячи з предмету та умов основного договору), та наступні документи: - оригінали основних договорів; - підтвердження видачі кредиту по основним договорам боржникам; - розрахунки заборгованості станом на день відступлення; - перелік контактних даних близьких та довірених осіб боржників, які надані боржниками у процес укладення та виконання основних договорів, та персональні дані самих боржників; - документи, на підставі яких було проведено ідентифікацію та верифікацію боржників; - інші документи, які є невід?ємною частиною основних договорів.
Відтак, з метою підтвердження переходу до нового кредитора права вимоги за договором факторингу та можливості реалізації ним відповідних прав щодо конкретного боржника необхідним є надання реєстру боржників, передбаченого договором факторингу, у якому має бути зазначено відповідне зобов`язання та боржника, право вимоги до якого передано новому кредитору.
На підтвердження вищезгаданої обставини, стороною позивача було надано суду акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 03.07.2023 до договору факторингу № 3072023. Суд критично оцінює наведений доказ, оскільки в такому не містяться конкретні відомості щодо особи боржника право вимоги до якого набув фактор (ТзОВ «Стар Файненс Груп»), відтак неможливо ствердити чи дійсно новий кредитор набув права вимоги до боржниці ОСОБА_1 .
При цьому в матеріалах справи відсутній реєстр боржників до вказаного договору факторингу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Таким чином, ТзОВ ТзОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за Кредитним договором № 05854-05/2023, укладеним 04.05.2023 між ним та ТзОВ «Стар Файненс Груп».
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТзОВ «ФК «ЄАПБ», що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі.
Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014;
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.
Головуюча Людмила САБАРА