ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
24 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 340/2779/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (головуючий суддя Момонт Г.М.)
в адміністративній справі № 340/2779/26 за позовом ОСОБА_1 до
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 01 травня 2026 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.04.2021 р. по 16.04.2025 р. включно із врахуванням щомісячної індексації-різниці у відповідному розмірі;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю гpoшoвoгo забезпечення щомісячно у сумі 4 463,15 гривень за період з 05.04.2021 р. по 16.04.2025 р.;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати у період з 05.04.2021 р. по 16.04.2025 р. ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) розраховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р.;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 05.04.2021 р. по 16.04.2025 р. грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (за 2021 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, за 2022 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 р., за 2023 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 р., за 2024 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 р., за 2025 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 р.) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» (з урахуванням раніше проведених виплат);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахуванням індексації, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, враховуючи раніше виплачені суми;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2021 рік індексації, та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн) грошового забезпечення;
- зобов`язати перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік із урахуванням індексації та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн.) за кожен відповідний календарний рік.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 р. позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
11.05.2026 р. ОСОБА_1 подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність підстави пропуску строку звернення до суду, позивач, із посиланням на норми статей 116 та 233 КЗпП України (у редакції чинній до 18.07.2022 р.) та позицію Верховного Суду, зазначив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. На переконання позивача, з огляду на вказані ним норми КЗпП України та позицію Верховного Суду, вбачається за можливе поновити строки звернення до суду, оскільки предмет спору стосується відносин за період з 05.04.2021 р. по 16.04.2025 р.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу у частині періоду з 19.07.2022 р. по 16.04.2025 р.
Не погодившись з ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог та зобов`язати Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняти нову ухвалу, якою відкрити провадження за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення належних нарахувань з ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 16.04.2025. Зазначає, що йому не було доведено усіх сум при звільненні та не було виплачено при звільненні належних видів грошового забезпечення. Так, позивач звернувся до відповідача з метою отримання довідки про нараховані та виплачені суми при звільненні. У зв`язку із цим надіслано заяву від 10.03.2026 року та отримано відповідь 17.04.2026 із додатком у вигляді довідки про нарахування та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення. 16.04.2025 року наказом №106 позивача було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Однак у день виключення його зі списків особового складу, з позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків, інформацію про нараховані розміри грошового забезпечення у день виключення зі списків особового складу позивач не отримував. Довідку про нараховані розміри грошового забезпечення позивач отримав у відповідь на його заяви лише 17.04.2026 року.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №340/2779/26. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 у справі №340/2779/26 залишити без змін.
В період з 20.07.2026 року по 21.08.2026 року колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається у перший день після виходу колегії суддів з відпустки.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 18.05.2026 року про повернення позову, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 122 КАС, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), у якому визначені основні трудові права працівника.
Норми статті 233 КЗпП є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю.
Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Тобто Верховний Суд вчергове підтвердив висновок про те, що положення статті 233 КЗпП в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС.
Частинами першою та другою статті 233 КЗпП в редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Разом із тим, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено у такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Натомість, після цієї дати строк звернення до суду з даним спором обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).
Так, Судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Водночас, рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 визнано неконституційною норму статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення до суду трьома місяцями.
Тобто з 11.12.2025 норма, що обмежувала строк звернення до суду з даним позовом перестала існувати.
Спірним питанням в даному випадку є перерахунок та виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19 липня 2022 року по 16 квітня 2025 року включно.
При цьому, позивач звернувся до суду з цим позовом 01.05.2026.
Однак, у період з 19 липня 2022 року по 16 квітня 2025 року строк звернення до суду з таким позовом обмежувався трьома місяцями.
Разом з цим відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651).
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у даній справі, на момент звернення позивача до суду, а саме 01 травня 2026 року з позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (основного та додаткового) в частині періоду з 19 липня 2022 року по 16 квітня 2025 року в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19.01.2023 р. у справі №460/17052/21, від 28.08.2024 р. у справі №580/9690/23, від 27.12.2024 р. у справі №420/15311/23 та від 29.01.2025 р. у справі №500/6880/23.
Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 р. №340/1019/19 зазначено, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивачем не обґрунтовано, які саме обставини перешкоджали йому звернутися до суду з відповідним позовом в межах строку, встановленого частиною 2 статті 233 КЗпП України, починаючи з дати його звільнення зі служби (16.04.2025), якщо він вважав, що розрахунок з ним здійснено не в повному обсязі.
Водночас, визнання неконституційною норму статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення до суду трьома місяцями, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач зазначає, що 16.04.2025 наказом №106 його було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення, вважає, що у день виключення зі списків з ним не було проведено всіх необхідних розрахунків.
З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з 16.04.2025 не зазначено поважних причин, що перешкоджали позивачу зверненню до суду з таким позовом.
З огляду на ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суддя повертає позовну заяву.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягає поверненню позивачу у частині періоду з 19.07.2022 р. по 16.04.2025 р.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 24.08.2026 та касаційному оскарженню не підлягає.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова