Справа № 166/864/26
Провадження № 2/166/591/26
категорія: 71
РІШЕННЯ
іменем України
29 вересня 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Фазан О. З.,
з участю секретаря Приймачук О. М.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника органу органу опіки та піклування Самарівської сільської ради в особі виконавчого комітету Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області Маргеса М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Самарівської сільської ради в особі виконавчого комітету Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
в с т а н о в и в:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Самарівської сільської ради в особі виконавчого комітету Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,відносно неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та стягнення з неї аліментів на її користь на утримання зазначених дочок в розмірі половини заробітку(доходу) платника аліментів,але не більше десяти прожиткових мінімумівна дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення повноліття.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2021 року розірвано шлюб укладений між її донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В шлюбі з ОСОБА_6 відповідачка ОСОБА_2 народила двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідачка ніяким чином не піклується про дітей,не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі,не цікавиться успіхами в навчальних закладах,станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням,підготовкою до самостійного життя,зокрема не забезпечує необхідного харчування,медичного догляду,лікування дітей,що негативно впливає на їх фізичний розвиток,як складову виховання,не спілкується з дітьми в обсязі ,необхідному для їх нормального самоусвідомлення,не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей,не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі,не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу,не створює умов для отримання ними освіти - створились умови,які шкодять інтересам дітей.
Відповідачка, покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні доньок. Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Внучки знаходяться на її повному утриманні.
Зазначені факти , як кожен окремо , так і в супності , розцінює як ухилення від виховання дитини мамою, свідомого нехтування останньою своїми обов`язками , що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачкою до своїх батьківських обов`язків.
Крім того, позивачка покликається, що особа, позбавлена батьківських прав , не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дітей.
Просить позов задовольнити, ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно неповнолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та стягнення з неї аліментів на її користь на утримання останніх у розмірі половини заробітку(доходу) платника аліментів,але небільше десяти прожиткових мінімумівна дитину відповідного вікуна кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення повноліття.
Ухвалою суду від 21.05. 2026 року відкрито провадження у справі, зобов`язано орган опіки та піклування Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області надати письмовий висновок стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою суду від 19.06.2026 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав, наведених у ньому.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи допитана в якості свідка , показала суду , що внучки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться на її утриманні і проживають з нею з дитячого садочка. Відповідачка з 25.06.2025 року не цікавиться дітьми. Батько дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є зниклим безвісти військовослужбовцем, а тому допомогу отримує старша донька ОСОБА_8 на банківську картку , відкриту на ім`я відповідачки.В свою чергу, батько ОСОБА_5 є ОСОБА_9 , який проживає у АДРЕСА_1 , який також не цікавиться своєю донькою.Оригінал паспорта відповідачки зберігається у позивачки, яка за відповідачку ОСОБА_2 сплачувала штрафи у 2025 та 2026 роках.
Неповнолітня ОСОБА_3 пояснила суду, що маму ОСОБА_2 бачила один рік тому та бабуся не знає , де вона проживає. Проте, вона 3-4 місяці тому телефонувала та розмовляла із бабусею ОСОБА_1 . Батько зник безвісти , а тому отримують допомогу та купляють все необхідне. Картка , на яку надходять ці кошти відкрита на ім`я мами ОСОБА_2 . Дитина пояснила, що в школі знають, що їх виховує бабуся. ОСОБА_8 пояснила, що влітку 2026 року їх сім`ю відвідувала Служба у справах дітей. Вона не пам`ятає , щоб психолог спілкувався з нею стосовно матері, яка раніше телефонула один раз на три тижні. Мама випиває, а тому вона не бажає з нею зустрічатися.
Малолітня ОСОБА_10 пояснила суду, що мама рік тому приїжджала на місяць до них. До тата їздили і були в нього по два - три дні. ОСОБА_11 залишила меншу сестричку ОСОБА_12 , коли їй було три місяці . ОСОБА_11 курила, але вона не бачила, щоб вживала спиртні напої. Ствердила, що хоче проживати з бабусею, яка всім необхідним забезпечує та піклується про неї та сестричок.
Свідок ОСОБА_13 показав суду, що є начальником Служби у справах дітей Самарівської сільської ради з січня 2026 року . У березні 2026 року позивачка звернулася із питанням про позбавлення батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 , яка 8 років не доглядає дітей, не цікавиться ними , що підтвердили жителі с. Самари. Провели обстеження умов проживання дітей . При наданні висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 стосовно її трьох дітей, спілкував по телефону із батьком ОСОБА_12 , який висловив міркування, що не хотів би , щоб його позбавили батьківських прав, проте з відповідачкою не спілкувався з цього питання.Ствердив, що будь-яких письмових доказів на підтвердження ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків не може надати і таких не було при вирішення питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .. Крім того, діти стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав на будь- якому обліку не перебувають і не перебували . Окрім того, заходів впливу до батьків цих дітей сільською радою не вживалися. Спілкування із батьком ОСОБА_12 не зафіксовано, на засідання комісії батьків дітей не викликали.
Представник органу опіки та піклування Самарівської сільської ради Мергес М. пояснив, що відповідачка самоусунулась від виховання дітей, просить позбавити її батьківських прав.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України була належним чином повідомлена ( Трекінг R067275998165) в тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Суд, заслухавши позивачку, дітей,свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України (далі - СК)з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК УКраїни свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. За змістом закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Частиною 3 статті 4 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.
Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
Таким чином, судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
У справі «Савіни проти України», визначено, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (пункт 49).
Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» при вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання.
Враховуючи положення п.8 ст.7 Сімейного кодексу України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батьків до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили 23.11.2021 року, шлюб, укладений 25 квітня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розірвано (а.с.15).
Згідно рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року, яке набрало законної сили 12.02.2021 року, стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на кожну дитину , у твердій грошовій сумі у розмірі 1350 ( одна тисяча триста п`ятдесят) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 07 грудня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.15).
Згідно до копії свідоцтва про народженя серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Самари-Оріхівської сільської ради 14 жовтня 2011 року,серії НОМЕР_4 виданого повторно Ратнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області 30 липня 2018 року ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Їх батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ( а. с. 19,24).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно 05 квітня 2024 року Ковельським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 і її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_2
Відповідно до витягу з реєстру Забродівської територіальної громади №2023/004672316, №2023/004672351 від 22.06.2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані в АДРЕСА_4 ( а. с. 23,27).
Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №180 від 11.05.02026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстровані в будинку за адресою АДРЕСА_5 ,який належить їх бабусі ОСОБА_1 ,що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,державного реєстру Іпотек,єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомості за №62626100 від 04.07.2016 року.
Як вбачається з характеристик виданих ОЗЗСО "Самарівський ліцей імені Петра Штика Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області №11,№12,№13 від 11.05.2026 року ОСОБА_14 участі у вихованні своїх доньок не приймала.( а. с.43,45,47).
Характеристикою Самарівської сільської ради № 181 від 11.05.2026 підтверджено,що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_6 разом зі внучками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ( а. с. 57).
Згідно акту обстеження умов проживання від 14.03.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 проживають в АДРЕСА_5 разом з бабусею і її цивільним чоловіком.Мама життям дітей не цікавиться і проживає в м.Ковель за невідомою адресою.Догляд за дітьми здійснює бабуся і її цивільний чоловік ( а. с. 34-35).
Батько дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_6 рахується зниклим безвісти , що підтверджено витягом з Єдиного реєстру осіб ,зниклих безвісти за особливих обставин №20250908-1458 від 08.09.2025 року сповіщенням сім`ї №2055 від 17.07.2025 року ( а. с. 49-50).
Суду надано висновок органу опіки і піклування,про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав.
Суд вирішує справу відповідно до ст. 13 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи
Надаючи оцінку наданим суду доказам, суд зазначає, що вони не підтверджують факт ухилення відповідачки від виховання дитини.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав, а також інших спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, а також інших документів, що мають значення для справи. Суд має право не погодитися з таким висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
Так, даний висновок надається на підставі засідань комісії органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав, який проводить відповідну перевірку щодо підстав для надання відповідного висновку. Для підготовки цього висновку комісія спілкується з батьками, вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком (матір`ю) своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
Отже, при вирішені спору про позбавлення батьківських прав суд надає оцінку висновку, який повинен відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту. При внесенні висновку орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси дитини.
Рішенням виконавчого комітету Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 24 квітня 2026 року № 4/2, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (а.с.36-38).
Висновок органу опіки обґрунтований тим, що службою проведено усні бесіди із батьком ОСОБА_15 та позивачкою ОСОБА_1 , про що також підтвердив начальник ССД Самарівської сільської ради ОСОБА_16 , будучи допитаним як свідок.
Під час розгляду справи судом встановлено, що орган опіки та піклування затвердив висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачку без її безпосереднього залучення до участі при вирішенні питання про позбавлення її батьківських прав та батьків цих дітй ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , проте залучено зацікавлену особу позивачку ОСОБА_1 . Таким чином, у процесі його підготовки не з`ясовано ставлення відповідачки до дітей, висновок не містить переконливих фактичних даних про ухилення від виконання нею батьківських обов`язків, оскільки висновок зроблено на підставі розмов із жителями с. Самари , як зазначив начальник ССД Самарівської сільської ради ОСОБА_16 , будучи допитаним як свідок.
Так, орган опіки та піклування зазначає, що відповідачки місце перебування не встановлено, проте позивачка долучає до матеріалі справи копії її документів, що посвідчують особу - паспорт , картку фізичної особи - платника податків, тобто оригінал документів знаходився у сторони позивачки.
Крім того, у висновку містяться посилання лише на пояснення позивачки, не відображена думка відповідачки, що не забезпечує повноти, всебічності та об`єктивності оцінки сімейної ситуації. Висновок не містить аналізу конкретних фактів, що підтверджують ухилення відповідачки від виховання дітей, не відображає характер її стосунків із доньками умов проживання та участі у забезпеченні потреб дітей. Крім того, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, який оцінює всі надані докази в сукупності.
За наведених обставин суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування та вважає, що він є неповним, недостатньо обґрунтованим і однобічним, оскільки ґрунтується виключно на доводах однієї сторони позивачки, без належного врахування позиції відповідачки. Наданий висновок не забезпечує всебічного дослідження обставин справи, тому не може бути покладений судом в основу рішення у частині обґрунтування позбавлення батьківських прав.
При розгляді цієї справи судом не встановлено те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона навмисно, систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування щодо наслідки невиконання батьківських обов`язків, тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою судового доказування є всебічне, повне, об`єктивне з`ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов`язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.
У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.
Обов`язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.
У справі не надано безперечних доказів, які свідчать про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Як повідомила позивачка в позовній заяві відповідачка не цікавиться життям дітей.
Згідно до вимог ч. ч.1-5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року визначено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Суд, проаналізувавши вищенаведені докази - лише показання свідків , дійшов висновку , що вони не містять інформації про невиконання відповідачкою батьківських обов`язків по вихованню дітей, оскільки показання їх на підтвердження цього носять формальний характер без наведення конкретних даних .
Вирішуючи даний спір, суд враховує вимоги ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991, де зокрема зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Обставини, на які посилається позивач, щодо невиконання відповідачем обов`язків із забезпечення, виховання дітей та спілкування з ними, не підтверджені належними і допустимими доказами.
Суд , оцінює критично показання свідків стосовно ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дочок відповідачкою , оскільки такі показання носять формальний характер без підтвердження фактиних даних про це відомостей про вжиття заходів за такі дії до останньої.
Також суд оцінює критично характеристику Самарівської сільської ради № 181 від 11.05.2026 року ( а. с. 51) , оскільки вона не містить конкретних підтверджуючих даних сільської ради про те, що ОСОБА_1 сама займається вихованням внучок .
При цьому, суд звертає увагу , що твердження позивачки у позовній заяві про те, що внучки знаходиться на її утриманні не знайшло підтвердження в ході судового розгляду, оскільки діти отримують допомогу за зниклого безвісти військовослужбовця батька ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Наданий органом опіки та піклування висновок є неповним, суперечливим та недостатньо обґрунтованим, із яким суд не погоджується, оскільки він не відображає реальних обставин щодо поведінки матері та не враховує принцип найкращих інтересів дитини.
За таких обставин під час розгляду справи не встановлено підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відповідачки.
Обставин, на які позивачка посилалась і обґрунтовувала позов, не встановлено.
Окрім того, позивачка звертається до матері дітей без залучення до участі батьків дітей - ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .
Виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини, і лише при наявності вини в діях батьків суд, враховуючи встановлені обставини справи, вважає, що у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав необхідно відмовити.
Враховуючи, що судом відмовляється у позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітніх та малолітніх дочок, то відповідно відсутні підстави для стягнення з неї аліментів на їх утримання .
Таким чином, необхідно відмовити у задоволенні позову повністю.
Враховуючи вищенаведе, керуючись ст.ст. 164, 165, 155, 166, 180-182, 184СК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 289, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Самарівської сільської ради в особі виконавчого комітету Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 .
Третя особа на стороні позивача: орган опіки і піклування Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, адреса місця знаходження:44113 вул. Соборна, 26, с.Самари Ковельського району, Волинська область, код в ЄДРПОУ 04334655.
Суддя Ратнівського
районного суду О. З. Фазан