П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 501/2199/26
Головуючий в 1 інстанції Пушкарський Д.В.
Дата і місце ухвалення 18.06.2026р.,
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 18 червня 2026 року у справі № 501/2199/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7176905 від 11 травня 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 18 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 18 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту керування позивачем транспортним засобом без чинного страхового поліса.
Зазначає, що позивач самостійно викликав працівників поліції на місце події у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, а працівники поліції прибули за його викликом для оформлення матеріалів ДТП. На думку апелянта, наведені обставини свідчать про те, що позивач керував автомобілем Ford Fusion Hybrid, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому доводи про відсутність факту керування транспортним засобом є безпідставними.
При цьому апелянт вказує, що відсутність на відеозаписі № 474498 відомостей про керування транспортним засобом та його зупинку працівниками поліції не свідчить про відсутність самого факту керування, оскільки відеозапис розпочинається після прибуття працівників поліції на місце події та не охоплює попередніх обставин.
Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення інспектором права позивача на захист у зв`язку з нероз`ясненням прав, передбачених статтею 268 КУпАП. Зазначає, що в постанові серії ЕНА № 7176905 міститься відмітка про роз`яснення особі прав, передбачених статтею 268 КУпАП, та строку оскарження постанови, засвідчена підписом позивача у відповідній графі.
На думку апелянта, сама по собі відсутність на відеозаписі моменту усного роз`яснення прав не свідчить про їх нероз`яснення, оскільки відеозапис не вівся з моменту прибуття працівників поліції на місце події, а розпочався під час оформлення та вручення оскаржуваної постанови. Крім того, апелянт звертає увагу, що позивач не заявляв про намір скористатися правовою допомогою та не оскаржує дій працівників поліції щодо її ненадання.
Апелянт вважає, що допущене, на його думку, порушення процедури розгляду справи не вплинуло на правильність її вирішення, має формальний характер і не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Крім того, Департамент патрульної поліції зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки за результатами розгляду справи обрав спосіб вирішення спору, який, на думку апелянта, не відповідає положенням статті 286 КАС України.
Також апелянт посилається на неправильне визначення судом першої інстанції розміру судових витрат. Зазначає, що суд стягнув на користь позивача 605,60 грн судового збору, тоді як відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції позивачем сплачено 665,60 грн.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 18 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив проти її задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначив, що наданий відповідачем відеозапис не містить відомостей про роз`яснення йому прав, передбачених статтею 268 КУпАП, а відповідачем не доведено дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Посилаючись на положення частини другої статті 77 КАС України, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
У зв`язку з неявкою учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів, керуючись пунктом 2 частини першої статті 311 КАС України, розглянула справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 травня 2026 року інспектором Департаменту патрульної поліції винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7176905, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Згідно із зазначеною постановою, 11 травня 2026 року о 11 год 50 хв у м. Одесі по вул. Семінарській, 5 позивач керував транспортним засобом Ford Fusion Hybrid, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги підпункту «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із зазначеною постановою та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, а також дотримання встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції зазначив, що наданий відповідачем відеозапис не містить відомостей, які б підтверджували факт керування позивачем транспортним засобом у зазначені в оскаржуваній постанові час та місці, а також не фіксує роз`яснення позивачу його процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність постанови серії ЕНА № 7176905 від 11 травня 2026 року, у зв`язку з чим задовольнив адміністративний позов, скасував оскаржувану постанову та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.
За приписами частини другої статті 2 КАС України, здійснюючи судовий контроль за рішеннями суб`єктів владних повноважень, адміністративний суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а також чи є вони обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними, пропорційними та прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.
Спір у цій справі виник у зв`язку з притягненням позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП за порушення вимог підпункту «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно зі статтями 245 та 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов`язана всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До таких доказів, зокрема, належать показання технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису.
Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваної постанови покладається на відповідача. Суд, зі свого боку, зобов`язаний оцінити наявні у справі докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності.
Отже, відповідач повинен довести наявність передбачених законом підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та дотримання встановленої процедури розгляду справи. Сам по собі факт винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не свідчить про доведеність обставин правопорушення.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, оскільки, на думку апелянта, факт керування позивачем транспортним засобом підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що за обставин цієї справи необхідною складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила відповідного документа, передбаченого законодавством.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою у зв`язку з порушенням обов`язку щодо пред`явлення відповідного страхового документа необхідно належними та допустимими доказами підтвердити факт керування цією особою транспортним засобом за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, а також невиконання нею відповідного обов`язку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наданий відповідачем відеозапис із портативного відеореєстратора № 474498 охоплює період з 14:26 год. до 14:28 год. 11 травня 2026 року та фіксує події, пов`язані з винесенням і врученням позивачу оскаржуваної постанови.
При цьому зазначений відеозапис не містить фіксації моменту керування позивачем транспортним засобом або його зупинки працівниками поліції та не підтверджує інших обставин, які в сукупності з наявними у справі доказами давали б підстави встановити факт вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові.
Доводи відповідача про те, що позивач залишив автомобіль на узбіччі, а згодом викликав працівників поліції для оформлення дорожньо-транспортної пригоди, підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі. Однак самі по собі ці обставини не підтверджують факту керування позивачем транспортним засобом саме 11 травня 2026 року о 11 год 50 хв на вул. Семінарській, 5 у м. Одесі, як це зазначено в оскаржуваній постанові.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи та надані відповідачем докази не спростовують висновку суду першої інстанції про недоведеність факту керування позивачем транспортним засобом за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, а відтак - про відсутність належного підтвердження обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що вимоги статті 268 КУпАП були дотримані, оскільки позивач отримав оскаржувану постанову та поставив свій підпис у графі, в якій зазначено про роз`яснення йому прав за цією статтею.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на таке.
Відповідно до статті 279 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа, яка розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, та роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, а також оскаржити постанову у справі.
Отже, роз`яснення особі її процесуальних прав є обов`язковою процесуальною дією посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, та спрямоване на забезпечення права особи на захист.
Як встановлено судом першої інстанції, наданий відповідачем відеозапис № 474498 фіксує події, що відбувалися під час винесення та вручення позивачу оскаржуваної постанови у період з 14:26 год. до 14:28 год. 11 травня 2026 року. Водночас цей відеозапис не містить відомостей про роз`яснення позивачу його прав, передбачених статтею 268 КУпАП.
За таких обставин підпис позивача у постанові в графі про роз`яснення прав підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі та сам по собі, за відсутності інших належних доказів, не є безумовним підтвердженням фактичного роз`яснення йому в повному обсязі прав, передбачених статтею 268 КУпАП.
Відповідачем не надано інших належних доказів, які б підтверджували дотримання інспектором вимог статті 279 КУпАП щодо роз`яснення позивачу його процесуальних прав.
При цьому довід апеляційної скарги про те, що відсутність звернення позивача за правовою допомогою свідчить про дотримання його права на захист, є необґрунтованим. Реалізація права на правову допомогу передбачає, зокрема, обізнаність особи про наявність такого права, а тому відсутність відповідного клопотання сама по собі не доводить, що позивачу було належним чином роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо наявності підпису позивача у постанові та відсутності клопотання про надання правової допомоги не спростовують висновку суду першої інстанції про недотримання встановленої процедури розгляду справи та порушення права позивача на захист.
В апеляційній скарзі відповідач також стверджує, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, вийшов за межі наданих законом повноважень та не врахував особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати таке рішення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції, скасувавши постанову серії ЕНА № 7176905 від 11 травня 2026 року та закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, застосував спосіб судового захисту, прямо передбачений статтею 286 КАС України.
При цьому суд не перебрав на себе повноважень органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, а здійснив судовий контроль за правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень.
Перевірка наявності належних доказів вчинення адміністративного правопорушення та дотримання встановленої КУпАП процедури розгляду справи безпосередньо стосується предмета спору. Дослідження судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення та дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності здійснено в межах наданих законом повноважень і не може розцінюватися як вихід за їх межі.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Апелянт також посилається на неправильне визначення судом першої інстанції розміру судового збору, стягнутого на користь позивача.
Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції на підставі частини першої статті 139 КАС України стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Водночас платіжним документом, наявним у матеріалах справи, підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 665,60 грн.
Колегія суддів зазначає, що наведена розбіжність стосується визначення розміру судових витрат та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті.
Відповідно до статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні описки чи очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Водночас питання про наявність підстав для виправлення зазначеної розбіжності в порядку статті 253 КАС України належить вирішувати суду першої інстанції з урахуванням характеру допущеної помилки та обставин її виникнення.
Отже, сама по собі зазначена розбіжність у розмірі судового збору не свідчить про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті.
За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо розміру судового збору не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови та не зумовлюють необхідності її скасування з підстав, наведених апелянтом.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття постанови серії ЕНА № 7176905 від 11 травня 2026 року.
Надані відповідачем докази не підтверджують належним чином факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недотримання встановленої процедури розгляду справи та порушення права позивача на захист.
Зазначені порушення не є суто формальними, оскільки стосуються реалізації процесуальних прав, гарантованих статтею 268 КУпАП, та можливості особи належним чином захищати свої права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та наведених вище висновків колегії суддів.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в зазначених межах, колегія суддів не встановила підстав для його скасування чи зміни.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 та частиною першою статті 316 КАС України за наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 18 червня 2026 року у справі № 501/2199/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 18 червня 2026 року у справі №501/2199/26 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук