П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/39374/25
Категорія: 106000000 Головуючий у суді І інстанції: Андрухів В. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Семенюка Г.В.
суддів: Федусика А.Г.
Шляхтицького О.І.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
в с т а н о в и В:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток як основних, так і додаткових, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 доплатити грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток як основних, так і додаткових, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Обґрунтування позовних вимог полягає у такому.
Так, ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року по 08 вересня 2025 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «По стройовій частині» від 08.09.2025 №251, ОСОБА_1 звільнено зі служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 за станом здоров`я. Також, з 08 вересня 2025 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивач указує, що, при звільненні зі служби в Збройних Силах України, йому виплачено грошову компенсацію за 29 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2025 рік, грошову компенсацію за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
При цьому, у розрахунок указаної компенсації не включено суми додаткової винагороди, передбачені Постановою №168, ураховуючи, що у 2022-2024 роках отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду.
Позивач наполягає на тому, що додаткова винагорода, установлена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому входить до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, без урахування постанов Верховного Суду, які є релевантними до обставин цієї справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що у 2022-2024 роках отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.
Тому, указана додаткова винагорода була щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яке мало бути включено до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошової компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової).
Вважає, що не включення її суб`єктом владних повноважень до складу такого грошового забезпечення призвело до нарахування та виплати грошової компенсації в меншому розмірі та до порушення прав позивача на належне грошове забезпечення.
Також позивач наводить низку постанов Верховного Суду, яку вважає релевантною до обставин даної справи. Зокрема, акцентує увагу на висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 05 березня 2026 року у справі №320/4611/23, яка підтверджує, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року по 08 вересня 2025 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «По стройовій частині» від 08.09.2025 №251, ОСОБА_1 звільнено зі служби в ІНФОРМАЦІЯ_4 за станом здоров`я. Також, з 08 вересня 2025 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Також, вказаним наказом вирішено, відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 29 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 40 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік, за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік. Відповідно до статті 16-22 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини 1 статті 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку 56 діб як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024, 2025 роки.
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою щодо включення при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки сум додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 на указану заяву позивача не відреагував та відповіді не надав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що додаткова винагорода, виплата якої передбачена Постановою №168 на період дії воєнного стану, не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для її включення до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спір у цій справі виник у зв`язку з невключенням до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено розмір компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Так, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260) встановлено, що грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений Порядком №260.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 (з урахуванням змін, які внесені наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 № 23 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2025 за №94/43500 та який набрав чинності 25.02.2025) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Як вже було процитовано вище, за правилами пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Отже, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців.
Тому, саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток.
За такого правового регулювання, колегія суддів вважає, що, обчислюючи розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно.
Таких правовий висновок побудований на висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 27.11.2025 (справа № 240/34321/23) та від 27.03.2025 (справа № 240/2921/23).
У зв`язку з цим, колегія суддів не приймає доводи позивача про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні відпустки.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05 березня 2026 року у справі №320/4611/23, то слід указати, що така практика була сформована за іншим правовим регулюванням.
Так, у справі №320/4611/23, яку розглядав суд касаційної інстанції, військовослужбовця було звільнено з військової служби 12 грудня 2022 року та цього ж дня виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. У зв`язку з цим, суд касаційної інстанції аналізував положення нормативно-правових актів, які були чинними на момент звільнення (грудень 2022 року).
Натомість, з 25.02.2025 - з дня набрання чинності наказу Міністерства оборони України від 15.01.2025 № 23 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», змінилось правове регулювання щодо видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при обчисленні розміру компенсації за всі невикористані дні відпусток, а саме: виключено з їх переліку усіх винагород, зокрема додаткової винагороди, передбаченої статтею 9-2 Закону № 2011-XII та Постановою № 168.
Тому, з 25.02.2025 додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, не підлягає врахуванню при обрахунку розміру компенсації за всі невикористані дні відпусток.
Суд першої інстанції правильно застосував указані положення законодавства, які діють з 25.02.2025, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби 08.09.2025 та цього ж дня виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
За таких умов, зважаючи на формулу розрахунку сум компенсації за всі невикористані позивачем дні відпустки, визначену у пункті 6 розділу ХХХІ Порядку №260, відповідач правомірно при обчисленні вказаної компенсації за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки не врахував в складі грошового забезпечення додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький