П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/6874/25
Головуючий першої інстанції: Лісовська Н.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений: 31.03.2026
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
30.06.2025 фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 19.06.2025 №ОПШ051178 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування позову зазначено щодо протиправності прийнятої постанови про накладення штрафу за порушення, визначене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у водія відсутня роздруківка з цифрового тахографу), оскільки на момент проведення перевірки у водія була наявна діюча картка водія. Разом з тим, посилаючись на положення Інструкції №385 (визначає, зокрема порядок використання тахографів на автомобільних засобах, які використовуються для надання послуг з перевезення вантажів), позивач зауважує про альтернативне використання картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у задоволенні позову відмовлено. При вирішені справи, суд першої інстанції виходив з того, що у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія. Вона повинна використовуватися у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого водій керує транспортним засобом, та забезпечувати можливість надання уповноваженим посадовим особам роздруківки даних про роботу тахографа. В контексті цього, оскільки водієм ОСОБА_2 не використовувалась особиста картка, а її наявність не є доказом належного її застосування водієм під час руху транспортного засобу, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наявності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішені справи вимог законодавства, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час вирішення справи не врахував обставин того, що наявність у водія фізичної картки (навіть якщо вона не була вставлена в тахограф) повністю виключає можливість притягнення до відповідальності за відсутність документів (роздруківки даних тахографа). При цьому, позивач наголошує на тому, що невикористання водієм індивідуально картки (її не вставлення у тахограф) взагалі не підтверджене жодним доказом з боку Укртрансбезпеки. Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що відповідачем не доведено статус ФОП ОСОБА_1 як перевізника. В матеріалах перевірки відсутні договори перевезення або товарно-транспортна накладна №67 від 29.05.2025, які б беззаперечно ідентифікували апелянта як організатора та виконавця цього перевезення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2025 о 17:38 на а/д Н-11 «Дніпро-Миколаїв», 262км., посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі направлення від 27.05.2025 №001603, проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки МАN, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом - номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР 038542 від 29.05.2025. /а.с.8/
В акті зазначено, що під час здійснення перевезень вантажів, перевізник не забезпечив водія документами, визначеними ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня роздруківка тахографу за період з 22.05.2025 по 28.05.2025, також відсутні дані режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 21.05.2025 з 03:59 по 00:00 та за 29.05.2025 з 00:00 по 14:05 (за часом UTC) передбаченого наказом МТЗУ від 07.06.2010 №340, та наказом МТЗУ від 24.06.2010 №385, чим абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
06.06.2025 відповідач направив позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - 19.06.2025 з 10.00 до 12.00 год., яке отримане позивачем 11.06.2025. /а.с.47/
12.06.2025 ФОП ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заперечення, в яких зазначив про відсутність правових підстав для притягнення його до відповідальності за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». /а.с.20-21/
19.06.2025 відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі акту №ОАР 038542 від 26.05.2025, винесено постанову №ПШ051178 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000грн. /а.с.13/
Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.
Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (надалі - Закон України №2344-III) врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пп.1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567 від 08.11.2006 року (надалі Порядок - №1567) визначено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, зокрема, щодо наявності визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п.п.20-30 Порядку№1567.
Статтею 48 Закону України №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень ст.48 Закону України №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
У свою чергу, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у ст.48 Закону України №2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону № 2344-ІІІ.
З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2025 на а/д Н-11 «Дніпро-Миколаїв», 262км., за результатом проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки МАN (д.н.з. НОМЕР_1 ) з причепом (д.н.з. НОМЕР_2 ) складено акт №ОАР 038542 від 29.05.2025, в якому вказано, що у водія ОСОБА_2 відсутня роздруківка тахографу за період з 22.05.2025 по 28.05.2025, також відсутні дані режиму праці та відпочинку за 21.05.2025 з 03:59 по 00:00 та за 29.05.2025 з 00:00 по 14:05 (за часом UTC), чим порушено абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Слід зазначити, що Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (надалі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №340 (надалі - Положення №340).
Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5т. повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. (п.6.1 Положення №340).
Згідно з п.6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (надалі - Інструкція №385).
За приписами п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно із п.п.3.5, 3.6. Інструкції №385 на перевізників покладено обов`язок забезпечувати водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
Також саме перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Отже, чинним законодавством саме на автомобільного перевізника покладено обов`язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.
Як зазначалось вище, під час перевірки посадовою особою відповідача встановлено, що автомобіль був обладнаний електронним тахографом. При цьому, до перевірки водієм не надано роздруківку даних роботи тахографа за період з 22.05.2025 по 28.05.2025, відсутні дані режиму праці та відпочинку за 21.05.2025 з 03:59год. по 00:00год. та за 29.05.2025 з 00:00год. по 14:05год., які, відповідно до ст.48 Закону № 2344-III та пп.3.3. Інструкції №385, повинні бути у водія, якщо він не використовує особисту картку водія.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях суб`єкта господарювання складу правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме управління транспортним засобом за відсутності належно оформлених документів, обов`язковість наявності яких визначена ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому наявні підстави для застосування відповідальності, передбаченої абз.3 ч.1 ст.60 Закону України №2344-III.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що наявність у водія індивідуальної картки (навіть якщо вона не була вставлена в тахограф) повністю виключає можливість притягнення до відповідальності за відсутність документів (роздруківки даних тахографа), оскільки виготовлення роздруківки даних роботи цифрового тахографа, яким був обладнаний автомобіль, є неможливим без використання в слоті такого тахографа особистої карти водія.
Тобто, на момент перевірки водій ОСОБА_2 зобов`язаний був надати перевіряючій особі відповідача як особисту картку водія, так і роздруківку даних цифрового тахографа автомобіля.
Стосовно доводів позивача про те, що, при вирішенні спірних правовідносин, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що відповідачем не доведено статус ФОП ОСОБА_1 як перевізника, слід зазначити наступне.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.60 Закону України №2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
В розумінні вимог ст.1 Закону України №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
У постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 Верховний Суд зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна від 29.05.2025 №67 /а.с.51/, в якій зазначено автомобільного перевізника - ФОП ОСОБА_1 , а тому саме позивач і є перевізником в розумінні Закону України №2344-III.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв