П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/3308/26
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.
Дата і місце ухвалення: 29 червня 2026 року, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 400/3308/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №306/АП/14-29-04-09 від 18 березня 2026 року про анулювання статусу платника єдиного податку четвертої групи за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма»;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області поновити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма» реєстрацію статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2026 року та видати довідку на підтвердження такого статусу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України встановлено обов`язок сільськогосподарських товаровиробників подати повний перелік документів для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи не пізніше 20 лютого поточного року. Оскільки ТОВ «Гамма» подало розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік лише 12 березня 2026 року, тобто з порушенням установленого строку, контролюючий орган вважає, що позивач не дотримався вимог щодо щорічного підтвердження відповідного статусу.
На думку апелянта, положення пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачають можливість анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи не лише у разі повного неподання податкової звітності, а й у разі її неподання у встановлений законом строк. При цьому прийняття контролюючим органом податкової звітності та формування відповідних квитанцій підтверджують лише факт її доставлення та реєстрації, але не свідчать про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, оскільки, на його переконання, недотримання встановленого підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України строку подання розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва є самостійною підставою для застосування наслідків, передбачених пунктом 299.10 статті 299 цього Кодексу.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та доводам контролюючого органу, унаслідок чого, на його думку, неправильно застосовано норми матеріального права та ухвалено необґрунтоване судове рішення, яке підлягає скасуванню.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом господарської діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). У 2025 році позивач перебував у статусі платника єдиного податку четвертої групи.
З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік ТОВ «Гамма» 11 лютого 2026 року засобами електронного зв`язку подало до контролюючого органу відповідну податкову звітність, яка була прийнята, що підтверджується квитанціями № 2 від 11 лютого 2026 року.
Водночас розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік позивач подав 12 березня 2026 року, тобто після встановленого підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України строку.
Листом № 306/АП/14-29-04-09 від 18 березня 2026 року Головне управління ДПС у Миколаївській області повідомило позивача про те, що у зв`язку з неподанням до 20 лютого 2026 року розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва останній не може перебувати у 2026 році на четвертій групі платників єдиного податку. При цьому контролюючий орган послався на положення підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298, підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу, вважаючи його протиправним та таким, що порушує право на перебування у статусі платника єдиного податку четвертої групи, ТОВ «Гамма» звернулося до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що положення Податкового кодексу України не передбачають анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи виключно з підстави несвоєчасного подання документів для щорічного підтвердження відповідного статусу, якщо такі документи фактично подані та прийняті контролюючим органом. Суд установив, що ТОВ «Гамма», яке у 2025 році перебувало на четвертій групі платників єдиного податку, 11 лютого 2026 року подало податкову звітність для підтвердження цього статусу на 2026 рік, а розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік подало 12 березня 2026 року. З огляду на те, що розрахунок був поданий, а не залишився неподаним, суд дійшов висновку про відсутність передбаченої пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України підстави для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи. При цьому суд урахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 січня 2019 року у справі № 814/1394/15, та визнав належним способом захисту порушеного права зобов`язання контролюючого органу поновити відповідну реєстрацію з 01 січня 2026 року і видати довідку на підтвердження такого статусу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини другої статті 2 та частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний суд перевіряє, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, чи є воно обґрунтованим, безстороннім, добросовісним, розсудливим і пропорційним. Обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що передбачає заміну сплати окремих податків і зборів, установлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених відповідною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України юридична особа або фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України до четвертої групи платників єдиного податку належать сільськогосподарські товаровиробники, зокрема юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Водночас підпунктом 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України передбачено, що в разі, коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки в наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.
Отже, визначальною умовою перебування юридичної особи у четвертій групі платників єдиного податку є відповідність установленому підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України критерію щодо частки сільськогосподарського товаровиробництва.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, а також відмови від неї встановлено статтею 298 ПК України, пунктом 298.8 якої визначено особливості такого порядку для платників єдиного податку четвертої групи.
Так, відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок, - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням;
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем її розташування;
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок із зазначенням даних про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками.
Таким чином, підпункт 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України встановлює обов`язок сільськогосподарських товаровиробників подати до визначеного строку документи, необхідні для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження відповідного статусу.
Водночас згідно з підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня та не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою.
Отже, наведені положення регулюють пов`язані, але відмінні за змістом обов`язки платника: подання податкових декларацій на поточний рік та подання документів, необхідних для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі неподання платником єдиного податку четвертої групи податкової звітності, передбаченої підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Таким чином, положеннями ПК України розмежовано умови перебування сільськогосподарського товаровиробника у четвертій групі платників єдиного податку, порядок щорічного підтвердження відповідного статусу та підстави анулювання реєстрації платника єдиного податку.
При цьому встановлений підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України строк подання документів є обов`язковим для платників податків. Водночас наслідки його порушення мають визначатися з урахуванням конкретних положень податкового законодавства, які регулюють підстави анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Саме по собі порушення строку подання документів, передбачених підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, не є тотожним їх неподанню та не може автоматично ототожнюватися з передбаченою пунктом 299.10 статті 299 ПК України підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24 січня 2019 року у справі № 814/1394/15, відповідно до якої ПК України визначає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку та обмеження щодо перебування на четвертій групі, проте не містить норми, за якою платник, який не подав до 20 лютого звітність, передбачену підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, автоматично втрачає статус платника єдиного податку четвертої групи або не може перебувати у такому статусі.
Аналогічний підхід відображено у постанові Верховного Суду від 8 грудня 2021 року у справі № 580/2725/19.
З огляду на викладене, порушення строку подання документів для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи не може саме по собі бути підставою для анулювання реєстрації за відсутності визначених законом умов для застосування такого заходу.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Гамма» є сільськогосподарським товаровиробником, основним видом господарської діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). У 2025 році позивач перебував у статусі платника єдиного податку четвертої групи.
З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік позивач 11 лютого 2026 року засобами електронного зв`язку подав до контролюючого органу податкову звітність, зокрема загальну податкову декларацію та звітні податкові декларації щодо земельних ділянок, розташованих у Миколаївській та Кіровоградській областях. Факт подання та прийняття зазначеної звітності підтверджується відповідними квитанціями № 2 від 11 лютого 2026 року.
Водночас розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік позивач подав 12 березня 2026 року, тобто після закінчення встановленого підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України строку.
Листом № 306/АП/14-29-04-09 від 18 березня 2026 року Головне управління ДПС у Миколаївській області повідомило ТОВ «Гамма» про неможливість перебування у 2026 році на четвертій групі платників єдиного податку у зв`язку з неподанням до 20 лютого 2026 року розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.
Отже, спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що контролюючий орган ототожнив несвоєчасне подання позивачем розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва з його неподанням та застосував до позивача негативні наслідки у вигляді припинення можливості перебувати у статусі платника єдиного податку четвертої групи у 2026 році.
Колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік фактично був поданий позивачем та отриманий контролюючим органом. Відтак у межах спірних правовідносин має місце несвоєчасне подання відповідного документа, а не його неподання взагалі.
При цьому доводи апелянта про те, що прийняття контролюючим органом податкової звітності та формування квитанцій підтверджують лише факт її доставлення і реєстрації, але не свідчать про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, не спростовують наведеного висновку.
Колегія суддів погоджується з тим, що факт прийняття звітності не означає автоматичного підтвердження відповідності платника всім установленим законом критеріям перебування у четвертій групі. Водночас у цій справі визначальним є те, що контролюючий орган обґрунтував негативні для позивача наслідки виключно пропуском строку подання розрахунку, не встановивши передбаченої законом підстави для анулювання реєстрації.
Положення пункту 299.10 статті 299 ПК України пов`язують можливість анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи з неподанням податкової звітності, передбаченої підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу. Водночас ця норма не встановлює, що подання звітності після 20 лютого поточного року прирівнюється до її неподання та є самостійною підставою для припинення статусу платника єдиного податку.
Таким чином, контролюючий орган не вправі розширювати перелік установлених законом підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом прирівнювання несвоєчасного подання документа до його повного неподання.
Посилання апелянта на відсутність у ПК України положень щодо продовження встановленого строку подання звітності не змінює правової оцінки спірних правовідносин, оскільки суд першої інстанції не поновлював та не продовжував такий строк, а перевіряв наявність законних підстав для застосування до позивача наслідків у вигляді припинення його статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Отже, саме по собі порушення строку подання розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва не наділяло контролюючий орган повноваженнями відмовити позивачу у перебуванні на четвертій групі платників єдиного податку за відсутності встановленої законом підстави для анулювання відповідної реєстрації.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України анулювання реєстрації платника єдиного податку здійснюється шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
У цій справі негативні для позивача наслідки оформлено листом Головного управління ДПС у Миколаївській області від 18 березня 2026 року № 306/АП/14-29-04-09, яким фактично повідомлено про неможливість перебування ТОВ «Гамма» у статусі платника єдиного податку четвертої групи у 2026 році.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із необхідності перевірки правомірності зазначеного акта контролюючого органу з огляду на його зміст та правові наслідки для позивача, а не лише на його назву чи форму.
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що контролюючий орган установив невідповідність позивача критеріям, визначеним підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України, зокрема щодо частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік. Натомість підставою для прийняття оскаржуваного акта контролюючий орган визначив саме неподання до 20 лютого 2026 року розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.
За відсутності встановленої законом підстави для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи та з огляду на фактичне подання ним розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва висновок контролюючого органу про неможливість перебування позивача у відповідному статусі лише через порушення строку подання такого розрахунку є необґрунтованим.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного акта Головного управління ДПС у Миколаївській області № 306/АП/14-29-04-09 від 18 березня 2026 року та наявність підстав для його скасування.
З огляду на встановлені обставини справи, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд першої інстанції також обґрунтовано зобов`язав контролюючий орган поновити реєстрацію ТОВ «Гамма» платником єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2026 року та видати довідку на підтвердження такого статусу.
Такий спосіб захисту спрямований на відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного акта, та є похідним від висновку про його протиправність. Водночас поновлення реєстрації з 01 січня 2026 року має відповідати фактичним реєстраційним даним позивача та встановленим судом обставинам щодо припинення або зміни його реєстраційного статусу.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неналежну оцінку доказів фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою обставин несвоєчасного подання розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва. Водночас такі доводи не спростовують установленого судом факту подання зазначеного документа та не підтверджують наявності передбаченої пунктом 299.10 статті 299 ПК України підстави для анулювання реєстрації позивача.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять обставин, які б свідчили про неправильне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, неповне дослідження доказів або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів ураховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої принцип належного здійснення правосуддя передбачає обов`язок судів зазначати підстави, на яких ґрунтуються їхні рішення. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра виконання обов`язку щодо обґрунтування рішення може бути різною залежно від характеру рішення (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28 січня 2011 року у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21 січня 1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», заява № 30544/96, пункт 26).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін мають оцінюватися судом з огляду на їх конкретність, доречність та значення для вирішення спору. У цій справі істотні доводи апелянта отримали належну оцінку, а наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
З огляду на результат апеляційного перегляду підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 400/3308/26 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук