П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/6387/25
Суддя першої інстанції: Мороз А.О.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв
Повний текст судового рішення складений: 03.04.2026
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
19.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову їй в перерахунку пенсії від 21.03.2025 №143150020794;
зобов`язання зарахувати до її стажу періоди роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених пунктами «е»-«ж» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»: з 15.09.1998 до 26.11.2001 на посаді вихователя дитячого садка №144 управління соціально побутового розвитку ВАТ «Миколаївський глиноземний завод»; з 26.11.2001 до 01.02.2003 на посаді вихователя дитячого садка №139 непромислового комплексу ВАТ «Миколаївський глиноземний завод»;
зобов`язання призначити та виплатити їй грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з грудня 2024 року позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV). На думку позивачки, на підставі п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, вона має право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Однак, рішенням ГУ ПФУ у Львівській області порушено її право на отримання такої допомоги, оскільки не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 15.09.1998 до 26.11.2001, з 26.11.2001 до 01.02.2003 на посаді вихователя дитячого садка.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії від 21.03.2025 №143150020794; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», а саме: з 15.09.1998 до 26.11.2001 на посаді вихователя дитячого садка №144 управління соціально побутового розвитку ВАТ «Миколаївський глиноземний завод»; з 26.11.2001 до 01.02.2003 на посаді вихователя дитячого садка №139 непромислового комплексу ВАТ «Миколаївський глиноземний завод»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що робота на посаді вихователя відноситься до переліку робіт, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, а тому позивачка має право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV. Разом з тим, суд зауважив, що ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», в якому позивачка працювала вихователем дитячого садка, відноситься до підприємств державної форми власності. Також, суд вважав, що дії зобов`язального характеру у даній справі необхідно покласти на ГУ ПФУ у Львівській області (а не ГУ ПФУ в Миколаївській області, як просила позивачка), оскільки саме вказане управління прийняло рішення про відмову у призначенні грошової допомоги.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, визначеною п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, пов`язується із наявністю необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах (для жінок - 30 років). Разом з тим, страховий стаж позивачки, який дає право на призначення грошової допомоги згідно з п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону, є недостатнім для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 15.09.1998 до 26.11.2001 - на посаді вихователя дитячого садка №144 управління соціально побутового розвитку ВАТ «Миколаївський глиноземний завод»; з 26.11.2001 до 01.02.2003 - на посаді вихователя дитячого садка №139 непромислового комплексу ВАТ «Миколаївський глиноземний завод». Такі висновки управління обґрунтовані тим, що ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» не відноситься до установ державної чи комунальної власності, а також відсутня довідка про період перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати за період роботи з 15.08.1989 по 18.08.1993.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та з грудня 2024 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
14.03.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058. /а.с.8/
26.03.2025 ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №143150020794 про відмову в призначені грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, яка мотивована тим, що установа, в якій працювала позивачка у спірний період не відноситься до установ державної чи комунальної власності, тобто ця установа не відноситься до закладів, зазначених у Переліку №909. Також, відсутня довідка про перебування її у відпустці без збереження заробітної плати за період з 15.08.1989 до 18.08.1993. /а.с.44-45/
Вважаючи протиправною відмову пенсійного органу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, на підставі п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, позивачка звернулася до суду з позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-ХІІ), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
Відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е», - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Згідно з п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пункт 5 Порядку №1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 визначено, що для спеціального стажу зараховується період роботи особи, які працювали в дошкільних навчальних закладах: директори (завідуючі), всіх типів вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , у період з 15.09.1998 до 26.11.2001 позивачка працювала на посаді вихователя дитячого садка №144 управління соціально побутового розвитку ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», з 26.11.2001 до 01.02.2003 - на посаді вихователя дитячого садка №139 непромислового комплексу ВАТ «Миколаївський глиноземний завод». /а.с.10-19/
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що у спірні періоди позивачка працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»- «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стосовно доводів пенсійного органу, що ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» не відноситься до установ державної чи комунальної власності, слід зазначити наступне.
08.08.1997 відповідно до вимог Закону України №2163-XII «Про приватизацію державного майна», згідно плану приватизації, Миколаївський глиноземний завод було перетворене у ВАТ «Миколаївський глиноземний завод».
Постановою Верховної Ради України від 14.04.1998 №217/98-ВР постановлено Фонду державного майна України зупинити виконання плану розміщення акцій ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» в частині продажу акцій за комерційним конкурсом. Розпорядженням КМУ від 26.05.1999 №481-р закріплено у державній власності на 5 років пакет акцій в розмірі 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція ВАТ «Миколаївський глиноземний завод».
16.09.2004 ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» було перетворено в ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, Миколаївський глиноземний завод належав до підприємств державної форми власності, оскільки держава мала контрольний пакет акцій підприємства.
Більш того, зауважуючи на тому, що ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» не є державним підприємством, пенсійний орган не надав жодних доказів.
На підставі наведеного, оскільки на момент досягнення позивачкою пенсійного віку, вона мала відповідний пільговий стаж роботи згідно п.«е»-«ж» ст.55 Закону №1788-ХІІ, при цьому страховий стаж позивачки досягав 30 років, також відсутні відомості про отримання нею будь-якої пенсії, колегія суддів доходить висновку, що позивачка має право на отримання грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв