У Х В А Л А
29 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/2578/26
Суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Димерлій О.О. розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №400/2578/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів від 31.05.2022 №153, від 10.06.2022 №163, від 14.06.2022 №235, від 05.07.2024 №193 в частині, від 20.05.2024 №1178 в частині
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 №153 від 31.05.2022, №163 від 10.06.2022, №235 від 14.06.2022, №193 від 05.07.2024 - в частині самовільного залишення військовоїчастини молодшим сержантом призваним по мобілізації ОСОБА_2 , навідником 3 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти НОМЕР_2 десантно-штурмового батальйону, визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №1178 від 20.05.2024 - в частині визнання смерті молодшого сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_2 , військовослужбовця 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 такою, що наступила, після вчинення самовільного залишення місця несення служби бойових позицій поблизу АДРЕСА_1 , яка не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби чи захисту Батьківщини.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №400/2578/26 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано п.7 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №153 від 31.05.2022, п.13 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №163 від 10.06.2022, п.54 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №193 від 05.07.2024, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №235 від 14.06.2022 в частині самовільного залишення військовоїчастини молодшим сержантом призваним по мобілізації ОСОБА_2 , навідником 3 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону.
Визнано протиправним та скасовано п.2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №1178 від 20.05.2024 в частині визнання смерті молодшого сержанта призваного по мобілізації ОСОБА_2 , військовослужбовця 1 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 такою, що наступила, після вчинення самовільного залишення місця несення служби бойових позицій поблизу АДРЕСА_1 , яка не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби чи захисту Батьківщини.
Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі Військовою частиною НОМЕР_1 викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення окружного адміністративного суду скаржник вказує про введення в Україні воєнного стану, виконання Військовою частиною НОМЕР_1 бойових завдань та залучення представника відповідача до бойових (спеціальних) завдань.
Надаючи оцінку таким доводам Військової частини НОМЕР_1 щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення окружного адміністративного суду у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства України, слід зазначити таке.
Право на апеляційне оскарження гарантовано статтею 293 КАС України.
Згідно із ч.1 ст.293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Строк на апеляційне оскарження установлено статтею 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Справу №400/2578/26 Миколаївським окружним адміністративним судом розглянуто в порядку письмового провадження 28.05.2026.
Тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції закінчився 29.06.2026 (з урахування того, що закінчення процесуального строку припадало на вихідний).
Натомість, дану апеляційну скаргу суб`єктом владних повноважень до П`ятого апеляційного адміністративного суду скеровано лише 26.09.2026 (субота - вихідний), тобто поза межами визначеного процесуальним законодавством строку.
Після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та їх обчислення законодавцем до КАС України не вносилось.
Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24.02.2022, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Слід погодитись, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб`єктів владних повноважень. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для надання одній із сторін справи певних преференцій. У такому випадку, суб`єкт владних повноважень має обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу та перешкоджає скаржнику своєчасно скористатись своїм правом на апеляційне оскарження судового акту. Однак, таких доказів скаржником до апеляційного суду не подано.
Неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Наведені ж скаржником доводи є необґрунтованими, оскільки саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.
Слід вказати, що саме собою виконання бойових завдань не є беззаперечним свідченням наявності поважних причин для поновлення процесуального строку.
Такі обставини можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги лише у випадку доведення належними та допустимими доказами, що вони мали прямий вплив на пропуск процесуального строку.
Водночас, жодних доказів на підтвердження вказаного відповідачем не надано.
З аналогічних підстав є безпідставними доводи скаржника стосовно залучення представника Військової частини НОМЕР_1 до виконання бойових (спеціальних) завдань.
Отже, доводи скаржника про неможливість своєчасно подати дану апеляційну скаргу через введення в Україні воєнного стану і залучення особового складу до виконання бойових завдань у контексті обставин цієї справи є необґрунтованими.
Слід відмітити, що досліджувану частину апеляційної скарги відповідачем обґрунтовано лише загальновідомими обставинами без конкретизації (з наданням підтверджуючих доказів та матеріалів), що саме перешкоджало суб`єкту владних повноважень своєчасно подати до суду апеляційної інстанції дану апеляційну скаргу.
Натомість, означеного недостатньо для доведення поважних причин, які унеможливлювали своєчасне вчинення необхідних дій для оскарження в апеляційному порядку судового акту.
Скаржником не доведено вчинення усіх можливих та залежних від нього дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Неналежна організація роботи у Військовій частині НОМЕР_1 не впливає на можливість застосування такого процесуального інституту як «поновлення строку на апеляційне оскарження» та надання відповідачу певних преференцій.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Натомість, в апеляційній скарзі відповідач на наявність таких обставин не вказує.
Отже, за наслідком дослідження доводів Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суддя-доповідач дійшов висновку, що вони є необґрунтованими, оскільки суб`єктом владних повноважень не зазначено та до апеляційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку для подання до апеляційного суду даної скарги.
Відтак, викладені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі є неповажними.
Також, до апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень не додано доказів на підтвердження сплати судового збору.
В апеляційній скарзі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування вказаного звернення позивач зазначає про відсутність у Військової частини НОМЕР_1 фінансового ресурсу для сплати судового збору.
Надаючи оцінку досліджуваному клопотанню суб`єкта владних повноважень, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства України, суддя-доповідач уважає за необхідне зазначити таке.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати врегульовано положеннями частини 1 статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», відповідно до статті 1 якого судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті), а саме:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Отже, із викладених норм убачається, що підставою для відстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони.
При цьому, при зверненні до суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору особа повинна додати до нього належні докази на підтвердження того, що у неї немає відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.
Якщо таких доказів до суду не подано, то клопотання про відстрочення сплати судового збору уважається необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Натомість, Військовою частиною НОМЕР_1 до апеляційної скарги не додано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.
Між тим, слід відмітити, що додана до апеляційної скарги виписка з рахунку за 23.09.2026 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує вчинення скаржником усіх можливих дії щодо сплати судового збору, а також не свідчать про його тяжкий майновий стан.
Надана скаржником виписка підтверджує відсутність станом на 23.09.2029 бюджетних асигнувань саме на субрахунку 2800, водночас, свідчить про їх наявність на інших субрахунках.
До того ж, внутрішня процедура погодження сплати судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для надання одній із сторін справи певних преференцій. У такому випадку, суб`єкт владних повноважень має обґрунтувати, з наданням належних та допустимих доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу та перешкоджає йому сплатити судовий збір.
Водночас, таких доказів скаржником до апеляційного суду не подано.
Маючи намір реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення особа повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) «право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя».
Отже, сплата судового збору не може уважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Крім того, особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень також не може ставити одного із учасників справи у привілейоване становище.
Скаржник, який діє від імені держави не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно сплати судового збору.
За наслідком дослідження апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , суддя-доповідач зазначає, що скаржником наразі не вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, клопотання Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Визначаючи суму судового збору, яку відповідач має сплати за подання даної апеляційної скарги, суддя-доповідач виходить із такого.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, відповідно до частин 1 та 2 статті 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що з 1 січня 20256 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3328грн.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з урахуванням наведеного за подання до суду апеляційної інстанції даної апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №400/2578/26 Військова частина НОМЕР_1 повинна сплатити судовий збір в загальному розмірі 1597грн. 44коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику строку для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних підстав для поновлення такого строку, а також доказів сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.169, 286, 292, 293, 296, 298 КАС України, суддя-доповідач
У Х В А Л И В:
Визнати неповажними вказані Військовою частиною НОМЕР_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №400/2578/26.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №400/2578/26 - відмовити.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №400/2578/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів від 31.05.2022 №153, від 10.06.2022 №163, від 14.06.2022 №235, від 05.07.2024 №193 в частині, від 20.05.2024 №1178 в частині - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №400/2578/26 із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, а також доказів сплати судового збору у розмірі 1597грн. 44коп.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №[рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач - ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526 , банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.
Роз`яснити скаржнику, що у разі не виконання вимог зазначеної ухвали щодо подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із наведенням інших обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, з підтверджуючими доказами та матеріалами, апеляційним судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Роз`яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків в частині подання доказів сплати судового збору апеляційну скаргу, відповідно до ст.169 КАС України, буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій