Справа № 355/1102/26
Провадження № 2/355/1092/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю секретарів судового засідання Білоног В. О., Котенко Л. О., Харченка С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 (надалі також позивача, ОСОБА_1 , спадкоємець) звернувся до суду з позовом до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області (надалі також відповідач, Студениківська сільська рада) про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 , спадкодавиця).
На момент своєї смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем першої черги за законом та спадкоємцем за заповітом є син померлої - позивач, ОСОБА_1 .
За доводами позовної заяви, чоловік спадкодавиці помер набагато раніше за неї, 17 травня 1977 року. Інших спадкоємців першої черги немає.
Із заявою про прийняття спадщини в шестимісячний строк звернувся тільки позивач. 24 вересня 2025 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Пєшою Т. М. була заведена спадкова справа № 56/2025 після смерті ОСОБА_2 .
Спадщина відкрилась на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (надалі також житловий будинок), який належав померлій на підставі запису в погосподарській книзі за 2021-2025 роки.
Водночас, право власності за ОСОБА_2 станом до 01.01.2013 не було зареєстроване в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, що стало причиною прийняття приватним нотаріусом Пєшою Т. М. постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.03.2026 №98/02-31 щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок.
За доводами позовної заяви, означена обставина є перешкодою для здійснення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права власності позивача на житловий будинок. Як наслідок, вказані обставини змусили позивача звернутись до суду з позовом у цій справі.
Відтак, позивач, ОСОБА_1 просить визнати за ним в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок (будівля будинку А, прибудова а, ганок а1) загальною площею 88,00 кв.м, житловою - 45,80 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами (погріб Б, літня кухня В, вбиральня Г, сарай Д, сарай Ж, сарай З, гараж Н, душ І, ворота №1, огорожа №2, огорожа №3, свердловина К) за адресою: АДРЕСА_1 .
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач, Студениківська сільська рада, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористалася, подала заяву про розгляд справи без представника відповідача та ухвалення рішення відповідно до наявних в матеріалах справи доказів.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
13 травня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , за підписом представника позивача, адвоката Кравченко Ірини Олегівни (а.с. 2-4).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 18.05.2026 відкрито провадження (загальне позовне провадження) в означеній справі, підготовче засідання призначено на 29.07.2026. Судом встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 39-40).
Означеною ухвалою, окрім іншого, витребувано у приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Пєшої Тетяни Миколаївни копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача, Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, надійшла заява, за підписом представника ОСОБА_3 , про розгляд справи без участі представника відповідача, у заяві сторона відповідача просить прийняти рішення відповідно до наявних в матеріалах справи доказів (а.с. 43).
19.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача, адвоката Кравченко Ірини Олегівни про участь у судових засіданнях в цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Електронний суд», яка задоволена ухвалою суду від 28.07.2026.
У підготовчому засіданні 29.07.2026 в режимі відеоконференції взяла участь представник позивача, адвокат Кравченко І. О.; в підготовчому засіданні оголошена перерва до 27.08.2026 у зв`язку із ненадходженням витребуваних судом доказів.
11.08.2026 року до суду надійшли матеріали витребуваної судом спадкової справи.
У підготовчому засіданні 27.08.2026 представник позивача, адвокат Кравченко І. О. в режимі відеоконференції зазначила про необхідність закриття підготовчого провадження в цій справі та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 27.08.2026 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.09.2026.
24.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача, адвоката Кравченко І. О., в якій представник позивача просить розглянути справу за наявними доказами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
У судове засідання 24.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань до суду не надходило.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.03.1981 (а.с. 8).
06.11.2014 ОСОБА_2 було складено заповіт, зареєстрований за №310 (а.с. 8(зворот), відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося, ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.06.2025 (а.с. 9) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.09.2025 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Пєшою Т. М. була заведена спадкова справа № 56/2025 після смерті ОСОБА_2 . З матеріалів спадкової справи слідує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 . Доказів щодо звернення інших спадкоємців із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 матеріали спадкової справи не містять.
09.02.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки, належні спадкодавиці.
Матеріали спадкової справи містять копії свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки, які видані приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Пєшою Т. М. позивачу.
09.03.2026 ОСОБА_1 звернувся із додатковою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №98/02-31 від 09.03.2026 приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Пєшої Т. М. (а.с. 10-11) ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на означений житловий будинок, оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності ОСОБА_2 та житловий будинок, та відсутня державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.
За змістом витягу з погосподарської книги вих. № 25 від 12.03.2026, відповідно до запису № 066 Погосподарської книги № 01 на 2021-2025 роки Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області (Семенівського старостинського округу Бориспільського району Київської області) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 1927 р.н. (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с 12-14, матеріали спадкової справи).
Згідно із довідкою №02226007 від 18.02.2026 про технічний стан нерухомого майна, виданою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» після проведення 11.02.2026 огляду об`єкта нерухомого майна встановлено, що житловий будинок в АДРЕСА_1 відповідає параметрам, зазначеним у довідці.
Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,177 га, належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ №006656, виданого 27.04.2006 (а.с. 15).
За замовленням ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . житловий будинок (а саме: будівля будинку А, прибудова а, ганок а1), загальною площею 88,00 кв.м, житловою - 45,80 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами (погріб Б, літня кухня В, вбиральня Г, сарай Д, сарай Ж, сарай З, гараж Н, душ І, ворота №1, огорожа №2, огорожа №3, свердловина К). За даними означеного документу, рік побудови житлового будинку - 1960. Технічний паспорт виготовлено станом на 11.02.2026 (а.с. 17-26).
Відповідно до звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, а саме - житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 27.03.2026 становить 260900,00 грн (а.с. 27-36).
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За приписами статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
Положеннями ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 316-319, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, якщо відповідно до закону таке право підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.
Відтак, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач, зокрема, має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зміст спірних правовідносин полягає у спадкуванні та оформленні спадкових прав за позивачкою, як єдиною спадкоємицею за законом, після смерті своєї матері нерухомого майна (житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами), яке побудоване у 1987 році та на яке відсутні правовстановлюючі документи щодо державної реєстрації права власності на таке майно.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2 .
Позивач, як спадкоємець, прийняв спадщину у встановлені законом порядку та строки.
До складу спадщини входить, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Звернувшись до нотаріуса з метою видачі свідоцтва про право на спадщину на означене нерухоме майно, позивач отримав відмову з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи матері позивача на таке майно.
Суд зауважує, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
За фактичними обставинами цієї справи, житловий будинок, за отриманням свідоцтва про право на спадщину на який звернувся позивач, побудований у 1960 році, господарські будівлі та споруди - в різні роки починаючи з 1960 року.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 559/375/16-ц (провадження № 61-31049св18).
У розділі IV цього судового рішення викладені норми законодавства та мотиви суду щодо їх застосування відносно питання оформлення права власності на нерухоме майно, побудоване до 05 серпня 1992 року.
Відносно такого майна записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Згідно записів у погосподарській книзі мати позивача була будинковолодільцем/власником спірного будинку.
Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній спрощеній процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.
За замовленням позивача на спірне нерухоме майно був оформлений технічний паспорт.
За наслідками судового розгляду судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній оригінал правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що мало наслідком відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії із видачі свідоцтва про право на спадщину.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту права особи, як визнання права. Потреба в такому способі захисту як визнання права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ч. 1 ст. 386 ЦК України).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду та на підставі ст. 16 ЦК України, а також зважаючи на приписи ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку, викладені в позовній заяві.
За результатами, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, з огляду на наявність дійсного існування спору/невизнання права власності позивача на нерухоме майно як спадкоємця за заповітом після смерті матері, враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки не оформлення належним чином спадкових прав спадкодавцем та відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Інший спосіб захисту права позивача, окрім як звернення до суду з даним позовом, у позивача відсутній.
Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями ст. 3, 6, 15, 16, 392, 1218, 1261, 1266, 1268, 1273 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок (будівля будинку А, прибудова а, ганок а1) загальною площею 88,00 кв.м, житловою - 45,80 кв.м.з надвірними господарськими будівлями та спорудами (погріб Б, літня кухня В, вбиральня Г, сарай Д, сарай Ж, сарай З, гараж Н, душ І, ворота №1, огорожа №2, огорожа №3, свердловина К) за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері, ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29.09.2026.
Дані відносно позивача:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_4
РНОКПП: НОМЕР_3
АДРЕСА_2 .
Дані відносно відповідача:
Студениківська сільська рада Бориспільського району Київської області
ЄДРПОУ: 04358916
вулиця Переяславська, 19, село Студеники, Бориспільський район, Київська область, 08421.
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА