Справа № 362/7459/25
Провадження № 2/362/1204/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2026 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Мартинцової І.О, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, позичальник, клієнт), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100219627 від 13.01.2022 р. у розмірі 40500,00 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 13.01.2022 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту №100219627. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору №100219627 від 13.01.2022 р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідач отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та правилами, розміщеними на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» на підставі платіжного доручення були перераховані відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок в розмірі 20000 грн. 25.04.2025 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 25042025/1, згідно умов якого право грошової вимоги за даним кредитним договором перейшло до ТОВ «Діджи фінанс».
Відповідач свої зобов`язання за даним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 40500,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 20000,00 грн.; заборгованості за відсотками 18500,00 грн.; заборгованість за комісійними винагородам 2000,00 грн.
Тому позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Процесуальні дії:
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 року визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2025 року відкрито провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Судом вжито належних заходів для повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
З інформації Калинівської селищної ради станом на 30.09.2025 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження. Однак останнє повернулося з відміткою працівника Укрпошти «поштове повідомлення повертається оскільки адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим, довідка поштового відділення з відміткою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за даною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Такої правової позиції дотримується Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 травня 2023 року у справі №755/17944/18, провадження №51-185св23.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як зазначає позивач 13.01.2022 року ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 100219627. Зазначену Анкету - заяву на кредит позивач долучив до матеріалів справи. Суд установив, що зазначена анкета-заява містить персональні дані ОСОБА_1 . Анкета - заява не містить власноручного чи електронного підпису відповідача. (а.с.16).
Позивачем до матеріалів справи долучено договір про споживчий кредит №100219627 від 13.01.2022 року, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ОСОБА_1 . Договір не містить реквізиту про власноручний підпис або підпис електронним ідентифікатором відповідачем. Договір підписано однією стороною - директором ТОВ "Мілоан" Вінніченком О.М. (а.с23-32).
За умовами договору ТОВ «МІЛОАН» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (п. 1.1 договору).
Пунктами 6.1. та 6.2. кредитного договору передбачено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству.
Додатком №1 та Додатком № 2 до договору про споживчий кредит № 100219627 від 13.01.2022 року, є Графік платежів та паспорт споживчого креди[приховано] відповідно.
За умовами договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00грн (п. 1.2 договору). Кредит надається строком на 30 днів з 13.01.2022 року, термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.03.2021 (п. 1.4 договору).
Комісія за надання кредиту: 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 7500,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. договору).
Пунктом 1.6. договору встановлено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
На підтвердження надання кредиту ТОВ «Діджи Фінанс» надало копію платіжного доручення № 38071703 від 13.01.2022 р. на суму 20000,00грн, в якому зазначений отримувач ОСОБА_2 , номер картки № НОМЕР_1 , та призначення платежу: кошти згідно договору 100219627.(а.с.57).
Також позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, за підписом генерального директора ТОВ «МІЛОАН».
З наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан» встановлено, що станом на 25.04.2051 розмір заборгованості за вказаним кредитним договором становить 40500,00 грн, з яких 20000,00 грн борг по тілу; 18500,00 грн борг по відсотках; 2000 грн - борг по комісії.
25 квітня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу № 25042025/1, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі прав вимоги.
Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 25042025/1 від ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 100219627 від 13.01.2022 року на суму заборгованості в розмірі 40500,00грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000,00 грн, заборгованість за відсотками становить 18500,00 грн.; заборгованість за комісією 2000,00 грн.
На виконання вимог договору факторингу № 25042025/1 від 25 квітня 2025 року «ФК «Діджи-Фінанс» сплатило ТОВ «Мілоан» в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги кошти згідно договору, що підтверджується копією платіжної інструкції яка міститься в справі.
Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та оцінка суду.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
На відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Згідно з п. 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Однак відсутність матеріально - правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.
Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження 61-4523св25).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору в належній письмовій формі, погодження сторонами усіх істотних умов договору; дії в інформаційно - комунікаційній системі Товариства на сайті, як то візуальна форма послідовності дій Позичальника та Товариства, що відображає дії Позичальника та Товариства, спрямовані на укладення Договору (направлення одноразового ідентифікатора із зазначенням його числового значення, відображення обраного способу комунікації, номеру телефону/ електронної пошти, на які ідентифікатор було відправлено тощо), відомості про порядок та спосіб отримання Клієнтом договору як цілісного документа, що містить всі істотні умови договору, можливість/неможливість Товариством внесення змін до Договору після підписання його Клієнтом.
Відсутність вказаних доказів, позбавляє суд можливості встановити факт підписання кредитного договору із вказаними умовами надання кредитних послуг, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог про стягнення заборгованості.
Згідно з вимогами частини другої статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).
У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.
Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).
Згідно із правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 46-52 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.
Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру;
5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення;
6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції).
Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Детальний порядок здійснення безготівкових розрахунків регламентовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), пункт 27 якої передбачає заповнення надавачем платіжних послуг реквізитів «дата прийняття до виконання» і «дата виконання» та засвідчення їх власноручним підписом уповноваженого працівника надавача платіжних послуг (зокрема, банку).
На підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу ТОВ «Діджи Фінанс» надало копію платіжного доручення № 38071703 від 13.01.2022 на суму 20000,00грн.(а.с.57)
Зазначене платіжне доручення не містить відмітки банку про перерахування коштів, підпису уповноваженої особи банку та не відповідає вимогам до проведення безготівкових розрахунків.
Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» не надано доказів на підтвердження дійсного зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки), позивачем не доведено фактичного користування відповідачем кредитними коштами, тому відсутні підстави задоволення позовних вимог позивача.
При цьому, ТОВ «Діджи Фінанс» питання про витребування додаткових доказів перед судом не порушувало.
Отже, позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, суду не довів факт укладення кредитного договору та погодження його істотних умов, факт перерахування коштів відповідачу.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, не знайшли підтвердження в судовому засіданні. З огляду на недоведеність позовних вимог та відсутність належних і допустимих доказів, суд визнає їх необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.с. 12, 81, 263-265, 279, 280, 354 ЦПК України, суд -,
у х в а л и в :
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42)649746).
Відповідач: ОСОБА_1 (12,02.1985 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено 29.09.2026.
Суддя Ірина МАРТИНЦОВА