18.09.2026 Справа № 573/616/26
РІШЕННЯ
Іменем України
ЗАОЧНЕ
18 вересня 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судового засідання Галай О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
УСТАНОВИВ:
До Вишгородського районного суду Київської області за підсудністю із Білопільського районного суду Сумської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 23.06.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7981155 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов кредитного договору ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується надати відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі, на умовах строковості, зворотності та платності, шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язується повернути отримані кошти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит та інші платежі в строки, передбачені Договором та заборгованість відповідача становить 13 752,00, з яких: 3 000,00 - тіло кредиту; 4 752,00 грн - комісії за надання кредиту; 6 000,00 грн - штрафні санкції. 25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого позивач набув усі права первісного кредитора за кредитним договором № 7981155. На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7981155 від 23.06.2025 року в розмірі 13 752,00 грн, судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн та витрати пов`язані із підготовкою та направленням документів боржнику в розмірі 381,74 грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.05.2026 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи та призначено судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом із позовною заявою подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у якому останній позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явилася про місце, час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом розміщення оголошення на сайті суду, заяви про розгляд справи за її відсутністю до суду не надходило, своїм правом на подання відзиву не скористалася, а тому суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача та провести заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що 23.06.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №7981155 (індивідуальна частина). Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний, зокрема, через сайт ТОВ «МІЛОАН» та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, передбачені договором, і підписано за допомогою одноразового ідентифікатора 584513, а тому відповідно до вимог ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір вважається таким, що укладений в письмовій формі.
Згідно з п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3 000,00 грн.
Пунктом 1.3. Договору передбачено надання кредиту строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 23.06.2025 року (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.
Пунктом 1.4. Договору передбачено, що повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіка платежів, наведеному у Додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення: 18.06.2026 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до розділу Терміни та визначення Договору комісія за надання кредиту це встановлена в п. 1.5.1 Договору винагорода, що одноразово нараховується Кредитодавцем за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) позичальнику.
Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту 810,00 грн, яка нараховується за ставкою 27,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування), що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.
Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (п. п. 1.5.3, 1.5.4 Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3.3.2. Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п. п 1.1. - 1.6. цього Договору та Графіком платежів.
До договору про споживчий кредит також додано заяву ОСОБА_1 на отримання кредиту №7981155 від 23.06.2025 року, анкету-заяву на вказаний кредит, графік платежів за договором про споживчий кредит №7981155 від 23.06.2025 року, паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту як додатки до кредитного договору.
ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти згідно договору №7981155, шляхом перерахування на рахунок відповідача ОСОБА_1 коштів у сумі 3 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням 156318252 від 23.06.2023 року ТОВ «Мілоан».
25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (фактор) укладено договір факторингу № ДО-20251125, у відповідності до умов якого клієнт відступає (передає) фактору Права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників до цього Договору, а фактор набуває такі Права вимоги та сплачує клієнту фінансування (ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені Договором. Відповідно до Реєстру боржників від 25.11.2025 року від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 7981155 від 23.06.2025 року на загальну суму 13 752,00 грн.
За визначенням позивача, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 7981155 від 23.06.2025 року становить 13 752,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 4 752,00 грн - заборгованість за комісією; 6 000,00 грн сума штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного потрібно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Отже, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказаний вище договір вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, у якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач отримала грошові кошти у сумі, вказаному у договорі, що підтверджується дослідженими судом доказами, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати відсотків в обумовлений строк за умовами договору належним чином не виконала, у зв`язку з чим за розрахунком, наданим позивачем, утворилася заборгованість за вищевказаним кредитним договором.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20) зазначено, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.
Тож зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу штрафні санкції, які стягненню не підлягають, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконала, не повернула отримані кредитні кошти, не сплатила комісії за користування ними, доказів, які б спростовували розмір заборгованості за цим договором відповідач суду не надала, право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором підлягають задоволенню у частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 3 000,00 та заборгованості за комісією в розмірі 4 752,00 грн, а всього в розмірі 7 752,00 грн.
Отже, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 гривень, на підставі: копій Договору №ДО-20260202/001 про надання правничої допомоги від 02.02.2026 року, заявки про надання правової допомоги № 381 від 10.02.2026 року, витягу з Акту №381 про надання правової допомоги від 10.02.2026 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001256. Загальна вартість витрат на правову допомогу складає 7 000,00 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, необхідно дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень, який є завищеним.
За таких обставин суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача має бути стягнено документально підтверджених понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме 1 691,10грн, виходячи з розрахунку: 3 000,00 грн (розмір задоволених судових витрат) * 7 752,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) / грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1 691,10грн.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача у сумі 1 500,80грн, виходячи з розрахунку: 7 752,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 662,40 грн (сума сплаченого судового збору) / 13 752,00 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 1 500,80грн.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем були понесені витрати, пов`язані з підготовкою та направлення документів боржнику(відповідачу), які є складовою судових витрат, що підтверджується договором № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025 року про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів та іншої продукції, додатком № 3 до вказаного договору від 30.10.2025 року, актом наданих послуг № 80 від 28.02.2026 року та Ф.107 на ім`я відповідача від 11.03.2026 року.
Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів відповідачу, а саме 215,19 грн, виходячи з розрахунку: 7 752,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 381,74 грн (витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику / 13 752,00 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 215,19 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за Кредитним договором №7981155 від 23.06.2025 року в розмірі 7 752 (сім тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок, судовий збір в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 80 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 691 (одна тисяча шістсот дев`яносто одна) гривня 10 копійок, а також витрати пов`язані з підготовкою та направленням боржнику позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 215 (двісті п`ятнадцять) гривень 19 копійок.
У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ», місцезнаходження: 02154, м. Київ, просп. Соборності, буд. 30-А, офіс 321.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна