ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 601/3266/25 Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.
Провадження № 22-ц/817/924/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 601/3266/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сампара Надія Миронівна, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року, ухваленого суддею Білосевич Г.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2025 року ТзОВ "Факторинг партнерс" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 69935,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 103972836, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 20000 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Крім того, 09 жовтня 2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір № 555157614620, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 2400 грн на строк 30 календарних днів під проценти за зниженою процентною ставкою у розмірі 360,0 % річних від суми позики та стандартною процентною ставкою у розмірі 950,0 % річних від суми позики.
17 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір № 17-01/2022-54, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103972836.
В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт центр» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 103972836.
18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 103972836. Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 103972836.
Крім того, 18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 555157614620. Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 555157614620.
Відповідач, скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення відповідач не виконав. З моменту отримання права вимоги до відповідача за кредитними договорами позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 103972836 від 30 вересня 2021 року становить 63787,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 10500 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 53287,50 грн. Крім того, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 555157614620 від 09 жовтня 2021 року становить 6148,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 2400 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3748,20 грн. Відтак, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитним коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами становить 69935,70 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 12900 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 57035,70 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року позов ТзОВ "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Факторинг Партнерс" в користь АТ "Акцент - Банк" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 69935,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Факторинг Партнерс" понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені витрата на правову допомогу у розмірі 8000 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Сампара Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначила, що до матеріалів справи не долучено доказів виконання фактором ТОВ «Факторинг Партнерс» грошового зобов`язання, а саме: перерахування ціни продажу за договором на рахунок клієнта ТОВ «Коллект Центр» № НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», який зазначений в п. 12 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог.
Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи відсутні такі докази, у зв`язку з чим ТОВ «Факторинг Партнерс» не набув права вимоги на даний кредитний договір та не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором № 103972836 у розмірі 63787 грн.
Як вбачається з Договору про споживчий кредит № 103972836 від 30.09.2021 року, з Відомостей про щоденні нарахування та погашення виданих ТОВ «МІЛОАН» видно, що:
- 16.10.2021 року відбулася сплата процентів по кредиту у розмірі 4000 грн;
- 16.10.2021 року було сплачено комісію за оформлення кредиту у розмірі 2000 грн;
- 16.10.2021 року було сплачено тіло кредиту у розмірі 9500 грн.
Таким чином, 16.10.2021 року ОСОБА_1 здійснив часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 15500 грн, з яких 9500 грн за тіло кредиту, 2000 грн за комісію оформлення кредиту та 4000 грн за проценту по кредиту. На підставі вище описаного випливає, що залишок кредитної заборгованості після частково погашення становить 10500 тіло кредиту та 3500 проценти по кредиту.
Також, зауважує, що з Договору та з Відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що проценти за користування кредитом: нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Тобто, з 01.10.2021 року 16.10.2021 року проценти за користування кредиту нараховувалися у розмірі 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день - 20000 грн, що становило 250 грн в день.
16.10.2021 року відбулося часткове погашення заборгованості у зв`язку з чим тіло кредиту становило 10500 грн, тому від 17.10.2021 року по 30.10.2021 рік проценти за користування кредиту нараховувалися у розмірі 1.25 % від 10500 грн та становило 131,25 грн в день.
Відповідно до умов Договору про споживчий кредит, кредит надавався строком на 30 днів, а саме з 30.09.2021 по 30.10.2021 рік (п.п. 1.3.-1.4.). Таким чином, 30.10.2021 року Договір про споживчий кредит № 103972836 припинився та як наслідок, мали би припинитися нарахування процентів за користування кредитом.
Навіть, якщо погоджуватися з позицією позивача, суду першої інстанції і припустити доведеність факту набуття ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги на даний кредитний договір, то розрахунок заборгованості на момент припинення Договору мав би виглядати наступним чином: 10500 грн - тіло кредиту та 1837,50 грн - проценти за користування кредиту, що у сумі становить 12 337, 50 грн.
Проте, починаючи з 31.10.2021 року по 29.12.2021 рік, проценти за користування кредитом розпочали нараховувати за стандартною (базовою) процентною ставкою, що становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту в сумі 10500 грн за кожен день користування кредитом, що становить 525 грн в день. За період з 31.10.2021 по 29.12.2021 проценти за користування кредитом становили 31500 грн. Тобто, з нарахування процентів за користування кредитом випливає, що відбулася пролонгація кредитного договору строком на 60 днів відповідно до п.п. 2.3.1.2. Договору, однак звертає особливу увагу суду на те, що відомостей про укладення додаткових угод про відстрочку виконання зобов`язання або про пролонгацію дії договору матеріали справи не містять.
Більше того, як вбачається з розрахунку заборгованості, зробленим ТОВ «Вердикт Капітал» за Договором № 103972836 в період з 17.01.2022 року по 23.02.2022 рік, було нараховано відсотки загального кредитного договору у розмірі 19500 грн. Проте на підставі чого та у зв`язку з чим здійснювалося нарахування даних процентів за користування кредитом невідомо, оскільки строк дії Договору споживчого кредиту сплив ще 30.10.2021 року та як наслідок в цей момент припинилося і нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Таким чином, беручи до уваги розрахунки позивача, загальна сума заборгованості становить 63787,50 грн, з яких 10500 грн тіло кредиту та 53287,50 грн - проценти за користування кредитом.
Тобто, сума заборгованості у розмірі 63787,50 грн є повністю надуманою за рахунок неправомірно нарахованих відсотків поза межами строку дії договору та штучно створеною, незаконною та такою, що нарахована самовільно всупереч нормам чинного законодавства.
Щодо договору позики № 555157614620, то у період з 09.10.2021 по 07.11.2021 (30 днів) нараховувалися проценти за користування кредитними коштами за зниженою процентною ставкою, фіксованою 0,99 % за день від суми, що становить 23,67 грн в день.
Проте, незважаючи на те, що строк дії договору позики № 555157614620 сплив 07.11.2021 року, фінансовою установою продовжувалися в період з 10.11.2021 по 07.12.2021 нараховуватися проценти за користуванням кредитними коштами за вже стандартною процентною ставкою, фіксованою 2.60% за день від суми Позики, що становить 62,47 грн в день.
З аналізу наданих матеріалів вбачається, що ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» здійснила протиправне нарахування відсотків поза межами погодженого строку кредитування, оскільки відповідно до п.п. 1.1 Договору та Графіку платежів строк надання позики становив 30 днів (з 09.10.2021 по 09.11.2021 включно), протягом якого проценти обґрунтовано нараховувалися за зниженою ставкою 0,99 % на день (23,67 грн/день).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обмежився лише формальним посиланням на розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не здійснивши його детальної перевірки. Судом не було враховано, що нарахування відсотків суперечить як умовам Договору № 555157614620 та Договору № 103972836, так і вимогам чинного законодавства. Оскільки розрахунок кредитора є лише одностороннім документом, який не має ознак безспірності, суд мав надати оцінку нашим запереченням, чого зроблено не було.
Також, хоча позивач не заявляв до стягнення з відповідача жодних штрафних санкцій, як наслідку прострочення споживачем ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання за кредитними договорами № 103972836 від 30 вересня 2021 року, № 555157614620 від 9 жовтня 2021 року, проте нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає акцептованим відповідачем умовам оферти.
Представник ТзОВ "Факторинг Партнерс" - Ушакова М.І. подала відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М., у якому зазначила, що 30.09.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та відповідачем укладено Договір № 103972836.
Згідно з п. 1.6. даного Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3.2, Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному:
а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил;
б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.
Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.
Отже, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від позичальника. Сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 103972836, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 20000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 30.09.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 30.10.2021. Комісія за надання кредиту: 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту).
Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором R42048 30.09.2021 (т. 1 а.с. 10-12).
Факт перерахування відповідачу кредитних коштів за договором № 103972836 підтверджується квитанцією системи Liqpay, номер транзакції [номер приховано], сума та валюта операції 20000.0 UAН, дата та час операції 2021.09.30 22:39 (т. 1 а.с. 22).
Крім того, 09 жовтня 2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір № 555157614620, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 2400 грн на строк 30 календарних днів. Знижена процентна ставка фіксована 0,99% за день (360,0 % річних) від суми позики. Стандартна процентна ставка фіксована 2,60% за день (950,0 % річних) від суми позики (т. 1 а.с. 25-26).
Згідно із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.02.2024 №3162_24[телефон приховано] 09.10.2021 21:53:50 було успішно перераховано кошти на суму 2400,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 113456542, призначення платежу: Зачисление 2400 грн на карту НОМЕР_2 .
17 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 17-01/2022-54, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги за договорами про надання фінансових послуг, у тому числі за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором № 103972836 від 30 вересня 2021 року (т. 1 а.с. 30-32).
В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт центр» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги до боржників, у тому числі за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором № 103972836 від 30 вересня 2021 року (т. 1 а.с. 43-45).
18 грудня 2023 року між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги до боржників, у тому числі за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором № 103972836 від 30 вересня 2021 року (т. 1 а.с. 68-69).
Крім того, 18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за укладеним між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 договором позики № 555157614620 (т. 1 а.с. 56-57).
Відповідач не виконав свого обов`язку повернути кредит на умовах та в строки, визначені договором про споживчий кредит № 103972836 від 30 вересня 2021 року та договором позики № 555157614620 від 09 жовтня 2021 року. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 103972836 від 30 вересня 2021 року становить 63787,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 10500 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 53287,50 грн. Крім того, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 555157614620 від 09 жовтня 2021 року становить 6148,20 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 2400 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3748,20 грн.
Згідно із інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 05-02-2026 р. № 20.1.0.0.0/7-260203/38604-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Ідентифікаційні дані власника картки: прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; серія та номер паспорта НОМЕР_6 ; адреса місця проживання Адр . Факт.: АДРЕСА_1 , Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 20-09-2021 - 09-10-2021 р.: номер телефону НОМЕР_7 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_7 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 204).
Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку(ах) НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 20000 UAH від 30-09-2021 р. системи Liqpay, ID платежу [номер приховано] та 2400.00 UAH від 09-10-2021 р (т. 1 а.с. 205-206).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитними договорами у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача .
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитися не може, з огляду на таке.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Як вбачається із матеріалів справи, договори про надання кредиту, а саме за № 103972836, укладений між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 від 30.09.2021 року та № 555157614620, укладений між ТзОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 від 09.10.2021 підписані відповідачем за допомогою електронного підпису, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочинами.
Звертаючись до суду з позовом ТзОВ "Факторинг партнерс" посилається на те, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за:
кредитним договором № 103972836 від 30.09.2021 утворилась заборгованість в розмірі 63787,50 грн з яких: за тілом кредиту - 10500 грн та заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 53287,50 грн;
кредитним договором № 555157614620 від 09.10.2021 року утворилася заборгованість у сумі 6148,20 грн, з яких: за тілом кредиту - 2400 грн та заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 3748,20 грн
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач не заперечив щодо укладення кредитних договорів. Подаючи апеляційну скаргу посилається на невірне обрахування відсотків за користування кредитами.
Так, задовольняючи позовну вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції безпідставно проігнорував нарахування таких відсотків поза межами визначеного Кредитним договором строку кредитування.
У частинах 1 - 3 статті 1056 - 1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Такий висновок викладений, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Щодо першого кредиту № 103972836 від 30.09.2021.
У справі, що переглядається встановлено, що умовами договору про споживчий кредит № 103972836 від 30.09.2021 передбачений строк кредитування, який складає 30 днів.
Тому подальше, поза строком кредитування, нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за договором про споживчий кредит було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції.
Пунктом 1.5.2 Договору визначено, що проценти за користування кредитом: 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Таким чином, проценти за користування кредитом мали нараховуватись за період з 30 вересня 2021 року по 30 жовтня 2021 року (строк кредитування) за ставкою 1,25 % в день (250 грн) на підставі пп. 1.5.2 Кредитного договору, що суперечить наявному в матеріалах справи розрахунку.
Крім цього як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення 16.10.2021 ОСОБА_1 сплатив 4000 грн процентів по кредиту, 2000 грн - комісії за оформлення кредиту та 9500 грн тіла кредиту (т. 1 а.с. 23).
Тому, враховуючи вимоги п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом становлять: з 30 вересня 2021 року по 16 жовтня 2021 року 4000 грн (20000 грн х 1,25 % х 16 днів) та з 17 жовтня 2021 року по 30 жовтня 2021 року 1837,5 грн (10500 грн х 1,25 % х 14 днів), в загальному - 5837,5 грн.
Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню, з врахуванням розміру сплати процентів (4000 грн), становить 1837,50 грн (5837,5 - 4000 = 1837,50).
Також, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Водночас встановлення такої плати є правомірним лише за умови, що вона є платою за конкретну додаткову чи супутню послугу, яка фактично надається споживачу, а не за дії кредитодавця, що становлять зміст його основного обов`язку за кредитним договором.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України саме надання позичальнику грошових коштів є обов`язком кредитодавця за кредитним договором. Тому дії, пов`язані безпосередньо з видачею кредиту, його оформленням, перерахуванням коштів чи внутрішнім супроводженням кредитної заборгованості, не можуть розглядатися як самостійна послуга, яку позичальник окремо замовляє у кредитодавця та за яку повинен сплачувати додаткову винагороду.
Умови спірного договору не містять визначення будь-якої окремої додаткової чи супутньої послуги, яка надавалася б ОСОБА_1 саме за встановлену комісію у розмірі 2000 грн. Натомість із самого змісту пункту 1.5.1 договору вбачається, що ця комісія встановлена саме за надання кредиту, тобто за виконання кредитодавцем власного договірного обов`язку.
За таких обставин положення кредитного договору щодо сплати ОСОБА_1 2000 грн комісії за надання кредиту є несправедливим щодо споживача та таким, що обмежує його права порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», а тому відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону є нікчемним.
Тому, колегія суддів вважає, що у цій частині рішення суду необхідно змінити, зменшивши загальну суму стягнення заборгованості за кредитним договором № 103972836 від 30.09.2021 з 63787,50 грн до 10337,50 грн, виходячи з розрахунку: 10500 грн (тіло кредиту) + 1837,50 грн (відсотки за користування кредитом) - 2000 грн (комісії) = 10337,50 грн.
Щодо другого кредиту за № 555157614620 встановлено, що умовами договору позики № 555157614620 від 09.10.2021 передбачений строк кредитування, який складає 30 днів.
Тому, колегія суддів вважає, що подальше, поза строком кредитування, нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за договором про споживчий кредит було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції.
Відповідно до п.п. 1.1.1. Договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить:
1.1.1.1 Знижена процентна ставка, фіксована 0.99% за день (360.00% річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку;
1.1.1.2 Стандартна процента ставка, фіксована 2.60% за день (950.00% річних) від суми Позики застосовується:
- у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та
- у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 ЦК України.
Відповідно до Довідки по договору позики № 555157614620 від 09.10.2021, в період з 09.10.2021 по 07.11.2021 (30 днів) нараховувалися проценти за користування кредитними коштами за зниженою процентною ставкою, фіксованою 0,99 % за день від суми, що становить 710,10 грн, виходячи з розрахунку: 23,67 грн в день х 30 днів = 710,10 грн (т. 1 а.с. 9).
За таких обставин у цій частині рішення суду необхідно змінити, зменшивши загальну суму стягнення заборгованості за договором позики № 555157614620 від 09.10.2021 з 6148,20 грн до 3110,10 грн, виходячи з розрахунку: 2400 грн (тіло кредиту) + 710,10 грн (відсотки за користування кредитом).
За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за двома договорами позики на загальну суму 13447,60 грн.
Щодо відступлення права вимоги, то не заслуговує на увагу посилання заявника на те, що до матеріалів справи не долучено доказів виконання фактором ТОВ «Факторинг Партнерс» грошового зобов`язання, а саме: перерахування ціни продажу за договором на рахунок клієнта ТОВ «Коллект Центр» № НОМЕР_1 в АТ «ОТП БАНК», який зазначений в п. 12 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимог, оскільки відповідно до п. 5.2 Договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог передбачено, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутим (прийнятим) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).
Так, до матеріалів справи було долучено Акт прийому-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді за Договором № 18-02/25 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 18.02.2025 року (т. 1 а.с. 74) та Реєстр боржників, де під номером 3958 зазначено ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 79, 81).
Тому позивачем було доведено належними та достовірними доказами факт переходу права вимоги до відповідача.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сампара Н.М., рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року слід змінити, зменшити розмір заборгованості за кредитними договорами із 69935,70 грн до 13447,60 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, заявлені позовні вимоги задоволені частково - на 19,23 %, наявні підстави для зміни розподілу судових витрат, який зробив суд першої інстанції, а саме його необхідно провести пропорційно задоволених позовних вимог, а також здійснити розподіл судових витрат, які понесла відповідачка в апеляційній інстанції.
Так, позивачу слід компенсувати 19,23 % сплаченого при поданні позовної заяви судового збору - 465 грн 83 коп. 2422,4 грн х 19,23%).
Також, відповідач сплатив 3993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, за наслідками розгляду якої сума стягнутої з неї заборгованості зменшена на 80,77 %, тому ТзОВ "Факторинг партнерс" має компенсувати ОСОБА_1 3225 грн 63 коп судового збору.
Крім того, існують правові підстави і для зменшення стягнення із ОСОБА_1 витрат за надання правничої допомоги в суді першої інстанції з 8000 грн до 1500 грн, з врахуванням задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сампара Надія Миронівна задовольнити частково.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 травня 2026 року змінити, зменшивши суму стягнення із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" (вул. Єжи Гедройця, буд 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитними договорами із 69935,70 грн до 13447,60 грн, суму сплаченого судового збору із 2422,40 грн до 465,83 грн та понесені витрати на правову допомогу із 8000 грн до 1500 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" (вул. Єжи Гедройця, буд 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 3225 грн 63 коп сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів