ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2033/26
Провадження № 22-ц/820/2119/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.,
з участю представника відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року, суддя Заворотна О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000000 грн, завданої внаслідок невиконання рішення суду у справі №686/5130/22.
Зазначив, що рішення суду в справі №686/5130/22 не виконано до сьогоднішнього дня, у зв`язку з чим йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 100000000 грн, яка полягає у порушенні його права на справедливий суд внаслідок бездіяльності Міністерства юстиції України при виконанні рішення суду. Моральна шкода за порушене право розрахована ним за його вільним волевиявленням з урахуванням рішень ЄСПЛ без жодної методики, оскільки така відсутня в державі Україна, та буде справедливою сатисфакцією за порушене його право на судовий розгляд і ефективним юридичним захистом. Застосування ефективного способу захисту спричинює реальне поновлення порушеного права, а в разі неможливості вказаного забезпечує отримання відповідного відшкодування.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.07.2026 провадження у справі в частині вимог за період з 01.10.2025 по 20.01.2026 закрито.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.07.2026 в задоволенні позову відмовлено.
Суд зазначив, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави за завдані йому збитки. Зокрема, позивач не надав суду доказів заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, а також в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність держави Україна в особі Міністерства юстиції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що суд першої інстанції не врахував презумпцію вини заподіювача шкоди та за власною ініціативою став на захист відповідача. Судове рішення ґрунтується на припущеннях. Бездіяльність відповідача є очевидною, так як останнім не вчиняються жодні заходи задля виконання рішення суду. Він звертався до суду з метою відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права на справедливий суд, яка гарантована йому ч. 1 ст. 23, ст.ст. 1167, 1173 ЦК України та ст.ст. 55, 56 Конституції України.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України зазначило, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Міністерство юстиції України не є органом, чиїми діями заподіяно позивачу шкоду, оскільки згідно з рішенням №686/5130/22 боржником є російська федерація. Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин щодо вчинення відповідачем відносно нього протиправних дій (бездіяльності), які спричинили заподіяння моральних страждань. Позивачем не обґрунтовано характеру та обсягу своїх страждань та не надано доказів, які б були підставою для стягнення моральної шкоди.
В судове засідання позивач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у передбаченому процесуальним законом порядку, не з`явився.
Представник відповідача в суді проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.2022 у справі №686/5130/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави росія (російська федерація) в особі посольства російської федерації в Україні, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди, відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.11.2022 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.09.2022 в частині відмови в позові до держави росія (російська федерація) скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500000 грн. У решті рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2023 закрито касаційне провадження у справі №686/5130/22 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави росія (російська федерація) в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні, третя особа - Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, про відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 , звертаючись із позовом вказав, що у зв`язку із невиконанням рішення суду порушено його право на справедливий суд, чим завдано моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 100000000 грн.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.11.2020 року у справі №686/10710/18 (провадження №61-125св19), від 20.09.2021 року у справі №686/8422/20 (провадження №61-2846св21), від 25.10.2021 року у справі №686/27099/20 (провадження №61-6880ск21), від 15.11.2021 року у справі №686/24617/20 (провадження №61-10922св21).
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди) (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі №686/27961/19).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі №916/1423/17 (провадження №12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №750/1591/18-ц (провадження №14-261цс19) вказано, що згідно зі статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Згідно зі статтею 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем у цивільному процесі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом положень статті 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади), або через представника.
Відтак, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №761/35803/16-ц (провадження №14-316цс19).
З урахуванням наведеного, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді орган, діями якого завдано шкоду.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди (постанова Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №686/21800/21).
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
В даній справі ОСОБА_1 не довів у встановленому законом порядку факту заподіяння йому з боку держави Україна в особі Міністерства юстиції України моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі №686/5130/22, а саме, наявності протиправних дій чи бездіяльності її посадових осіб і причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та моральною шкодою.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_1 не довів складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдану шкоду, тому позов є необґрунтованим.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.
Судді: Р.С. Гринчук
І.В. П`єнта
О.І. Талалай