ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/6581/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Аліменко В.О.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ( відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області № 254150033395 від 07.02.2025 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01.07.2000 по 07.02.2006 та з 21.01.2008 по 31.05.2016 та призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з фактичної дати звернення за призначенням пенсії - 31.01.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області № 254150033395 від 07.02.2025 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 , є протиправним та порушує її права і соціальні гарантії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Зокрема, позивач зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 246 КАС України, не надавши належної мотивованої оцінки доказам, поданим позивачем. Зокрема, проігноровано правову значущість довідки СБУ щодо втрати архівів у зоні бойових дій, що об`єктивно унеможливлює подання довідки за формою № 3-1. Крім того, без жодного правового обґрунтування суд першої інстанції не врахував, що період з 01.07.2000 по 31.12.2003 мав бути зарахований автоматично відповідно до чинного на той час законодавства. Також, позивач посилається на правову позицію, яка викладена у постановах Верховного Суду, де зокрема зазначено, що відсутність персоніфікованих даних не є підставою для відмови, якщо наявні інші докази виконання трудових чи службових обов`язків.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу.
За змістом частини 1 статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами 2 другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.01.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 31.01.2025.
На підстави заяви та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 07.02.2025 винесено Рішення № 254150033395 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу - 20 років.
Відмова про призначення дострокової пенсії ОСОБА_1 обґрунтована тим, що пенсійний вік становить 50 років, вік заявника 50 років 02 місяця, необхідний страховий стаж становить 20 років, страховий стаж особи заявника становить 18 років 04 місяця 13 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди з 01.07.2000 по 07.02.2006 та з 21.01.2008 по 31.05.2016, оскільки відсутня довідка про нараховані суми грошового забезпечення (постанова № 3-1 від 04.02.2021).
Позивач, вважаючи відмову протиправною , звернулася з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє право на зарахування періоду з 01.07.2000 по 07.02.2006 та з 21.01.2008 по 31.05.2016 та призначення дострокової пенсії за віком, згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, оскільки позивачем не надано довідку про нараховані суми грошового забезпечення згідно постанови № 3-1 від 04.02.2021.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»( далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із пунктом 1 частини 1, 4 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-ІV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Аналізуючи зазначені норми права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, до якої додала документів, зокрема довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески за формою, затвердженою правлінням ПФУ від 04.02.2021 № 3-1, від 13.06.2025 за № 9/63 та від 17.06.2025 за № 9/64.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, і було прийнято рішення від 07.02.2025 № 254150033395 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком.
Відмову мотивовано тим, що заявник має необхідний вік - 50 років 02 місяців, проте має лише 18 роки 04 місяців 13 днів страхового стажу замість необхідних 20 років, у зв`язку з чим підстави для призначення пенсії відсутні.
За поданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, з 01.07.2000 по 07.02.2006 та з 21.01.2008 по 31.05.2016 відповідно до довідок: від № 20-12/16954 від 02.12.2024; № 74/11-378 від 15.11.2024; № 74/11-377 від 15.11.2024; № 3-115 від 25.11.2024; № 74/11-392 від 29.11.2024; № 74/11-18 від 02.01.2025, оскільки в довідках відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Також в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
Тобто, відповідач не заперечує право позивача на призначення їй дострокової пенсії за віком, проте у оскаржуваному рішенні вказує, що заявник має лише 18 роки 04 місяців 13 днів страхового стажу замість необхідних 25 років, у зв`язку з чим підстави для призначення пенсії відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» , особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань (пункт 11 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV).
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4-6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.
За осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.
Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу» , осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці 7 пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку колегії суддів, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
При цьому сплата страхових внесків військовослужбовцям здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення від 07.02.2025 № 254150033395 слугував той факт, що за поданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи, з 01.07.2000 по 07.02.2006 та з 21.01.2008 по 31.05.2016 відповідно до довідок, оскільки в довідках відсутня інформація про сплату страхових внесків. Також в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків.
Колегія суддів звертає увагу, що у довідках 15.11.2024 №74/11-378 та від 25.11.2024 №3/155 зокрема зазначено, що позивач з 25.11.1998 по теперішній час проходить військову службу в Управлінні СБ України в Чернігівській області та за період з листопада 1998 року по грудень 2016 року, з урахуванням облоги міста Чернігів та бойових дій, що проходили на території міста та його околицях у лютому-березні 2022 року, архівні матеріали втрачені (арк. 9 (зворотній бік).
З аналізу матеріалів справи і норм права суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем подано до відповідача повний пакет документів, інших довідок не можливо надати, оскільки довідкою 25.11.2024 №3/155 чітко зазначено, що архівні матеріали, які стосуються позивача за період з листопада 1998 року по грудень 2016 року - втрачені.
Отже, сплата страхових внесків і ведення (зберігання) особової справи покладено саме на роботодавця, а не на позивача, що в свою чергу не взято до увагу судом першої інстанції та відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області № 254150033395 від 07.02.2025 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами частини 3-4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.
Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому, колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14, від 18 листопада 2019 року у справі №826/653/16.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01.07.2000 по 07.02.2006 та з 21.01.2008 по 31.05.2016 та призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з фактичної дати звернення за призначенням пенсії - 31.01.2025.
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі позивача, спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області № 254150033395 від 07.02.2025 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області (адреса: (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) період проходження військової служби з 01.07.2000 по 07.02.2006 та з 21.01.2008 по 31.05.2016 та призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з фактичної дати звернення за призначенням пенсії - 31.01.2025р.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.О. Аліменко
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 28 вересня 2026р.)