ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/267/26 Суддя (судді) першої інстанції: Білоус А.Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, скасувати наказ про визнання протиправними дій, скасувати наказ, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо винесення Постанови, оформленої у формі довідки від 01.07.2025 №2025-0701-1414-0957-0, без належного та повного медичного обстеження;
- визнати протиправною та скасувати Постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену у формі довідки від 01.07.2025 №2025- 0701-1414-0957-0;
- визнати протиправними дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві щодо порядку невручення ОСОБА_2 повістки: направлення на ВЛК, призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби в частину НОМЕР_1 , а саме наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (без реєстраційного номеру);
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2025 №187 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 04.09.2025 №249 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу та звільнити ОСОБА_3 від проходження військової служби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року позовну заяву повернуто заявнику.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що подання позовної заяви є зловживанням процесуальними правами з боку позивача.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАСУ, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права статті 10, 55 Конституції України та статтю 19 Декларації прав людини.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України).
За приписами пункту 1 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Перевіряючи зміст позовної заяви, колегія суддів встановила, що позивач використав образливі та принизливі висловлювання, які не відповідають стилю спілкування у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами тощо).
Так, у позовній заяві ОСОБА_1 у грубій формі оцінює діяльність українського вченого Івана Огієнка, використовуючи образливі формулювання ("лукаво і тупістю своєю"). Також у позовній заяві наявні принизливі узагальнення на адресу громадян України, посилання на їхні харчові звички та біблійні цитати, що прогнозують загибель.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що подібні твердження, подані у формі судового документу, носять провокативний характер, ображають гідність та створюють неприпустимий ідеологічний фон для судового розгляду.
Судом апеляційної інстанції враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 та від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 дійшла висновку, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють.
У постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
За правилами частини третьої статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд першої інстанції виходив із того, що наведені позивачем формулювання вказують на зловживання ним процесуальними правами, що є підставою для повернення позовної заяви.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не із цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.
Дії учасника справи чи його представника мають бути дотримані не лише за формою, але й за змістом завдань адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації суддів і суду.
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих, глумливих і лайливих слів чи символів, використаних зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, суду (суддям). Такі слова і символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Наявність зазначених слів або символів є достатньою для того, щоб суд застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Такого висновку щодо застосування положень частини третьої статті 45 КАС України дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою до застосування судами, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Шehбk v. the Czech Republic, заява №67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви №61164/00 і №18589/02)).
Тобто, задля визначення дій позивача як зловживання процесуальними правами, судом мають бути встановлені винні процесуальні дії, які здійснені вочевидь з корисливим або особистим мотивом, та використані на шкоду правам, обов`язкам і інтересам інших осіб, які приймають участь у справі. Якщо суддя вважає певну дію позивача зловживанням, це має бути належним чином обґрунтовано та мотивовано у відповідному процесуальному документі, яким у даному випадку є ухвала від 20 січня 2026 року, що оскаржується позивачем в апеляційному порядку.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції описано, та відповідно встановлено обставини, які свідчать про використання позивачем нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданій до суду позовній заяві.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано до позивача наслідки, передбачені частиною 3 статті 45 КАС України.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 316, 322 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю.Коротких