ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/7057/25 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №25395001280 від 21 березня 2025 року щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу періодів його роботи на посадах викладача у дитячих музичних школах та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також зобов`язати відповідача зарахувати відповідні періоди роботи до спеціального стажу та нарахувати і виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №25395001280 від 21 березня 2025 року.
Зобов`язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, періоди роботи викладачем у Новгород-Сіверській дитячій музичній школі, Носівській дитячій музичній школі та Ніжинській дитячій музичній школі та нарахувати і виплатити йому відповідну грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
Також вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Апелянт, зокрема, вказує, що дитячі музичні школи належать до позашкільних навчальних закладів, тоді як посада «викладач» у таких закладах безпосередньо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.
На підтвердження своєї позиції відповідач посилається, зокрема, на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а.
Крім того, апелянт зазначає про відсутність належних уточнюючих довідок для підтвердження спеціального стажу позивача, звертає увагу на те, що окремі довідки видані органом управління у сфері культури, а не освіти, а також посилається на відсутність відомостей щодо перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати.
Окремо відповідач стверджує, що зобов`язання органу Пенсійного фонду зарахувати відповідні періоди до спеціального стажу та виплатити грошову допомогу становить втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має загальний страховий стаж тривалістю 44 роки 1 місяць 21 день.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивач працював:
з 01 серпня 1985 року по 01 листопада 1985 року та з 18 січня 1988 року по 07 серпня 1991 року - у Новгород-Сіверській дитячій музичній школі;
з 16 серпня 1991 року по 31 серпня 1998 року - у Носівській дитячій музичній школі;
з 01 вересня 1998 року - у Ніжинській дитячій музичній школі, у подальшому перейменованій у Ніжинську музичну школу.
Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду з питання виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №25395001280 від 21 березня 2025 року позивачу відмовлено у зарахуванні спірних періодів роботи до спеціального стажу та, відповідно, у виплаті зазначеної грошової допомоги.
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж на таких посадах, зокрема для чоловіків - 35 років, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Отже, право на отримання зазначеної грошової допомоги закон пов`язує із сукупністю передбачених ним умов, серед яких наявність необхідного спеціального страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
За приписами пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності відповідного спеціального стажу роботи згідно з переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати.
Зазначений Порядок визначає механізм обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, та механізм її виплати.
Таким чином, для вирішення цієї справи визначальним є встановлення того, чи належать спірні періоди роботи ОСОБА_1 викладачем дитячих музичних шкіл до спеціального страхового стажу, що дає право на отримання відповідної грошової допомоги.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що належність дитячої музичної школи до позашкільних навчальних закладів виключає можливість зарахування роботи викладачем такого закладу до спеціального стажу.
Законодавство України про освіту відносить позашкільну освіту до складових системи освіти, а мистецькі школи - до закладів спеціалізованої позашкільної освіти.
Викладачі закладів позашкільної освіти належать до педагогічних працівників.
Таким чином, сама лише належність дитячої музичної школи до позашкільних навчальних закладів не виключає педагогічного характеру діяльності її викладачів.
Більше того, відповідне питання вже було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 30 січня 2019 року у справі №442/456/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи на посаді викладача в дитячій музичній школі має зараховуватися до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.
При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а, щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які належать до позашкільних навчальних закладів, права на зарахування відповідної роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.
Отже, посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки Велика Палата Верховного Суду надалі відступила від правового висновку, викладеного в зазначеній постанові.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Відтак для вирішення питання про зарахування відповідного періоду роботи визначальними є правовий статус музичної школи як закладу освіти та характер виконуваної позивачем педагогічної роботи, а не виключно буквальна наявність найменування відповідної посади в окремому розділі Переліку №909.
Колегія суддів також зазначає, що відомча підпорядкованість музичної школи органу управління у сфері культури не змінює її статусу як закладу позашкільної освіти та педагогічного характеру роботи її викладачів.
Отже, доводи апеляційної скарги про неможливість зарахування спірних періодів виключно з огляду на належність дитячих музичних шкіл до позашкільних навчальних закладів та їх організаційну підпорядкованість органам культури є необґрунтованими.
Колегія суддів також не погоджується з доводами відповідача про відсутність належних документів для підтвердження спеціального стажу позивача.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
За змістом Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи особи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
Водночас у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу можуть використовуватися уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, уточнююча довідка не є безумовно необхідним документом у кожному випадку підтвердження спеціального стажу.
Необхідність подання додаткових документів виникає, зокрема, тоді, коли відомостей трудової книжки недостатньо для встановлення періоду, посади чи характеру роботи, від яких залежить право особи на відповідне пенсійне забезпечення.
Як установлено судом першої інстанції, трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про його роботу:
з 01 серпня 1985 року по 01 листопада 1985 року та з 18 січня 1988 року по 07 серпня 1991 року - у Новгород-Сіверській дитячій музичній школі;
з 16 серпня 1991 року по 31 серпня 1998 року - у Носівській дитячій музичній школі;
з 01 вересня 1998 року - у Ніжинській дитячій музичній школі.
Зазначені записи дозволяють установити як конкретні періоди трудової діяльності позивача, так і заклади та посади, на яких він працював.
Доказів недостовірності відповідних записів, їх виправлення з порушенням установленого порядку або невідповідності фактичним обставинам відповідачем не надано.
Отже, саме по собі посилання органу Пенсійного фонду на неподання уточнюючих довідок не спростовує відомостей належним чином оформленої трудової книжки та не є достатньою підставою для неврахування підтверджених нею періодів роботи.
Так само не спростовує зазначеного висновку та обставина, що окремі довідки щодо роботи позивача видані органами у сфері культури, оскільки організаційна підпорядкованість музичної школи не змінює характеру виконуваної позивачем педагогічної роботи.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про відсутність у поданих позивачем документах інформації щодо перебування останнього у відпустках без збереження заробітної плати.
Відповідачем не наведено конкретних періодів, протягом яких ОСОБА_1 фактично перебував у таких відпустках, не надано доказів їх існування та не встановлено їх тривалості.
Таким чином, відповідний аргумент ґрунтується на припущенні щодо можливого існування певних періодів, які потенційно могли б вплинути на обчислення спеціального стажу, а не на конкретних установлених обставинах.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, за відсутності доказів фактичного перебування позивача у відповідних відпустках такі припущення не можуть бути достатньою підставою для зменшення підтвердженого спеціального стажу.
Як установлено судом першої інстанції, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 44 роки 1 місяць 21 день.
З урахуванням періодів роботи викладачем у Новгород-Сіверській дитячій музичній школі, Носівській дитячій музичній школі та Ніжинській дитячій музичній школі спеціальний стаж позивача станом на 01 листопада 2022 року перевищує передбачені пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV для чоловіків 35 років.
При цьому виправлення початкової дати роботи позивача у Ніжинській дитячій музичній школі з помилково зазначеного судом першої інстанції 01 вересня 1988 року на фактичну дату 01 вересня 1998 року не впливає на наявність у позивача необхідної тривалості спеціального стажу.
Доказів того, що до призначення пенсії за віком ОСОБА_1 отримував будь-який інший вид пенсії, матеріали справи не містять.
Таким чином, передбачені пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV умови для отримання позивачем грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії є виконаними.
Відтак суд першої інстанції по суті правильно дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №25395001280 від 21 березня 2025 року та наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди роботи до спеціального стажу і нарахувати та виплатити позивачу передбачену законом грошову допомогу.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту становить втручання у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.
Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень, які передбачають можливість вибору одного з декількох юридично допустимих варіантів рішення.
Натомість у спірних правовідносинах законодавством установлено конкретні умови, за наявності яких особа набуває право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV.
Після встановлення виконання особою всіх передбачених законом умов орган Пенсійного фонду не наділений правом на власний розсуд вирішувати питання про виплату або невиплату такої допомоги.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист таких прав.
Отже, за встановлених у цій справі обставин зобов`язання відповідача зарахувати підтверджені періоди роботи до спеціального стажу та нарахувати і виплатити передбачену законом грошову допомогу не становить втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, а є належним та ефективним способом поновлення порушеного права позивача.
Разом із тим колегія суддів установила, що при викладенні резолютивної частини оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно зазначив початкову дату роботи ОСОБА_1 у Ніжинській дитячій музичній школі.
Так, із установлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та відомостей трудової книжки вбачається, що позивач розпочав роботу у Ніжинській дитячій музичній школі 01 вересня 1998 року.
Водночас у резолютивній частині рішення відповідний період зазначено починаючи з 01 вересня 1988 року.
Таким чином, у цій частині резолютивна частина оскаржуваного рішення не відповідає фактичним обставинам, установленим самим судом першої інстанції та підтвердженим матеріалами справи.
Колегія суддів ураховує, що резолютивна частина судового рішення є обов`язковою до виконання, а зазначення 01 вересня 1988 року замість 01 вересня 1998 року фактично призводить до покладення на відповідача обов`язку зарахувати до спеціального стажу додатковий десятирічний період, щодо якого судом не встановлено факту роботи позивача у Ніжинській дитячій музичній школі.
Така невідповідність не може бути залишена поза увагою суду апеляційної інстанції.
При цьому правильне визначення початку роботи позивача у Ніжинській дитячій музичній школі з 01 вересня 1998 року не змінює висновку суду про наявність у нього необхідних 35 років спеціального стажу станом на 01 листопада 2022 року та, відповідно, права на отримання грошової допомоги.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні виключно в частині визначення початкової дати роботи ОСОБА_1 у Ніжинській дитячій музичній школі із зазначенням правильної дати - 01 вересня 1998 року.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За правилами частини п`ятої цієї статті при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правового статусу викладача музичної школи, колегія суддів доходить висновку, що сама лише відсутність прямої згадки відповідної посади стосовно позашкільного навчального закладу в Переліку №909 не може бути підставою для неврахування підтверджених періодів педагогічної роботи позивача.
Доводи апелянта щодо необхідності уточнюючих довідок, відомчої підпорядкованості музичних шкіл та можливого перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати не спростовують відомостей трудової книжки та не підтверджують правомірності рішення відповідача про відмову в зарахуванні спірних періодів.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування спірних періодів роботи до спеціального стажу і виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону №1058-IV.
Водночас зазначення у резолютивній частині рішення початку роботи позивача в Ніжинській дитячій музичній школі з 01 вересня 1988 року не відповідає встановленим обставинам справи, відповідно до яких такий період розпочався 01 вересня 1998 року.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
З огляду на наведене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні виключно в частині визначення початкової дати періоду роботи позивача у Ніжинській дитячій музичній школі.
В іншій частині оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року- змінити в частині визначення періоду роботи ОСОБА_1 у Ніжинській дитячій музичній школі, який підлягає зарахуванню до спеціального стажу.
Абзац резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до спеціального стажу, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», змінити, зазначивши період роботи на посаді викладача Ніжинської дитячої музичної школи - з 01 вересня 1998 року по 01 листопада 2022 року.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма