ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/10521/20 Суддя (судді) першої інстанції: Тітов О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Кузьмишина О.М.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Костюк О.В.
пр-к позивача Гончар Н.Б.
пр-к відповідача Озацька О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» звернулося в суд з позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 №[номер приховано].
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 №[номер приховано] прийнято відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року, оформленої Актом перевірки від 20.12.2019 №23/28-10-54-07-10/30547403, висновки якої щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України, на думку позивача, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач вказує, що господарські операції з ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» та ТОВ «Спеціалізоване пуско-налагоджувальне підприємство «Спецпромавтоматика», які стали предметом перевірки, мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, оплачені у повному обсязі та використані позивачем у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим висновки контролюючого органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 936.457,00 грн ґрунтуються виключно на припущеннях, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 №[номер приховано] порушує права і майнові інтереси позивача та підлягає скасуванню як незаконне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом, зокрема, дублюють заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року продовжено строк розгляду на розумний та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 вересня 2026 року.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський переробний завод» (код ЄДРПОУ 30547403, ІПН 305474016088) зареєстровано як юридична особа 20.07.1999, перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість з 12.08.1999. Основними видами діяльності позивача згідно з КВЕД-2010 є: 10.41 «Виробництво олії та тваринних жирів», 10.91 «Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах», 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин».
Позивач є власником комплексу з переробки сої, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.06.2014 серії САМ №027328 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №175446060. На території підприємства розташована залізнична під`їзна колія, яка використовується для подачі залізничних вагонів під завантаження готовою продукцією. З метою її використання між позивачем та АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» укладено Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 06.12.2018, а послуги маневрування з подачі та прибирання вагонів надаються позивачу ТОВ «Цукорагропром» на підставі Договору №01/0119/6 про надання послуг від 10.01.2019.
Між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» (Експедитор) укладено Генеральний договір транспортного експедирування №07/01-18 від 15.01.2018 р., згідно з яким Експедитор зобов`язується надати Клієнту, виконати або організувати виконання визначених договором послуг з перевезення внутрішньодержавних, міждержавних, експортно-імпортних або транзитних вантажів залізничним транспортом.
Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Спеціалізоване пуско-налагоджувальне підприємство «Спецпромавтоматика» (Підрядник) укладено Договір підряду №05/06/2019 від 10.06.2019 з Додатками №№1- 4 та Додатковою угодою №1 від 10.06.2019, згідно з яким Підрядник зобов`язується своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик виконати ремонт конвеєрів скребково-ланцюгових під час капітального ремонту на об`єкті позивача за адресою: 39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Володимирівська, 203. Згідно з пунктом 2.1 Договору підряду №05/06/2019 від 10.06.2019 договірна ціна є твердою і складає 419 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 69.833,33 грн.
27.06.2019 позивач на підставі платіжного доручення №С8-7139 від 27.06.2019 перерахував на рахунок ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» попередню оплату за Договором підряду №05/06/2019 від 10.06.2019 р. в розмірі 209.500,00 грн (у тому числі ПДВ - 34.916,67 грн), за фактом отримання якої ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №25 від 27.06.2019 р.
Листом №157 від 01.07.2019 ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» повідомило позивача про початок виконання робіт з 03.07.2019. Факт передачі майданчика підрядній організації підтверджується Актом приймання-передачі майданчика №03/07/2019 від 03.07.2019.
На виконання Наказу позивача №141 від 26.07.2019 «Про зупинку виробництва» виробництво на заводі було зупинено 27.07.2019, а відповідно до Наказу №143 від 26.07.2019 р. «Про проведення капітальних ремонтно-профілактичних робіт» капітальні ремонтно-профілактичні роботи на технологічному обладнанні проводилися в період з 27.07.2019 до 29.08.2019.
З метою виконання робіт за Договором підряду №05/06/2019 від 10.06.2019 р. позивачем самостійно придбано матеріали (зносостійкий пластик TIVAR Blue Line, накладки ланцюгів, підтримуючі ролики, метал Hardox 450, 09Г2С) у ТОВ «АДС Сервіс Груп» на підставі Договору поставки №15/05-001 від 15.05.2018 р. та у ТОВ «ССАБ Свідіш Стіл» на підставі Договору поставки №30/06/2018 від 20.06.2018 р. Придбані матеріали передавалися ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» на підставі Актів приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів №19/06/2019 від 19.06.2019, №23/07/2019 від 23.07.2019 та №03/07/2019 від 03.07.2019.
30.08.2019 р. ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» надало позивачу Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2019 року (форма КБ-3), які після приймання робіт були підписані позивачем 31.08.2019. За фактом приймання виконаних робіт ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 30.08.2019. По завершенню робіт матеріали списано позивачем як використані для ремонту конвеєрів на підставі Акту про витрату давальницьких матеріалів (форма №М-23) №30/08/2019 від 30.08.2019.
На виконання умов Генерального договору транспортного експедирування №07/01-18 від 15.01.2018 позивачем подано Експедитору Заявки №300819-1 та №300819-2 від 30.08.2019, відповідно до яких замовлено організацію в період 01.09.2019 - 29.02.2020 відправлення 30.000,00 т (або 441 вагон) жмиху та інших твердих відходів, отримуваних при добуванні соєвої олії, зі станції Глобине до станції Батьово (на кордоні Угорщини). Сторонами погоджено, що вартість експедиторських послуг становить 1.158 грн./т з ПДВ.
У вересні 2019 року ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» надало позивачу експедиторські послуги з організації перевезення 6.327,55 т вантажу на загальну суму 7.498.072,90 грн, у тому числі ПДВ - 901 540,49 грн, що підтверджується Актами наданих послуг №125 від 03.09.2019, №126 від 05.09.2019, №127 від 06.09.2019, №128 від 11.09.2019, №132 від 12.09.2019, №133 від 14.09.2019, №134 від 16.09.2019, №135 від 18.09.2019, №136 від 21.09.2019, №137 від 23.09.2019, №139 від 25.09.2019, №140 від 27.09.2019, №141 від 30.09.2019. За фактом приймання позивачем наданих послуг ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ 901.540,49 грн.
З наданих позивачем до суду першої інстанції залізничних накладних СМГС, митних декларацій та інших документів вбачається, що для виконання своїх зобов`язань за Генеральним договором транспортного експедирування №07/01-18 від 15.01.2018 у вересні 2019 року ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» залучала, зокрема: АТ «Українська залізниця» на підставі Договору №20024/ЦТЛ-2019 від 02.04.2019; ТОВ «Зерно-Агротрейд» на підставі Договору №0504/04/2019-ЗАТ від 05.04.2019; ТОВ «Укрметалургтранс» на підставі Договору №10ТЕО/19 від 22.04.2019; ТОВ «Зернова Транспортна Компанія» на підставі Договору №5/04/2019-1 від 05.04.2019; ТОВ «Содружество Транс-Агро» (Республіка Білорусь) на підставі Договору №120819-1 транспортної експедиції (з нерезидентом) від 12.08.2019; фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на підставі Договору доручення №20/5-19 від 20.05.2019.
У вересні 2019 року позивачем здійснено експортні поставки соєвого шроту, що є побічним продуктом переробки сої, на користь нерезидентів - ANCOR INVESTMENT LIMITED (Кіпр) на підставі Контракту №SBM/GPP_2017/18 від 28.07.2017, ASTARTA TRADING GMBH (Швейцарія) на підставі Контракту №SBMO/AT/18/19 від 25.10.2018, Cefetra Hungary Kft (Угорщина) на підставі Контракту №20190620 sbml від 20.06.2019 та Контракту №20190705 sbml від 05.07.2019. Експортні операції підтверджуються митними деклараціями, міжнародними ветеринарними сертифікатами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, сертифікатами Movement certificate EUR/1, інвойсами, копії яких долучені до позовної заяви.
За фактом приймання виконаних робіт та підписання на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт позивач перерахував ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» залишок вартості виконаних робіт за Договором підряду №05/06/2019 від 10.06.2019 р. у сумі 209.500,00 грн (у тому числі ПДВ - 34.916,67 грн), а 30.09.2019 р. відремонтовані конвеєри прийняті в експлуатацію на підставі Актів приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів ГПЗ 00000042, ГПЗ 00000043, ГПЗ 00000044, ГПЗ 00000058 у кількості 4 шт. Вартість виконаних робіт віднесено на збільшення первісної вартості основних засобів та відображено на рахунку 104 «Машини та обладнання».
Оплата за надані ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» транспортно-експедиційні послуги була проведена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №С8-9962 від 17.09.2019 на суму 2.016.367,50 грн, №С8-10287 від 24.09.2019 на суму 898.029,00 грн, №С8-10794 від 03.10.2019 на суму 2.598.377,20 грн, №С8-10995 від 08.10.2019 на суму 1.260.507,00 грн, №С8-11297 від 15.10.2019 на суму 724.792,20 грн, а всього на 7.498.072,90 грн (у тому числі ПДВ - 901.540,49 грн).
21.10.2019 позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2019 року (вх. №[номер приховано]), а 29.10.2019 - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2019 року (вх. №[номер приховано]), у яких задеклароване від`ємне значення з податку на додану вартість, що становить більше 100 тис. грн.
На підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 20.11.2019 №498 та направлень на перевірку №48 і №49 від 25.11.2019, контролюючим органом у період з 25.11.2019 по 13.12.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Глобинський переробний завод» з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами проведеної перевірки головними державними ревізорами-інспекторами Ільяшенко Г.Г. та Асафровою Л.В. складено Акт перевірки від 20.12.2019 №23/28-10-54-07-10/30547403, висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.6 розділу ІІІ, п.4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, що, на думку контролюючого органу, призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 936.457,00 грн та завищення суми бюджетного відшкодування за звітний період вересень 2019 року на ту ж суму, а також порушення абз. б) п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення експортних операцій за вересень 2019 року у сумі 27.118.598,27 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на оцінці двох груп господарських операцій позивача: операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» на загальну суму 7.498.072,90 грн (у тому числі ПДВ - 901.540,49 грн) та операцій з придбання послуг з організації ремонту конвеєрів скребково-ланцюгових під час капітального ремонту у ТОВ «Спеціалізоване пуско-налагоджувальне підприємство «Спецпромавтоматика» на загальну суму 209.500,00 грн (у тому числі ПДВ - 34.916,67 грн).
На підставі висновків Акту перевірки від 20.12.2019 р. №23/28-10-54-07-10/30547403 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 27.01.2020 р. №[номер приховано], яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а саме: за вересень 2019 року заявлено від`ємне значення у розмірі 87.061.496,00 грн, за даними перевірки визначено від`ємне значення у розмірі 86.125.039,00 грн, відхилення складає 936.457,00 грн.
Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2020 р. №[номер приховано], скористався правом адміністративного оскарження, проте Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №12541/6/99-00-08-25-01-06 від 10.04.2020 у задоволенні скарги відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 №[номер приховано] залишено без змін.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За правилами частин 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа, дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на податковий кредит наступають лише у разі реального здійснення господарських операцій, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, реальність наданих ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» транспортно-експедиційних послуг підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи первинних документів: Генеральним договором транспортного експедирування №07/01-18 від 15.01.2018, Заявками №300819-1 та №300819-2 від 30.08.2019, Актами наданих послуг №125 від 03.09.2019, №126 від 05.09.2019, №127 від 06.09.2019, №128 від 11.09.2019, №132 від 12.09.2019, №133 від 14.09.2019, №134 від 16.09.2019, №135 від 18.09.2019, №136 від 21.09.2019, №137 від 23.09.2019, №139 від 25.09.2019, №140 від 27.09.2019, №141 від 30.09.2019, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними на загальну суму ПДВ 901 540,49 грн, залізничними накладними СМГС, митними деклараціями, сертифікатами Movement certificate EUR/1, контрактами з нерезидентами, платіжними дорученнями про оплату наданих послуг у повному обсязі. Акт перевірки від 20.12.2019 №23/28-10-54-07-10/30547403 не містить зауважень щодо форми або змісту зазначених первинних документів.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV експедитор має право залучати до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб. Отже, надання експедитором послуг силами третіх осіб не суперечить природі транспортно-експедиторської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, для виконання своїх зобов`язань за Генеральним договором транспортного експедирування №07/01-18 від 15.01.2018 ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» залучала, зокрема, АТ «Українська залізниця», ТОВ «Зерно-Агротрейд», ТОВ «Укрметалургтранс», ТОВ «Зернова Транспортна Компанія», ТОВ «Содружество Транс-Агро» (Республіка Білорусь) та фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Зазначене свідчить про реальну спроможність ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» забезпечити надання експедиційних послуг.
Стосовно посилань відповідача на встановлену в Акті перевірки від 20.12.2019 №23/28-10-54-07-10/30547403 невідповідність між обсягами послуг, які ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» отримало від своїх контрагентів-перевізників (за даними Єдиного реєстру податкових накладних), та обсягами послуг, наданих позивачу, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» для виконання своїх зобов`язань залучала, зокрема, АТ «Українська залізниця» - перевізника на території України, та ТОВ «Содружество Транс-Агро» (Республіка Білорусь) - перевізника на території Республіки Білорусь, що супроводжував перевезення у міжнародному сполученні. При цьому такі залучені операції мають особливості оподаткування податком на додану вартість, які впливають на повноту їх відображення у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України операції з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів залізничним транспортом оподатковуються за ставкою 0 відсотків. Тобто послуги АТ «Українська залізниця» з перевезення вантажів позивача за маршрутом ст. Глобине - ст.Батьово (на кордоні Угорщини) оподатковувалися за нульовою ставкою.
У свою чергу, відповідно до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг (крім тих, що визначені у пунктах 186.2, 186.3 цієї статті) є місце реєстрації постачальника. Отже, послуги ТОВ «Содружество Транс-Агро» (нерезидента, що зареєстрований у Республіці Білорусь) мають місцем постачання територію Республіки Білорусь, а тому згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість в Україні і відповідно не відображаються у Єдиному реєстрі податкових накладних на території України.
Тобто дані Єдиного реєстру податкових накладних об`єктивно не можуть відображати у повному обсязі господарські операції з придбання ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» залізничних та транспортно-експедиційних послуг для організації міжнародних перевезень. Відтак висновки відповідача про «невідповідність обсягів» здійснені без врахування фактичних обставин та правового регулювання таких операцій.
Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни третіми особами по ланцюгу постачання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, відповідно до якої наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій (абз. 36.19).
Колегія суддів також враховує, що в результаті отримання експедиторських послуг позивачем було вивезено за межі митної території України понад 6.327 тон соєвого шроту на користь нерезидентів ANCOR INVESTMENT LIMITED, ASTARTA TRADING GMBH та Cefetra Hungary Kft, що підтверджується митними деклараціями. Сам факт здійснення цих експортних поставок відповідачем не заперечується. Зазначене свідчить про наявність у спірних господарських операціях реального господарського результату, пов`язаного з основним видом діяльності позивача.
Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Спеціалізоване пуско-налагоджувальне підприємство «Спецпромавтоматика» суд зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, реальність господарських операцій з виконання ремонтних робіт підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи первинних документів: Договором підряду №05/06/2019 від 10.06.2019 з усіма додатками; Наказами позивача №141 та №143 від 26.07.2019 про зупинку виробництва та проведення капітального ремонту; Актом приймання-передачі майданчика №03/07/2019 від 03.07.2019; Листом ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» №157 від 01.07.2019 з переліком конкретних працівників; журналами реєстрації інструктажів з охорони праці, пожежної безпеки, техногенної безпеки; листами реєстрації відвідувачів та роздруківками з автоматизованої системи контрольно-пропускного пункту; Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 30.08.2019 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) за серпень 2019 року; двома зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними; двома платіжними дорученнями про оплату 100% вартості робіт; Актами приймання-здачі відремонтованих об`єктів від 30.09.2019. Акт перевірки від 20.12.2019 №23/28-10-54-07-10/30547403 не містить зауважень щодо форми або змісту цих первинних документів.
Стосовно посилань відповідача на те, що з урахуванням наведеної у Підсумковій відомості ресурсів величини витрат труда - 4.702,25 люд./год. - кількість осіб, які повинні виконувати послуги з ремонту конвеєрів, повинна складати 28 осіб, тоді як кількість працівників ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» становить лише одну особу, суд зазначає наступне.
Зазначений у Підсумковій відомості ресурсів показник «кошторисна трудомісткість» не є показником фактичної кількості людино-годин, відпрацьованих на об`єкті, а є нормативно-розрахунковою величиною, що визначається відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва». Кошторисна трудомісткість включає не лише пряму працю робітників, що безпосередньо виконують роботи, а також працю працівників, заробітна плата яких враховується у загальновиробничих витратах.
Окрім того, в Акті перевірки від 20.12.2019 №23/28-10-54-07-10/30547403 відсутні відомості про залучення відповідачем експерта у сфері ціноутворення у будівництві для проведення такого аналізу. За таких обставин висновок відповідача про необхідність залучення для виконання робіт саме 28 осіб ґрунтується виключно на припущеннях.
Більш того, фізична присутність на території заводу позивача шести конкретних працівників ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) у період виконання ремонтних робіт підтверджується листом Підрядника №157 від 01.07.2019, журналами реєстрації інструктажів з охорони праці, пожежної безпеки та техногенної безпеки, листами реєстрації відвідувачів, роздруківками з автоматизованої системи контрольно-пропускного пункту.
Стосовно посилань відповідача на неподання ТОВ «Одеса-Імпорт» податкової звітності за серпень 2019 року, суд зазначає, що позивач не перебував у безпосередніх господарських відносинах з ТОВ «Одеса-Імпорт» та не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни третіми особами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.10.2022 у справі №160/8965/19, підставою для донарахування платнику грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника з недобросовісними платниками-постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Подібних доказів матеріали справи не містять.
Таким чином, господарські операції позивача з ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» та ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» дійсно мали місце, фактично здійснені, пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу позивача, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах.
Натомість висновки відповідача в Акті перевірки від 20.12.2019 №23/28-10-54-07-10/30547403 про нереальність господарських операцій ґрунтуються виключно на даних інформаційно-аналітичних баз контролюючого органу, відомостях Єдиного реєстру податкових накладних щодо діяльності контрагентів позивача та їх контрагентів, а також на припущеннях щодо неможливості виконання операцій з огляду на відсутність достатньої кількості працівників та основних засобів у контрагентів.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.02.2023 у справі №380/9660/21, інформація з інформаційно-аналітичних баз даних контролюючого органу не має статусу первинного документа та не є належним доказом нереальності здійснених господарських операцій.
Колегія суддів також наголошує, що під час проведення перевірки контролюючим органом не проводилися жодні заходи податкового контролю безпосередньо щодо ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» та ТОВ «СПНП «Спецпромавтоматика» з метою отримання первинних документів та пояснень від цих контрагентів. Жодних доказів узгодженості дій позивача з його контрагентами, спрямованих на безпідставне отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03), Суд констатував, що позбавлення компанії-заявника, яка повністю виконала свої зобов`язання щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість, права на віднесення до складу податкового кредиту суми податку, сплаченої постачальнику, лише з підстав несвоєчасного виконання постачальником своїх обов`язків з податкової звітності, становить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду належних та допустимих доказів обґрунтованості та правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27.01.2020 №[номер приховано]. Висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Транспортна компанія «Авантаж» та ТОВ «Спеціалізоване пуско-налагоджувальне підприємство «Спецпромавтоматика» не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.М. Кузьмишина
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року)