ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Шевченко А.В.,
Суддя-доповідач: Епель О.В.,
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Справа №320/46750/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Аліменка В.О., Компанієць І.Д.,
за участю секретаря Снитко А.А.,
представниці Позивача Гудими Т.Ю.,
представника Відповідача Сливки А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Агрофірма «МАТЮШІ»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
Історія справи.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «МАТЮШІ» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Відповідачем від 27.06.2025 № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано].
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначав, що винесені податкові-повідомлення рішення суперечить законодавству, є необґрунтованими, протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Зокрема, на переконання Позивача, безпідставними є висновки Відповідача про необхідність додаткової сплати ПДВ за перевиставлену вартість електроенергії лише через відсутність окремої номенклатури щодо перевиставлення електроенергії в податкових накладних, складених та зареєстрованих в ЄРПН за результатами надання коров`ячої ферми в оренду.
Також Позивач зазначав, що через несприятливі погодні умови засіяний озимий ріпак загинув в березні 2020 року і позивач визнав частину витрат, понесених на засіювання ріпака, такими що не використовувались в господарській діяльності та донарахував ПДВ за підпунктом «г» пункту 198.5 Податкового кодексу. Іншу частину витрат, які нерозривно були пов`язані з підготовкою ґрунту й не потребували додаткових вкладень перед наступним засіювання кукурудзи замість ріпака, він правомірно відніс на витрати, що безпосередньо були понесені для вирощування кукурудзи 2020 року.
Позивач також стверджував, що порядок перенесення витрат у разі загибелі однієї зернової культури на витрати, пов`язані з вирощуванням іншої, неодноразово був досліджений судами, зокрема у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №808/325/17 та контролюючим органом в індивідуальній податковій консультації ДПС України від 12.06.2020 №2407/6/99-00-05-06-02-06/ІПК.
Також Позивач зазначав, що на момент проведення перевірки, Позивачем подані повідомлення за формою № 20-ОПП, підстави для притягнення його до відповідальності на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України щодо таких земельних ділянок, відсутні.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.06.2025 № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано].
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вартість перевиставленої електроенергії разом з вартістю орендної плати обкладалась ПДВ, що прямо зазначено в актах наданих послуг, а також деталізовано у розрахунках до актів надання послуг та відповідає розрахункам, які підтверджують фактичну вартість електроенергії спожитої орендарем.
Також суд зазначив, що у разі знищення (загибелі) посівів здійснюється списання товарів/послуг, придбаних з ПДВ, що були використані для таких посівів, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються, якщо вартість таких товарів/послуг включається до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню.
Водночас, суд проаналізував які саме витрати були віднесені до собівартості реалізованої у подальшому кукурудзи 2020 року та дійшов до висновку про правомірність таких дій.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд зазначив, що у Позивача з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок виник обов`язок подання повідомлення за формою №20-ОПП, втім, у визначені Порядком строки такий обов`язок виконано не було.
3. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, Апелянт зазначає, що компенсація комунальних послуг, в тому числі електроенергії на підставі п. 188.1 ст. 188 є об?єктом оподаткування ПДВ. Водночас, умовами договору оренди не передбачено, що вартість комунальних послуг включається до вартості орендної плати і така номенклатура відсутня у актах наданих послуг та зареєстрованих податкових накладних.
Також контролюючий орган наполягає, що Позивачем, в порушення приписів ПК України, не нараховано податкові зобов?язання на матеріальну частину, що використана при вирощуванні озимого ріпаку та загинув в 2020 році на загальну суму ПДВ 229 367,90 грн.
Окрім того, Апелянт посилається на відсутність доказів, які доводили б, що витрати, які «були перенесені» до вартості кукурудзи в подальшому брали участь в операціях з ПДВ. Калькуляція вартості судом не досліджувалася.
Також, на переконання контролюючого органу, правові висновки ВС, враховані судом першої інстанції, не є релевантними до цієї справи.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 та від 24.07.2026 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, зазначаючи, що перенесення відновлюваних витрат в рахунок витрат іншої культурит не суперечить нормам законодавства. При цьому, вартість проданої кукурудзи вища, ніж витрати, які були перенесені на її собівартість, що вкотре підтверджує використання таких витрат у господарській діяльності Позивача.
Також у відзиві Позивач наполягає на тому, що загальна вартість орендної плати включала користування нежитловими приміщеннями, обладнанням та використані комунальні послуги, зокрема й на електроенергію. На всю суму орендної плати Позивач нараховував ПДВ.
6. У судовому засіданні представник Апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі в межах доводів викладених у ній письмово. Зазначав про безпідставність «перенесення» витрат при вирощуванні озимого ріпаку. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
У судовому засіданні представниця Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Просила задоволенні скарги Відповідача відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
7. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
8. При цьому, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
9. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін наступних підстав.
10. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі підпункту 19№.1.1 пункту 19№ статті 19№, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82, підпункту 69.35І пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13, підпункту 9І? пункту 9 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 28.03.2025 №1276-п проведене документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «МАТЮШІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2024, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2018 по 31.12.2024, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, наведеного у додатку №1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.
12.05.2025 року Головним управлінням ДПС у Київській області було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агрофірма «МАТЮШІ» №24217/10-36-07-12/03755348, в якому встановлено порушення:
1) пп. б) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп. г) п. 198.5 ст. 198, п.199.1 - 199.5 ст.199 ПКУ в результаті заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) на загальну суму 1 700 892 грн., в тому числі: січень 2020 в сумі 30570 грн., березень 2020 в сумі 195457 грн., квітень 2020 в сумі 104016 грн., червень 2020 в сумі 7914 грн., серпень 2020 в сумі 4325 грн., вересень 2020 в сумі 97727 грн., жовтень 2020 в сумі 17347 грн., грудень 2020 в сумі 70975 грн., січень 2021 в сумі 14307 грн., вересень 2021 в сумі 283621 грн., жовтень 2021 в сумі 40260 грн., грудень 2021 в сумі 107423 грн., січень 2022 в сумі 70879 грн., травень 2022 в сумі 19745 грн., січень 2024 в сумі 588429 грн., лютий 2024 в сумі 51897 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) станом на 31.12.2024 року в сумі 938973 грн.
2) ???пп. г) п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПКУ в результаті не складання в електронній формі та реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість за січень 2020 -грудень 2024 років на загальну суму ПДВ 2869662 грн., в тому числі: за січень 2020 - грудень 2024 років. ???
3) п. 63.3 ст. 63 ПКУ та п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 із змінами та доповненнями в результаті не повідомлення про всі об`єкти (298 об`єктів) оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
4) ???п.п.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПКУ від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь, фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773).
5) пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168, пп.164.2.17 «е» п.164.2 п.164.5 ст.164, п.167.1 ст. 167, п.173.1 ст.173 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 53172,88 грн., в тому числі, у лютому 2019р. на суму 5263,91 грн., у квітні 2022р. на суму 30215,63 грн., у липні 2021р. на суму 17693,34грн. 6. г. 168.1.1 п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.164.2.17 «е» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.173.1 ст.173, п.п.170.1.2 п.170.1 ст.170, п.16№ підрозділу 10 розділу XX, ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов?язання з військового збору на загальну суму 3633,48 грн., в тому числі, за квітень 2020 р. - 2064,74 грн., за липень 2021 р. - 1209,05 грн., за лютий 2019 р. - 359,70 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки Товариством подано заперечення до контролюючого органу, та додаткові пояснення до заперечень разом із доказами, які були направлені засобами поштового зв`язку.
Розглянувши вказані заперечення ГУ ДПС у Київській області прийнято рішення та частково змінено висновки акта перевірки від 12.05.2025 №24217/10-36-07-12, а саме: п.3.1.3.3 та п. 4 на сторінках 42 та 75 акта перевірки, а саме:
1) сторінка 42: Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2018 по 31.12.2024 встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) на загальну суму 1700 892 грн., в тому числі : січень 2020 в сумі 30570 грн., березень 2020 в сумі 195457 грн., квітень 2020 в сумі 104016 грн., червень 2020 в сумі 7914 грн., серпень 2020 в сумі 4325 грн., вересень 2020 в сумі 97727 грн., жовтень 2020 в сумі 17347 грн., грудень 2020 в сумі 70975 грн., січень 2021 в сумі 14307 грн., вересень 2021 в сумі 283621 грн., жовтень 2021 в сумі 40260 грн., грудень 2021 в сумі 107423 грн., січень 2022 в сумі 70879 грн., травень 2022 в сумі 19745 грн., січень 2024 в сумі 588429 грн., лютий 2024 в сумі 51897 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) станом на 31.12.2024 року в сумі 938973 гривень.
необхідно замінити на: Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2018 по 31.12.2024 встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) на загальну суму 2 042 194 грн., в тому числі : січень 2020 в сумі 30570 грн., березень 2020 в сумі 195457 грн., квітень 2020 в сумі 104016 грн., червень 2020 в сумі 7914 грн., серпень 2020 в сумі 4325 грн., вересень 2020 в сумі 97721 грн., жовтень 2020 в сумі 17347 грн., грудень 2020 в сумі 70975 грн., січень 2021 в сумі 14307 грн., вересень 2021 в сумі 283621 грн., жовтень 2021 в сумі 40260 грн., грудень 2021 в сумі 107423 грн, січень 2022 в сумі 70879 грн., травень 2022 в сумі 19745 грн., грудень 2023 в сумі 78581 грн., січень 2024 в 847150 грн., лютий 2024 в сумі 51897 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) станом на 31.12.2024 року в сумі 827467 гривень.
п.199.1 -199.5 ст. 199 ПКУ в результаті сторінка 75: як було пп. б) п.185.1ст.185, п.187.1 ст.187, пп. г) п. 198.5 ст. 198, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) на загальну суму 1700 892 грн., в тому числі : січень 2020 в сумі 30570 грн., березень 2020 в сумі 195457 грн., квітень 2020 в сумі 104016 грн., червень 2020 в сумі 7914 грн., серпень 2020 в сумі 4325 грн., вересень 2020 в сумі 97727 грн., жовтень 2020 в сумі 17347 грн., грудень 2020 в сумі 70975 грн., січень 2021 в сумі 14307 грн., вересень 2021 в сумі 283621 грн., жовтень 2021 в сумі 40260 грн., грудень 2021 в сумі 107423 грн., січень 2022 в сумі 70879 грн., травень 2022 в сумі 19745 грн., січень 2024 в сумі 588429 грн., лютий 2024 в сумі 51897 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) станом на 31.12.2024 року в сумі 938973 грн.
необхідно замінити на пп. б) п.185.1ст.185, п.187.1 ст.187, пп. г) п. 198.5 ст. 198, п.199.1 -199.5 ст.199 ПКУ в результаті заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення) на загальну суму 2 042 194 грн., в тому числі : січень 2020 в сумі 30570 грн., березень 2020 в сумі 195457 грн., квітень 2020 в сумі 104016 грн., червень 2020 в сумі 7914 грн., серпень 2020 в сумі 4325 грн., вересень 2020 в сумі 97727 грн., жовтень 2020 в сумі 17347 грн., грудень 2020 в сумі 70975 грн., січень 2021 в сумі 14307 грн., вересень 2021 в сумі 283621 грн., жовтень 2021 в сумі 40260 грн., грудень 2021 в сумі 107423 грн., січень 2022 в сумі 70879 грн., травень 2022 в сумі 19745 грн., грудень 2023 в сумі 78581 грн., січень 2024 в сумі 847150 грн., лютий 2024 в сумі 51897 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19,1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) станом на 31.12.2024 року в сумі 827467 гривень.
2) Інші висновки, викладені в акті перевірки від 12.05.2025 року №24217/10-36-07-12/03755348 є обґрунтованими та залишено без змін, а заперечення залишено без задоволення.
На підставі висновків акта перевірки від 12.05.2025 року №24217/10-36-07-12/03755348 та зі врахуванням розгляду заперечень ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2025:
- №[номер приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 484 145 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 441 951 грн.;
- №[номер приховано], яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість на суму 865 207 грн.;
- №[номер приховано], яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 827 468 грн.;
- №[номер приховано], яким застосовано штрафні санкції у розмірі 303 960 грн. за несвоєчасне повідомлення за неповідомлення за формою 20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподатковуванням за основним місцем обліку в кількості 298 об`єктів, в тому числі несвоєчасно повідомлено про 77 об`єктів.
Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу від 08.07.2025 на вказані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби України від 04.09.2025 №25767/6/99-00-06-01-01-06 залишено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «МАТЮШІ» без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
11. Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У підпункті 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України зазначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
У відповідності до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
За нормами пункту 77.6 цієї ж статті допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
За правилами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 77.9).
Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) зокрема передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 2 статті 3 Закону № 996-XIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що до бази оподаткування ПДВ включаються вартість товарів/послуг, які постачаються включаються суми відшкодування орендодавцю (який не є бюджетною установою) витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії.
Стверджуючи про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган зазначає, що Позивачем не було нараховано податкові зобов`язання на вартість компенсації комунальних послуг, зданого в оренду нерухомого майна, в тому числі електроенергії, оскільки умовами договору оренди не передбачено, що вартість комунальних послуг включається до вартості орендної плати і така номенклатура відсутня у актах наданих послуг та зареєстрованих податкових накладних.
Аналізуючи такі доводи, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки компенсація електроенергії була складовою частиною орендної плати, зазначеної в актах наданих послуг, а тому на такі суми були нараховані податкові зобов`язання з ПДВ, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які були надані Позивачем під час документальної перевірки, зокрема до заперечень на акт перевірки, а саме: актами виконання робіт (надання послуг) і звітами до таких актів, а також бухгалтерських довідок та пояснювальними записками щодо спожитої електроенергії від електрика.
Наприклад, згідно акту виконання робіт (надання послуг) № 30 від 31.01.2024 Позивач та його контрагент склали цей акт, що загальна вартість робіт (послуг) - оренда приміщення склала 687 114,98 грн, з них ПДВ - 114519,16 грн /т. 3 а.с.138/.
Згідно звіту до зазначеного акту вартість оренди нерухомого майна складає 687114,98 грн, з них плата за нерухоме майно - 130170,72 та електроенергія з ПДВ 544944,25 грн /т. 3 а.с. 139-144/. Зазначений розрахунок відповідає відомостям, які вказані у бухгалтерській довідці про розподіл активної і реактивної електроенергії між напрямками витрат /т.6 а.с.160/, звіту електрика за січень 2024 року /т.6 а.с. 157/, а також акту № А-305199471029 приймання передачі наданих послуг з перетікань реактивної електричної енергії за січень 2024 року між Позивачем та ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 31.01.2024 /т.6 а.с. 158/ та акту № 20230974/1/1 приймання-передавання товарної продукції за січень 2024 року від 31.01.2024 між Позивачем та ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ»/ т. 6 а.с.159/.
Втім, надані Позивачем первинні документи, зокрема й зазначені вище, контролюючим органом під час перевірки не перевірялися. Доводи Апелянта про те, що у актах наданих послуг та податкових накладних відсутня номенклатура «компенсація комунальних послуг» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки номенклатура деталізована у звітах до таких актів, які розкривають зміст господарської операції та обсяг наданих послуг, що не було взято до уваги контролюючим органом.
Окрім того, як неодноразово констатував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 25 лютого 2026 року у справі № 640/21358/21, превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так само характеризує і податковий облік.
Більш того, як неодноразово зазначала Державна податкова служба України в індивідуальних податкових консультаціях, зокрема від 09.07.2020 № 2764/6/99-00-05-06-02-06/ІПК, якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних та інших експлуатаційних послуг з їх безпосередніми постачальниками, а здійснює їх відшкодування (компенсацію) орендодавцю, то кошти, що отримуються від такого орендаря як відшкодування (компенсація) таких витрат, передбачених договором оренди, включаються орендодавцем до бази оподаткування ПДВ у загальновстановленому порядку, оскільки є складовою частиною вартості послуг з надання в оренду нерухомого майна/ т.7 а.с.92-94/.
Так, обставин щодо самостійного укладання контрагентом Позивача договорів на споживання комунальних та інших експлуатаційних послуг з їх безпосередніми постачальниками контролюючим органом під час перевірки та судом не встановлено, а тому Позивач правомірно визначив їх складовою частиною вартості послуг з надання в оренду нерухомого майна
В індивідуальній податковій консультації від 17.06.2020 № 2448/6/99-00-05-06/ІПК ДПС України також зазначила, що економічне відшкодування (компенсація) всіх елементів витрат, пов`язаних з послугами з надання майна в оренду має здійснюватися у вартості орендної плати за нерухоме майно. А податкова накладна складається орендодавцем на всю суму плати, що включає в себе відшкодування (компенсацію) витрат, у тому числі комунальних послуг/ т.7 а.с.95-97/.
У індивідуальній податковій консультації від 12.04.2021 № 1484/ІПК/99-00-21-03-02-06 ДПС України також акцентувала, що податкова накладна за такими операціями, як «компенсація витрат щодо спожитої електроенергії» не складається, оскільки орендодавець не є безпосереднім постачальником такої електроенергії , а компенсація витрат їх придбання є складовою вартості послуг оренди нерухомого майна, які надаються таким орендодавцем.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи презумпцію правомірності рішень платника податку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів Апелянта щодо заниження суми податкових зобов?язань Позивача з ПДВ за операціями зі здачі в оренду нерухомого майна контрагенту ТОВ «Ресіліент Матюші». Доводи Апелянта правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, позаяк вони суперечать позиції ДПС України, яка неодноразово була висловлена у податкових консультаціях.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині заниження податку на додану вартість через «перенесення» Позивачем частини витрат від знищеного озимого ріпака 2020 року до складу собівартості кукурудзи 2020 року та наявності у Позивача обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно акту перевірки, висновок контролюючого органу про порушення Позивачем п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України мотивований тим, що ТОВ Агрофірма «Матюші» не нараховано податкові зобов`язання на матеріальну частину, що використана при вирощуванні озимого ріпаку, який загинув у 2020 році, про що складено акт обстеження та списання загиблих посіві сільськогосподарських культур від 30.03.2020 на загальну суму ПДВ 229367,90 грн.
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано Апелянтом, основним видом економічної діяльності Позивача є вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур.
Згідно акту обстеження та списання загиблих посівів озимого ріпаку врожаю 2020 р. від 30.03.2020 в результаті поворотних заморозків в березні 2020 року загинуло 234 га озимого ріпаку урожаю 2020 року. Відновленню не підлягають наступні витрати: насіння ріпаку на суму 268506,0 грн, гербіциди на суму 306891,0 грн., ПММ на суму 188898,53 грн, послуги по внесенню ЗЗР на суму 48750,0 грн, послуги по посіву на суму 253500,0 грн, послуги культивації на суму 83333,30 грн.
Прийнято рішення: витрати в сумі 1149 878,83 грн списати на рахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності».
В бухгалтерському обліку вказана операція відображена Дт 977 «Інші витрати звичайної діяльності» Кт 231 «Вирощування озимого ріпаку 2020 рік» в сумі 1149 878,83 грн.
Відтак, на матеріальну частину витрат Позивачем було нараховано податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 229975,77 грн., податкова накладна №38 від 31.03.2020 року, зареєстровано в ЄРПН 13.04.2020 реєстраційний номер №[номер приховано].
Разом з тим, суму витрат у розмірі 2709307,30 грн, понесених при вирощуванні ріпаку, перенесено на Дт 231 «Вирощування кукурудзи на зерно», в тому числі: загальновиробничі витрати минулого року в сумі 1774554,76 грн., загальновиробничі витрати поточного року в сумі 489892,07 грн., ЗЗР в сумі 29433,69 грн., мінеральні добрива в сумі 415426,78 грн.
Усі статті витрат, які платник податку переніс, відображені у бухгалтерській довідці від 30.03.2020 /т.6 а.с. 226/. До таких витрат належать, зокрема: витрати на добрива азотні (основна стаття), оренди полів, техніки та обладнання, її ремонт, оплату праці, паливо, послуги охорони тощо.
Принагідно, колегія суддів зазначає, що, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача і саме суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Втім, ані в акті перевірки, ані під час розгляду цієї справи судом, контролюючий орган не навів жодних доводів та аргументів щодо неможливості перенесення зазначених вище витрат на рахунок 231 «Вирощування кукурудзи на зерно». Позаяк, статті витрат, які були перенесені, контролюючим органом в акті перевірки не досліджувалися.
Разом з тим, відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 «Витрати» у розділі склад витрат чітко встановлено, що: «собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Відповідно до пункту 15 П(С)БО 16: підпункт 15.1 «Витрати» до загальновиробничих витрат включаються:
- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);
- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології, й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);
- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;
- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
- інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо)».
Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, загальновиробничі витрати також є частиною собівартості продукції.
Як вбачається з бухгалтерської довідки від 30.03.2020 саме такі витрати за категоріями й були віднесені до собівартості реалізованої у подальшому кукурудзи 2020 року. Зворотного Апелянтом не доведено.
Доводи Апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які доводили б, що витрати, які були перенесені до вартості кукурудзи, брали участь в операціях з ПДВ колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі мотиви не були підставою для висновку про порушення Позивачем податкової дисципліни.
Окрім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано контролюючим органом, кукурудза 2020 року була реалізована з ПДВ, що вбачається з наявних у справі договорів та податкових накладних, а тому відсутні правові підстави стверджувати, що сільськогосподарська продукція в наступному не брала участь в операціях з ПДВ. Зворотного Апелянтом не доведено.
Аналізуючи доводи Апелянта про те, що судом першої інстанції не було встановлено факту віднесення вартості матеріальної частини витрат до складу собівартості кукурудзи, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки на матеріальну частину витрат, понесених під час вирощування озимого ріпаку, Позивачем було нараховано податкові зобов`язання та зареєстровано податкову накладну №38 від 31.03.2020, про що зазначено колегією суддів вище.
Отже, доводи Апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкових повідомленнь-рішеннь від 27.06.2025 №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано] та наявність правових підстав для їх скасування.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - без змін.
13. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 288, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 28.09.2026.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: В.О. Аліменко
І.Д. Компанієць