ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/30822/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача: Терези Ю.О.
Суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 № 4245-17 про нарахування транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначала, що транспортний податок запроваджено у 2015 і саме тоді місцеві ради набули повноважень на його встановлення. Київська міська рада рішенням від 28.01.2015 № 58/923 внесла зміни до свого рішення від 23.06.2011 № 242/5629, встановивши новий податок на майно - транспортний податок. Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України вказаний податок міг застосовуватися тільки з 2016 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 адміністративну справу № 640/30822/21 прийнято до провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у місті Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві як відокремлений підрозділ ДПС України, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011 (далі - Відповідач).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 № 4245-17 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 28.01.2015, тобто після 15.07.2014, застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На переконання Відповідача, судом першої інстанції передчасно та не в повному обсязі було досліджено всі обставини справи, що стало підставою винесення необґрунтованого рішення з порушенням встановленим вимог КАС України.
В апеляційній скарзі Відповідач звертає увагу, зокрема, на наступне:
- норма пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України є спеціальною, тому транспортний податок підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 ПК України, з 01.01.2015, незалежно від прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України;
- оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким з 01.01.2015 введено транспортний податок, прийнято 28.12.2014, тобто до початку нового бюджетного періоду та за шість місяців до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), обов`язок сплати такого податку виник з 2015 року.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 640/30822/21 з Харківського окружного адміністративного суду.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 справу призначено до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У цій справі апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Позивач є власником транспортного засобу марки LAND ROVER RANGE ROVER, 2012 року випуску, об`єм двигуна - 4999 куб. см, ДНЗ - НОМЕР_1 , тип двигуна - внутрішнього згорання, тип коробки передач - автоматична, VIN - НОМЕР_2 , вид палива - бензин, дата здійснення реєстраційної дії -28.03.2014 року, що підтверджено Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 24-25).
11.06.2015 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 4245-17 (далі - ППР), яким Позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 48).
В листі Головного управління ДПС у місті Києві від 27.08.2021 № 6039/М/26-15-13-06-18/ЗВГ (а.с. 17-21) зазначено, що оскаржуваним ППР транспортний податок у розмірі 25000,00 грн. визначено за 2015 рік.
Не погоджуючись ППР, Позивач звернулася до суду з відповідним позовом.
Оцінка суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність ППР і обґрунтував свій висновок такими доводами:
- рішення Київської міської ради, яким введено транспортний податок на території міста Києва, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, що відбулось 06.03.2015;
- статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року;
- оскільки рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік прийняте 28 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року;
- підстави для справляння транспортного податку у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Одним з основних принципів податкового законодавства є стабільність, а саме: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 до ПК України внесено зміни, які набрали чинності з 01.01.2015. Зокрема, з 01.01.2015 запроваджено транспортний податок, викладено у новій редакції ст. 267 ПК України.
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування (пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України).
Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України).
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України).
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4 ст. 267 ПК України).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України).
Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів (пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України).
Відповідно до ст. 265 ПК України транспортний податок входить до складу податку на майно. Згідно з п. 10.1 ст. 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України (п. 4.4 ст. 4 ПК України).
Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю) (п. 10.2 ст. 10 ПК України).
Пунктом 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України)
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно з порядком, встановленим цим Кодексом, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення (пп. 12.3.6 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Відповідно до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів, зокрема, належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (пп. 12.4.1); до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (пп. 12.4.3).
Відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» викладено в новій редакції. Додатком 2 до рішення є Положення про транспортний податок.
Рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 опубліковане в газеті Київської міської ради «Хрещатик» за 06.03.2015, випуск № 20 (1420).
Узагальнюючи нормативне регулювання спірного питання, колегія суддів звертає увагу, що зміни до ПК України, якими було запроваджено транспортний податок, набули чинності 01.01.2015, тобто у перший день 2015 року, який є базовим податковим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком, а також бюджетним роком.
Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Отже, запровадження податку у перший день звітного періоду (бюджетного року) суперечить пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України, а тому, з урахуванням пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, нарахування такого податку можливе тільки з наступного бюджетного року, яким у спірному випадку є 2016 рік.
Суд першої інстанції надав належну оцінку вказаним обставинам і, правильно застосувавши до спірних правовідносин наведені норми податкового законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного ППР. Позиція суду першої інстанції відповідає сталій позиції Верховного Суду у подібних справах, зокрема, у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2137/17, від 02.04.2019 у справі № 816/2006/16.
Водночас колегія суддів вважає помилковим твердження апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, з огляду на таке.
Підпункт 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачає, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Відповідач, звертаючись до цієї норми, ігнорує, що транспортний податок запроваджено тільки 01.01.2015, у перший день бюджетного року.
Дата запровадження транспортного податку визначила подальший механізм дій органів місцевого самоврядування. Зокрема, Київська міська рада оприлюднила рішення, яким встановлено транспортний податок і затверджено Положення про транспортний податок, 06.03.2015, тобто з додержанням строку, передбаченого пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, - до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).
Саме у разі недодержання органом місцевого самоврядування передбаченого пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України строку офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів могла застосовуватися норма, на яку Відповідач посилається в апеляційній скарзі - пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України. У спірному випадку передумови для її застосування відсутні.
В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким з 01.01.2015 введено транспортний податок, прийнято 28.12.2014, тобто до початку нового бюджетного періоду та за шість місяців до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), обов`язок сплати такого податку виник з 2015 року.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період для транспортного податку дорівнює календарному року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України календарний рік починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Шість місяців до початку нового бюджетного періоду, таким чином, мають обчислюватися відносно 1 січня, а не 1 липня, як пропонує Відповідач.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, відтак за результатами апеляційного перегляду колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 245, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна