ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/583/26 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: cудді-доповідача: Терези Ю.О., cуддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач 2, Скаржник) (залучено ухвалою суду першої інстанції від 19.03.2026, в якості другого відповідача), у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо скасування з 01.05.2025 нарахування та виплати Позивачу соціальної пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до пункту 11 частини першої статті 20, частини першої статті 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з підстав перевищення середньомісячним доходом сім`ї, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4240 грн);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області поновити нарахування та виплату з 01.05.2025 монетизованої суми пільг по сплаті житлово-комунальних послуг передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, частини першої статті 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без застосування п.1-1 ПКМУ № 1553 від 31.12.2024 якою передбачено врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, з розрахунку на одну особу, за попередні 6 місяців.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо скасування з 01.05.2025 нарахування та виплати ОСОБА_1 соціальної пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до пункту 11 частини першої статті 20, частини першої статті 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити нарахування та виплату з 01.05.2025 ОСОБА_1 соціальної пільги на житлово комунальні послуги відповідно до пункту 11 частини першої статті 20, частини першої статті 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання Відповідача 2 на положення Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2025 № 389 (далі - Порядок № 389), як на підставу для припинення виплати Позивачу спірної соціальної пільги, є необґрунтованим, оскільки Порядок № 389 поширюється на осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 3. Натомість, Позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, категорії 2, тому дії Відповідача 2, пов`язані з відмовою, як потерпілій від аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, в наданні пільги в розмірі 50 % на оплату житлово-комунальних послуг/придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, є протиправними. Також суд зазначив, що оскільки Позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, то саме з цей територіальний пенсійний орган слід зобов`язати поновити Позивачу виплату соціальної пільги з 01.05.2025.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відповідач 2 зазначає, що після здійснення обрахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2025 № 389 (далі - Порядок №389) з`ясувалось, що право на користування пільговою знижкою у Позивача з 01.05.2025 відсутнє, у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї перевищує соціальну податкову пільгу (на 2025 рік - 4240,00 грн), яка дає право на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Також Скаржник стверджує, що Позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про припинення соціальної пільги Позивач дізналася 09.06.2025. При цьому, Позивач не просила суд поновити такий строк.
Крім того, Скаржник вказує, що суд першої інстанції, зобов`язуючи Відповідача 2 вчинити певні дії, втрутився у дискреційні повноваження пенсійного органу, адже суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про виплату пільг, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 та 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 та призначено справу до апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У цій справі жоден з учасників не заявляв клопотання про розгляд справи за їх участі, наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції і перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Позивач є громадянкою, яка евакуйована у 1986 році із зони відчуження категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.11.1994 (а.с. 11).
До травня 2025 року Позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пільг за категорією пільговика "особа (ЧАЕС) - 2 категорії - потерпілий" в розмірі 50 % знижки на оплату житлово-комунальних послуг в межах соціальних норм споживання (а.с. 10, 78-83).
У зв`язку з припиненням у травні 2025 року виплати соціальної пільги на оплату житлово-комунальних послуг, Позивач на особистому прийомі громадян звернулася до Відповідача 1 із заявою про поновлення такої виплати.
Відповідач 1 листом від 03.12.2025 повідомив Позивачу, що станом на дату надання відповіді заява Позивача про призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг не надходила та на обліку, як отримувач вказаних пільг, Позивач не перебуває.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернулася до суду з відповідним позовом.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №796-XII цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема пільги, передбачені пунктом 11 статті 20 цього Закону, 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, як громадянка, евакуйована у 1986 році із зони відчуження (категорія 2), по 30.04.2025 отримувала пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону № 796-XII у вигляді 50-відсоткової знижки на оплату житлово-комунальних послуг.
З 01.05.2025 Позивачу припинено надання вказаної пільги зі сплати житлово-комунальних послуг.
Підставою для припинення вказаної виплати Відповідач 2 зазначає те, що відповідно до пп. 1 п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389, у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1553, у 2025 році пільги особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС, віднесеним до категорії 2, надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією Постановою. Відповідно до пп. 2 п. 1-1 Положення підпункту 1 пункту 1-1 Постанови № 389 застосовуються після закінчення опалювального сезону 2024/25 року - для осіб, які отримували пільги у період до 31 грудня 2024р. включно. Граничний розмір доходу, який дає право на застосування податкової соціальної пільги у 2025 році в Україні становить 4240,00 грн. Під час розгляду питання щодо наявності у позивача права на призначення пільг з 01.05.2025. Відповідачем 2 було встановлено, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців становить більш ніж 4240,00 грн, що перевищує величину доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу.
Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів зазначає наступне.
Механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства визначений Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 у 2025 році пільги, передбачені пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, визначених пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, надаються за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
31.12.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від № 1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389», якою постанову від 04.06.2015 № 389 доповнено пунктом 1-1, що передбачає застосування в 2025 році критерію доходу сім`ї при наданні зазначених пільг.
З урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 № 1553, пільги, визначені пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796-XII, надаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій 1 та 2, за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Саме на підставі цих змін Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області з 01.05.2025 було призупинено надання Позивачу пільги, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796-XII, у частині пільг, визначених пунктом 11 частини першої статті 20 цього Закону.
Разом із тим, норми Закону № 796-XII залишаються чинними, зміни до пункту 11 частини першої статті 20 та пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону не вносилися. У цих нормах не встановлено залежності надання пільг від середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Статтею 71 Закону № 796-XII визначено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 та від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 наголошував, що закони про Державний бюджет України не можуть змінювати чи обмежувати обсяг прав, гарантій і пільг, встановлених спеціальними законами, а будь-яке встановлення іншого, додаткового регулювання відносин, відмінного від предмета спеціального закону, є неприпустимим і суперечить Конституції України (ст. 6, 19, 130).
Велика Палата Конституційного Суду України у рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 зазначила, що забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є конституційним обов`язком держави, а обмеження чи скасування пільг для таких осіб без відповідної рівноцінної компенсації порушує сутність їх прав на соціальний захист. У рішенні від 25 квітня 2019 року № 1-Р/2019 зазначається, що посилений соціальний захист цих осіб обумовлений особливим статусом та ризиками, пов`язаними з наслідками катастрофи, і не може залежати від майнового стану сім`ї.
З огляду на це, положення пункту 7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 1553 від 31.12.2024 встановлюють додаткове регулювання відносин, відмінне від положень спеціального Закону № 796-XII, що є неприпустимим. Закон № 796-XII є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має пріоритет у застосуванні.
Отже, обмеження щодо надання пільг шляхом застосування критерію середньомісячного доходу сім`ї, передбачене пунктом 7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX та постановою Кабінету Міністрів України № 1553, суперечить положенням Закону № 796-XII і Конституції України, а тому не може бути застосоване до спірних правовідносин.
Позивач є громадянкою, евакуйованою у 1986 році із зони відчуження та належить до категорії 2, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 17.11.1994, з огляду на що за нею зберігається право на отримання вказаної пільги.
Отже, оскільки Відповідач 2 протиправно припинив з 01.05.2025 надання Позивачу пільги по оплаті комунальних послуг, то суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, зокрема, шляхом зобов`язання Відповідача 2 поновити нарахування та виплату з 01.05.2025 Позивачу соціальної пільги на житлово комунальні послуги відповідно до пункту 11 частини першої статті 20, частини першої статті 21 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з цим, покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення мотиви про те, що на Позивача не поширюється дія Порядку № 389 (застосовується для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до 3 категорії), оскільки останній відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до 2 категорії, не узгоджується з правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі. Зокрема, суд першої інстанції не врахував Постанову Кабінет Міністрів України від 31.12.2024 № 1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389», якою постанову Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 доповнено пунктом 1-1.
У зв`язку з чим, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні, із зазначенням, що підставами для часткового задоволення позовних вимог є доводи, викладені у цій постанові Шостого апеляційного адміністративного суду.
Доводи Скаржника про пропуск Позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом та неподання ним клопотання про поновлення такого строку, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
На думку Скаржника, початок відліку строку звернення до суду розпочався 09.06.2025 - з моменту, коли Позивач дізналася про припинення соціальної пільги. Однак, Скаржник не надає доказів повідомлення Позивача 09.06.2025 про припинення соціальної пільги, тому визначити початок відліку строку звернення до суду з 09.06.2025 не вбачається можливим.
У свою чергу, Позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, яка подана на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 21.01.2026, вказує, що про припинення виплати соціальної допомоги дізналася після отримання відповіді (лист від 03.12.2025) Відповідача на звернення від 25.11.2025.
Отже, враховуючи, що про порушення своїх прав Позивач дізналася у грудні 2025 року, а з цим адміністративним позовом звернулася до суду у січні 2026 року, шестимісячний строк звернення до суду Позивачем не пропущений.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, водночас вважає за необхідне змінити вказане судове рішення у мотивувальній частині, зазначивши, що підставами для часткового задоволення позову є доводи, викладені у цій постанові апеляційного адміністративного суду. У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. У зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026, зазначивши, що підставами для часткового задоволення позову є доводи, викладені у цій постанові Шостого апеляційного адміністративного суду.
У решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна