ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 357/21520/25 Суддя (судді) першої інстанції: Цукуров В.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Кузьмишина О.М.
Парінов А.Б.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2026 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА №6245774 від 29.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що вимірювання швидкості руху здійснювалося поліцейським за допомогою приладу TruCam, який не був закріплений на стаціонарному штативі, а утримувався поліцейським у руці, що, на переконання позивача, ставить під сумнів достовірність результатів такого вимірювання. Також стверджує, що відеозапис не дає можливості однозначно встановити, що зафіксована швидкість стосується саме належного йому транспортного засобу, оскільки одночасно в кадрі перебували інші автомобілі, а їх державні номерні знаки неможливо розпізнати. Крім того, позивач посилався на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейський не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги адвоката.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги за своїм змістом є аналогічними доводам позовної заяви.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2026 відкрито апеляційне провадження, продовжено строк розгляду на розумний та призначено справу розгляду в порядку письмового провадження.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.11.2025 року поліцейським поліцейського взводу №1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП рядовим поліції Клименко Д.В. відносно Позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6245774. Відповідно до винесеної постанови 29.11.2025 року о 11 год. 52 хв. в с. Лемеші, а/д М 01 Київ Чернігів-Нові Яриловичі, 89 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки PORSCHE CAYENNE, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті с. Лемеші позначеному д.з. 5.49 на білому фоні та рухався зі швидкістю 85 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер TC008364). Позивачу поставлено сплатити штраф у розмірі 340,00 гривень (а.с. 6).
Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила).
Пунктами 1.1, 1.9 Правил встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За змістом розділу 33 ПДР України знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» вказує на те, що забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Згідно з підпунктом «б» пункту 12.9 Правил водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Пунктом 12.4 Правил встановлено, що в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (за виключеннями, передбаченими пунктом 12.6 Правил).
Питання про швидкісний режим в даному населеному пункті у межах 50 км/год не було предметом оскарження ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 грн.
Отже, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач у населеному пункті рухався зі швидкістю 85 км/год, тобто перевищив встановлене обмеження швидкості руху (50 км/год) більше, ніж на 20 км/год.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї норми закону, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням Правил за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину в межах населеного пункту. Вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер TC008364).
Незгода позивача з оскаржуваною постановою мотивована тим, що використання з руки приладу TruCam, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, не відповідає вимогам статті 40 Закон № 580-VIII.
Надаючи оцінку таким доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/35133 від 04.11.2025 року лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ №TC008364 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Свідоцтво чинне до 04.11.2026 року. Максимальна допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: «+/-» 2 км/год в діапазоні від 0 км/год до 100 км/год; «+/-» 2% в діапазоні понад 100 км/год до 320 км/год (а.с. 35).
Згідно з листом ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.07.2025 року №22-38/30 прилади TruCAM можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному. Алгоритм роботи під час вимірювань як в автоматичному режимі (закріплення чи то на тринозі чи іншим способом) так і в ручному режимі (утримання в руках) однакові. В обох режимах неналежні результати вимірювань бракуються (а.с. 55-56).
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму AES, визначений п. 5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015, підтверджено експертним висновком виданим Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України № 04/05/02-3560 від 24.12.2020 року (а.с. 50-52).
Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam ІІ отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 № UA-TR/001 22 054-20 дія цього сертифікату розповсюджується на прилади із заводськими/серійними номерами зазначеними у п. 2 зворотної сторони сертифікату (ТС 008364 в тому числі). Також прилад отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev.0 від 26.12.2018 року (а.с. 46-49).
Таким чином, технічними характеристиками приладу TruCam ІІ LTI 20/20, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкісного режиму, передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку «+/-» 2 км/год в діапазоні від 0 км/год до 100 км/год; «+/-» 2% в діапазоні понад 100 км/год до 320 км/год.
Відтак, вказане підтверджує факт правомірності використання приладу для вимірювання швидкості та спростовує доводи апелянта в цій частині.
Таким чином, доводи апелянта про незаконність використання приладу TruCam у ручному режимі є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема технічною документацією на прилад, свідоцтвом про його повірку, а також офіційними роз`ясненнями компетентних органів, які підтверджують можливість та допустимість його використання саме у ручному режимі.
Посилання апелянта на положення статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є помилковими, оскільки зазначена норма визначає загальні повноваження поліції щодо застосування технічних засобів, однак не містить заборони на використання сертифікованих вимірювальних приладів у ручному режимі. При цьому спеціальні технічні характеристики приладу TruCam прямо передбачають можливість його використання шляхом утримання в руках.
Надані відповідачем відео- та фотоматеріали з приладу TruCam містять інформацію щодо швидкості руху транспортного засобу позивача, часу та місця вчинення правопорушення, що відповідає вимогам належності та допустимості доказів, визначених статтею 251 КУпАП, а відтак обґрунтовано покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення.
З огляду на встановлені обставини, а саме перевищення позивачем швидкості руху на 35 км/год у межах населеного пункту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про неможливість ідентифікувати транспортний засіб, швидкість руху якого зафіксовано приладом TruCam. Як убачається з матеріалів фото- та відеофіксації, позначка оптичного прицілу приладу спрямована на автомобіль позивача, швидкість руху якого зафіксована на рівні 85 км/год на відстані 517,3 м. Сам по собі факт перебування в полі огляду інших транспортних засобів не спростовує результатів вимірювання швидкості автомобіля позивача.
Твердження апелянта про порушення інспектором процедури притягнення до адміністративної відповідальності, що виразилось у відмові інспектора на відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю залучення адвоката, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою Національної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.
Водночас, позивачем не спростовується, що йому було роз`яснено його права та обов`язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та вручено примірник оспорюваної постанови.
Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді.
Зазначені висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 487/2179/17, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню у цій справі.
Колегія суддів зауважує, що згідно з чинним законодавством до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу з її правами, однак вона сама вирішує, чи скористатись їй наданими правами та в який спосіб.
Доводи апелянта щодо відсутності на відповідній ділянці дороги дорожнього знака, що інформує про здійснення фото- та відеофіксації, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Згідно з довідкою начальника відділу БДР УПП в Чернігівській області ДПП полковника поліції Олександра Воронова з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, в місцях концентрації дорожно-транспортних пригод, на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі встановлено дорожні знаки 5.76 «Автоматична відео фіксація порушень Правил дорожнього руху» з табличкою 7.2.1 «Зона дії» (26 км) на км 90-000 (ліворуч та на розділовій смузі дороги) та на км 64+000 (праворуч та на розділовій смузі дороги). Вищевказані дорожні знаки встановлені Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області відповідно до погоджено схеми організації дорожнього руху з Департаментом патрульної поліції. З км 88+205 по км 89+440 автомобільна дорога М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі проходить через населений пункт село Лемеші. Відрізок автомобільної дороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі з км 88+205 по км 89+440 (село Лемеші) знаходиться в зоні дії дорожніх знаків 5.76 «Автоматична відео фіксація порушень Правил дорожнього руху» з табличкою 7.2.1 «Зона дії» (26 км), встановлених з обох боків дороги на км 64+000 та км 90+000 (а.с. 70).
Отже, доводи апелянта про відсутність на відповідній ділянці дороги дорожнього знака, що інформує про здійснення фото- та відеофіксації, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 122 КУпАП.
Колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії ЕНА №6245774 від 29.11.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2026 р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.М. Кузьмишина
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року)