ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/5274/25 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа: Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язати відповідача здійснити з 01 лютого 2025 року перерахунок та виплату пенсії на підставі документів, поданих Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області, виходячи із загальної вислуги років 31 рік 05 місяців 09 днів та основного розміру пенсії 83 % відповідних сум грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» була призначена йому раніше.
Після призначення пенсії позивач повторно проходив військову службу, у зв`язку із чим після наступного звільнення набув додаткової вислуги років, яка має бути врахована при перерахунку раніше призначеної пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII для призначення пенсії за вислугу років необхідною є встановлена законом тривалість саме календарної вислуги.
Суд першої інстанції встановив, що станом на день повторного звільнення позивача його календарна вислуга становила 24 роки 09 місяців 17 днів, тобто була меншою за 25 календарних років, у зв`язку із чим дійшов висновку про відсутність підстав для проведення спірного перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу спірних правовідносин та помилково ототожнив правовідносини щодо первинного призначення пенсії з правовідносинами щодо перерахунку раніше призначеної пенсії після повторного проходження військової служби.
Апелянт наголошує, що право на пенсію за вислугу років ним було набуте та реалізоване раніше, а тому після повторного проходження військової служби вирішенню підлягало питання не про повторне набуття права на призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-XII, а про врахування додатково набутої вислуги років при перерахунку раніше призначеної пенсії.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
З 29 липня 2010 року позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за вислугу років.
Отже, право ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення відповідно до Закону №2262-XII виникло та було реалізовано задовго до виникнення спірних правовідносин.
У подальшому, з 16 березня 2022 року, позивач повторно проходив військову службу.
При цьому виплата раніше призначеної позивачу пенсії в період повторного проходження військової служби не припинялася.
29 січня 2025 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби.
У зв`язку з його звільненням Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області оформлено документи, необхідні для перерахунку пенсії, у тому числі подання про перерахунок пенсії, грошовий атестат від 28 січня 2025 року №2025-4 та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 28 січня 2025 року.
Відповідно до подання Управління Служби безпеки України в Черкаській області про перерахунок пенсії станом на 29 січня 2025 року календарна вислуга ОСОБА_1 становить 24 роки 09 місяців 17 днів, а його загальна вислуга років - 31 рік 05 місяців 09 днів.
30 січня 2025 року Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області відповідний пакет документів направлено до територіального органу Пенсійного фонду України для проведення перерахунку пенсії позивача.
Разом із тим відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що календарна вислуга ОСОБА_1 на момент останнього звільнення становить 24 роки 09 місяців 17 днів, тобто є меншою за 25 календарних років, необхідних відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.
Суд першої інстанції погодився з наведеними мотивами пенсійного органу.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.
Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом №2262-XII.
Стаття 12 Закону №2262-XII визначає умови призначення пенсії за вислугу років.
Разом із тим Закон №2262-XII окремо врегульовує правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсію вже призначено, однак які після її призначення були повторно прийняті або призвані на військову службу.
Так, положеннями статті 2 Закону №2262-XII визначені особливості пенсійного забезпечення пенсіонерів з числа військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі їх повторного прийняття або призову на відповідну службу.
За змістом зазначеної норми після наступного звільнення зі служби виплата пенсії здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу повторного прийняття (призову) на службу до дня фактичного звільнення.
У разі якщо новий розмір пенсії виявиться нижчим за розмір, який пенсіонер отримував до повторного прийняття на службу, виплата здійснюється в розмірі, який він отримував до повторного прийняття на службу.
Таким чином, Закон №2262-XII безпосередньо передбачає правовий механізм урахування додаткової вислуги років особам, яким пенсію вже було призначено та які після її призначення повторно проходили військову службу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у ОСОБА_1 на момент повторного звільнення 25 років календарної вислуги є достатньою правовою підставою для відмови у перерахунку пенсії.
Положення статті 12 Закону №2262-XII регулюють умови набуття особою права на первинне призначення пенсії за вислугу років.
Натомість ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не звертався за первинним призначенням пенсії.
Пенсія за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII вже була призначена позивачу, він перебував на пенсійному обліку та отримував відповідну пенсію.
Таким чином, право позивача на пенсію за вислугу років уже виникло та було реалізоване.
Повторне проходження військової служби не анулює раніше набутого права на пенсію та не зумовлює необхідності після наступного звільнення повторно підтверджувати наявність усіх умов, установлених статтею 12 Закону №2262-XII для осіб, яким пенсія призначається вперше.
Предметом спірних правовідносин є не призначення пенсії, а перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, набутої внаслідок повторного проходження військової служби.
Отже, визначена відповідачем та підтримана судом першої інстанції обставина щодо наявності у позивача станом на 29 січня 2025 року 24 років 09 місяців 17 днів календарної вислуги не є належною правовою підставою для відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії.
Зазначена обставина могла б мати визначальне значення при вирішенні питання про первинне набуття права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, однак спірні правовідносини мають іншу правову природу.
У цій справі право позивача на пенсію за вислугу років уже було реалізовано, а після повторного проходження військової служби вирішенню підлягало питання щодо врахування додаткової вислуги, набутої від часу повторного прийняття на службу до дня фактичного звільнення.
Отже, застосування відповідачем до спірних правовідносин умов, установлених статтею 12 Закону №2262-XII для набуття права на первинне призначення пенсії, фактично призвело до повторної перевірки вже реалізованого позивачем права на пенсійне забезпечення, що не відповідає правовій природі спірних правовідносин та положенням статті 2 Закону №2262-XII.
Правовідносини, аналогічні за своєю правовою природою, були предметом розгляду Верховного Суду у справі №580/460/24.
У постанові від 29 січня 2025 року у справі №580/460/24 Верховний Суд виходив із того, що пенсіонер, якому пенсію відповідно до Закону №2262-XII вже було призначено та який після цього повторно проходив військову службу, після наступного звільнення має право на виплату пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, набутої від часу повторного прийняття (призову) на службу до дня фактичного звільнення.
Верховний Суд також зазначив, що процедура дооформлення пакета документів для перерахунку пенсії зумовлена відсутністю у територіального органу Пенсійного фонду України компетенції самостійно вирішувати питання щодо обчислення вислуги років особам, які проходили військову службу.
Водночас неподання заявником безпосередньо до пенсійного органу розрахунку вислуги років не може мати для нього негативного наслідку у вигляді відмови в перерахунку пенсії, оскільки орган Пенсійного фонду не позбавлений можливості вчинити активні дії щодо отримання від компетентного органу необхідних документів або повідомити заявника про необхідність їх надання.
За результатами розгляду справи №580/460/24 Верховний Суд визнав протиправною відмову пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, набутої від часу повторного призову на військову службу до дня фактичного звільнення.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Колегія суддів вважає зазначений правовий висновок застосовним до спірних правовідносин.
При цьому обставини справи ОСОБА_1 додатково характеризуються тим, що компетентним органом - Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області - не лише оформлено та направлено документи для перерахунку пенсії, а й безпосередньо визначено загальну вислугу позивача станом на день останнього звільнення - 31 рік 05 місяців 09 днів.
Отже, у цій справі відсутня необхідність самостійного визначення пенсійним органом або судом тривалості загальної вислуги позивача.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення про відмову в задоволенні позову, послався на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності розмежування календарної та пільгової вислуги після внесення постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 змін до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393.
Відповідно до зазначеного підходу календарна вислуга використовується для визначення права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII.
Колегія суддів не ставить під сумнів зазначені правові висновки Верховного Суду щодо правовідносин, пов`язаних із первинним призначенням пенсії за вислугу років.
Проте вони не є визначальними для вирішення цієї справи.
У ОСОБА_1 право на пенсію не виникає вперше після звільнення 29 січня 2025 року, оскільки відповідну пенсію було призначено йому раніше.
Тому застосування правових позицій, які визначають необхідну календарну вислугу для первинного призначення пенсії, не вирішує питання щодо порядку врахування додаткової вислуги пенсіонеру, який після призначення пенсії повторно проходив військову службу.
Таким чином, суд першої інстанції, правильно відтворивши правові висновки Верховного Суду щодо календарної вислуги, необхідної для первинного призначення пенсії, помилково застосував їх до правовідносин іншого змісту, що призвело до неправильного вирішення спору.
Колегія суддів звертає увагу на необхідність розмежування календарної вислуги, яка має значення для визначення права особи на первинне призначення пенсії у випадках, передбачених статтею 12 Закону №2262-XII, та загальної вислуги років, визначеної компетентним органом для цілей пенсійного забезпечення.
У цій справі загальна вислуга позивача не визначається судом самостійно.
У поданні Управління Служби безпеки України в Черкаській області про перерахунок пенсії прямо зазначено, що станом на 29 січня 2025 року загальна вислуга років ОСОБА_1 становить 31 рік 05 місяців 09 днів.
Отже, відповідна тривалість вислуги встановлена компетентним органом та відображена в документі, оформленому саме для вирішення питання про перерахунок пенсії позивача.
Відповідач не навів обставин, які б свідчили про недійсність зазначеного подання, його відкликання, скасування чи внесення до нього змін компетентним органом.
Відтак у відповідача були відсутні правові підстави ігнорувати визначену Управлінням СБУ в Черкаській області загальну вислугу позивача виключно з тієї причини, що його календарна вислуга становить менше 25 років.
Протилежний підхід фактично нівелює зміст спеціальних положень статті 2 Закону №2262-XII, які передбачають урахування після наступного звільнення додаткової вислуги років, набутої пенсіонером під час повторного проходження військової служби.
Окремої оцінки потребують доводи апелянта щодо необхідності проведення перерахунку пенсії виходячи з основного її розміру 83 % відповідних сум грошового забезпечення.
Колегія суддів насамперед ураховує, що предметом цієї справи є не первинне призначення ОСОБА_1 пенсії станом на 29 січня 2025 року, а перерахунок раніше призначеної йому пенсії після повторного проходження військової служби.
Процедури призначення пенсії та перерахунку вже призначеної пенсії є різними за своїм змістом та правовим механізмом.
Зазначене розмежування послідовно проведене у практиці Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 сформульовано правовий висновок про те, що при перерахунку раніше призначеної пенсії відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням положень статті 13 Закону №2262-XII у редакції, чинній на момент здійснення перерахунку, оскільки зазначена норма в цій частині застосовується саме при призначенні пенсії.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсоткове співвідношення вже призначеної пенсії до відповідних сум грошового забезпечення визначається на день призначення пенсії та не підлягає зменшенню внаслідок подальшої зміни законодавчого обмеження максимального відсоткового розміру пенсії.
Отже, встановлене в подальшому законодавче обмеження максимального розміру пенсії на рівні 70 % відповідних сум грошового забезпечення застосовується при призначенні нових пенсій та саме по собі не є підставою для зменшення відсоткового розміру раніше призначеної пенсії при її перерахунку.
Разом із тим колегія суддів ураховує відмінність фактичних обставин зразкової справи №240/5401/18 від обставин цієї справи.
У справі №240/5401/18 предметом спору було зменшення вже встановленого при первинному призначенні пенсії показника 83 % до 70 % під час її подальшого перерахунку у зв`язку зі зміною грошового забезпечення.
У цій справі спір виник у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 додаткової вислуги років після повторного проходження військової служби.
Тому висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18 враховуються колегією суддів не як прямий висновок щодо порядку обчислення додаткової вислуги після повторної служби, а як правова позиція щодо принципового розмежування процедур призначення та перерахунку пенсії та неприпустимості механічного застосування при перерахунку раніше призначеної пенсії законодавчого обмеження, установленого для призначення нових пенсій.
У свою чергу, право позивача на врахування додаткової вислуги років після повторного проходження військової служби безпосередньо випливає зі статті 2 Закону №2262-XII та узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2025 року у справі №580/460/24.
При цьому компетентним органом у поданні про перерахунок пенсії визначено загальну вислугу ОСОБА_1 станом на 29 січня 2025 року - 31 рік 05 місяців 09 днів.
За таких обставин додаткова вислуга, набута позивачем після призначення пенсії, повинна мати реальний вплив на визначення належного йому розміру пенсійного забезпечення, оскільки інше тлумачення позбавляло б змісту встановлене статтею 2 Закону №2262-XII правило про виплату пенсії після наступного звільнення з урахуванням додаткової вислуги років.
Враховуючи, що йдеться саме про перерахунок раніше призначеної пенсії, а загальна вислуга років позивача після повторного проходження військової служби становить понад 31 рік, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо проведення перерахунку пенсії виходячи з основного її розміру 83 % відповідних сум грошового забезпечення.
Застосування до такого перерахунку 70-відсоткового обмеження, встановленого законодавством для призначення пенсій у пізніший період, фактично означало б застосування до перерахунку раніше призначеної пенсії правил її нового призначення, що суперечить наведеному розмежуванню процедур призначення та перерахунку пенсії.
Вирішуючи питання щодо дати, з якої має бути проведено перерахунок пенсії позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців та іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено з військової служби 29 січня 2025 року.
Станом саме на зазначену дату Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області визначено загальну вислугу позивача у розмірі 31 рік 05 місяців 09 днів та оформлено документи для перерахунку пенсії.
Отже, обставини, що зумовлюють зміну розміру раніше призначеної пенсії у зв`язку з набуттям позивачем додаткової вислуги під час повторного проходження військової служби, настали у січні 2025 року.
Відтак відповідно до частини другої статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсії ОСОБА_1 підлягає проведенню з 01 лютого 2025 року.
При цьому саме з такої дати позивач просить здійснити перерахунок пенсії, а тому обраний судом спосіб захисту не виходить за межі заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі відповідач не довів правомірності відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням документів, оформлених та поданих Управлінням СБУ в Черкаській області.
Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а також зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Колегія суддів ураховує, що в матеріалах справи наявні документи, необхідні для проведення спірного перерахунку.
Компетентним органом визначено загальну вислугу ОСОБА_1 - 31 рік 05 місяців 09 днів, оформлено грошовий атестат, довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та подання про перерахунок пенсії, а відповідний пакет документів направлено до відповідача.
Отже, відповідач відмовив у проведенні перерахунку не у зв`язку з відсутністю необхідних документів або необхідністю встановлення додаткових фактичних обставин, а виключно внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин зобов`язання відповідача лише повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії не забезпечувало б повного та ефективного поновлення порушеного права позивача та створювало б передумови для повторного виникнення спору з тих самих підстав.
Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у визначений судом спосіб за встановлених у цій справі обставин не становить втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки після встановлення юридично значимих обставин у відповідача відсутня свобода вибору між декількома правомірними варіантами поведінки.
Тому належним та ефективним способом поновлення порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 лютого 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі документів, поданих Управлінням СБУ в Черкаській області, виходячи із загальної вислуги років 31 рік 05 місяців 09 днів та основного розміру пенсії 83 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, правильно встановивши тривалість календарної вислуги ОСОБА_1 , неправильно визначив правову природу спірних правовідносин та застосував до них положення, які регулюють первинне призначення пенсії.
При цьому суд першої інстанції не врахував, що позивач уже був отримувачем пенсії за Законом №2262-XII, після її призначення повторно проходив військову службу, а після звільнення компетентним органом визначено його загальну вислугу років у розмірі 31 рік 05 місяців 09 днів та направлено відповідачу документи саме для перерахунку раніше призначеної пенсії.
Судом першої інстанції також не враховано спеціальне правове регулювання статті 2 Закону №2262-XII, яке передбачає після наступного звільнення виплату пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, набутої від часу повторного прийняття (призову) на службу до дня фактичного звільнення.
Наведене призвело до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Черкаського окружного адміністративного суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 77, 242, 245, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 лютого 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі подання Управління Служби безпеки України в Черкаській області про перерахунок пенсії, грошового атестата від 28 січня 2025 року №2025-4 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 28 січня 2025 року, виходячи із загальної вислуги років 31 рік 05 місяців 09 днів та основного розміру пенсії 83 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма