ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/529/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити позивачу з 01 листопада 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У подальшому судом першої інстанції встановлено судовий контроль за виконанням зазначеного рішення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подати звіт про його виконання.
16 вересня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року поданий відповідачем звіт прийнято.
Приймаючи звіт, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем вчинено дії, спрямовані на виконання судового рішення, а невиплата нарахованої заборгованості зумовлена відсутністю відповідного бюджетного фінансування.
Також суд першої інстанції врахував зміну з 01 січня 2025 року правового регулювання виплати доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на відповідних територіях радіоактивного забруднення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не перевірив фактичної відповідності здійсненого відповідачем перерахунку змісту резолютивної частини судового рішення.
Апелянт, зокрема, вказує, що за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року відповідачем нараховано підвищення у загальному розмірі 6400 грн, тоді як відповідно до рішення суду розмір такого підвищення становить 6056 грн щомісячно, а за два місяці - 12 112 грн.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.
Згідно зі статтею 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Частиною першою статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, належним виконанням судового рішення є не формальне вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій, а виконання встановленого судом обов`язку відповідно до змісту резолютивної частини судового рішення.
Метою судового контролю є забезпечення саме реального, своєчасного та повного виконання судового рішення.
Тому сам по собі факт здійснення відповідачем перерахунку пенсії не є достатнім для висновку про належне виконання рішення, якщо результат такого перерахунку не відповідає визначеному судом способу відновлення порушеного права.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року відповідача зобов`язано здійснити позивачу з 01 листопада 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 01 січня відповідного календарного року.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становив 3028 грн.
Отже, визначений судовим рішенням розмір щомісячного підвищення у 2024 році становив:
3028 грн Ч 2 = 6056 грн.
Відповідно, за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року загальна сума такого підвищення становила:
6056 грн Ч 2 = 12 112 грн.
Натомість із матеріалів справи вбачається, що відповідачем за зазначений період нараховано позивачу підвищення у загальному розмірі 6400 грн.
Таким чином, відповідачем не просто не здійснено фактичної виплати всієї належної суми, а неправильно визначено сам розмір підвищення, яке підлягало нарахуванню на виконання судового рішення.
Зазначене має істотне значення для оцінки поданого звіту.
У цьому випадку йдеться не про ситуацію, коли відповідач правильно здійснив розрахунок присуджених сум, однак з об`єктивних причин не забезпечив їх фактичної виплати, а про невідповідність здійсненого ним розрахунку безпосередньому змісту резолютивної частини судового рішення.
Суд першої інстанції зазначених обставин належним чином не перевірив та не надав оцінки тому, з якої саме розрахункової величини виходив відповідач і чи відповідає вона величині, прямо визначеній рішенням суду.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту є передчасним.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань наведеного висновку не спростовує.
Колегія суддів розмежовує правильність нарахування присуджених сум та можливість їх фактичної виплати.
Відсутність належного бюджетного фінансування за певних обставин може бути врахована при оцінці причин затримки фактичної виплати вже правильно визначеної та нарахованої суми.
Проте така обставина не може бути підставою для визначення розміру присудженої виплати всупереч змісту резолютивної частини судового рішення.
Суб`єкт владних повноважень незалежно від наявності фінансування зобов`язаний насамперед правильно визначити суму, яка підлягає виплаті на виконання судового рішення.
Отже, обставини бюджетного фінансування не пояснюють та не виправдовують нарахування позивачу за листопад-грудень 2024 року 6400 грн замість 12 112 грн.
Колегія суддів також враховує, що з 01 січня 2025 року законодавцем змінено правове регулювання відповідної доплати.
Водночас для вирішення питання про можливість прийняття поданого відповідачем звіту в цій справі немає необхідності остаточно вирішувати питання про розмір та умови виплати відповідної доплати позивачу після 01 січня 2025 року.
Вже встановлений факт неналежного виконання рішення за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року є достатнім для висновку про те, що відповідачем не забезпечено виконання судового рішення відповідно до його резолютивної частини.
Крім того, зміна нормативного регулювання з 01 січня 2025 року в будь-якому випадку не може впливати на розмір виплати, присудженої позивачу за період до 31 грудня 2024 року.
Тому наведені судом першої інстанції мотиви щодо зміни законодавства з 01 січня 2025 року не спростовують факту неналежного виконання рішення в частині попереднього періоду.
Відповідно до положень КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про його прийняття або відмову у прийнятті.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, зокрема, якщо заходи, які вживаються суб`єктом владних повноважень для виконання судового рішення, є недостатніми для його своєчасного та повного виконання.
У цій справі встановлено, що відповідач, здійснюючи перерахунок на виконання судового рішення, визначив розмір присудженого підвищення не відповідно до розрахункової величини, прямо передбаченої резолютивною частиною рішення.
За таких обставин ужиті відповідачем заходи не можуть вважатися достатніми для належного та повного виконання судового рішення.
Тому наявні підстави саме для відмови у прийнятті поданого звіту, а не лише для констатації неповного виконання вже після його прийняття.
Такий висновок узгоджується з підходом Шостого апеляційного адміністративного суду до застосування механізму судового контролю.
Так, у справі №580/1348/23 суд першої інстанції прийняв звіт органу Пенсійного фонду про виконання судового рішення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року відповідну ухвалу скасовано та постановлено нову, якою у прийнятті звіту органу Пенсійного фонду відмовлено та встановлено новий строк для подання звіту про виконання судового рішення.
Підставою для такого процесуального рішення стало те, що вжиті органом Пенсійного фонду заходи не забезпечили виконання судового рішення відповідно до визначеного ним способу.
Наведений підхід свідчить, що саме по собі вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій не є достатнім для прийняття звіту, якщо такі дії не забезпечують виконання обов`язку в тому змісті, в якому його встановлено судовим рішенням.
Водночас колегія суддів ураховує й підхід, застосований Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №580/1596/25.
Постановою від 19 листопада 2025 року у зазначеній справі апеляційний суд прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та одночасно встановив новий тримісячний строк для подання звіту, оскільки повне виконання рішення документально не було підтверджене.
Разом із тим обставини цієї справи відрізняються тим, що матеріалами справи підтверджено не лише відсутність доказів повного виконання рішення, а невідповідність самого здійсненого відповідачем розрахунку резолютивній частині судового рішення.
Саме ця обставина дає підстави застосувати процесуальний підхід, за якого поданий звіт не може бути прийнятий до усунення встановленого порушення.
Колегія суддів також звертає увагу, що в судовій практиці вже виникало питання щодо аналогічного способу виконання рішень про виплату підвищення, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII.
Зокрема, у справі №580/742/25 при здійсненні судового контролю було встановлено, що за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року належний відповідно до судового рішення розмір підвищення становив 12 112 грн, тоді як органом Пенсійного фонду було нараховано 6400 грн.
Тобто має місце аналогічна проблема застосування відповідачем розрахункової величини, яка не відповідає визначеним судовим рішенням двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб.
Зазначена обставина додатково підтверджує необхідність перевірки судом саме відповідності здійсненого ПФУ розрахунку резолютивній частині рішення, а не лише формального факту проведення перерахунку.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що станом на дату подання звіту рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року не виконано відповідно до його резолютивної частини.
За листопад-грудень 2024 року відповідач повинен був здійснити нарахування підвищення у загальному розмірі 12 112 грн, однак нарахував лише 6400 грн.
Отже, заходи, вжиті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, не є достатніми для висновку про належне та повне виконання судового рішення.
Суд першої інстанції, приймаючи звіт, не врахував зазначених обставин та дійшов передчасного висновку про належне виконання рішення.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову у прийнятті звіту.
Водночас з метою забезпечення подальшого виконання судового рішення відповідачу належить встановити новий строк для подання звіту.
Колегія суддів вважає достатнім для цього строк у три місяці з дня отримання копії цієї постанови.
Керуючись статтями 14, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 370, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16 вересня 2025 року про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №580/529/25 - відмовити.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області новий строк для подання до Черкаського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №580/529/25 - три місяці з дня отримання копії цієї постанови.
У задоволенні апеляційної скарги в іншій частині - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма