П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/6707/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
29 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.03.2026, просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з 23.08.2025 пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області поновити нарахування та виплату їй, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з 23.08.2025 пільги в розмірі 50-процентної знижки на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачка є потерпілою особою від наслідків Чорнобильської катастрофи віднесених до категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням, яке наявне в матеріалах справи та перебуває на обліку в Пенсійному фонді.
До квітня 2025 року включно Позивачці нараховувалася пільга на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог п.11 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Виплата пільг на оплату житлово-комунальних послуг припинена Відповідачем на підставі п.7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX.
Після зупинення нарахування та виплати Управлінням пільги на оплату житлово-комунальних послуг, Позивачка звернулася із заявою щодо її поновлення з 01.05.2025, однак отримала відмову у задоволенні поданої заяви з підстав відсутності права, оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців величини доходу, перевищує величину доходу, який дає право на пільгу.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення з 01.05.2025 виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII 28.02.1991 (далі - Закон № №796-XII) він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно з п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-IX від 19.11.2024 (далі - Закон № 4059-IX) у 2025 році пільги, передбачені пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, визначених пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII, надаються за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного положення Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 31.12.2024 №1553 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389" (далі - Постанова № 1553), якою вказану постанову доповнено пунктом 1-1, що передбачає застосування в 2025 році критерію доходу сім`ї при наданні зазначених пільг. Згідно з цією постановою пільги, визначені пунктом 11 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796-XII, надаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій 1 та 2, за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Враховуючи внесені зміни у нормативні акти, Пенсійний фонд з 1 травня 2025 призупинив надання позивачу пільги, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону № 796-XII у частині пільг, визначених пунктом 11 частини 1 статті 20 цього Закону.
Водночас, слід звернути увагу на той факт, що норми Закону № 796-XII, якими передбачено таке право позивача залишаються чинними, зміни до пункту 11 частини першої статті 20 та пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону не вносились. Крім того, у зазначених нормах не встановлено залежності надання пільг від середньомісячного сукупного доходу сім`ї.
Більш того, ст.71 Закону № 796-XII передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Разом з тим, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 9 липня 2007 № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 № 10-рп/2008, від 30 листопада 2010 № 22-рп/2010, від 27 лютого 2020 № 3-р/2020 та від 28 серпня 2020 № 10-р/2020 наголошував, що закони про Державний бюджет України не можуть змінювати чи обмежувати обсяг прав, гарантій і пільг, встановлених спеціальними законами, а будь-яке встановлення іншого, додаткового регулювання відносин, відмінного від предмета спеціального закону, є неприпустимим і суперечить Конституції України (ст. 6, 19, 130).
Велика палата Конституційного Суду України у рішенні від 17 липня 2018 № 6-р/2018 зазначила, що забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є конституційним обов`язком держави, а обмеження чи скасування пільг для таких осіб без відповідної рівноцінної компенсації порушує сутність їх прав на соціальний захист. У рішенні від 25 квітня 2019 №1-Р/2019 зазначається, що посилений соціальний захист цих осіб обумовлений особливим статусом та ризиками, пов`язаними з наслідками катастрофи, і не може залежати від майнового стану сім`ї.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що положення п.7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX та Постанови №1553 встановлюють додаткове регулювання відносин, відмінне від положень спеціального Закону № 796-XII, що є недопустим та неправомірним, так як Закон № 796-ХІІ є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відтак має пріоритет у застосуванні.
Отже, обмеження щодо надання пільг шляхом застосування критерію середньомісячного доходу сім`ї, передбачене п.7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX та Постановою № 1553, суперечить положенням Закону № 796-XII і Конституції України, а тому не може бути застосоване відповідачем до позивачки, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що за позивачкою зберігається право на отримання пільг, передбачених Законом № 796-XII, що не спростовано під час розгляду спірних правовідносин, а тому відповідач протиправно припинив їй надання пільги по оплаті житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відтак, порушене право позивача належним чином відновлено шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити нарахування та виплату Позивачу з 23.08.2025 року пільг на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.11 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.