Справа №949/675/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
29 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» через свого представника звернувся до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № [номер приховано]-331439 від 02.05.2021 у розмірі 5 962,80 грн, з яких 2 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 3 962,80 грн - заборгованість за процентами. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.05.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та відповідачем в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача укладено вказаний договір, який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання договору позивач перерахував на банківську картку відповідача кредит у сумі 2 000,00 грн строком на 14 днів (лояльний період) за дисконтною процентною ставкою 0,01 % на добу. Оскільки у лояльний період відповідач кредит не повернув, настала передбачена пунктом 3.6 договору відкладальна обставина, внаслідок якої строк користування кредитом продовжився на 90 днів - з 16.05.2021 по 13.08.2021 - зі сплатою процентів за базовою ставкою, яку позивач визначив у розмірі 2,2 % на добу (803 % річних). Відповідач зобов`язань за договором не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив.
Разом з позовом представник позивача подав клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» доказів щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 та руху коштів за рахунком цієї картки за період з 01.05.2021 по 03.05.2021, а також просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить такого висновку.
Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77, 78, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими - докази, одержані у порядку, встановленому законом, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають можливість дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 02.05.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір № [номер приховано]-331439 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 2 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (пункт 1.1 Договору).
Згідно з пунктом 2.1 Договору кредит надано строком на 14 днів (Лояльний період), початком якого є дата підписання Договору. Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти до закінчення цього строку (пункт 2.3 Договору). Графіком розрахунків (додаток № 1 до Договору) встановлено дату платежу 15.05.2021 у сумі 2 000,00 грн та визначено, що сукупна вартість кредиту за дисконтною ставкою становить 2,80 грн і включає проценти за користування кредитом у розмірі 0,01 % від суми кредиту (0,20 грн) за кожен день.
Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом. За пунктом 3.7 Договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після його закінчення. Відповідно до пункту 3.8 Договору з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти з розрахунку 730 (сімсот тридцять) процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Пунктами 9.4, 9.5 Договору передбачено, що його невід`ємною частиною є Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК», а електронним підписом позичальника є одноразовий ідентифікатор. До Договору складено паспорт споживчого кредиту від 02.05.2021, у якому зазначено суму кредиту 2 000,00 грн і строк кредитування 14 днів з можливістю подовження.
З візуальної форми послідовності дій клієнта та товариства щодо укладення електронного Договору вбачається, що 02.05.2021 відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікувався в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та увійшов до особистого кабінету; додав платіжну картку для отримання коштів; на його номер телефону надіслано одноразовий ідентифікатор «8553»; відповідач акцептував оферту та підписав Договір цим одноразовим ідентифікатором.
Згідно з повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» 02.05.2021 через платіжну систему цього товариства проведено успішне зарахування 2 000,00 грн на картку № НОМЕР_3 з відповідним призначенням.
За відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 21.05.2026 № 20.1.0.0.0/7-260514/41197-БТ, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку, номер якої збігається із маскою картки, зазначеної позивачем № НОМЕР_3 . З виписки за цим рахунком за період з 01.05.2021 по 03.05.2021 вбачається, що 02.05.2021 на картку відповідача зараховано переказ у сумі 2 000,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на день звернення до суду відповідач платежів за Договором не здійснював. Позивач нарахував: проценти за Лояльний період з 02.05.2021 по 15.05.2021 - 2,80 грн (14 днів ? 0,20 грн); проценти за продовжений строк з 16.05.2021 по 13.08.2021 - 3 960,00 грн (90 днів ? 44,00 грн, тобто 2,2 % на добу). Загальна сума заборгованості за розрахунком позивача становить 5 962,80 грн, з яких 2 000,00 грн - кредит, 3 962,80 грн - проценти.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.
З матеріалів справи вбачається, що Договір укладено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8553», надісланим на номер телефону, який відповідач зазначив під час реєстрації. Обов`язок кредитодавця з надання кредиту виконано: 02.05.2021 на картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача, зараховано 2 000,00 грн.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач укладення Договору та отримання коштів не спростував, доказів повернення кредиту суду не надав. Оцінивши подані докази в їх сукупності за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що факт укладення Договору та отримання відповідачем кредиту в сумі 2 000,00 грн доведено, а вимога про стягнення заборгованості за кредитом у цьому розмірі є обґрунтованою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висновила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) (частина перша статті 212 ЦК України). Такою обставиною може бути і дія чи бездіяльність сторони правочину (постанова Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 496/1561/16-ц).
У пунктах 3.6-3.8 Договору сторони погодили, що в разі користування кредитом після закінчення Лояльного періоду строк кредитування продовжується, але не більше ніж на 90 днів, зі сплатою процентів за базовою ставкою. Відповідач у Лояльний період кредит не повернув, тому строк кредитування продовжився до 13.08.2021 включно. Нарахування процентів у межах цього строку відповідає умовам Договору та статті 1048 ЦК України. Вказані умови Договору недійсними не визнавалися, тому в силу статті 204 ЦК України є обов`язковими для сторін.
Проценти після спливу строку кредитування (після 13.08.2021) позивач не нараховував, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Неустойку позивач також не нараховував.
Заявлена позивачем сума процентів не перевищує обсягу зобов`язання відповідача, визначеного умовами Договору. Вимога про стягнення процентів у розмірі 3 962,80 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором у розмірі 5 962,80 грн, з яких 2 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 3 962,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Позов задоволено повністю.
За подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, згідно з платіжною інструкцією № 5973 від 07.04.2026. Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Представником позивача також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,та надав витяг із договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, укладеного з Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери», додаток до нього від 20.02.2026, акт № 1 приймання-передачі правової допомоги від 10.04.2026 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5506.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, повинен ґрунтуватись на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Водночас суд наголошує на відсутності обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує, що справа є малозначною, типовою та нескладною; адвокат у судових засіданнях участі не брав; позовна заява має шаблонний характер. Заявлена сума 10 000,00 грн перевищує ціну позову 5 962,80 грн і є непропорційною до предмета спору.
З урахуванням наведеного суд вважає розумним, обґрунтованим і співмірним із складністю справи та обсягом фактично наданих послуг розмір витрат на професійну правничу допомогу 3 000,00 грн. Ця сума відповідає послугам, безпосередньо пов`язаним із розглядом справи (збір і аналіз доказів, складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів), з урахуванням їх типового характеру, і забезпечує баланс між правом позивача на відшкодування витрат і недопущенням надмірного тягаря для відповідача.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № [номер приховано]-331439 від 02.05.2021 у розмірі 5 962 грн (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 80 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» понесені судові витрати із оплати судового збору у розмірі 2 662 грн(дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, Номер рахунку НОМЕР_4 у АТ "ТАСКОМБАНК".
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор