Справа №949/615/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
29 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що 10.10.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1284-9111 (продукт «НА ВСЕ»), на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 600,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на його платіжну картку.
Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконав свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 06.03.2026 утворилась заборгованість у загальному розмірі 70 660,80 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 12 600,00 грн; заборгованості за процентами - 56 170,80 грн; заборгованості за комісією за видачу кредиту - 1 890,00 грн.
Водночас позивач зазначає, що ним прийнято рішення про застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику у загальній сумі 7 660,80 грн за умови погашення відповідачем решти заборгованості. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 63 000,00 грн, з яких: 12 600,00 грн - заборгованість за кредитом, 50 400,00 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1284-9111 продукту «НА ВСЕ» (далі - Договір).
Договір укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», затверджених наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 64-П від 18.09.2023 (далі - Правила). Договір, Правила, Паспорт споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Додатки № 3 і № 4 до Договору) підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором "A6773". Відповідно до пунктів 1.4 Правил та 11.1, 11.13 Договору зазначені документи разом складають єдиний договір.
За умовами пунктів 2.1, 4.1-4.9, 10.1-10.2) Договору, кредитодавець відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію на таких умовах: загальний розмір кредиту - 12 600,00 грн; строк кредитування - 300 календарних днів, дата повернення кредиту - 04.08.2024; базовий період - 14 календарних днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 1,50 % за кожен день користування кредитом; знижена процентна ставка в межах програми лояльності - 1,20 % за кожен день користування кредитом за умови своєчасної сплати платежів згідно з Графіком платежів за зниженою ставкою (Додаток № 3); комісія за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту - 1 890,00 грн.
Згідно з пунктом 10.2 Договору у разі несплати позичальником нарахованих процентів або комісії не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду з наступного дня нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою. Першим платежем за графіком передбачено сплату 3 000,70 грн не пізніше 23.10.2023.
На виконання умов Договору кредитодавець 10.10.2023 перерахував на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену в Договорі як його особистий електронний платіжний засіб, кошти в сумі 12 600,00 грн. Це підтверджується квитанцією платіжної системи LiqPay (АТ КБ «ПриватБанк») про виплату за ID операції [номер приховано] від 10.10.2023 з призначенням платежу «Видача кредитних коштів за договором 1284-9111, 2023-10-10», а також довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за Договором № 1284-9111 від 10.10.2023.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 06.03.2026 відповідач жодного платежу на погашення заборгованості не здійснив. Проценти нараховано: за період з 10.10.2023 по 23.10.2023 (14 днів) за зниженою ставкою 1,20 % на день - 151,20 грн щоденно, разом 2 116,80 грн; за період з 24.10.2023 по 04.08.2024 (286 днів) за стандартною ставкою 1,50 % на день - 189,00 грн щоденно, разом 54 054,00 грн. Після закінчення строку кредитування з 05.08.2024 проценти не нараховувались.
Таким чином, загальна заборгованість відповідача становить 70 660,80 грн, з яких: за кредитом - 12 600,00 грн, за процентами - 56 170,80 грн, за комісією - 1 890,00 грн. Штрафи, пеня та нарахування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не нараховувались.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також спеціальними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що Договір укладено у формі, передбаченій законом, а сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 12 600,00 грн підтверджено належними та допустимими доказами.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зі змісту статті 1050 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідач не надав доказів повернення кредиту повністю або частково, а з розрахунку заборгованості вбачається, що жодного платежу за Договором не надходило. Строк кредитування закінчився 04.08.2024. Отже, вимога про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 12 600,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.
Договором встановлено фіксовану стандартну процентну ставку 1,50 % на день, а знижена ставка 1,20 % на день є знижкою в межах програми лояльності, яка застосовується лише за умови своєчасної сплати платежів (пункти 4.6, 10.1-10.4 Договору). Відповідач не сплатив перший платіж до 23.10.2023, тому з 24.10.2023 проценти правомірно нараховано за стандартною ставкою. Таке нарахування є виконанням погодженої сторонами умови Договору, а не одностороннім збільшенням процентної ставки кредитодавцем.
Проценти нараховано лише в межах строку кредитування з 10.10.2023 по 04.08.2024, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Водночас при вирішенні питання про стягнення процентів суд не може виходити лише з факту наявності відповідної умови у договорі та арифметичної правильності здійсненого кредитором розрахунку.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною третьою статті 509 ЦК України прямо встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За статтею 627 ЦК України свобода договору здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тому принцип свободи договору не є абсолютним та не виключає судової перевірки наслідків застосування погодженої умови договору, особливо коли однією зі сторін договору є споживач фінансової послуги.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
За змістом статті 18 цього Закону несправедливою є умова договору, наслідком якої всупереч принципу добросовісності є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві.
Отже, при стягненні заборгованості за споживчим кредитом необхідно керуватися чітко погодженими сторонами умовами договору, але такі умови не можуть застосовуватися таким чином, щоб у результаті їх реалізації на споживача покладався непропорційно великий фінансовий тягар, який не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Вимога про нарахування та сплату процентів, які з огляду на суму фактично отриманого кредиту, умови їх застосування та кінцевий результат нарахування є явно завищеними, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509, частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення.
Проценти за своєю природою є платою за можливість користування наданими кредитодавцем коштами.
Однак коли внаслідок механізму щоденного нарахування їх сума багаторазово перевищує фактично отриманий споживачем кредит, така плата може втратити розумний зв`язок із вартістю наданої фінансової послуги, перетворюючись на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання кредитодавцем невиправданого додаткового доходу.
Суд враховує, що кредитодавець є професійним учасником ринку фінансових послуг, який формує умови кредитного продукту, розмір процентних ставок, порядок їх застосування, строк кредитування, умови надання знижок та наслідки невиконання договору.
А відповідач у спірних правовідносинах є споживачем фінансової послуги.
З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту, звужує дію принципу формальної рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, якщо відповідна умова договору призводить до покладення на споживача непропорційно великого фінансового тягаря.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», у якій враховано, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а одним із завдань захисту їх інтересів є протидія шкідливій діловій практиці підприємств, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року, Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається необхідність захисту споживача фінансових послуг як на стадії укладення договору, так і на стадії його виконання.
Фінансові послуги внаслідок їх складності та властивих їм економічних ризиків потребують підвищеного рівня прозорості й добросовісності поведінки професійного учасника ринку.
Споживач повинен мати реальну можливість оцінити не лише номінально зазначений розмір процентної ставки, а й фактичні економічні наслідки застосування умов договору.
Директива 2005/29/ЄС виходить із того, що комерційна практика, яка перешкоджає споживачеві зробити поміркований та ефективний вибір, потребує спеціальної правової оцінки, а щодо складних фінансових послуг на професійного учасника покладається підвищений обсяг обов`язків.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності.
Держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом у функціонуванні кредитного ринку, комерційними інтересами фінансових установ щодо отримання справедливого прибутку від кредитування та правами й охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг.
Вказаний висновок викладений у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг.
У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання мають підпорядковуватися засадам, згідно з якими споживач вважається слабшою стороною договору та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів передбачає необхідність забезпечення дії цих принципів у відносинах споживчого кредитування та недопущення покладення на фізичну особу несправедливого та непропорційного фінансового тягаря.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо обсяг відповідальності боржника перед кредитором за неналежне виконання грошового зобов`язання не обмежений розумними межами та залежить від встановлених договором процентів, штрафу, пені чи річних процентів, то за певних обставин такий обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також виходила із компенсаційного характеру заходів цивільно-правової відповідальності та зазначила, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір відповідних грошових нарахувань, якщо їх застосування призводить до очевидно непропорційного результату.
Вказані правові підходи також відображені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.
Таким чином, при розгляді спору суд повинен надати самостійну оцінку справедливості наслідків застосування умов споживчого кредитного договору з урахуванням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не може обмежитися лише констатацією того, що розмір процентної ставки зазначений у договорі та формально погоджений сторонами.
При цьому сам факт підписання відповідачем договору та додатків не позбавляє суд обов`язку перевірити, чи не створює конкретний механізм реалізації погоджених умов істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін.
Саме тому відповідні умови підлягають оцінці не лише з позиції свободи договору, а й на предмет їх відповідності вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.
Суд зазначає, що нараховані позивачем проценти у розмірі 50400 грн, що у 4 рази перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, що становить12600 грн.
Таким чином, економічне навантаження, яке передбачено умовами договору, є надзвичайно значним порівняно з фактичною сумою фінансової послуги, отриманої відповідачем.
Стягнення у повному обсязі процентів створювало б істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідачеві як споживачеві та покладало б на нього непропорційно великий майновий тягар. Такий результат не відповідав би засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Разом із тим суд враховує і законний інтерес кредитодавця.
Суд враховує встановлений пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» критерій непропорційно великої компенсації та необхідність забезпечення справедливого балансу майнових інтересів обох сторін договору.
З огляду на сукупність установлених обставин, з огляду на принцип пропорційності та Закон України «Про захист прав споживачів», зменшити розмір нарахованих відсотків до 12 600 грн. (що відповідає розміру тіла кредиту), суд приходить до висновку, що справедливим, розумним та співмірним розміром процентів, які підлягають стягненню з відповідача, є 12 600 грн.
Такий розмір не звільняє відповідача від обов`язку сплатити кредитодавцеві плату за користування його коштами, є істотним у співвідношенні з основною сумою боргу та водночас не перетворює фінансові наслідки кредитування на каральний механізм чи джерело отримання кредитором невиправданого додаткового доходу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 21479 від 01.04.2026. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог становить 1064,96 грн..
На підставі наведеного вище та керуючись статтями 509, 526, 530, 599, 612, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 247, 265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -,
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", заборгованість за Кредитним договором № 1284-9111 від 10 жовтня 2023 року в розмірі 25 200 грн (двадцять п`ять тисяч двісті гривень), що складається із: 12 600 грн (дванадцять тисяч шістсот гривень) - заборгованість за кредитом та 12 600 грн (дванадцять тисяч шістсот гривень) - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407..
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи докуметнообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор