ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/16616/25 пров. № А/857/46987/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сала П. І.,
суддів: Гінди О. М., Заверухи О. Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у невключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, до складу місячного грошового забезпечення, з якого нараховувались та виплачувались допомога на оздоровлення у 2015-2017 роках та матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань у 2015-2017 роках. Просив визнати такі дії протиправними та зобов`язати відповідача провести йому перерахунок і виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у 2016-2017 роках, без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у 2016-2017 роках, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням попередньо виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказане судове рішення оскаржено обома сторонами.
Позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та неправильно оцінив наявні у ній докази. Позивач зазначає, що на підтвердження виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік він надав суду сканкопію особистої картки грошового забезпечення та заробітної плати за 2015 рік, згідно з якою йому було виплачено матеріальну допомогу в сумі 1125,00 грн. Однак, на порушення норм процесуального права, суд не надав правової оцінки цим документам, а тому зробив помилковий висновок про відсутність у позивача права щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Відповідач у поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування вимог за апеляційною скаргою покликається на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" не носила постійного характеру та виплачувалася в межах затвердженого фонду грошового забезпечення. Розмір винагороди було встановлено Міністром оборони України наказом № 550 "військовослужбовцям (крім зазначених у пп. 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення". Тобто, як зауважує скаржник, така винагорода могла бути й нижчою за 60 відсотків, або взагалі не виплачуватися через відсутність фінансування. Водночас згідно з пунктом 8 Інструкції № 550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких відноситься одноразова грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відзиви на апеляційні скарги не надходили, що не перешкоджає апеляційному перегляду відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з Витягом із наказу Голови Державної прикордонної служби України від 17.06.2025 № 1158-ОС, підполковник ОСОБА_1 , начальник сектору власної безпеки відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загону, виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 13.06.2025 № ПЗО-ОС позивач також звільнений з військової служби у відставку згідно з підпунктом "б" (за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 17.06.2025.
Згідно з особистих картках грошового забезпечення та заробітної плати ОСОБА_1 за 2015-2018 роки, позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення у січні 2016 року (грошова допомога на оздоровлення за 2015 рік) в сумі 5456,63 грн, у липні 2016 року в сумі 7571,63 грн, у серпні 2017 року в сумі 8077,88 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2015 року в сумі 1125,00 грн, у березні 2016 року - 1 125,00 грн, у січні 2017 року - 400,00 грн, у квітні 2017 року - 1 125,00 грн та у серпні 2017 року - 941,25 грн.
Позивач звернувся до відповідача з запитом на отримання публічної інформації щодо отриманого грошового забезпечення за період служби.
Листом від 14.07.2025 відповідач повідомив, що розрахунок допомоги для оздоровлення проводився без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуації", оскільки пунктом 8 Інструкції про розміри та порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 73 від 02.02.2016 визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Відповідно до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України "Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України" з 2015 по 2018 роки один раз на рік надавалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу, передбаченого штатом на день звернення про її надання. Розрахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань проводився без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нездійснення нового розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби за період з 2015 року по 2017 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 889, а не Інструкції № 73. Як наслідок такого правозастосування, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Крім того, відповідно до Порядку № 44 грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
Оцінюючи наведені висновки в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ)).
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно із положеннями п. 2-4 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294, яка була чинною до 01.03.2018) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Постанова № 889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Підпунктами 1, 5 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 (далі - Інструкція № 73, яка була чинною на час існування спірних правовідносин), визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений) (пункт 3 Інструкції № 73).
Пунктом 8 Інструкції № 73 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Відповідач не заперечує той факт, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, однак такі свої дії вважає правомірними, посилаючись на непостійний характер цієї допомоги.
Водночас суд враховує, що згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 відповідна щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення цієї винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, де правовідносини є подібними, зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок спірних допомог, відповідач також посилається на норми Інструкцій № 425 та № 73.
Однак, застосовуючи наведені Інструкції як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
У свою чергу, встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення, для обчислення, зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, застосуванню підлягають саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанова № 899.
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 у справі №520/8887/2020.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових у 2016-2017 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 є протиправними.
За таких обставин ефективним способом відновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових у 2016-2017 роках, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.
Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2015 році, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у 2015 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку зазначених виплат щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 889, суд першої інстанції врахував, що в архівній відомості за 2015 рік відсутні відомості про виплату позивачу зазначеної додаткової грошової винагороди. У свою чергу, інших документів, які б свідчили про виплату позивачу такої грошової винагороди у 2015 році матеріали справи не містять, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.
Позивач з такими висновками не погоджується та твердить, що при вирішенні справи суд не взяв до уваги подану ним 16.10.2025 особову картку грошового забезпечення та заробітньої плати за 2015 рік, з якої можливо встановити, що в грудні 2015 року позивачу було виплачено матеріальну допомогу в сумі 1125,00 грн.
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів перш за все зазначає, що факт виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 1125,00 грн у грудні 2015 року враховувався судом першої інстанції, про що свідчить зміст рішення суду від 20.10.2025 (третій абзац знизу). Водночас підставою для відмови позовних вимог про перерахунок цієї допомоги суд вказав відсутність доказів, які б доводили факт виплати позивачу у 2015 році щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з Постановою КМУ № 889. І суд апеляційної інстанції такий висновок вважає правильним та обґрунтованим.
Додатково надана позивачем особова картка грошового забезпечення та заробітньої плати за 2015 рік зазначеного висновку не змінює. Навпаки, з її змісту можливо встановити, що матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань була дійсно виплачена позивачу в грудні 2015 року у сумі 1125,00 грн. Однак в складі грошового забезпечення, яке було нараховане та виплачене позивачу у цьому році відсутні відомості про виплату зазначеної додаткової грошової винагороди згідно з Постановою КМУ № 889.
Це додатково підтверджується порівняльним аналізом вказаної особової картки із аналогічними картками за 2016-2017 роки, з яких чітко видно, що в цей період додаткова грошова винагорода позивачу виплачувалась.
Невиплата позивачу у 2015 році додаткової грошової винагороди також вбачається з порівняння загального розміру грошового забезпечення, яке позивач отримував у 2015 році та у наступних роках, яке починаючи з січня 2016 року почало поступово зростати в тому числі за рахунок виплати такої додаткової грошової винагороди.
Отже, хоча факт виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік можна вважати беззапереченим, проте відсутність нарахування позивачу додаткової грошової винагороди виключає можливість проведення перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік.
При цьому колегія суддів враховує, що позивач не заявляв клопотань про витребування нових доказів, які не могли бути надані ним з об`єктивних причин, а у поданій апеляційній скарзі також наголошує саме на ненаданні належної оцінки наявних у справі доказів, що, однак, під час апеляційного розгляду справи не підтвердилося.
Крім того, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для витребування додаткових доказів з власної ініціативи, оскільки зібрані у справі докази стосуються предмету доказування та дозволяють встановити та оцінити ті обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги (заперечення).
Грошова допомога на оздоровлення за 2015 рік виплачена позивачу у 2016 році, а тому суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках, із включенням суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 3 вказаного Порядку (у редакції на момент спірних правовідносин) виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктами 4 та 5 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, при вирішенні заявлених позовних вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення необхідно здійснити із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні не спростовують і не свідчать про наявність підстав для його скасування судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведені вище мотиви, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 380/16616/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач П. І. Сало
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха